10 січня 2023 року Справа № 280/6535/22
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М., розглянувши в порядку письмового провадження питання про поновлення строку звернення до суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області Лушпієнка М. від 18.05.2022 №406 «Про застосування дисциплінарного стягнення» до слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 у виді звільнення зі служби в поліції;
визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області Лушпієнка М. від 23.05.2022 №476 о/с «По особовому складу» про реалізацію дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного стату Національної поліції України лейтенанта поліції ОСОБА_1 ;
поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області;
стягнути з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 23 травня 2022 року по дату прийняття рішення судом про поновлення на роботі.
Ухвалою суду від 22.11.2022 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 14.12.2022.
Ухвалою суду від 14.12.2022 відкладено підготовче засідання на 16.12.2022.
В зв'язку із загрозою обстрілу регіону, призначене на 16.12.2022 підготовче засідання не відбулось. Підготовче засідання було перенесено на 10.01.2023, про що повідомлено учасників справи.
10.01.2023 представник відповідача у підготовче судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомлено.
10.01.2023 від позивача надійшла заява про відкладення підготовчого засідання.
13.12.2022 представник відповідача надав суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в якому зазначено, що ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.11.2022 відкрито загальне позовне провадження, в той же час суд жодним чином не надав оцінки того, що позивач звернувся до із позовною заявою із пропущения встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України місячного строку.
Суд звертає увагу представника відповідача на те, що в ухвалі Запорізького окружного адміністративного суду про відкриття загального позовного провадження в адміністративній справі від 22.11.2022 судом було зазначено, що у підготовчому засіданні буде вирішуватись питання про поновлення строку звернення до суду.
Також, представник відповідача в клопотанні про залишення позовної заяви без розгляду, зазначає, що предметом позову у даній справі є, зокрема, вимоги про визнання незаконними та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області № 406 від 18.05.2022 в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та наказу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області № 476 о/с від 23.05.2022 в частині звільнення позивача зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Фотокопії оскаржуваних наказів Головного управління Національної поліції в Запорізькій області № 406 від 18.05.2022 та № 476 о/с від 23.05.2022 направлялись засобами електронного зв'язку, на мобільний номер телефону позивача та були отримані ним.
Вказує, що 05.09.2022 позивач прибула до ГУНП в Запорізькій області в м. Запоріжжя де їй повідомили, що вона звільнена. 3 21.09.2022 по 06.11.2022 перебувала у Житомирській області. Отже, логічним є висновок, що ще з 05.09.2022 позивач була обізнана про існування оскаржуваного наказу № 476 о/с від 23.05.2022 та з 05.09.2022 починався відлік місячного строку на його оскарження. Перебуваючи на території контрольованій Урядом України позивач мала можливість, в межах місячного строку, звернутися до суду із позовною заявою, чого вона не зробила. Отже, можна дійти обгрунтованого висновку про обізнаність позивача щодо його звільнення станом на 05.09.2022
Крім того, звертає увагу, що позовна заява представником позивача складена і підписана лише 16.11.2022, тобто більш ніж майже через два місяці після того, як 05.09.2022 позивач прибула до ГУНП в Запорізькій області в м. Запоріжжя де їй повідомили, що вона звільнена. Вказане, на думку ГУНП, свідчить про небажання позивача та його представника пришвидшити процес звернення до суду із позовною заявою про визнання протиправним та скасування наказів.
Представник відповідача просить задовольнити клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 у справі №280/6535/22 без розгляду.
Представник позивача проти залишення позовної заяви без розгляду заперечив із підстав, що викладені у позовній заяві.
Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до вимог ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до ч.1, ч.6 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Згідно ч.1, ч.2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Аналіз зазначених норм показав, що пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для застосування наслідків пропущення цих строків, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для Суду природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.
Відповідно до ч.1 ст.6 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод” від 04.11.1950 (ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід'ємне право особи на доступ до суду.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права» (рішення від 4 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France), Series A № 333-B, crop.42, пункт 36).
ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи «Скордіно проти Італії», «Ятрідіс проти Греції»).
Одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.
В абзаці 7 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положень статті 24 Конституції України (справа про рівність сторін судового процесу) від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 вказано, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права.
Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У рішенні Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини першої статті 79 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 24 червня 2020 року № 6-р(ІІ)/2020 зазначено, що Конституційний Суд України вважає, що гарантування приписом частини другої статті 55 Конституції України кожному права на доступ до суду з метою оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень є вимогою принципу верховенства права. Такий доступ не означає автоматичної незаконності цих рішень, дій або бездіяльності, а спрямований на перевірку у судовому порядку їх законності та правомірності, що не лише забезпечує ефективний захист прав, свобод кожної особи, якої стосується неправомірна діяльність суб'єктів владних повноважень, а й сприяє підтримці законності та правопорядку в цілому шляхом виявлення та усунення нелегітимних проявів у такій діяльності.
Суд зазначає, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.
Крім того, 02.03.2022 Рада Суддів України опублікувала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану. Так, судам, зокрема рекомендовано по можливості продовжувати процесуальні строки щонайменше до закінчення воєнного стану.
Верховний Суд в Огляді "Особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан" від 04.03.2022 зауважив, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.
У зв'язку з введенням на території України з 24 лютого 2022 року воєнного стану, що об'єктивно вплинуло на можливість звернення до адміністративного суду з даним позовом у встановлений строк, з метою забезпечення доступу до правосуддя, суд вважає за необхідне визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення та поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.
Таким чином, з урахуванням викладеного вище, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст.ст.122, 123, 241-243, 248 КАС України, суд, -
Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.
У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту підписання. Заперечення проти такої ухвали можуть бути включені до апеляційної/касаційної скарги.
Суддя Ж.М. Чернова