Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/6/23
номер провадження 1-кс/695/6/23
05 січня 2023 рокум. Золотоноша
Слідчий суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноша клопотання старшого слідчого СВ Золотоніського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12022250370001197 від 31.12.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
старший слідчий СВ Золотоніського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_3 звернувся до суду з погодженим прокурором Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_4 клопотанням про арешт майна. В обґрунтування клопотання зазначено, що 30.12.2022 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , близько 21.50 год., рухаючись на автомобілі ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_1 в м. Золотоноша по проїзній частині вул. Шевченка, навпроти буд № 66, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , 1976 року народження. В результаті ДТП пішохід отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований до КНП Золотоніська БЛ. За даним фактом 31.12.2022 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022250370001197 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України. 30.12.2022 під час огляду місця пригоди був виявлений і описаний автомобіль ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_5 .. З метою збереження слідів вчинення кримінального правопорушення вказаний транспортний засіб було тимчасово вилучено та доставлено на майданчик тимчасового тримання транспортних засобів Золотоніського РВП. Постановою слідчого від 31.12.2022 вилучений на місці події транспортний засіб марки ВАЗ 21099 реєстраційний номер НОМЕР_1 визнано речовим доказом по кримінальному провадженню. Оскільки на автомобілі ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_1 , наявні сліди злочину та він сам є речовим доказом і в подальшому буде залучений для проведення слідчих дій та експертиз, необхідно забезпечити зберігання даного речового доказу шляхом накладання арешту на даний транспортний засіб. Передання на зберігання автомобіля ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власнику чи іншим уповноваженим на те особам, створює загрозу забезпечення належного зберігання транспортного засобу (без знищення слідів злочину шляхом проведення ремонтно-відновлювальних робіт), тому слідчий за погодженням з прокурором звернувся до суду з даним клопотанням.
Слідчий в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив розгляд даного клопотання проводити у його відсутності, клопотання підтримує у повному обсязі та просить його задовольнити.
Власник майна ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. Про причини неявки суд не повідомив.
На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України, враховуючи неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Слідчий суддя, розглянувши клопотання, дослідивши додані до клопотання документи, вважає, що клопотання підлягає до часткового задоволення.
З матеріалів клопотання та доданих до нього матеріалів слідчим суддею встановлено, що проводиться досудове слідство по кримінальному провадженню №12022250370001197 від 31.12.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та під час досудового розслідування якого виявлено та вилучено: транспортний засіб ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_5 .
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з положеннями ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Крім того, в ч. 2 ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається, в тому числі, і з метою збереження речових доказів.
Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом.
Нормами чинного КПК України передбачено, що арешт майна з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
У відповідності до вимог ст. 171 КПК України, звертаючись з клопотанням про арешт майна, слідчий, прокурор має обґрунтувати свої вимог щодо наявності підстав для застосування такого обмежувального заходу та надати докази на підтвердження викладених у клопотанні доводів.
Не доведення вказаних обставин, згідно з положеннями ч. 1 ст. 173 КПК України, є підставою для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Сукупність наданих суду матеріалів містить достатньо підстав вважати, що автомобіль ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить та перебуває у користуванні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та який поміщено на територію Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області є доказом у даному кримінальному провадженні в рамках досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту на вказане вище майно у зазначений спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.
Враховуючи зазначене, слідчий суддя приходить до висновку, що матеріали клопотання про арешт майна вказують, що вище зазначене майно може зберігати на собі сліди або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що вказує на його відповідність ст.98 КПК України.
Таким чином, дослідивши матеріали клопотання, враховуючи правову підставу для арешту майна, наслідки арешту, зважаючи на те, що таке обмеження як накладення арешту на автомобіль ВАЗ 21099 реєстраційний номер НОМЕР_1 є розумним та виправданим, оскільки є підстави вважати, що незастосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на вказаний транспортний засіб із забороною користування, розпорядження та відчуження призведе до неможливості його дослідження та може призвести до його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження або до настання інших наслідків, які можуть перешкодити повному, швидкому та неупередженому проведенню досудового розслідування у кримінальному провадженні, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
Згідно з ч. 2 ст. 100 КПК України, речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відтак, нормами КПК України не передбачено повноважень слідчого судді визначати місце зберігання речових доказів, на які накладено арешт. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Слідчий суддя звертає увагу, що положення КПК України та Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ від 19.11.2012 № 1104, не передбачено, що під час досудового розслідування місце зберігання речового доказу визначається рішенням слідчого судді, більше того, саме на сторону кримінального провадження, якій надані речові докази, покладено під час досудового розслідування обов'язок організувати належне збереження таких речових доказів та забезпечити їх схоронність, а тому, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання в цій частині.
Одночасно роз'яснюю, що згідно ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст. ст. 98, 167, 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя,
клопотання задовольнити частково.
Накласти арешт на автомобіль ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , шляхом заборони користування, розпоряджання та відчуження.
У іншій частині клопотання відмовити.
Ухвала підлягає до негайного виконання слідчим, прокурором.
Копію ухвали направити прокурору та власнику майна ОСОБА_5 .
В іншій частині клопотання відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1