11 січня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/4447/20
Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.,
при секретарі - Вовненко А.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
У травні 2020 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 27.04.2020 року № 18 про відмову ОСОБА_2 у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 , виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії, на підставі довідки прокуратури Одеської області від 19.03.2020 року за № 159, починаючи з січня 2020 року без обмеження її граничного розміру та з урахуванням раніше проведених виплат.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 27 квітня 2020 року № 18 про відмову в перерахунку пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_2 на підставі довідки Прокуратури Одеської області № 159 від 19.03.2020 року з 01 січня 2020 року із врахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень 40 копійок).
06 вересня 2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача у виконавчому листі), в якій заявник просить замінити стягувача у виконавчому листі в справі 420/4447/20 з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 . Зазначену заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 помер, тому не зміг взяти виконавчий лист та подати його до відділу примусового виконання, відповідач (боржник) добровільно рішення суду не виконав. Зважаючи на те, що відповідач добровільно рішення суду не виконав, то його спадкоємець ОСОБА_1 позбавлена можливості отримати недоотриману пенсію померлого. Викладене, на думку заявника, свідчить, що навіть після смерті позивача рішення в частині необхідності перерахунку пенсії з 01.01.2020 року по дату смерті позивача підлягає виконанню та може бути виконане в порядку примусового виконання рішень. Також, заявник вказує, що Єдиними спадкоємцем померлого, що подав заяву про прийняття спадщини є заявниця ОСОБА_1 , інших осіб, які б подали заяву про прийняття спадщини або проживали разом з померлим на день його смерті немає. Отже в справі слід замінити стягувана у виконавчому листі з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 . В обґрунтування своєї позиції заявник посилається на постанови Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі № 2-а-601/10 та в постанові від 13 грудня 2018 року у справі № 2-а-1710/11.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача у виконавчому листі) по справі №420/4447/20 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 надала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 року та винести нову ухвалу, якою замінити стягувача у виконавчому листі в справі № 420/4447/20 з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 . Доводами апеляційної скарги зазначено, що відповідач у справі зазначив, що виплати пенсії позивачу припинені у зв'язку з його смертю, тобто відповідачу було достовірно відомо про смерть ОСОБА_2 та про наявний в суді позов. Разом з тим відповідач, який мав необхідні процесуальні права, передбачені КАС України, не повідомив суд про смерть сторони, для вчасного вирішення питання правонаступництва. Від часу смерті позивача 28.08.2020 року до винесення судом рішення у справі 14.04.2021 року спливло більше 7 місяців. Вказаний час більш ніж достатній для того аби відповідач, якому було відомо про смерть позивача повідомив суд про вказані обставини. Відповідач цього не зробив, тобто шляхом бездіяльності зловживав своїми процесуальними правами. Апелянт зазначає, що рішення суду не призначає пенсію та не визначає право на неї, рішення суду лише підтверджує те право, яке є в особи згідно закону, та яке з певних причин було порушене пенсійними органами, тобто рішення суду лише підтверджує право, яке наявне у особи по закону та яке хоч і існувало але безпідставно порушувалось. Разом з тим, поняття спадщини є ширшим ніж поняття право одержання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інші соціальних виплат, які належали спадкодавцеві. Апелянт вказує, що суд повинен був застосувати вимоги ст. 1218 ЦК Україн, натомість хоча в рішенні і посилається на вказану статтю але фактично застосовує лише положення ст. 1227 ЦК України в частині, яка стосується юридичного складу, не пов'язаного зі спадкуванням, а пов'язаного із набуттям права на нараховані але не отримані померлим суми пенсії.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження було відмовлено. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 р.
Постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2021 у справі №420/4447/20 - скасовано. Справу № 420/4447/20 направлено для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження - задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 Хоменко ОСОБА_3 помер, актовий запис № 656 від 01.09.2020 р., що підтверджується свідоцтвом про смерть. З наведеного вбачається, що ОСОБА_2 помер майже за вісім місяців до винесення рішення. Окрім того, Головним управлінням виплату пенсії ОСОБА_2 припинено з 01.09.2020 та закрито особовий рахунок, та зважаючи на те, що постанова суду була винесена 14.04.2021 вже після смерті, перерахунок пенсії за рішенням суду за період з 01.01.2020 року по 14.04.2021 не проводився. Оскільки ОСОБА_2 помер майже за вісім місяців до винесення рішення та виконавчий лист не міг бути виданий в наслідок чого й виконавче провадження відкрито не було, а отже й заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником не допускається. Головне управління погоджується з судом першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви Заінтересованої особи про заміну сторони виконавчого провадження (стягувана у виконавчому листі) по справі № 420/4447/20. А, отже, законних підстав для задоволення апеляційної скарги не має. З огляду на зазначене, представник відповідача просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача у виконавчому листі), суд першої інстанції виходив з того, що на момент смерті ОСОБА_2 судове рішення у справі № 420/4447/20 ухвалене не було.
За відсутності судового рішення, що набрало законної сили, на момент смерті ОСОБА_2 у останнього не виникли майнові права на перерахунок та виплату пенсії за вислугу років на підставі довідки Прокуратури Одеської області № 159 від 19.03.2020 року з 01 січня 2020 року із врахуванням раніше виплачених сум.
Посилання заявниці на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 25.09.2018 року у справі № 2-а-601/10 та від 13.12.2018 року у справі № 2-а-1710/11 суд вважає безпідставними, оскільки наведені судові рішення були ухвалені за інших фактичних обставин. У вищевказаних справах йшлося про заміну стягувача за умови наявності судового рішення на користь позивача, що набрало законної сили до його смерті. Таким чином, у позивача (стягувача) у вказаних справах за життя виникло майнове право на перерахунок пенсії згідно рішення суду.
За встановлених судом обставин, виходячи з приписів ст. ст. 1218, 1219 ЦК України, суд дійшов висновку, що право на перерахунок і виплату пенсії на підставі довідки Прокуратури Одеської області № 159 від 19.03.2020 року з 01 січня 2020 року ОСОБА_2 не набув, а тому такі виплати не входять до складу спадщини, і підстави для заміни сторони виконавчого провадження (стягувача у виконавчому листі) по справі № 420/4447/20 відсутні через відсутність процесуального правонаступництва.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1216 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК).
Відповідно до ч.1 ст. 1219 не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:
1) особисті немайнові права;
2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;
3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;
5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 1227 ЦК суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Слід також зазначити, що відповідно до частини першої статті 91 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
За положеннями статті 52 Закону № 1058-IV сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
ЦК не визначає строк, протягом якого члени сім'ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення частин другої, третьої статті 52 Закону № 1058-IV теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю, тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати її як спадщину.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми соціальних виплат (у даному випадку пенсії) передаються членам сім'ї спадкодавця, до того ж незалежно від того, чи виступають вони одночасно спадкоємцями після його смерті. При цьому, сумами пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя, внаслідок неправомірних дій органу Пенсійного фонду України, який не виконав у добровільному порядку судове рішення, яке набрало законної сили, і яким його (пенсійний орган) було зобов'язано провести нарахування та виплату підвищення до пенсії як особі, яка має правовий статус дитини війни, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 року № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни».
Що ж стосується доводів відповідача про те, що передумовою для заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником є відкриття виконавчого провадження, то цей висновок є помилковим з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 52 КАС України, у редакції чинній на час виникнення спірних відносин, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Згідно із частиною першою статті 379 КАС, в редакції чинній на час виникнення спірних відносин, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Відповідно до ч.4 ст. 379 КАС України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
За статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону № 1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Відповідно до ч.5 ст. 15 Закон № 1404-VIII у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.
У контексті наведених положень Закону № 1404-VIII слід зазначити, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження представляє собою процес, який починається з моменту набрання судовим рішенням законної сили і завершується настанням відповідних обставин, передбачених статтею 39 цього Закону.
При цьому виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, за якого кожен з учасників має можливість реалізувати обсяг вимог наданих йому судовим рішенням.
До того ж цей Закон не пов'язує початок реалізації цих прав з ухваленням державним виконавцем рішення про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа, а навпаки, прямо передбачає можливість виправлення невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, судом за заявою стягувача (абзац другий частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII).
У рішенні Європейського суду з прав людини «Матківська проти України» від 12 березня 2009 року (заява № 38683/04) зазначено про те, що судовий розгляд і виконавче провадження - це перша та друга стадії загального провадження, які стосуються тривалості провадження; виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.
У рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява 40450/04, п. 46) Європейський суд з прав людини зазначив: «…що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання (див. рішення у справі "Метаксас проти Греції" (Metaxas v. Greece), N 8415/02, п.19, від 27 травня 2004 року; та у справі "Лізанец проти України" (Lizanets v. Ukraine), N 6725/03, п. 43, від 31 травня 2007 року).
У таких справах відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання.
У п. 48 цього рішення Європейський Суд з прав людини зробив висновок, що заявникові не можна було дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. І далі, у п. 54 звернув увагу, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (див. рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), N 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v.Ukraine), N1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Отже, заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, (процесуальне правонаступництво) можливе на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред'явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.
Таким чином, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником, а також і те, що заміна сторони виконавчого провадження застосовується у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі №2-а-1710/11.
При цьому, відповідно до ч.2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Колегією суддів встановлено, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року набрало законної сили та ніким не оскаржувалось у зв'язку з чим відсутні підстави його не виконувати.
На виконання вимог ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року про витребування інформації, документів, до суду надійшла відповідь приватного нотаріуса Крисюк Л.В. від 28.12.2021 р. вих. № 201/01-16, відповідно до якої після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 вищезазначеним нотаріусом відкрита спадкова справа № 26/2021 р. Заяву про прийняття спадщини за законом подав один спадкоємець: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження, а тому зазначена ухвала суду підлягає скасуванню, а заява підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 294, 308, 310, 317, 321, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача у виконавчому листі) - задовольнити частково.
Замінити сторону виконавчого провадження - стягувача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 на його правонаступника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик