справа № 380/12297/22
провадження № П/380/12389/22
09 січня 2023 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не врахування при перерахунку ОСОБА_1 пенсії на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2022 у справі № 380/21988/21 заробітної плати за період роботи з 01.01.2004 по 04.02.2012 на посаді водія автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах м. Москви Філіалу 10-тий автобусний парк Державного унітарного підприємства «Мосгортранс»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 із врахуванням заробітної плати за період роботи з 01.01.2004 по 04.02.2012 на посаді водія автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах м. Москви Філіалу 10-тий автобусний парк Державного унітарного підприємства «Мосгортранс».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.2004 по 04.02.2012 на посаді водія автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах м. Москви Філіалу 10-тий автобусний парк Державного унітарного підприємства «Мосгортранс» до спеціального стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 02.03.2021, із врахуванням раніше проведених виплат.
Позивач зазначає, що на виконання вказаного рішення відповідач здійснив перерахунок його пенсії, однак при здійсненні такого пенсійним органом не було враховано розмір заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.01.2004 по 04.02.2012, у зв'язку з несплатою страхувальником страхових внесків.
На думку позивача, несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу особи періодів її роботи на такому підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку сплати страхових внесків, тому просить позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою судді від 13.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
12.10.2022 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні з 02.03.2021 та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV. Відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2022 у справі № 380/21988/21 зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.2004 по 04.02.2012 на посаді водія автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах м. Москви філіалу 10-тий автобусний парк Державного унітарного підприємства «Мозготранс» до спеціального стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та провести перерахунок пенсії з 02.03.2021, з врахуванням раніше проведених виплат.
Водночас, згідно з актом зустрічної перевірки від 28.04.2021 №1700 з російської федерації ОСОБА_1 в системі обов'язкового державного пенсійного страхування рф зареєстрований 29.02.2012. Індивідуальні відомості про застраховану особу в Пенсійний фонд росії на ОСОБА_1 за 2005-2011 не подавалися, нарахування та сплата страхових внесків до пенсійного фонду рф не проводилася, оскільки ОСОБА_1 був іноземним громадянином. Відповідно до статті 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року. Оскільки до розрахунку пенсії позивача враховано періоди його роботи з 01.01.2004 по 04.02.2012 згідно з записами трудової книжки, відповідно заробітну плату внесено помісячно нульовими показниками. При розрахунку розмір пенсійної виплати щодо виконання рішення суду - зменшується.
Таким чином, зважаючи на ту обставину, що у позивача відсутні підтвердження про сплату страхових внесків до відповідних фондів держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, на території яких проводилася його трудова діяльність, представник відповідача вважає, що підстави для перерахунку пенсії із врахуванням заробітної плати за період роботи з 01.01.2004 по 04.02.2012 відсутні. Відтак, просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком з 02 березня 2021 року.
При призначенні пенсію позивачу до страхового стажу не було зараховано період роботи з 01.01.2004 по 04.02.2012 років на посаді водія автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах м. Москви Філіалу 10-тий автобусний парк Державного унітарного підприємства «Мосгортранс» у зв'язку із не підтвердженням сплати страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року у справі №380/21988/21 позов ОСОБА_1 задоволено повністю - визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо незарахування ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.2004 по 04.02.2012 на посаді водія автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах м. Москви Філіалу 10-тий автобусний парк Державного унітарного підприємства «Мосгортранс» до спеціального стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.2004 по 04.02.2012 на посаді водія автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах м. Москви Філіалу 10-тий автобусний парк Державного унітарного підприємства «Мосгортранс» до спеціального стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 02.03.2021, з врахуванням раніше проведених виплат. Рішення суду набрало законної сили 10.03.2022.
Листом від 29.07.2022 відповідач надіслав позивачу умовний розрахунок розміру пенсії, страхового стажу та заробітку, щодо виконання вищенаведеного рішення суду. При цьому, при вказаному розрахунку розмір пенсійної виплати позивачу зменшується.
Так, оскільки до розрахунку пенсії враховано періоди роботи позивача з 01.01.2004 по 04.02.2012, водночас, зважаючи на ту обставину, що у позивача за вказаний період відсутні підтвердження про сплату страхових внесків до відповідних фондів держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, на території яких проводилася його трудова діяльність, відповідно відповідачем заробітну плату внесено помісячно з нульовими показниками.
Позивач, вважаючи, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області протиправно не врахувало при перерахунку його пенсії на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2022 у справі № 380/21988/21 заробітної плати за період роботи з 01.01.2004 по 04.02.2012 на посаді водія автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах м. Москви Філіалу 10-тий автобусний парк Державного унітарного підприємства «Мосгортранс», звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV).
Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
Відповідно до статті 62 Закону №1058-ІV документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеного закону постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок №637).
Пунктами 1 та 2 Порядку № 637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 20 цього Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Пунктом 11 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за №1231/13105 (Порядок №18-1) передбачено, що для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об'єднаних управлінь, за місцем проживання (реєстрації) такі документи: 1) заяву про підтвердження стажу роботи; 2) документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр); 3) трудову книжку; 4) документи, видані архівними установами, зокрема: довідку про заробітну плату; копії документів про проведення атестації робочих місць; копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідку про їх відсутність). У разі необхідності заявник може подавати інші документи, які можуть підтверджувати виконання робіт, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.
Також слід звернути увагу на те, що згідно зі статтею 17 Закону України «Про міжнародні договори України» 29 червня 2004 року №1906-IV укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід'ємною частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.
За приписами чинного пенсійного законодавства до питання призначення пенсії застосовуються правила, передбачені договорами (угодами) між Україною та іншими державами.
13 березня 1992 року в місті Москві підписано Азербайджаном, Російською Федерацією, Білоруссю, Таджикистаном, Вірменією, Туркменістаном, Казахстаном, Узбекистаном, Киргизстаном, Україною та Молдовою Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка базується на територіальному принципі.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди від 13 березня 1992, встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.
Згідно зі статтею 6 зазначеної Угоди від 13.03.1992 призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільговій основі і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь-якої із цих країн, а також на територіях колишнього СССР за час до вступу в силу даної Угоди (пункти 1, 2 статті 6).
Крім того, відповідно до положень Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року (далі - Угода), а саме статті 6 Угоди, працівники Сторони виїзду, які працюють на території Сторони працевлаштування, користуються правами та виконують обов'язки, що встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування (включаючи питання трудових відносин, колективних договорів, оплати праці, режиму робочого часу та часу відпочинку, охорони та умов праці та інші). Трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав №01-1/2-07 від 26 березня 2008 року визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 року встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.
Отже, зі змісту наведеного слід враховувати, що положення відповідних міжнародних договорів розповсюджується також і на питання пов'язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов'язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в росії. Тобто існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі №555/2250/16-а від 17 червня 2020 року у справі №646/1911/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17 та від 06 липня 2020 року у справі № 345/9/17.
Отже, обчислення стажу роботи позивача з 01.01.2004 по 04.02.2012 здійснюється згідно з законодавством російської федерації, на території якої у спірний період відбувалася його трудова діяльність.
При цьому, відповідач як на підставу відмови у врахуванні при визначенні розміру пенсії позивача заробітної плати за період його роботи з 01.01.2004 по 04.02.2012 посилається на те, що у позивача за вказаний період відсутні підтвердження про сплату страхових внесків до відповідних фондів держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, на території яких проводилася його трудова діяльність.
Підставою для відмови у врахуванні позивачу заробітної плати за період з 01.01.2004 по 04.02.2012 слугував Акт документальної перевірки відомостей про заробітну плату пенсійного органу російської федерації №1700 від 28.04.2021, згідно з яким індивідуальні відомості ПФР на ОСОБА_1 за 2005-2011 роки не передані, нарахування і сплата страхових внесків в Пенсійний Фонд РФ Філіалом 10-й автобусний парк ДУП «Мосгостранс» не здійснювалися правомірно, оскільки ОСОБА_1 є іноземним громадянином.
Однак, суд критично оцінює такі доводи відповідача та зазначає наступне.
Так, позивач не повинен відповідати за ймовірне неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо обов'язкового порядку взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків та належної сплати страхових внесків, а відтак, несплата страхувальником страховим внесків (або відсутність інформації про таку сплату в системі персоніфікованого обліку) не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 17 липня 2019 року у справі №144/669/17 (провадження №К/9901/22935/18) та від 20 березня 2019 року у справі № 688/947/17 (провадження №К/9901/35103/18).
Надаючи оцінку обставинам даної справи, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 17 липня 2019 року (справа № 144/669/17) та від 20 березня 2019 року (справа № 688/947/17), згідно з якою, несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку сплати страхових внесків.
Разом із тим, суд зазначає, що чинними міжнародними угодами визначено взаємне зарахування стажу роботи набутого у країні учасниці угоди відповідно до законодавства країни-роботодавця.
При цьому, будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували не відрахування страхових внесків до пенсійних органів російської федерації з вини позивача в суду немає.
Окрім того, слід звернути увагу, що згідно з законодавством російської федерації, якщо іноземний громадянин має статус особи, яка тимчасово перебуває на території російської федерації, а також статус працюючого у Фірмі за межами російської федерації, то він не є застрахованою особою, і на виплати на користь цієї фізичної особи страхові внески на обов'язкове пенсійне страхування не нараховуються (ч.4 ст. 7 № 212-ФЗ).
Так, Актом документальної перевірки відомостей про заробітну плату пенсійного органу російської федерації №1700 від 28.04.2021, на який, зокрема посилається відповідач, підтверджується, що нарахування і сплата страхових внесків в Пенсійний Фонд рф за період роботи позивача у 2005-2011 роках Філіалом 10-й автобусний парк ДУП «Мосгостранс» не здійснювалися саме правомірно, оскільки ОСОБА_1 є іноземним громадянином та така можливість передбачена російським законодавством.
Більше того, суд звертає увагу, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року у справі №380/21988/21 встановлено, що ОСОБА_1 з 29.10.2003 по 01.10.2004 працював водієм лінійного автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах, 1 клас, на всі марки автобусів Дочірнього державного унітарного підприємства 4-тий автобусний парк Державного унітарного підприємства «Мосгортранс»; з 18.02.2005 по 24.07.2005 працював водієм автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах Філіалу 10-тий автобусний парк Державного унітарного підприємства «Мосгортранс»; з 26.07.2005 по 18.10.2005 працював водієм автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах Філіалу 10-тий автобусний парк Державного унітарного підприємства «Мосгортранс»; з 17.11.2005 по 08.05.2006 працював водієм автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах Філіалу 10-тий автобусний парк Державного унітарного підприємства «Мосгортранс»; з 28.06.2006 по 19.12.2006 працював водієм автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах Філіалу 10-тий автобусний парк Державного унітарного підприємства «Мосгортранс»; з 12.05.2007 по 12.11.2007 працював водієм автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах Філіалу 10-тий автобусний парк Державного унітарного підприємства «Мосгортранс»; з 14.11.2007 по 03.01.2008 працював водієм автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах Філіалу 10-тий автобусний парк Державного унітарного підприємства «Мосгортранс»; з 25.01.2008 по 23.07.2008 працював водієм автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах Філіалу 10-тий автобусний парк Державного унітарного підприємства «Мосгортранс»; з 13.11.2008 по 21.04.2009 працював водієм автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах Філіалу 10-тий автобусний парк Державного унітарного підприємства «Мосгортранс»; з 16.05.2009 по 15.07.2009 працював водієм автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах Філіалу 10-тий автобусний парк Державного унітарного підприємства «Мосгортранс»; з 20.08.2009 по 29.10.2009 працював водієм автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах Філіалу 10-тий автобусний парк Державного унітарного підприємства «Мосгортранс»; з 24.11.2009 по 20.02.2010 працював водієм автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах Філіалу 10-тий автобусний парк Державного унітарного підприємства «Мосгортранс»; з 22.02.2010 по 15.04.2010 працював водієм автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах Філіалу 10-тий автобусний парк Державного унітарного підприємства «Мосгортранс»; з 15.05.2010 по 29.10.2010 працював водієм автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах Філіалу 10-тий автобусний парк Державного унітарного підприємства «Мосгортранс»; з 19.03.2011 по 25.09.2011 працював водієм автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах Філіалу 10-тий автобусний парк Державного унітарного підприємства «Мосгортранс»; з 03.11.2011 по 04.02.2012 працював водієм автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах Філіалу 10-тий автобусний парк Державного унітарного підприємства «Мосгортранс».
У процесі розгляду справи №380/21988/21 суд встановив, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області безпідставно не зарахувало позивачу до спеціального стажу періоди його роботи з 01.01.2004 по 04.02.2012 на посаді водія автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах м. Москви Філіалу 10-тий автобусний парк Державного унітарного підприємства «Мосгортранс».
Окрім того, у рішенні від 07 лютого 2022 року у справі №380/21988/21 судом встановлено, що факт підтвердження сплати страхових внесків до відповідних фондів російської федерації за весь час роботи позивача на посаді водія міського пасажирського транспорту, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах міститься у Довідці №86 від 22.10.2014, виданій Філіалом 10-тий автобусний парк Державного унітарного підприємства «Мосгортранс», від квітня 2021 року за період 2005-2011 роки та від квітня 2021 року за період 2010-2014 роки у яких зазначено, що зі всіх включених у довідки сум заробітної плати проведені відрахування в Пенсійний Фонд росії (ПФР) та сплата податків, однак відповідач безпідставно не прийняв це до уваги.
Таким чином, оскільки російська федерація є державою-учасницею Співдружності Незалежних Держав та державою-учасницею Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Відтак, факт сплати позивачем страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації і є відповідно сплатою таких внесків до Пенсійного фонду Держави СНД, на території якої здійснювалася трудова діяльність за спірний період.
При цьому, суд зауважив, що висновок відповідача про відсутність документального підтвердження сплати страхових внесків (зборів) до Пенсійного фонду Держави СНД за періоди роботи на території російської федерації є хибним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.
Вказані обставини вставлені судовим рішенням, яке відповідачем не оскаржувалося та набрало законної сили, а тому, відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не є предметом доказування при розгляді цієї справи.
На підставі викладеного суд звертає увагу, що помилковість висновку відповідача про відсутність документального підтвердження сплати страхових внесків (зборів) до Пенсійного фонду Держави СНД за періоди роботи ОСОБА_1 з 01.01.2004 по 04.02.2012 на території російської федерації вже була встановлена судовим рішенням між тими самими сторонами та з тих самих підстав, яке набрало законної сили та є обов'язковим для врахування Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області.
Водночас, суми отриманої позивачем заробітної плати у період його роботи з 01.01.2004 по 04.02.2012 на посаді водія автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах м. Москви Філіалу 10-тий автобусний парк Державного унітарного підприємства «Мосгортранс» підтверджуються наявними в матеріалах справи довідками про заробітну плату для нарахування пенсії, відтак мали бути враховані відповідачем при здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 02.03.2021 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року у справі №380/21988/21.
Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо неврахування позивачу при перерахунку пенсії з 02.03.2021 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2022 у справі № 380/21988/21 його заробітної плати за період роботи з 01.01.2004 по 04.02.2012 на посаді водія автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах м. Москви Філіалу 10-тий автобусний парк Державного унітарного підприємства «Мосгортранс» є протиправною.
Відповідно до пункту 2-4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язати утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
З огляду на вказане, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
За таких обставин, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести з 02.03.2021 перерахунок розміру пенсії позивача із врахуванням заробітної плати за період його роботи з 01.01.2004 по 04.02.2012 на посаді водія автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах м. Москви Філіалу 10-тий автобусний парк Державного унітарного підприємства «Мосгортранс» та здійснити виплату перерахованої пенсії з врахуванням раніше проведених виплат.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.
Щодо судового збору, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовується позивачу в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо неврахування ОСОБА_1 при здійсненні перерахунку пенсії з 02.03.2021 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2022 у справі № 380/21988/21 його заробітної плати за період роботи з 01.01.2004 по 04.02.2012 на посаді водія автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах м. Москви Філіалу 10-тий автобусний парк Державного унітарного підприємства «Мосгортранс».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) провести з 02.03.2021 перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) із врахуванням заробітної плати за період його роботи з 01.01.2004 по 04.02.2012 на посаді водія автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах м. Москви Філіалу 10-тий автобусний парк Державного унітарного підприємства «Мосгортранс» та здійснити виплату перерахованої пенсії з врахуванням раніше проведених виплат.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) сплачений судовий збір в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Братичак Уляна Володимирівна