справа № 380/25949/21
з питань встановлення судового контролю
за виконанням судового рішення
09 січня 2023 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в порядку письмового провадження, у м. Львові заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
На розгляді Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа №380/25949/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.09.2022 у справі №380/25949/21 позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 15.02.2017. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 15.02.2017, з врахуванням січня 2008 року, як місяця для обчислення індексу споживчих цін при проведенні індексації грошового забезпечення («базового» місяця), із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44, з урахуванням виплачених сум. Рішення суду набрало законної сили 31.10.2022.
27.12.2022 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 28.09.2022 у справі №380/25949/21.
Вказана вище заява мотивоване тим, що Начальник фінансової частини в/ч НОМЕР_1 Лисянський ОСОБА_2 06.12.2022 повідомив позивача у телефонному режимі, що йому відомо про дане рішення суду, та що у фінансову службу станом на 22.12.2022 наказу про нарахування та виплату перерахованих ОСОБА_1 у рішенні суду видів грошового забезпечення не надходило. Крім того, відповідальна особа відповідача за виконання обов'язків по подальших заходах щодо виконання рішення суду, які надходять до відповідача відмовилася виконувати рішення суду, спілкуючись з позивачем у телефонному режимі. Вказує, що рішення суду станом на 23.12.2022 не виконано.
При постановленні ухвали суд виходив з наступного.
Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до частини 1 статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).
Таким чином, аналіз положень ст. 382 КАС України свідчить про те, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які б свідчили про ухиляння відповідача від виконання судового рішення чи/або відсутність у нього наміру його виконувати.
Крім того, суд наголошує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
З цього приводу Верховний Суд у постанові від 20.02 2019 у справі №806/2143/15 звернув увагу на те, що застосування статті 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судових рішень. Підставами для її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення.
З наведеного слідує, що встановлення судового контролю може мати місце на стадії виконання судового рішення за заявою сторони, на користь якої таке рішення ухвалене, за наявності обґрунтованих доводів та підстав вважати, що відповідач ухиляється від виконання рішення у справі.
Подібна позиція висловлена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №800/592/17.
Таким чином, з аналізу правових позицій Верховного Суду випливає, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами.
Представником позивача не подано до суду жодних доказів на підтвердження ухилення відповідача від виконання рішення суду від 28.09.2022 у справі №380/25949/21.
При цьому, лише ухвалення судом рішення зобов'язального характеру саме по собі не є достатньою підставою для встановлення судового контролю за виконанням рішення.
Окрім цього, з наданих позивачем доповнень до заяви в порядку ст. 382 КАС України від 04.01.2023, слідує, що державним виконавцем 27.12.2022 повернуто виконавчий документ по цій справі стягувачу без прийняття до виконання.
Таким чином, станом на момент розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, виконавче провадження з виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.09.2022 у справі №380/25949/21 не відкривалося. Представником позивача до поданої заяви не надано відповідних доказів, що виконавче провадження завершено, отже державним виконавцем не здійснювалися дії в рамках повноважень, наданих ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, суд вважає, що примусовий порядок виконання рішення ще не завершений, оскільки дії відповідача щодо невиконання рішення повинні перевіритися відповідним органом Державної виконавчої служби, та без надання належної оцінки таким органом, суд не може стверджувати, що встановлені законом заходи примусового виконання рішення суду наразі є вичерпаними.
Відтак, станом на день подання представником позивача заяви, що розглядається, судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату.
Таким чином, оскільки позивачем не наведено аргументів щодо необхідності вжиття процесуальних заходів у вигляді встановлення судового контролю, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення за можливості його примусового виконання органами державної виконавчої служби.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 248, 370, 372, 382 КАС України, суд, -
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити діїї - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Братичак Уляна Володимирівна