справа № 361/1182/21
провадження № 2/361/2180/21
22.11.2021
Іменем України
22 листопада 2021 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого-судді Дутчака І.М.,
за участю секретарів: Лебідя В.Ю., Панек А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У лютому 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № SAMDNWFC00004415559 від 05 лютого 2019 року в загальному розмірі 50341 грн. 01 коп.
В обґрунтування позову зазначало, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернувся до Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”, яке змінило своє найменування на Акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” (далі - АТ КБ “ПриватБанк” або Банк), у зв'язку з чим відповідач підписав анкету-заяву № б/н від 30 квітня 2014 року, відповідно до якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
При укладенні цього кредитного договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України щодо договору приєднання, згідно із якими друга сторона приєднується до запропонованого договору в цілому.
Банк взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконав, надав ОСОБА_1 кредит у визначеному кредитним договором розмірі. Проте відповідач ОСОБА_1 (далі - Позичальник або Клієнт) свої зобов'язання за цим договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
05 лютого 2019 року між сторонами була укладена додаткова угода. Відповідно до умов цієї угоди Банк здійснює анулювання частини заборгованості ОСОБА_1 , зазначеної у п. 1.2 даної угоди, якщо Клієнт здійснить платіж у розмірі та в строки вказані у п. 1.5.1 додаткової угоди. Зазначена додаткова угода відповідно до ст. 212 ЦК України укладена під відкладальну обставину, а саме у разі належного виконання Клієнтом зобов'язань, передбачених договором та п. 1.5 додаткової угоди. Згідно із п. 1.6.1 додаткової угоди у разі прострочення виконання Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених п. 1.5.2 цієї угоди, на 31 день умова щодо прощення частини заборгованості та зміни відсоткової ставки не застосовується. У такому випадку Позичальник повинен сплатити на користь Банку всю заборгованість за кредитним договором.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, станом на 17 грудня 2020 року ОСОБА_1 має перед Банком заборгованість на загальну суму 50341 грн. 01 коп., з яких: 3348 грн. 10 коп. - заборгованість за кредитом, 2329 грн. 03 коп. - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 44663 грн. 88 коп. - заборгованість за пенею.
Представник позивача Гребенюк О.С. у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, у якій просив суд розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю. Проти ухвалення у справі заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 повторно у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином за зареєстрованим місцем його проживання, про причини неявки суд він не повідомив, відзив на позов до суду не подавав.
За змістом ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з'явився без поважних причин або без повідомлення причин неявки та не подав відзив на позов, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Провівши заочний розгляд справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 30 квітня 2014 року з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ “ПриватБанк”, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку та підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами банку складає між ним і Банком договір про надання банківських послуг, а також те, що він зобов'язується виконувати зазначені Умови та правила надання банківських послуг.
При укладенні цього договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно із якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Позивачем АТ КБ “ПриватБанк” свої зобов'язання за кредитним договором виконано, надано Позичальнику кредит у визначеному договором розмірі, проте у порушення умов договору та вимог закону, ОСОБА_1 свої зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
05 лютого 2019 року між АТ КБ “ПриватБанк” і ОСОБА_1 була укладена додаткова угода до кредитного договору від 30 квітня 2014 року № SAMDNWFC00004415559.
Згідно із п. 1.1 цієї додаткової угоди сума заборгованості, що виникла у період з дати укладення кредитного договору до дати підписання цієї угоди, складає 70773 грн. 45 коп.
Відповідно до п. 1.2 додаткової угоди Банк здійснює прощення (анулювання) частини заборгованості, яка зазначена в п. 1.2 додаткової угоди, а саме пені в розмірі 52855 грн. 17 коп., якщо Клієнт здійснить платіж у розмірі та в строки вказані в п. 1.5.1 додаткової угоди.
За умовами п. п. 1.3, 1.4 додаткової угоди від 05 лютого 2019 року строк повернення кредиту до 25 травня 2019 року, відсоткова ставка за кредитом становить 0,01 %.
Із погодженого сторонами 05 лютого 2019 року графіку повернення, відповідачу було проведено реструктуризацію суми боргу на строк три місяці з кінцевими датами погашення щомісячного платежу: 25 березня 2019 року в розмірі 4972 грн. 78 коп.; 25 квітня 2019 року в розмірі 4972 грн. 78 коп. та 25 березня 2019 року в розмірі 4972 грн. 80 коп.
Із п. 1.6 додаткової угоди вбачається, що дана угода відповідно до ст. 212 ЦК України була укладена під відкладальну обставину, а саме у разі належного виконання Клієнтом зобов'язань, які передбачені договором та п. 1.5 угоди, вступають в дію умови про прощення заборгованості, визначені п. 1.2 угоди, та умов про зміну процентної ставки, визначеної п. 1.4 угоди.
У п. 1.6.1 угоди передбачено, що в разі прострочення виконання Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених п. 1.5.2 угоди та/чи будь-якого із зобов'язань, передбачених договором, на 31 день умова про прощення частини заборгованості, передбачена п. 1.2 угоди, та умова про зміну процентної ставки, передбачена п. 1.4 угоди, не застосовується.
Суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 належним чином умови додаткової угоди, укладеної сторонами 05 лютого 2019 року, не виконав, у визначений цією угодою строк суму заборгованості за кредитним договором від 30 квітня 2014 року він повністю не сплатив.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
У ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України закріплено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
У ч. 1 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно із ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам та доведені до їх відома, у зв'язку з чим Банк має підтвердити, що на момент укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Із наданого Банком розрахунком суми заборгованості видно, що станом на 17 грудня 2020 року ОСОБА_1 має перед АТ КБ “ПриватБанк” заборгованість на загальну суму 50341 грн. 01 коп., з яких: 3348 грн. 10 коп. - залишок заборгованості за кредитом (тілом кредиту), 2329 грн. 03 коп. - залишок заборгованості по процентам за користування кредитом та 44663 грн. 88 коп. - нарахована пеня.
Тіло кредиту - це сума, яку позичальник фактично отримує на руки. У неї входить тільки основний борг. Прострочене тіло кредиту є сумою яку позичальник своєчасно не повернув.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у цивільній справі № 342/180/17 зроблено висновок про те, що оскільки фактично отримані та використані Позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, Банк має право вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої ним суми кредитних коштів.
Враховуючи, що фактично отримані та використані Позичальником кошти добровільно ним АТ КБ “ПриватБанк” не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а також враховуючи, що факт отримання кредиту та його розмір відповідачем не спростовано, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом виконання боржником зобов'язання та повернення фактично отриманої ним суми кредитних коштів, а саме заборгованості за простроченим тілом кредиту та процентів.
Виходячи з наведеного вище, суд вважає, що вимоги АТ КБ “ПриватБанк” про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 3348 грн. 10 коп. та заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 2329 грн. 03 коп., всього в загальному розмірі 5677 грн. 13 коп., ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню.
Що стосується вимог АТ КБ “ПриватБанк” щодо стягнення на його користь з відповідача ОСОБА_1 нарахованої пені в розмірі 44663 грн. 88 коп., суд дійшов таких висновків.
У ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У підписаній сторонами анкеті-заяві № б/н від 30 квітня 2014 року відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Належного обґрунтування права вимоги у цій частині, у тому числі розміру та порядку нарахування пені, крім розрахунку суми заборгованості за кредитним договором, позивачем АТ КБ “ПриватБанк” суду не надано, нарахована Банком пеня в розмірі 44663 грн. 88 коп., значно перевищує загальний розмір заборгованості за кредитом (тілом кредиту) та процентами за користування кредитом у розмірі 5677 грн. 13 коп.
За змістом п. 1.2 додаткової угоди від 05 лютого 2019 року Банк здійснює прощення (анулювання) частини заборгованості, зокрема, пені в розмірі 52855 грн. 17 коп., якщо Клієнт здійснить платіж у розмірі та в строки вказані в п. 1.5.1 додаткової угоди.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 частково виконав умови додаткової угоди від 05 лютого 2019 року та частково сплатив заборгованість за кредитним договором.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи наведене, суд вважає необхідними стягнути із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ “ПриватБанк” за порушення грошового зобов'язання пеню в розмірі суми заборгованості за кредитним договором, тобто в розмірі 5677 грн. 13 коп.
Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи, що фактично отримані та використані ОСОБА_1 за кредитним договором № SAMDNWFC00004415559 від 30 квітня 2014 року грошові кошти Банку добровільно не повернуті, умови додаткової угоди, укладеної між сторонами 05 лютого 2019 року, відповідач у повному обсязі не виконав, суд дійшов висновку, що позов АТ КБ “ПриватБанк” підлягає задоволенню лише частково, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 11354 грн. 26 коп., в іншій частині позов задоволенню не підлягає.
Також відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений Банком при подачі позову судовий збір у розмірі 2270грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 223, 259, 263 - 265, 280 - 282 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № SAMDNWFC00004415559 від 30 квітня 2014 року та додатковою угодою від 05 лютого 2019 року в загальному розмірі 11354 (одинадцять тисяч триста п'ятдесят чотири) грн. 26 коп. та судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом двадцяти днів з дня вручення йому копії цього рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивачем апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Дутчак І. М.