справа № 361/5949/20
провадження № 2/361/1075/21
26.11.2021
Іменем України
26 листопада 2021 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого-судді Дутчака І.М.,
за участю секретарів: Лебідя В.Ю., Панек А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У вересні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 26 грудня 2012 року в загальному розмірі 27711 грн. 24 коп.
В обґрунтування позову зазначало, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернувся до Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”, яке змінило своє найменування на Акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” (далі - АТ КБ “ПриватБанк” або Банк), у зв'язку з чим відповідач підписав анкету-заяву № б/н від 26 грудня 2012 року, відповідно до якої він отримав кредит у розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Підписанням анкети-заяви відповідач ОСОБА_1 (далі - Позичальник або Клієнт) підтвердив свою згоду на те, що ця анкета-заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті w.w.w.privatbank.ua, складає між ним і Банком договір про надання банківських послуг (далі - кредитний договір), що підтверджується підписом позивача у заяві.
Банк взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконав, надав Позичальникові кредит у зазначеній вище сумі. Проте відповідач своїх зобов'язань за цим договором належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 15 червня 2020 року ОСОБА_1 має перед Банком заборгованість за вказаним договором на загальну суму 27711 грн. 24 коп., з яких: 19033 грн. 75 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 3978 грн. 60 коп. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно із ст. 625 ЦК України та 4698 грн. 89 коп. - нарахована пеня.
Представник позивача Гребенюк О.С. у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, у якій просив суд розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю. Проти ухвалення у справі заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 повторно у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином за зареєстрованим місцем проживання, про причини неявки суд він не повідомив, відзив на позов до суду не подавав.
За змістом ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з'явився без поважних причин або без повідомлення причин неявки та не подав відзив на позов, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Провівши заочний розгляд справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 26 грудня 2012 року з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ “ПриватБанк”, у зв'язку з чим він підписав анкету-заяву № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, згідно із якою Банк надав йому кредит у розмірі 4500 грн., який у подальшому збільшено до 15000 грн.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами банку складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, а також те, що він зобов'язується виконувати зазначені Умови та правила надання банківських послуг.
При укладенні цього договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно із якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Позивачем АТ КБ “ПриватБанк” свої зобов'язання за кредитним договором виконано, відкрито відповідачу ОСОБА_1 картковий рахунок та встановлено йому кредитний ліміт у розмірі 15000 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ім'я Позичальника.
Відповідно до наданої Банком виписки з карткового рахунку вбачається, що відповідач користувався отриманими кредитними коштами, здійснював відповідні платежі та періодично частково погашав кредит.
Разом з тим, у порушення умов договору та вимог закону свої зобов'язання за вказаним вище кредитним договором ОСОБА_1 належним чином не виконав.
Із наданого суду позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № б/н від 26 грудня 2012 року вбачається, що станом на 15 червня 2020 року внаслідок невиконання належним чином відповідачем своїх зобов'язань за цим договором ОСОБА_1 має перед АТ КБ “ПриватБанк” заборгованість за даним договором на загальну суму 27711 грн. 24 коп., з яких: 19033 грн. 75 коп. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 19033 грн. 75 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 3978 грн. 60 коп. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно із ст. 625 ЦК України та 4698 грн. 89 коп. - нарахована пеня.
Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України закріплено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
У ч. 1 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно із ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець, у даному випадку - позивач АТ КБ “ПриватБанк”.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам та доведені до їх відома, у зв'язку з чим Банк має підтвердити, що на момент укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
АТ КБ “ПриватБанк”, звертаючись до суду з цим позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, крім простроченого тіла кредиту в розмірі 19033 грн. 75 коп., просить стягнути із ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно із ст. 625 ЦК України в розмірі 3978 грн. 60 коп. та нараховану пеню в розмірі 4698 грн. 89 коп.
Судом встановлено, що АТ КБ “ПриватБанк” свої зобов'язання за укладеним сторонами кредитним договором № б/н від 26 грудня 2012 року виконало, надало ОСОБА_1 кредит у визначеному договором розмірі, проте останній у порушення вимог закону та умов договору своїх зобов'язань за цим договором належним чином не виконує.
Тіло кредиту - це сума, яку позичальник фактично отримує на руки. У неї входить тільки основний борг. Прострочене тіло кредиту є сумою яку позичальник своєчасно не повернув.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у цивільній справі № 342/180/17 зроблено висновок про те, що оскільки фактично отримані та використані Позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, Банк має право вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої ним суми кредитних коштів.
Враховуючи, що фактично отримані та використані Позичальником кошти добровільно АТ КБ “ПриватБанк” не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а також враховуючи, що факт отримання кредиту та його розмір відповідачем не спростовано, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом виконання боржником зобов'язання та повернення фактично отриманої ним суми кредитних коштів, а саме заборгованості за простроченим тілом кредиту.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 365/159/19 та постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 161/5267/20.
Виходячи з наведеного вище, суд вважає, що вимоги АТ КБ “ПриватБанк” про стягнення із ОСОБА_1 на користь Банку простроченого тіла кредиту в розмірі 19033 грн. 75 коп. ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню.
Що стосується інших, заявлених позивачем АТ КБ “ПриватБанк” вимог, зокрема, щодо стягнення із Позичальника на користь Банку суми заборгованості за відсотками нарахованими на підставі ст. 625 ЦК України на прострочену суму кредиту та нарахованої пені, суд дійшов таких висновків.
У ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
За змістом положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Для застосування судом цієї норми закону про стягнення процентів від простроченої суми, грошове зобов'язання має бути простроченим. Для того, щоб визначити розмір і період прострочення грошового зобов'язання, необхідно встановити чіткий строк його невиконання згідно із умовами договору та конкретно визначити розмір простроченого зобов'язання. Без встановлення цих конкретних обставин неможливо здійснити правильний розрахунок трьох процентів річних, так як вони мають нараховуватись саме на суму простроченого зобов'язання та лише за період його прострочення.
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що проценти за прострочений кредит згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України Банком нараховані, виходячи із процентної ставки в розмірі 84 % річних. При цьому, у розрахунку не відображено того, з якої саме суми простроченого кредиту нарахована сума заборгованості за порушення Клієнтом грошового зобов'язання.
У підписаній сторонами анкеті-заяві № б/н від 26 грудня 2012 року процентна ставка за прострочення виконання грошового зобов'язання не зазначена, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір та порядок нарахування, крім розрахунку суми заборгованості за кредитним договором № б/н від 26 грудня 2012 року, посилався на Умови та правила надання банківських послуг у ПриватБанку, витяг із Тарифів обслуговування кредитних карт “Універсальна”, які є невід'ємними частинами цього кредитного договору, виписку по рахунку Позичальника, довідку про зміну умов кредитування, довідку про видачу кредитних карток.
Матеріали справи не містять підтвердження того, що саме ці Умови та правила і витяг із Тарифів розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання Позичальником кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та сплати неустойки (пені, штрафів), та саме у зазначеному в цих документах розмірах і порядках нарахування, що додані Банком до позовної заяви.
Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15 вказав на те, щороздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити та вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Суд вважає, що у даному випадку до правовідносин, що виникли між сторонами, неможливо застосувати положення ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ “ПриватБанк” з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення Банку до суду із даним позовом. Кредитор міг додати до позовної заяви Витяги з Тарифів і Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяги із Тарифів і Умов та правил не можуть розцінюватися судом як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Таким чином, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили в письмовій формі ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ “ПриватБанк” за посиланням https://privatbank.ua/terms/ “Архів договорів” не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору, оскільки вони не містять інформації щодо особистого підпису Позичальника на документах, якими Банк обґрунтовує свої вимоги.
Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору Умови надання споживчого кредиту фізичним особам (“Розстрочка”, “Стандарт”), якщо такі Умови не містять підпису Позичальника, викладена Верховним Судом України у постанові від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15.
Підписана Позичальником анкета-заява № б/н від 26 грудня 2012 року містить лише анкетні дані відповідача та його контактну інформацію. Даний кредитний договір, укладений між сторонами у вигляді підписаної сторонами заяви-анкети, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у цивільній справі № 342/180/17 за аналогічним позовом АТ КБ “ПриватБанк” до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом викладено правовий висновок про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт і Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
У ч. 4 ст. 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи наведене вище, суд вважає, що правові підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ “ПриватБанк” заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно із ст. 625 ЦК України в розмірі 3978 грн. 60 коп. та нарахованої пені в розмірі 4698 грн. 89 коп. відсутні, тому позов у цій частині заявлених вимог задоволенню не підлягає.
Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи, що фактично отримані та використані ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 26 грудня 2012 року грошові кошти Банку добровільно не повернуті, суд дійшов висновку, що позов АТ КБ “ПриватБанк” підлягає задоволенню лише частково, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № б/н від 26 грудня 2012 року, яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 19033 грн. 75 коп., в іншій частині позов задоволенню не підлягає.
Також відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений Банком при подачі позову судовий збір у розмірі 2102 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 223, 259, 263 - 265, 280 - 282 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 26 грудня 2012 року в розмірі 19033 (дев'ятнадцять тисяч тридцять три) грн. 75 коп. та судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом двадцяти днів з дня вручення йому копії цього рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивачем апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Дутчак І. М.