10 січня 2023 року м. Рівне №460/48286/22
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку у Збройних силах України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку у Збройних силах України (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправними дії Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку у Збройних силах України щодо не нарахування та не виплатити середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.02.2019 року по 04.11.2022 року ОСОБА_1 ; 2) зобов'язати Рівненський зональний відділ Військової служби правопорядку у Збройних силах України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.02.2019 року по 04.11.2022 року в сумі 77711,12 грн. На обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України, зокрема, у Рівненському зональному відділі Військової служби правопорядку у Збройних силах України та з 26.02.2019 його звільнено зі служби та виключено зі списків особового зонального відділу. Повідомлено, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17.06.2021 у справі №460/5126/21 встановлено, що позивачу не нараховано та не виплачено при звільненні належних йому сум індексації грошового забезпечення, у зв'язку з чим відповідача зобов'язано нарахувати та виплатити позивачу вказані виплати в судовому порядку. Зазначено, що дане рішення відповідачем виконано та нараховано позивачу заборгованість в сумі 77730,11 грн. Вказано, що відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. З огляду на наведене, позивач стверджує про наявність права на отримання середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні та просить позов задовольнити повністю.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався. Жодних заяв, повідомлень про причини такого неподання, їх поважності та/або неможливості подання у строк, встановлений судом, від відповідача на адресу суду (у тому числі електронну) не надходило. Відтак, в силу вимог ч.6 ст.162 КАС України суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
Заяви, клопотання учасників справи, процесуальні дії у справі:
23 листопада 2022 року позовна заява надійшла до суду.
24 листопада 2022 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
З 26.11.2015 по 26.02.2019 ОСОБА_1 проходив військову службу в Рівненському зональному відділі Військової служби правопорядку у Збройних силах України.
Наказом начальника Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку (по особовому складу) від 25.02.2019 року № 5-рс позивач звільнений з військової служби у запас за підпунктом “д” (через службову невідповідність) п.2 ч.5 ст.26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”. Наказом начальника Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку (по стройовій частині) від 26.02.2019 № 44 позивач виключений зі списків особового складу зонального відділу, з усіх видів забезпечення.
Вважаючи, що при звільненні з ним не було проведено повний розрахунок, позивач звернувся про нарахування та виплату таких коштів в судовому порядку.
Так, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17.06.2021 у справі № 460/5126/21, яке набрало законної сили 20.07.2021, позов ОСОБА_1 частково задоволено. Визнано протиправними дії Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку у Збройних силах України щодо неправильного нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року. Зобов'язано Рівненський зональний відділ Військової служби правопорядку у Збройних силах України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року, з встановленням базового місяця - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправними дії Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку у Збройних силах України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 30 листопада 2018 року. Зобов'язано Рівненський зональний відділ Військової служби правопорядку у Збройних силах України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01 березня 2018 року по 30 листопада 2018 року, з встановленням базового місяця - березень 2018 року.
На виконання вказаного рішення 04.11.2022 Рівненським зональним відділом Військової служби правопорядку нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення в сумі 77730,11грн, що підтверджується змістом листа від 14.11.2022 № 810/2587.
Вважаючи протиправним несвоєчасний розрахунок при звільненні, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон України №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з пунктами 2, 4 статті 9 Закон України №2011-ХІІ визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу” (в редакції на час виключення позивача зі списків) закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України.
Так, пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, судовим рішенням, яке набрало законної сили, було встановлено не проведення повного розрахунку відповідача із позивачем в день його звільнення (невиплата у встановленому розмірі індексації грошового забезпечення).
Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Оскільки відповідач не провів з позивачем при звільнення з військової служби остаточний розрахунок, позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КзПП України.
Бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є протиправною.
Як встановлено із матеріалів справи, остаточний розрахунок з позивачем проведено лише 04.11.2022, вказана обставина підтверджується листом відповідача, випискою по рахунку позивача і сторонами не заперечується, а тому відповідач зобов'язаний нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за затримку розрахунку при звільненні - середнє грошове забезпечення (середній заробіток), обраховану відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
При цьому, суд враховує, що нарахування суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні належить до дискреційних повноважень відповідача.
Як випливає зі змісту Рекомендації №R(80)2 щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке надає певний адміністративному органу ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про неможливість втручання в дискреційні повноваження відповідача, а отже, не вбачає правових підстав для задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача нарахувати суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні саме в сумі 77711,12грн, яку визначив сам позивач. Сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає визначенню не судом, а відповідачем за наслідками виконання рішення суду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Правові підстави для застосування положень ст.139 КАС України відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ст.5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку у Збройних силах України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Зобов'язати Рівненський зональний відділ Військової служби правопорядку у Збройних силах України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні згідно ст. 117 КзПП України з урахуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 10 січня 2023 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Рівненський зональний відділ Військової служби правопорядку у Збройних силах України (вул. Коцюбинського, 1, м. Рівне, 33001, ЄДРПОУ/РНОКПП 09589046)
Суддя Т.О. Комшелюк