10 січня 2023 р. № 400/10960/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельник О.М., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020,
про:визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі- відповідач, ГУ ПФУ), в якому просить суд:
-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області по відмові ОСОБА_1 в зарахуванні до стажу, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті вищого навчального закладу - Київського ордена Ленина державного університету імені Т.Г.Шевченка у період з 01.09.1975 року по 01.07.1980 року, який становить 2 роки 5 місяців, а також в частині встановлення їй відсоткового значення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 78 % суддівської винагороди судді, якій працює на відповідній посаді;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням стажу - 36 років 08 місяців 22 дні, із зарахуванням до стажу її роботи на посаді судді половини строку навчання у період з 01.09.1975 року по 01.07.1980 року за денною формою на юридичному факультеті вищого навчального закладу - Київського ордена Ленина державного університету імені Т.Г.Шевченка, який становить. 2 роки 5 місяців, встановивши щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 82% суддівської винагороди судді, якій працює на відповідній посаді, на підставі довідки Миколаївського апеляційного суду від 26.02.2020 року за вих. 8-15/48/2020, здійснивши такий перерахунок починаючи з 19.02.2020 року та виплатити різницю між належною до сплати сумою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та фактично виплаченою.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є суддею у відставці та з 20.11.2015 року отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке призначене відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI, чинного на час звільнення у відставку у розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.11.2020 року у справі № 400/3877/20 зазначене рішення органу ПФУ було скасовано. Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області було зобов'язано здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року на підставі довідки Миколаївського апеляційного суду від 26.02.2020 року за № 8-5/48/2020, з урахуванням фактично виплачених сум.
На виконання зазначеного рішення суду органом ПФУ 09.12.2020 року позивачу здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року та починаючи з 14.01.2021 року здійснюється виплата у розмірі 78% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. При цьому, враховано лише стаж безпосередньо на посаді судді, який становить повних 34 роки.
Невраховано до такого стажу половину строку навчання. Позивач переконана, що зменшення відповідачем її стажу, який дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, та зменшення процентного співвідношення довічного грошового утримання від винагороди працюючого судді до 78% є протиправним та суттєво погіршує її становище як судді у відставці.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в задоволенні позовних вимог просив відмовити, зазначивши, що відповідно до статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
- судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
- члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
- судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Таким чином, статтею 137 Закону № 1402-VIII передбачено вичерпний перелік посад, робота на яких зараховується до стажу роботи на посаді судді. Зарахування іншої діяльності до стажу роботи судді, чинним законодавством не передбачено.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.
Позивач є суддею у відставці Миколаївського апеляційного суду (раніше - Апеляційний суд Миколаївської області) якій з 20.11.2015 року виплачувалось довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% заробітної плати працюючого судді.
Відповідно до трудової книжки судді, позивач навчалась за денною формою на юридичному факультеті вищого навчального закладу - Київського ордена Ленина державного університету імені Т.Г.Шевченка у період з 01.09.1975 року (дата зарахування студентом 1-го курсу юридичного факультету даного університету - 28.07.1975 року згідно із записом у трудовій книжці) по 01.07.1980 року, який становить - 2 роки 5 місяців.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.11.2020 року у справі № 400/3877/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року на підставі довідки Миколаївського апеляційного суду від 26.02.2020 року за № 8-5/48/2020, з урахуванням фактично виплачених сум.
На виконання зазначеного рішення суду органом ПФУ 09.12.2020 року позивачу здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року та починаючи з 14.01.2021 року здійснюється виплата у розмірі 78 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, за січень 2021 року та наступні місяці.
Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою від 14.05.2021 року щодо необґрунтованого обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Зазначила що відповідач має переглянути розмір відсотку з 78% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, на 90 %, а також порушила питання про зарахування половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті вищого навчального закладу до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання.
Відповідач листом від 31.05.2021 року за № 5497-5211/Г-02/8-1400/21 відмовив у задоволенні заяви позивача, пославшись на відсутність правових підстав.
Не погоджуючись із такою відмовою, незарахуванням половини строку навчання, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з абзацом 4 пункту 34 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Пункт 34 розділу XII доповнено абзацом четвертим згідно із Законом № 1798-VIII від 21.12.2016 і діє на даний час.
Таким чином, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді.
За правилами частини 1 статті 120 Закону №2453-VI суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно із вимогами статті 135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону №2453-VI, в редакції чинній до 28.03.2015, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України "Про статус суддів" від 15.12.1992 за №2862-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №2862-ХІІ).
Кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень (частина 1 статті 43 Закону №2862-ХІІ).
Абзацом 2 частини 4 цієї статті Закону передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
В період дії положень статті 43 Закону №2862-ХІІ правове регулювання поняття стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, було додатково врегульовано і іншими нормативно-правовими актами.
Зокрема, згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 за №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Тобто, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом №2453-VI, в тому числі в період правового регулювання спірних правовідносин Законом №2862-ХІІ, було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу.
Частиною другою статті 137 Закону №1402-УІІІ (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв'язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону №1402-VІІІ, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Така правова позиція покладена в основу рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі №9901/805/18.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону №1402-VІІІ (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про статус суддів», яка була чинною на час призначення на посаду судді, суддею міг бути громадянин України, який має стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.
Також, згідно положення Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21.12.2016 №1798-VІІІ, яким були внесені зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень якого було доповнено абз. 4 наступного змісту: "Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)".
З урахуванням наведеного, дії відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку щомісячного довічного утримання судді у відставці з зарахуванням до стажу роботи, що надає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання та здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020, з урахуванням вже виплачених сум, забезпечить належний та ефективний захист порушених прав позивача.
Щодо розміру суддівської винагороди суд зазначає таке.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII).
Згідно із частиною першою статті 142 Закону №1402-VI пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (частина друга статті 142 Закону №1402-VI).
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частиною четвертою та п'ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Зокрема, пунктом 25 розділу XII Закону №1402-VIII було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя йде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 41 - 45, ст. 529; 2015 р., № 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII, вказаний пункт 25 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнаний неконституційним.
Відповідно до статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у рішенні від 16.06.2020 у зразковій справі № 620/1116/20 (щодо перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці).
З урахуванням стажу роботи на посаді судді 34 роки 3 місяці 22 дні загальний стаж, який підлягає зарахуванню до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, становить 36 років 08 місяців 22 дні.
Таким чином, позивач має право на встановлення щомісячного довічного грошового утримання, обчисленого відповідно до ч.3 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року 1402 -VIII у розмірі 82 % суддівської винагороди судді, якій працює на відповідній посаді (50 % за 20 років + 32 % за 16 років).
Оскільки судом визнано протиправними дії відповідача щодо незарахування до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті вищого навчального закладу - Київського ордена Ленина державного університету імені Т.Г.Шевченка у період з 01.09.1975 року по 01.07.1980 року, який становить 2 роки 5 місяців, суд вважає необхідним зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із врахуванням до стажу судді, який дає право на відставку половину строку навчання за денною формою на юридичному факультеті вищого навчального закладу - Київського ордена Ленина державного університету імені Т.Г.Шевченка у період з 01.09.1975 року по 01.07.1980 року із визначенням відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до частини 3 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016, починаючи з 19.02.2020 з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо строків звернення до суду суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. З ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Про перерахунок відповідачем щомісячного довічного грошового утримання судді із застосуванням відсоткового значення суддівської винагороди саме в розмірі 78%, а також те, що при обчисленні позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідачем враховано лише стаж роботи позивача на посаді судді 34 роки 3 місяці 22 дні, позивачу стало відомо лише у травні 2021 року з надісланого відповідачем на адресу позивача листа-відповіді Головного управління ПФУ в Миколаївській області від 31.05.2021.
Таким чином, про порушення своїх прав позивач дізнався лише у кінці травня 2021 року , а з адміністративним позовом до відповідача звернулась 10.11.2021, тобто в межах строку звернення до адміністративного суду, передбаченого ст. 122 КАС України.
За таких обставин, вимоги закону щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду позивачем не порушено.
Відповідно до положень ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 263 КАС України, суд-
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з зарахуванням до стажу роботи, що надає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті вищого навчального закладу - Київського ордена Ленина державного університету імені Т.Г.Шевченка у період з 01.09.1975 року по 01.07.1980 року та в частині встановлення їй відсоткового значення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 78 % суддівської винагороди судді, якій працює на відповідній посаді
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням стажу - 36 років 08 місяців 22 дні, із зарахуванням до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання у період з 01.09.1975 року по 01.07.1980 року за денною формою на юридичному факультеті вищого навчального закладу - Київського ордена Ленина державного університету імені Т.Г.Шевченка, який становить 2 роки 5 місяців, встановивши щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 82% суддівської винагороди судді, якій працює на відповідній посаді, на підставі довідки Миколаївського апеляційного суду від 26.02.2020 року за вих. 8-15/48/2020, здійснивши такий перерахунок починаючи з 19.02.2020 року та виплатити різницю між належною до сплати сумою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та фактично виплаченою.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Мельник