Іменем України
09 січня 2023 року Справа № 360/1818/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Шембелян В.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом представника позивача Середи Ігоря Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
03 жовтня 2022 року до Луганського окружного адміністративного суду через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему "Електронний суд" (далі - ЄСІТС) надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - відповідач), відповідно до якого позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови у підготовці та направленні необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України підготувати та направити необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби, протягом якого ОСОБА_1 брав участь у антитерористичній операції (28.06.2014 по 30.04.2018), у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів (12.12.2018 по 12.12.2021), на пільгових умовах один місяць служби за три місяці.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що старший сержант запасу ОСОБА_1 колишній військовослужбовець Державної прикордонної служби України, службу проходив у ІНФОРМАЦІЯ_2.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 890 - ОС від 12 листопада 2021 року позивача було звільнено в запас Збройних сил України та виключено зі списків особового складу частини з 12 грудня 2021 року наказом начальника загону № 967 - ОС від 09.12.2021. Станом на дату виключення зі списків особового складу частини мав вислугу років у календарному обчисленні 18 років 04 місяці 15 днів, у пільговому обчисленні 16 років 07 місяців 25 днів, разом 35 років 00 місяців 10 днів.
28.01.2022 позивач звернувся із відповідною заявою до відповідача з проханням підготувати та направити документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області для призначення в подальшому йому пенсії за вислугу років. Листом від 31.05.2022 № 11/В-1058-5431 відповідач повідомив позивача, що за результатами розгляду його заяви у нього відсутні підстави для підготовки та направлення документів для призначення в подальшому позивачу пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262), оскільки вислуга років позивача є меншою, ніж передбачено чинним законодавством для призначення пенсії.
Зазначені рішення та дії відповідача позивач вважає протиправними, незаконними та такими, що порушують його права і законні інтереси, у зв'язку з чим звернувся з цим позовом до суду. В обґрунтування позовних вимог також посилається на судову практику визначення вислуги років для призначення пенсії.
Відповідач, не погоджуючись із наведеними позивачем обставинами та правовими підставами позову, 21.10.2022 подав відзив, в якому зазначено, що відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.12.2021 року № 967-ОС старшого-сержанта ОСОБА_1 , звільненного з військової служби в запас Збройних Сил України, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 12.12.2021. Відповідно до вищезазначеного наказу загальна вислуга років ОСОБА_1 становить 35 років 00 місяців 10 днів, з яких вислуга років на військовій службі у календарному обчисленні становить лише 18 років 04 місяці 15 днів, пільгова 16 років 07 місяців 25 днів.
Відповідно до пункту «а» ст. 12 Закону №2262 пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби у період з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних роки і більше.
Оскільки, на час розгляду заяви ОСОБА_1 встановлено, шо ОСОБА_1 має вислугу 18 календарних років 04 місяці та 15 днів замість необхідних 25 календарних років і більше, в уповноваженого підрозділу Адміністрації Держприкордонслужби не було правових підстав для організації роботи з оформлення документів, зокрема надання доручення ІНФОРМАЦІЯ_2 про підготовку документів, необхідних для призначення пенсії позивачу та відповідно відсутні правові підстави для надсилання даних документів до відповідного Пенсійного фонду України.
Крім того, 16 лютого 2022 року до Постанови № 393 були внесені зміни (постановою КМУ від 16.02.2022), якими було усунуто існуючу на той час колізію в законодавстві щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців. Таким чином, законодавець чітко визначив, що для встановлення права на призначення пенсії вислуга років визначається виключно в календарному обчисленні без періодів служби на пільгових умовах, а пільгова вислуга років застосовується лише для визначення розміру пенсії.
На підставі зазначеного Адміністрація Держприкордонслужби та її посадові особи діяли відповідно до норм статті 19 Конституції України на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, що виключає протиправність таких дій. Тому, на підставі вищевикладеного відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначені аргументи позивача щодо доводів, викладених у відзиві відповідача. Він посилається на необхідність застосування до спірних правовідносин законодавства станом на дату звернення позивача з заявою від 28.01.2022 про вчинення відповідачем необхідних дій для призначення пенсії.
Ухвалою суду від 07 жовтня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою від 09.01.2023 судом за необґрунтованістю відмовлено в задоволенні клопотань відповідача про виклик свідка, призначенні справи для розгляду в судовому засіданні та залученні до участі у справі третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) має статус учасника бойових дій, що підтверджено наявними у матеріалах справи копіями паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Марківським РВ УМВС 17.01.2007, картки фізичної особи-платника податків, посвідченням серії НОМЕР_4 від 04.04.2016.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 967-ОС від 09.12.2021 позивача виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення, звільнено з військової служби за підпунктом "а" (у зв'язку із закінченням контракту) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" в запас, без права носіння військового одягу. Вислуга років станом на 12.12.2021 становить: календарна - 18 років 04 місяці 15 дні, пільгова - 16 років 07 місяців 25 днів, всього - 35 років 00 місяць 10 днів.
Під час проходження військової служби в лавах Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 в період з 28.06.2014 по 30.04.2018 безпосередньо брав участь у Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення Антитерористичної операції на території Луганської області, що підтверджено довідкою ГУНП в Луганській області від 08.12.2021 № А-1126.
Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_5 від 21.12.2021 ОСОБА_1 в період з 12.12.2018 по 12.12.2021 безпосередньо брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів на дільниці відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме АДРЕСА_2.
28.01.2022 позивач звернувся до Адміністрації Державної прикордонної служби України із заявою про підготування та направлення документів для призначення пенсії за вислугу років.
Листом від 31.05.2022 № 11/В-1058-5431 відповідач повідомив, що відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 09.12.2021 № 967-ОС станом на дату виключення позивача зі списків особового складу військової частини 12.12.2021 його вислуга років на військовій службі у календарному обчисленні становить лише 18 років 04 місяці 15 дні, що не відповідає умовам призначення пенсії за вислугу років, встановленим пунктом "а" статті 12 Закону № 2262, у зв'язку з цим в Адміністрації відсутні підстави для підготування та направлення документів для призначення в подальшому пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Закон № 2262).
Зазначені обставини підтверджені доказами, що надані суду разом з позовом і наявні в матеріалах електронної справи.
Не погоджуючись з відмовою відповідача, яка викладена у зазначеному листі, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Отже спірним для сторін є саме наявність в позивача права на призначення пенсії за пунктом "а" статті 12 Закону № 2262 станом на дату звільнення зі служби, а також правильність розгляду його заяви від 28.01.2022 відповідачем з відмовою в задоволенні вимог позивача, що викладена в листі 31.05.2022. Позивач вважає, що до спірних правовідносин для визначення права на пенсію слід застосовувати вимоги законодавства щодо обчислення вислуги років, яке було чинним станом на час його звернення до відповідача з заявою від 28.01.2022, а відповідач вважає, що слід застосовувати вимоги законодавства, чинного станом на час розгляду ним такого звернення - 31.05.2022.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд керується такими нормами законодавства.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Нормами частин першої, п'ятої статті 14 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" (далі - Закон № 661-IV) передбачено, що до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України. Комплектування Державної прикордонної служби України військовослужбовцями і проходження ними військової служби здійснюються на підставі Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Згідно з положеннями частини першої статті 25 Закону № 661-IV держава забезпечує соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства. Пенсійне забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України здійснюється у порядку та у розмірах, встановлених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з вимогами частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Загальні норми щодо права громадян України на державне пенсійне забезпечення містить Закон України «Про пенсійне забезпечення» 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).
Відповідно до вимог ч.1 ст.1 Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Стаття 4 Закону № 1788-XII передбачає, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їхніх сімей встановлюються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Їм надається також право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом, незалежно від місця проходження військової служби. При цьому всі види грошового забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських враховуються нарівні із заробітною платою робітників і службовців.
Частиною 1 статті 7 Закону № 1788-XII законодавець беззаперечно визначив, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Тобто, якщо особа отримала право на пенсію відповідно до чинного на той час законодавства (мала стаж роботи або вислуги років, необхідний для призначення пенсії відповідно до чинного Закону), вона може звернутися за призначенням пенсії (реалізувати це право) навіть після зміни законодавства, яке на час звернення вже передбачає інший порядок та умови призначення пенсії.
Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).
В преамбулі Закону № 2262-ХІІ визначено, що цей закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 1 Закону № 2262-ХІІ особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 2 Закону № 2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Згідно з пунктом "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема: з 01 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Також, положення статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ визначають, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Отже сама назва Закону № 2262-ХІІ, а також вимоги його преамбули та статей 1 та 2, пункту "а" частини першої статті 12, статті 17-1 (редакція яких не зазнавала змін з часу звільнення позивача зі служби до часу постановлення рішення судом в цій справі) свідчать про те, що вислуга років для визначення права на призначення пенсії за цим законом, а отже і право на військову пенсію встановлюється саме на дату звільнення військовослужбовця зі служби.
Тому до спірних правовідносин, враховуючи вимоги ч.1 ст.58 Конституції України та зазначені вимоги Закону № 2262-ХІІ, слід застосовувати порядок обчислення вислуги років для визначення права позивач на військову пенсію, чинний станом на день звільнення позивача з військової служби - 12.12.2021.
Стаття 17 Закону № 2262-ХІІ встановлює види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону N 2262-XII визначає саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.
Отже, Законом N 2262-XII передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.
На виконання вимог Закону № 2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України затверджено постанову від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (далі -Постанова № 393), яку також слід застосовувати саме в редакції, що була чинною станом на день звільнення позивача зі служби - 12.12.2021.
В подальшому прийняті редакції цієї постанови суд не може застосувати, визначаючи наявність у позивача права на призначення пенсії, оскільки такі норми не мають зворотної дії в часі, і такими нормами не міг керуватися відповідач, відмовляючи позивачу в у вчиненні дій, необхідних для призначення пенсії листом від 31.05.2022 за заявою від 28.01.2022. Тому аргументи відповідача з цього приводу суд визнає незмістовними.
Згідно з вимогами пункту 1 Постанови № 393 (в редакції станом на 12.12.2021) встановлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у пункті "ж" статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, в тому числі військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі.
Відповідно до пункту 3 Постанови № 393 (в редакції станом на 12.12.2021) до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах, зокрема, один місяць служби за три місяці - час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції (абзац 7 підпункту "а"); період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів (абзац 8 підпункту "а").
З вказаних вимог Постанови № 393 слідує, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується пільговий стаж роботи на встановлених цим Порядком посадах.
При цьому суд зазначає, що позивач не оспорює визначення самої кількості його вислуги років у пільговому обчисленні відповідачем. Однак, вважає, що зміст пунктів 1, 3 Постанови № 393 в зазначеній редакції свідчить про те, що вислуга років в пільговому обчисленні має бути зарахована до календарної вислуги років станом на день звільнення з військової служби для визначення права на військову пенсію.
Суд погоджується з такими аргументами позивача, оскільки редакція пункту 3 Постанови № 393 станом на дату звільнення позивача з військової служби дійсно передбачала необхідність зарахування вислуги років в пільговому обчисленні для призначення пенсії, а отже для визначення права на військову пенсію і в тому числі для встановлення розміру такої пенсії.
Відтак, положення усіх зазначених вище нормативно-правових актів не ставлять в залежність набуття права на пенсію за вислугою років від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги та не встановлюють те, що вислугу років у пільговому обрахуванні не може бути зараховувана до вислуги років для призначення особі відповідної пенсії.
Крім того слід вказати, що як Законом № 2262-ХІІ, так і Постановою № 393 в зазначеній редакції не визначено та не передбачено таких понять як "право на пенсію за вислугу років в календарному обчисленні" або "пільгова вислуга років" або "загальна вислуга років".
Статтею 12 Закону № 2262-ХІІ визначені умови, коли пенсія призначається саме "за вислугу років".
Стаття 17-1 Закону № 2262-ХІІ також регулює питання обчислення саме "вислуги років", однак за наявності у конкретної особи певних умов при проходженні служби, які обумовлюють застосування пільг при призначенні пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
В свою чергу, згідно з Постановою № 393 пільгами є зарахування до вислуги років, яка надає право на отримання пенсії, у певній кратності тих періодів служби, які відповідають визначеним цією Постановою умовам (конкретні умови передбачають застосування певної кратності).
Поняття "вислуга років", яка обчислюється у будь-якому випадку календарними роками та місяцями, застосовується відповідно до вказаних вимог законодавства як до осіб, які не мають пільгових умов на призначення пенсії за Законом № 2262-ХІІ, так і до осіб, які мають такі пільгові умови.
З матеріалів справи судом встановлено, що вислуга років на день звільнення позивача зі служби станом на 12.12.2022 становить: календарна 18 років 04 місяці 15 дні, пільгова 16 років 07 місяців 25 днів, всього 35 років 00 місяць 10 днів.
Зазначені обставини підтверджені належними доказами та визнаються сторонами повністю.
Верховний Суд у постанові від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а, аналізуючи законодавство в редакції, що була незмінною станом на дату звільнення позивача зі служби, дійшов висновку, що основним нормативним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу, є Закон № 2262. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Також, Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18 дійшов висновку про те, що передбачена Постановою № 393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону № 2262 і положенням цього Закону не суперечить.
За наслідками розгляду цієї справи Верховний Суд в складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зробив наступні правові висновки:
1. в цілях Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів);
2. для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393.
Згідно з вимогами частин 5-6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вище викладені висновки Верховного Суду щодо застосування зазначених норм законодавства, суд дійшов висновку, що період часу 16 років 07 місяців 25 днів є вислугою позивача на пільгових умовах, яка повинна бути зарахована до вислуги років, яка підлягає обчисленню та застосуванню в порядку статей 12, 17 та 17-1 Закону № 2262-ХІІ та Постанови № 393, разом із визначеним періодом військової служби позивача 18 років 04 місяці 15 дні.
Таким чином судом встановлено, що вислуга років позивача, з врахуванням часу служби, який підлягає зарахуванню на пільгових умовах, становить більше 25 календарних років (18 років 04 місяці 15 дні + 16 років 07 місяців 25 днів), відтак позивач станом на день звільнення зі служби набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" статті 12 Закону № 2262-ХІІ відповідно до вимог чинних на той час норм законодавства щодо обчислення вислуги років військовослужбовців, що підтверджено відповідними висновками Верховного Суду, обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, а також для інших судів при застосуванні таких норм права.
Пунктом 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 № 135/13402 встановлено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).
Згідно з пунктом 12 вказаного Порядку уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії. У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені пунктом 6 цього Порядку.
Згідно з положеннями Інструкції про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та з інших соціальних питань" затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 17.09.2018 № 760 (зареєстровано в Міністерства юстиції України 10.10.2018 за №1152/32604 (далі -Інструкція №760; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що уповноважені структурні підрозділи це визначені МВС, ЦОВВ та Національною гвардією України структурні підрозділи, на які покладено функції з підготовки та подання до органів, які призначають пенсії, необхідних для призначення пенсій документів (пункт 3 Інструкції № 760).
У пункті 1 розділу ІІ Інструкції № 760 визначено, що уповноважені структурні підрозділи: 1) організують роботу з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій особам, які мають право на пенсію відповідно до чинного законодавства; 2) розглядають листи та звернення із питань оформлення документів для призначення та перерахунку пенсій, для отримання пільг, а також здійснюють прийом громадян, які звертаються з цих питань; 3) приймають від підрозділів персоналу (кадрового забезпечення) та фінансового забезпечення (бухгалтерських підрозділів) документи, передбачені Порядком та цією Інструкцією для призначення (перерахунку) пенсій; 4) готують та подають у встановленому чинним законодавством порядку до органів, які призначають пенсії, документи для призначення (перерахунку) пенсій; 5) формують облікові справи та зберігають їх згідно з порядковими номерами, присвоєними в книзі обліку документів для призначення пенсій (додаток 1); 7) ведуть облік осіб, яким призначено пенсію відповідно до Закону; 8) взаємодіють з органами, які призначають пенсії, стосовно осіб, яким призначено (припинено) виплату пенсій, та в межах повноважень з органами державної влади з питань соціального захисту та пенсійного забезпечення тощо.
Щодо повноважень уповноважених структурних підрозділів в частині організації роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій то такі передбачені у розділі ІІІ Інструкції № 760 за приписами яких останні: 1) приймають від особи, яка набула право на пенсію відповідно до Закону, заяву про призначення пенсії, документи згідно з Порядком.
Не пізніше наступного робочого дня інформують письмово в довільній формі підрозділи персоналу (кадрового забезпечення) та фінансового забезпечення (бухгалтерські підрозділи) про необхідність оформлення та подання уповноваженому структурному підрозділу документів для призначення (перерахунку) пенсії; 2) здійснюють перевірку обчислення вислуги років (страхового стажу) для призначення пенсії; 3) здійснюють перевірку поданих для призначення пенсії документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та інших документів; 4) у разі якщо до заяви про призначення пенсії не додано необхідних для цього документів, витребовують їх від відповідного підрозділу персоналу (кадрового забезпечення) та підрозділу фінансового забезпечення (бухгалтерського підрозділу). Витребовувати документи, подання яких не передбачено Порядком, забороняється; 5) у 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії та всіх необхідних документів оформлюють особі, якій оформлюється пенсія, подання про призначення пенсії за формою, установленою Порядком, та направляють до органу, що призначає пенсії, за місцем проживання особи; 6) долучають до облікової справи особи отриману від органів, що призначають пенсії, розписку-повідомлення.
На підставі викладених норм на структурний підрозділ відповідача покладаються функції підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України необхідних документів для призначення (перерахунку) пенсій.
Відтак, саме на вказаний орган покладений обов'язок оформлення особі, яка набула право на призначення відповідного виду пенсії подання про призначення пенсії за формою, установленою Порядком № 3-1, та направлення подання та відповідних документів до органу, що призначає пенсії, за місцем проживання особи.
Тому суд дійшов висновку, що чинним законодавством саме на відповідача покладено обов'язок підготувати і направити документи для призначення пенсії, який відповідачем належним чином не виконано.
Отже відповідач мав в десятиденний термін розглянути заяву позивача про призначення пенсії та, враховуючи практику Верховного Суду щодо спірних правовідносин, обрахувати вислугу років позивача з урахуванням пільгових умов її обчислення для визначення права на призначення пенсії позивачу та направити необхідні документи до відповідного пенсійного органу.
З наведених підстав, відмова відповідача, викладена у листі від 31.05.2022 № 11/В-1058-5431, щодо підготовки та направлення документів за заявою позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області для призначення пенсії за вислугу років, є протиправною.
Частиною першої статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Щодо способу захисту порушеного права суд дійшов таких висновків.
Статтею 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд, серед іншого, може прийняти рішення про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до вимог пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Тому з метою захисту порушених прав позивача, з урахуванням встановлених обставин, справи суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та обрати інший спосіб захисту порушеного права позивача.
Позивач має статус учасника бойових дій і його звільнено від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI, а суму помилково сплаченого ним судового збору в цій справі в розмірі 992,40 грн йому повернуто ухвалою суду від 09.01.2023.
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Адміністрації Державної прикордонної служби України (ідентифікаційний код: 00034039, місцезнаходження: 16101, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 26) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Адміністрації Державної прикордонної служби України, оформлену листом від 31.05.2022 року № 11/В-1058-5431 в підготовці та направленні Головному управлінню Пенсійного фонду України в Луганській області за заявою ОСОБА_1 від 28.01.2022 необхідних документів для призначення пенсії за вислугу років.
Зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України на підставі заяви від 28.01.2022 підготувати та направити необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12, статті 17-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Постанови Кабінету Міністрів України затверджено постнову від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" в редакції, чинній станом на день звільнення позивача зі служби - 12.12.2021, із зарахуванням для призначення такої пенсії календарної вислуги років, обчисленої на пільгових умовах.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.С. Шембелян