Справа № 367/7722/21
Провадження №2/367/2766/2022
Іменем України
26 грудня 2022 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Линника В.Я.,
за участі секретаря Балинської О.С.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідачки ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, мотивуючи свої вимоги тим, що він з 12.09.1997 року і по теперішній час зареєстрований та проживає у заводському гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 , відповідно до Рішення правління ВАТ «ІРШНЬМАШ» (протокол №28 від 12.09.1997 року) та Спеціального ордеру на жилу площу в гуртожитку №3101/01 від 31.01.2011 р. Разом із позивачем у зазначеній квартирі зареєстрований та проживає його син ОСОБА_3 . 1995 року він одружився з ОСОБА_4 , з якою в подальшому проживали однією в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Також у зазначеній квартирі проживала та була зареєстрована донька його дружини - ОСОБА_5 . З 2011 року шлюб позивача з ОСОБА_4 було розірвано. З того часу ОСОБА_4 та відповідач у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , не проживають. Незважаючи на те, що відповідач в квартирі не проживає, змінювати офіційно місце реєстрації свого проживання вона не бажає. Позивач в усній формі звертався до відповідача змінити її місце реєстрації на інше, йому доводиться сплачувати більшу вартість за отримані комунальні послуги оскільки із трьох зареєстрованих в зазначеній квартирі осіб, фактично у квартирі проживає тільки дві особи. Відповідачка відмовилася змінювати місце реєстрації. Відповідач не сплачує за комунальні послуги, не несе інших витрат по утриманню житлового приміщення, таким чином створюючи позивачу перешкоди у здійсненні права користування житловим приміщенням. Враховуючи вищенаведене, позивач просить визнати ОСОБА_6 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_2 , у зв'язку з тривалою, понад шість місяців без поважної причини відсутністю за місцем реєстрації.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позов визнала та не заперечувала проти задоволення позовних вимог.
Заслухавши думку учасників, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає заявлений позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що відповідно до витягу з Рішення ВАТ «Ірпіньмаш» від 12.09.1997р. (Протокол №28) та Спеціального ордеру на жилу площу в гуртожитку №3101/01 від 31.01.2011 р., житлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , передано у користування ОСОБА_1 (а.с. 5-6)
Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №571 від 17.02.2021р., у спірній квартирі зареєстровано місце проживання ОСОБА_7 (а.с. 7)
Відповідач, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проте вказаним житлом не користується більше 1 року, що підтверджується актом депутата Ірпінської міської ради від 16.06.2021р. (а.с. 10).
Відповідно до копії паспорта серія НОМЕР_1 , між відповідачем та ОСОБА_8 було зареєстровано шлюб, про що Ірпінським МУЮ у Київській області було складено відповідний актовий запис № 392 від 25.07.2015р., зв'язку із чим прізвище відповідача після реєстрації шлюбу стало « ОСОБА_9 ».
Згідно ч. 1 ст. 64 Житлового Кодексу УРСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Житлового Кодексу УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Положеннями ч. 1 ст. 163 Житлового Кодексу УРСР передбачено, що у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, якщо визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Враховуючи зазначене та те, що відповідач визнала позов, оскільки таке визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання відповідача ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування зазначеною квартирою, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 142 ЦПУ України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Отже, враховуючи визнання відповідачем позову до початку слухання справи по суті, суд стягує з відповідача на користь позивача 50% судового збору та повертає позивачу з державного бюджету 50% судового збору.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 64, 71, 156, 163 ЖК УРСР, ст.ст.259, 263, 265, 280, 284 ЦПК України суд, -
Позов задоволити.
Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування квартирою АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 коп.).
Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову згідно квитанції № 33868 від 12.10.2021, в розмірі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 коп.).
Рішення в повному обсязі буде виготовлено до 02.01.2023р.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 30 днів з дня складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя: В.Я. Линник