Справа № 420/16357/21
09 січня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про встановлення судового контролю
У проваджені Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням суду від 06.12.2021 року адміністративний позов задоволено, а саме:
визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 02.08.2021 року № 33/36-2605, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України» по Одеській області;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.12.2019 р. перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 02.08.2021 року № 33/36-2605, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України» по Одеській області, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
стягнуто з Головного управління ПУФ в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Зазначене рішення суду набрало законної сили 10.01.2022 року.
Від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 року по справі №420/16357/21, згідно ст. 382 КАС України.
Заява обґрунтована тим, що рішення суду набрало законної сили 10.01.2022 року, проте станом на дату звернення не виконано.
При цьому, позивач зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області добровільно виконало вимогу про перерахунок мені пенсії. Однак, заборгованість, яка виникла із 01 грудня 2019 року, після перерахунку пенсії за рішенням суду, у сумі 103 522, 65 гривні до цих пір позивачу не сплачено, посилаючись на те, що не виділені відповідні кошти до Державного бюджету України.
Вимога державного виконавця до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у триденний строк з моменту одержання вимоги державного виконавця виконати вимоги виконавчого листа, а саме здійснити з 01.12.2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум ніякого результату не дала.
29 листопада 2022 року державний виконавець прийняв постанову про накладення штрафу на боржника Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у розмірі 5100 гривень. Однак до цього часу заборгованість у сумі 103 522,65 гривні позивачу не виплачена.
Між тим, на переконання позивача, недостатність фінансування не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог щодо погашення такої заборгованості.
Відповідачем подано заперечення на заяву про встановлення судового контролю, в якій представник відповідача вказує, що заява задоволенню не підлягає.
В обґрунтування позиції пенсійного органу, представником відповідача зазначено, що суд першої інстанції встановлює судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень під час прийняття рішення у справі, зазначаючи про це у самому рішенні. Оскільки під час прийняття рішення питання про встановлення судового контролю не вирішувалось, на даний час відсутні підстави для встановлення судового контролю.
Також представник відповідача зазначає, що доплата пенсії за рішеннями Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/16357/21 за період з 01.12.2019 по 30.04.2022 в сумі 103522,65 грн буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України, зазначена доплата обліковується в Реєстрі судових рішень станом на 21.07.2022 за номером 174120.
Крім того, представник відповідача вказує, що обов'язковість рішення суду, яке набрало законної сили, забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», яким, в свою чергу передбачено заходи юридичної відповідальності у вигляді накладення штрафу на боржника. Саме таким порядком й скористався позивач.
Представник відповідача наполягає на тому, що покладені судом зобов'язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління.
Розглянувши заяву позивача, суд дійшов наступного.
Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з ч.ч.2-3 ст.382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.
Суд зазначає, що інститут судового контролю за виконанням судового рішення спрямований на забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За приписами ч.ч.1-2 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з ч.4 ст.372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
З огляду на вищенаведені норми законодавства, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.
Суд зазначає, що доводи представника відповідача щодо неможливості встановлення судового контролю після ухвалення рішення у справі, покликаючись на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.10.2018 у справі №826/18826/14, є необґрунтованими.
Так, у правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.10.2018 у справі №826/18826/14, зазначено що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов'язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі можливо лише під час прийняття рішення у справі.
Водночас, слід врахувати, що положеннями КАС України передбачено, що судовий контроль є диспозитивним правом (а не обов'язком), яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин у справі судом, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі.
Так, як відмічає позивач Головним управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не виконано рішення суду в частині виплати доплати до пенсії у повному обсязі.
У свою чергу слід відмітити, що виплата пенсій, надбавок, підвищень, які здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету, проводиться органами Пенсійного фонду України з виділених бюджетних асигнувань для виплати пенсій у розмірах, визначених законодавством, у зв'язку із чим виплата належної позивачу суми доплати до пенсії відповідно до Закону №796-ХІІ, проведеного на виконання рішення суду, буде здійснена за наявності відповідного фінансування.
Таким чином, рішення суду у частині виплати донарахування підвищення до пенсії позивачу не виконано з незалежним від управління причин.
Оцінюючи поважність причин невиконання рішення, суд зазначає наступне.
Згідно абзацу другого пункту 7 розділу II Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 09 грудня 2021 року № 35-1, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18 січня 2022 року за № 53/37389 визначено, що видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - рішення суду), плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили.
Таким чином, фінансування та виплата пенсій здійснюється за рахунок коштів Фонду виділених з Держаного бюджету України та за наявності відповідного бюджетного призначення.
Аналізуючи вище наведені положення законодавства в контексті цієї справи необхідно зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для будь-якої відповідальності боржника.
Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Отже, в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Так, Головним управлінням ПФУ в Одеській області на заяви ОСОБА_1 щодо виконання рішення суду листами від 21.07.2022 №11503-9353/М-02/8-1500/22 та від 08.12.2022 №20088-17617/М-02/8-1500/22 повідомлено, що доплата пенсії за рішеннями Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/16357/21 за період з 01.12.2019 по 30.04.2022 в сумі 103522,65 грн буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України, зазначена доплата обліковується в Реєстрі судових рішень станом на 21.07.2022 за номером 174120.
З зазначеного вбачається, що доводи позивача про те, що відповідач відмовляється виконати рішення суду в частині виплати донарахованої частини пенсії позивача є необґрунтованими.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем не надано обґрунтованих доказів в підтвердження необхідності встановлення судового контролю.
Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 420/16357/21.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 293, 382 КАС України, суд,
У задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 420/16357/21 - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.256 КАС України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку ст.295 КАС України.
Суддя П.П.Марин