Справа № 701/479/22 Суддя (судді) першої інстанції: Костенко А.І.
10 січня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Суддя-доповідач: Файдюка В.В.
суддів: Бєлової Л.В.
Пилипенко О.Є.
При секретарі: Шепель О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Маньківського районного суду Черкаської області від 22 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо оскарження бездіяльності розпорядника інформаціїі, -
ОСОБА_1 звернувся до Маньківського районного суду Черкаської області із заявою про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1, Начальнику ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковнику ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо ОСОБА_1 , зокрема й дії по оформленню адмінправопорушень, до того часу коли у судовому порядку вирішиться справа № 701/479/22 щодо оскарження бездіяльності відповідачів, які відмовили йому у прийнятті та реєстрації його запиту до них на публічну інформацію.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник Кондратюк В.П. своїми незаконними й протиправними діями щодо позивача шляхом фабрикування безпідставного адміністративного правопорушення порушує його усталений спосіб життя, який негативно впливає на стан його здоров'я та унеможливлює здійснення його громадянських прав і свобод, а тому вжиття заходів забезпечення позову сприятиме захисту порушеного права заявника.
Ухвалою Маньківського районного суду Черкаської області від 22 серпня 2022 року в задоволенні даного клопотання - відмовлено.
При постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції виходив з того, що загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача. Перевіривши зазначені в заяві позивача про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності нормам та з'ясованим судом обставинам, а також оцінивши докази, які містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви та про відсутність підстав для її задоволення.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу та прийняти нове рішення, яким задовольнити клопотання про забезпечення позову.
На переконання апелянта, є очевидними підстави для скасування ухвали Маньківського районного суду від 22 серпня 2022 року про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, адже :
- суддею підмінено предмет та підстави заяви, так як позивач/заявник оскаржує дії посадовця, а не його бездіяльність і через те, що порушено його права, свободи й інтереси, а не через заваду судовому процесу, що завадило повному та об'єктивному з'ясуванню обставин;
- суддею не відкрито окремої справи за заявою позивача/заявника, а безпідставно долучено до іншої справи, яка вже передана на розгляд до іншого суду і яка не має спільного предмету оскарження, що завадило повному та об'єктивному з'ясуванню обставин;
- суддею неправильно тлумачено норми, які стосуються підстав для вжиття заходів забезпечення позову, адже законодавець вказав чіткий перелік підстав і вони не є оціночними, що є неправильним застосуванням норм права і що завадило повному та об'єктивному з'ясуванню обставин;
- суддею не забезпечено завдання адміністративного судочинства, що є неправильним застосуванням норм права і що завадило повному та об'єктивному з'ясуванню обставин;
- суддею не зазначено норми адміністративного законодавства, згідно яких ним прийнято рішення про відмову , що є неправильним застосуванням норм права і що завадило повному та об'єктивному з'ясуванню обставин;
- суддею не з'ясовано обставини, не досліджено докази і не надано оцінки аргументам, що вказує на невідповідність висновків, викладених в ухвалі, справжнім обставинам справи.
Позивачем зазначено, що необхідність забезпечення позову полягає в очевидності наступних ознак :
1) неодноразові незаконні та протиправні дії, що вчиняє начальник Третього відділу Уманського РТЦК та СП підполковник В.П. Кондратюк щодо позивача шляхом фабрикування безпідставного адміністративного правопорушення порушують його усталений спосіб життя, негативно впливають на стан здоров'я , унеможливлюють здійснення громадянських прав і свобод;
2) своїми діями підполковник ОСОБА_2 порушує право позивача на законне бажання дізнатися інформацію про статус РТЦК та СП , про правовий режим в Україні, про правовідносини між нис та РТЦК та СП, про його як громадянина обов'язок згідно зі ст.65 Конституції України;
3) начальник Третього відділу РТЦК та СП підполковник В.П. Кондратюк своїми незаконними й протиправними діями по фабрикуванню адмінправопорушення позбавляє позивача права на свободу пересування;
4) начальник Третього відділу Уманської РТЦК та СП підполковник В.П. Кондратюк своїми незаконними й протиправними діями по фабрикуванню адмінправопорушення перешкоджає позивачу у досягненні його інтересів, що полягають в ефективному судовому захисті конституційних прав.
Відповідно до ч. 2 статті 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов'язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022 та від 12 серпня 2022 року № 573 строк дії воєнного стану в Україні було продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Враховуючи те, що розгляд апеляційної скарги здійснюється в умовах воєнного стану, що суттєво обмежує можливість вирішення справи у строк, встановлений статтею 309 КАС України, колегія суддів з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу в умовах діючого воєнного стану, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ч.4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до норм статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Перелік видів забезпечення позову встановлено ч.1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно ч.2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Враховуючи вищевикладене, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій, рішень суб'єкта владних повноважень, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
В обґрунтування своєї позиції позивач зазначає, що оскаржувані дії суперечать вимогам закону за критеріями, визначеними частиною 2 статті 2 КАС України і поза обґрунтованим сумнівом порушують його права, свободи та інтереси.
Між тим, на переконання суду, наведені позивачем доводи жодним чином не свідчить про обставини, що унеможливлять або істотно ускладнять виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, та/або очевидність протиправності дій/бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, позивачем не було надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до прийняття рішення у справі, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, чи необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді клопотання неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
А тому вірним є рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
Отже при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 312, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Маньківського районного суду Черкаської області від 22 серпня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та оскарженню не підлягає відповідно до статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено 10 січня 2023 року.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Л.В. Бєлова
О.Є. Пилипенко