КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/6546/22
Провадження № 1-кп/552/191/23
11.01.2023 року Київський районний суд м. Полтави
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Полтава матеріали кримінального провадження з обвинувальним актом відносно ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.4 ст.185, ч.1 ст.162, ч.4 ст.186 КК України,-
за участю: прокурора - ОСОБА_4 ,
потерпілої - ОСОБА_5 ,
захисника адвоката - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 на строк 60 діб, посилаючись на те, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, спливає. ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, на теперішній час залишаються підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілу чи свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується, що свідчить про те, що заявлені ризики не зменшилися та існує неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_6 не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.
З'ясувавши думку інших учасників процесу, судом встановлено наступне.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Так, відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий за корисливі злочини, належних висновків не зробив та знову обвинувачується у інкримінованих йому на цей час аналогічних кримінальних правопорушеннях, що може свідчити про завзятість його злочинних намірів та схильність до подальшого вчинення кримінальних правопорушень, офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела існування, обвинувачується у скоєнні тяжких кримінальних правопорушень та у разі доведеності вини останнього, передбачене покарання до десяти років позбавлення волі, що дає підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, також може незаконно впливати на потерпілу, продовжити злочинну діяльність, що свідчить про існування ризику повторного вчинення кримінального правопорушення, та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Так, згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри на даний час не виходить за межі розумного строку. Він кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризику передбаченого ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
Тобто підстави, за яких судом було застосовано і продовжено щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обставини які при цьому враховувались не змінились, а ризики не зменшились, у зв'язку з чим суд вважає, що підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід - відсутні.
Виходячи з вище наведеного, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому до шістдесяти діб - до 11 березня 2023 року підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 196, 197, 199, 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до шістдесяти діб - до 11 березня 2023 року.
Копію ухвали для виконання надіслати до Державної установи « Полтавська установа виконання покарання (№23)».
Строк дії ухвали встановити до 11 березня 2023 року.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з моменту її проголошення до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтава.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1