10 січня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/10476/22
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Полтавського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , відповідно до якого просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги йому як особі з інвалідністю, внаслідок війни 2 групи до 5 травня у меншому розмірі ніж передбачено ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII в редакції ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998.
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити щорічну грошову допомогу йому як особі з інвалідністю, внаслідок війни 2 групи до 5 травня у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум у відповідності до ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-ХІІ в редакції ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998, з урахуванням висновку Конституційного Суду України, викладеному в рішенні від 27.02.2020 № 3-р/2020 у справі №1- 247/2018(3393/18).
В якості підстави для звернення до суду заявник вказує на протиправну, як на його думку, поведінку відповідача, що полягає у недоплаті позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідач позов не визнав. У наданому до суду 28.12.2022 відзиві просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи правомірність своїх дій посиланням на обґрунтованість виплати спірної допомоги у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 №540. Крім того зазначає, що належним відповідачем у справі є Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області /а.с. 17-21/.
Ухвалою суду від 10.01.2023 вирішено відмовити у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про заміну його на належного відповідача.
Розгляд справи, відповідно до ч. 2 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (надалі також - КАС України), здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Позивач є особою з інвалідністю другої групи та має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджено копією посвідчення серії НОМЕР_1 /а.с.7/.
Відповідачем у червні 2022 року проведено виплату позивачу разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі 3906,00 грн, який передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 №540 Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань” (надалі - Постанова №540).
Посилаючись на обставини виплати відповідачем такої допомоги у розмірі меншому за вісім мінімальних пенсій за віком, передбаченому законом, позивач звернувся за правовим захистом з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (надалі - Закон №3551-XII).
01.01.1999 набрав чинності Закон №367-ХІV, яким статтю 13 Закону №3551-XII доповнено частиною в такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам (...) II групи вісім мінімальних пенсій за віком".
Згідно з пп. 5 п. 63 розділу І Закону України від 28.12.2014 №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Кодекс доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Однак Конституційний Суд України Рішенням від 27.02.2020 №3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Разом з тим, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 3). Крім того, підпунктом 2 пункту 4 вказаного Указу постановлено Кабінет Міністрів України невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 2593/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 7 листопада 2022 року № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII), відповідно до положень статі 1 якого воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
При цьому, частина 2 ст. 20 Закону №389-VIII передбачає, що в умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені ч. 2 ст. 64 Конституції України.
Статтею 64 Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР /в редакції чинній станом на час спірних правовідносин/ визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції (частина друга).
Разом з тим, правовідносини щодо соціального захисту громадян регулюються статтею 46 Конституції України, яка не передбачена частиною другою статті 64 Конституції України.
Тобто, право соціального захисту, гарантоване статтею 46 Конституції України, може бути обмежено в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Абзацом третім підпункту 2 пункту 22 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-VI /в редакції чинній станом на час спірних правовідносин/ установлено, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації Кабінет Міністрів України може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування.
З огляду на вище перелічені положення чинного законодавства, суд вважає, що у 2022 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня має здійснюватися у розмірах, визначених в додатку до Порядку, затвердженого Постановою № 540.
Вказане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 грудня 2022 року у справі №580/2869/22, які сформульовані в аналогічних спірних правовідносинах.
При цьому, суд зауважує, що позивач не був позбавлений права на щорічну разову грошову допомогу до 5-го травня та отримав її у розмірі 3906,00 грн, що встановлено в додатку до Порядку, затвердженого постановою КМ України № 540.
Одночасно колегія суддів Верховного Суду у постанові від 01 грудня 2022 року у справі №580/2869/22 визнала безпідставним посилання позивача на рішення Верховного Суду від 29.09.2020 у зразковій справі №440/2722/20, оскільки після прийняття вказаного рішення відбулася зміна законодавства у частині врегулювання виплати щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня, а також суттєво змінилися обставини, оскільки Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває і на сьогодні.
Суд звертає увагу, що саме у постанові Верховного Суду по зразковій справі №440/2722/20 вказано, що подальша зміна законодавства, що регулює ці правовідносини може впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі.
Враховуючи положення пунктів 3, 7 статті 116 Конституції України, положення ч. 7 ст. 20 та абзацу 3 пп. 2 п. 22 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України, суд зазначає про те, що Кабінету Міністрів України, в умовах воєнного стану, надано право визначати розмір одноразової грошової допомоги до 5-го травня на 2022 рік.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, а також з урахуванням встановлених судом обставин фактичної виплати позивачеві такої допомоги у розмірі 3906,00 грн, тобто у розмірі встановленому Постановою №540 в умовах воєнного стану, застосувавши до спірних правовідносин правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 01 грудня 2022 року у справі № 580/2869/22, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
За відсутності підстав для задоволення позову, відсутні й підстави для розподілу судових витрат, яких позивач і не поніс.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 13967927) про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ч.8 ст. 18, ч.ч. 7-8 ст. 44 та ст. 297 КАС України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підп. 15.5 підп. 15 п. 1 р. VII "Перехідні положення" КАС України.
Суддя І.Г.Ясиновський