Справа № 567/1313/22
11 січня 2023 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Венгерчук А.О.
при секретарі - Самолюк А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну в порядку спрощеного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та дружини
встановив :
в Острозький районний суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та дружини звернулась ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову зазначає, що з 10.06.2020 перебуває в шлюбі з відповідачем і від спільного подружнього життя в них народилися діти: син- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з нею та перебувають на її повному матеріальному утриманні.
ОСОБА_1 мотивує свою заяву тим, що відповідач ухиляється від належного утримання своїх дітей.
Зазначила, що відповідач працює водієм-далекобійником та отримує стабільний дохід, розмір якого їй не відомий. Однак коштів на утримання дітей чи її утримання не надає. Зазначила, що відповідач за віком, станом здоров'я є працездатним, тобто має фізичну можливість працювати та отримує стабільний, регулярний дохід.
За вказаних обставин просить позов задовольнити і стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частки його доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову і до досягнення дітьми повноліття.
Також вказує, що коштів, які вона отримує недостатньо для утримання дітей та вона доглядає за дитиною до трьох років, а тому не може працювати і коштів на своє утримання не має. За вказаних обставин просить суд стягнути з ОСОБА_2 аліменти на її утримання в розмірі 1/5 частки його доходу щомісячно до досягнення дитиною трирічного віку.
Суд, розглянувши справу відповідно до ст.274-279 ЦПК України за правилами спрощеного позовного провадження, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
В судове засідання позивач не з'явилась, в поданій на адресу суду заяві позов підтримала з підстав викладених в позовній заяв, просить здійснювати розгляд справи в її відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, відповідно до ч. 2 ст. 131 ЦПК України, згідно якої у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться, а також шляхом розміщення оголошення на сайті Судової влади.
Відзиву із запереченнями щодо позову відповідач до суду не подав, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
З урахуванням положень ст.ст.280-282 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних про права та взаємовідносини сторін для її розгляду по суті, заочно.
Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
З письмових доказів, досліджених в судовому засіданні встановлено наступне.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 встановлено, що сторони у справі перебувають у шлюбі з 10.06.2020 (актовий запис №29). (а.с.8)
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 10.06.2020 встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 і його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.9)
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 12.01.2022 встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 і його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.10)
Водночас, з пояснень учасників процесу в судовому засіданні встановлено, що на даний час діти сторін проживають з позивачем та знаходяться на утриманні матері, а відповідач належної участі в утриманні дітей не бере.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини (Конвенції), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 18 Конвенції проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст. 180 СК України, обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття лежить на обох батьках.
У відповідності до ст. 181 СК України, у разі відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину, той з подружжя, з яким вона проживає, має право звернутися до суду з відповідним позовом про стягнення аліментів.
Відповідно до ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно з вимогами ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо утримання дитини, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В судовому засіданні встановлено, що будучи батьком дітей, ОСОБА_2 своїх дітей належним чином не утримує, хоча зобов'язаний це робити. При цьому суд виходить з того, що відповідач доказів про те, що він належним чином займається утриманням своїх дітей не надав.
Оскільки відповідач, будучи батьком дітей, на даний час їх належним чином не утримує, то з нього на користь позивача необхідно стягнути аліменти.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з ким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дітей; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
При цьому, визначаючи розмір аліментів, суд виходить з того, що розмір коштів на утримання має відповідати певному рівню, достатньому для утримання та забезпечення нормальної життєдіяльності особи.
Вирішуючи спір, судом також взято до уваги принцип рівності обов'язку батьків в утриманні дітей.
Окрім того, судом береться до уваги стан здоров'я та матеріальне становище дітей та сторін.
В матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що на утриманні сторін перебувають інші особи.
Також позивач зазначає, що відповідач офіційно працевлаштований, однак будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин до позовної заяви не додано.
Враховуючи наведене, а також виходячи з того, що сторони повинні забезпечити дітям рівень життя, необхідний і достатній для їх нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, виходячи з рівності прав та обов'язків батьків щодо дітей, встановленого прожиткового мінімуму на дітей, суд вважає за необхідне стягувати з відповідача аліменти на утримання малолітніх дітей в розмірі 1/3 частки його доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Водночас, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , будучи в шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народила сина ОСОБА_3 і на даний час доглядає його.
Згідно з ст.ст.75, 80 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного; право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу; аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно з ст. 84 СК України дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності; дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу; право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу. Дружина з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу.
Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному із подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя або у твердій грошовій сумі.
Оскільки малолітній ОСОБА_2 проживає з позивачем і не досяг трирічного віку, сама позивач забезпечити своє належне утримання самостійно можливості не має, а відповідач має можливість надавати утримання дружині до досягнення сином трирічного віку, але від добровільного виконання свого законного обов'язку по наданню коштів на її утримання ухиляється, чим порушує її права, то з нього на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути аліменти на її утримання до досягнення сином трирічного віку.
Вирішуючи питання про розмір аліментів на утримання ОСОБА_1 , суд бере до уваги, що платник аліментів може надавати матеріальну допомогу та вважає, що їх необхідно стягувати в розмірі 1/6 частки від заробітку відповідача та бере до уваги, що в цьому випадку загальний розмір аліментів не перевищуватиме 1/2 частину доходу відповідача, що відповідає вимогам ст.70 Закону України "Про виконавче провадження".
Суд також бере до уваги, що платник аліментів є працездатним, має добрий стан здоров'я, інших утриманців не має, оскільки протилежних доказів суду не надано, може надавати матеріальну допомогу на утримання дітей та дружини.
Одночасно, суд бере до уваги, що позов про стягнення аліментів був поданий 26.10.2022, а тому, за правилами ст. 191 СК України, саме з цього часу необхідно стягувати аліменти.
Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, а відтак з відповідача слід стягнути судовий збір на користь держави, оскільки позивач була звільнена від його сплати при подачі позову відповідно до п. 3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та ч. 6 ст. 141 ЦПК України.
На підставі ст.180-183, 191 Сімейного кодексу України, керуючись ст.5, 12, 13, 141, 274, 279, 258, 263-265, 273, 280-282 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх діддтей та дружини задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.10.2022 до досягнення дітьми повноліття.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 26.10.2022 до досягнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку, тобто - до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 992,40 грн.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.