09 січня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/9771/22
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Удовіченка С.О., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 164050002342 від 04 січня 2022 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , в частині відмови у зарахуванні до страхового стражу ОСОБА_1 періодів роботи на меблевій фабриці "Дана" РФ з 30 серпня 2007 року по 23 вересня 2021 року,
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком починаючи з 31 грудня 2021 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 30 серпня 2007 року по 23 вересня 2021 року на меблевій фабриці "Дана" РФ, а саме із 26 серпня 2008 року по 19 серпня 2009 року, з 10 грудня 2009 року по 16 березня 2010 року, з 11 травня 2010 року по 12 жовтня 2010 року, з 03 грудня 2010 року по 24 жовтня 2011 року, з 23 грудня 2011 року по 06 листопада 2012 року, з 31 січня 2013 року по 27 грудня 2013 року, з 26 лютого 2014 року по 30 грудня 2014 року, з 10 квітня 2015 року по 03 квітня 2017 року, з 20 квітня 2017 року по 11 квітня 2019 року, з 27 червня 2019 року по 18 червня 2020 року, з 22 червня 2020 року по 23 вересня 2021 року.
В обгрунтування позовної заяви позивач вказував на протиправність відмови у призначенні пенсії за віком та зарахуванні до страхового стажу періодів роботи на меблевій фабриці "Дана". Вказував на практику розгляду даної категорії спорів Верховним Судом.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи у письмовому провадженні.
18 листопада 2022 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. У відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи на відсутність правових підстав для призначення пенсії. Зазначив, що рішення про відмову у призначенні пенсії за віком прийнято Головним управління Пенсійного фонду України у м.Києві (а.с. 63-64).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у м.Києві.
Відповідно до приписів статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
31 грудня 2021 року ОСОБА_1 , звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 172-174).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві від 04 січня 2022 року №164050002342 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком (а.с. 175-176).
Відмовляючи у призначенні пенсії, пенсійний орган виходив з того, що відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років. Відповідно до наданих документів про страж (трудова книжка, довідки про підтвердження стажу, рішення Диканського районного суду Полтавської області № 529/848/21 від 15 листопада 2021 року) та даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування загальний страховий стаж склав 22 роки 7 місяців 15 днів. Не зараховано до загального страхового стажу періоди роботи в російській федерації з 30 серпня 2007 року згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки згідно пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 22-1 від 25 листопада 2005 року, особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію від відповідних фондів держав - учасниць міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення про сплату страхових внесків, довідки про заробітну плату та сплату страхових внесків відсутні.
Не погодившись із відмовою у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
У статті 1 вказаного Закону № 1058-ІV наведено наступні визначення:
Пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбачуваного цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
За приписами пункту 1 частини першої статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно із частиною другою статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із частиною першою статті 56, статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 3, 20 "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами пункту 22 Порядку № 637 стаж роботи громадян України за її межами підтверджується документами, легалізованими відповідно до законодавства (крім роботи на території колишнього СРСР і держав, з якими колишнім СРСР було укладено угоди про соціальне забезпечення, до укладення відповідних двосторонніх угод).
Відповідно до частини четвертої статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).
В силу положень статті 6 Міжнародної Угоди "Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення" від 13 березня 1992 року, призначення пенсій громадянам держав-учасників Угоди відбувається за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набирання чинності цієї Угоди. Обчислення пенсій проводиться із заробітку (доходу) за періоди робота, які зараховуються в трудовий стаж.
Згідно зі статтею 1 вказаної Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасників даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Відповідно до статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів" від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістаиу, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що кожна із сторін визнає (без легалізації) дипломи, свідоцтва про освіту, належні документи про присвоєння звання, розряду, кваліфікації та інші необхідні для трудової діяльності документи і завірений в установленому на території Сторони виїзду порядку їх переклад на державну мову Сторони працевлаштування або російську мову. Трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
З аналізу наведених норм міжнародних угод, вбачається, що пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою. Призначення пенсії проводиться за поданням потрібних документів, які підтверджують право на неї згідно з законодавством держави проживання.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а та від 16 квітня 2020 року у справі № 555/2250/16-а.
Судом встановлено, що позивачем для призначення пенсії подано, зокрема, трудову книжку НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , трудові договори, рішення Диканського районного суду Полтавської області від 15 листопада 2021 року по справі № 529/848/21, довідки про доходи помісячно та суми вирахувань (а.с. 74-171).
Стосовно посилань пенсійного органу в оскаржуваному рішенні на відсутність інформації, отриманої органами, що призначають пенсію від відповідних фондів держав - учасниць міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення про сплату страхових внесків, довідки про заробітну плату та сплату страхових внесків, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 22-1 від 25 листопада 2005 року, особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав - учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків.
У свою чергу статтею 40 Закону №1058-IV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Отже, з наведеного правового регулювання слідує, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року, враховується для обчислення пенсії за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, незалежно від місця роботи пенсіонера ( в Україні чи за її межами). Тобто вимоги щодо підтвердження такої заробітної плати (доходу) первинними документами законодавством не встановлено.
Оскільки подані позивачем до органу пенсійного фонду довідки про заробіток, які видані ТОВ "Дана" на ім'я позивача, містять відомості про отримувану ним заробітну плату за період: серпень 2007 року - вересень 2021 року, тобто за період страхового стажу позивача після 1 липня 2000 року, а не до 01 липня 2000 року, то аргументи відповідача, що зазначені в оскаржуваному рішенні №164050002342, не відповідає вимогам статті 40 Закону №1058-IV.
Крім того, за вимогами пункту 2.1 Порядку № 22-1 за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана саме органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав - учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків, а не особою, яка звернулася із заявою про призначення пенсії.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві № 164050002342 від 04 січня 2022 року про відмову в призначенні пенсії підлягає скасуванню як протиправне.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Констатуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м.Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , періоди роботи з 30 серпня 2007 року по 23 вересня 2021 року на меблевій фабриці "Дана", а саме із 26 серпня 2008 року по 19 серпня 2009 року, з 10 грудня 2009 року по 16 березня 2010 року, з 11 травня 2010 року по 12 жовтня 2010 року, з 03 грудня 2010 року по 24 жовтня 2011 року, з 23 грудня 2011 року по 06 листопада 2012 року, з 31 січня 2013 року по 27 грудня 2013 року, з 26 лютого 2014 року по 30 грудня 2014 року, з 10 квітня 2015 року по 03 квітня 2017 року, з 20 квітня 2017 року по 11 квітня 2019 року, з 27 червня 2019 року по 18 червня 2020 року, з 22 червня 2020 року по 23 вересня 2021 року.
Щодо позовної вимоги зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком починаючи з 31 грудня 2021 року, суд зазначає наступне.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо зарахування страхового стажу / призначення та перерахунку пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, з огляду на втручання в дискреційні повноваження ГУ ПФУ в Полтавській області та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.
Однак, враховуючи те, що в ході розгляду справи суд дійшов висновку щодо протиправності в частині оскаржуваного рішення, суд з метою повного та належного захисту прав позивача, вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м.Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31 грудня 2021 року про призначення пенсії за віком та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Таким чином позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
У свою чергу частиною восьмою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у повному обсязі.
Керуючись ст. ст.243-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві № 164050002342 від 04 січня 2022 року, в частині відмови в зарахуванні страхового стажу та призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м.Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 30 серпня 2007 року по 23 вересня 2021 року на меблевій фабриці "Дана", а саме із 26 серпня 2008 року по 19 серпня 2009 року, з 10 грудня 2009 року по 16 березня 2010 року, з 11 травня 2010 року по 12 жовтня 2010 року, з 03 грудня 2010 року по 24 жовтня 2011 року, з 23 грудня 2011 року по 06 листопада 2012 року, з 31 січня 2013 року по 27 грудня 2013 року, з 26 лютого 2014 року по 30 грудня 2014 року, з 10 квітня 2015 року по 03 квітня 2017 року, з 20 квітня 2017 року по 11 квітня 2019 року, з 27 червня 2019 року по 18 червня 2020 року, з 22 червня 2020 року по 23 вересня 2021 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м.Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31 грудня 2021 року про призначення пенсії за віком та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.О. Удовіченко