Справа № 420/450/22
10 січня 2023 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Тарасишина О.М., за участю секретаря судового засідання Дробченко К.С., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю (в порядку ст. 382 КАС України) по справі № 420/450/22 за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність щодо не виплати середнього грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку та зобов'язання вчинити певні дії, -
Встановив:
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_4 , яка виразилася у не виплаті ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку з 01.10.2017 року по 17.12.2021 року;
зобов'язати військову частину НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку по день фактичного розрахунку з 01.10.2017 року по 17.12.2021 року, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.
23.12.2022 р. (вх. № 39086/22) позивачем до суду подана заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в якій позивач просить суд: встановити судовий контроль за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.03.2022 року по справі №420/450/22 та зобов'язати військову частину НОМЕР_4 подати звіт про виконання данного судового рішення.
В обґрунтування вимог заяви позивач посилається на не належне виконання відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили. При цьому, позивача наголошує на тому, що йому було нараховано виплату за вищевказаним рішенням у сумі 44489,90 грн, проте фактично виплачено саме 35814,37 грн., при цьому, позивач вважає вказані виплати невірними та не підтверджені відповідними розрахунками відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.
Розглянувши подані документи, вивчивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.03.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_4 , яка виразилася у не виплаті ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку з 01.10.2017 року по 17.12.2021 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку по день фактичного розрахунку з 01.10.2017 року по 17.12.2021 року, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.
Тобто, правові висновки суду, зазначені у рішенні від 29.03.2022 р. у справі №420/450/22 ґрунтуються на підтвердженні права позивача на виплату середнього грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку з 01.10.2017 року по 17.12.2021 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд в постанові від 30 жовтня 2019 року по справі №806/2473/18 (адміністративне провадження №К/9901/2118/19) сформував правову позицію щодо врахування істотності частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку.
Суд враховує зазначені висновки Верховного Суду при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку позивачу у цій справі.
Зокрема, істотність частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 44489,00 : 838755,00 грн. (сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичної виплати) = 0,05 частина невиплаченої суми в сумі середнього заробітку.
0,05 х 545,00 грн. (середній заробіток позивача) х 1539 (кількість днів затримки) = 42890,31 (сума середнього заробітку, що підлягає до стягнення).
Таким чином, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений позивачу у розмірі 41 937,75 грн., з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком.
Аналогічна правова позиція щодо застосування принципу співмірності у подібних правовідносинах викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №806/345/16, від 18.07.2018 у справі №825/325/16, від 04.04.2018 у справі №524/1714/16-а, у постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі №6-39цс11.
При цьому, суд акцентує увагу на тому, що Згідно з пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Згідно з п.1 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.01.2005 року № 17), цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.01.2005 року № 17), грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Згідно з п.п.3-5 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.01.2005 року № 17), виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб». Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Відповідно до п.168.5 ст.168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
За таких обставин, відповідач не повинен утримуватьи з позивача при виплаті стягнутої за рішенням суду військовий збір та податок на доходи фізичних осіб без його компенсації.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).
Частиною другою статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
У рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Згідно з положеннями частин першої та другої статті 382 КАС Українисуд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту субєкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника субєкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З аналізу частин першої та другої статті 382 КАС України убачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду. Проте, на думку суду, хоч зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, але вони застосовуються залежно від наявності об'єктивних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами.
Встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов'язань у межах відповідної справи. Встановлення судового контролю при ухваленні судового рішення по суті позовних вимог запобігає неналежному виконанню обов'язків, пов'язаних зі змістом задоволених позовних вимог. Встановлення судового контролю після ухвалення судового рішення за наслідком звернення позивача з відповідним клопотанням направлене на усунення вже існуючого порушення прав цього позивача стосовно належного виконання судового рішення.
Враховуючи, що військова частина НОМЕР_4 , яка є відповідальною за виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.03.2022 року у справі №420/450/22, з метою усунення порушення прав позивача та забезпечення ефективного виконання рішення суду наявні підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Керуючись ст. 14, 243, 248, 382 КАС України, суд
Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю (в порядку ст. 382 КАС України) по справі № 420/450/22 за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність щодо не виплати середнього грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 протягом тридцяти днів з дати набрання чинності цією ухвалою подати звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.03.2022 року у справі №420/450/22 за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність щодо не виплати середнього грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку та зобов'язання вчинити певні ді.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала оскаржується в порядку та строки ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали складено та підписано 10.01.2023 р.
Суддя О.М. Тарасишина