КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/9189/22
Провадження № 1-кп/552/280/23
11.01.2023 року Київський районний суд м. Полтави
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Полтава матеріали кримінального провадження за №62022170020000661 з обвинувальним актом відносно ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України,-
за участю: прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
В підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 на строк 60 діб, посилаючись на те, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, спливає. ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, на теперішній час залишаються підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про те, що заявлені ризики не зменшилися та існує неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_3 при вирішені клопотання прокурора покладається на розсуд суду.
З'ясувавши думку учасників процесу, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Так, відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання до десяти років позбавлення волі, що дає підстави вважати, що обвинувачений може продовжити злочинну діяльність та свідчить про існування ризику повторного вчинення кримінального правопорушення, переховування від суду, а також може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Так, згідно ст.ст. 7,8,9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри на даний час не виходить за межі розумного строку. Він кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризику передбаченого ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
Тобто підстави, за яких судом було застосовано щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обставини які при цьому враховувались не змінились, а ризики не зменшились, у зв'язку з чим суд вважає, що підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід - відсутні.
Виходячи з вище наведеного, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому до шістдесяти діб - до 11 березня 2023 року підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 196, 197, 199, 314-315 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до шістдесяти діб - до 11 березня 2023 року.
Копію ухвали для виконання надіслати до Державної установи « Полтавська установа виконання покарання (№23)».
Строк дії ухвали встановити до 11 березня 2023 року.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з моменту її проголошення до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтава.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1