Україна
Донецький окружний адміністративний суд
14 грудня 2022 року Справа№320/3510/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чекменьова Г.А.,
за участю:
секретаря судового засідання: ГлазовоїТ.В.,
представника відповідача: Ковальової А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
26 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року адміністративну справу №320/3510/21 передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2021 року адміністративну справу №320/3510/21 передано на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.
31 січня 2022 року справа надійшла до Донецького окружного адміністративного суду та ухвалою від 02 лютого 2022 року прийнята до провадження судом у складі судді Шувалової Т.О. за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 07 червня 2022 року розгляд справи відкладено з умовою, що про дату, час та місце розгляду справи у судовому засіданні буде додатково повідомлено учасників справи.
Через зміну складу суду ухвалою від 30 вересня 2022 року справа №320/3510/21 прийнята до провадження судді Чекменьова Г.А.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що наказом ТУ ДБР у м. Краматорську від 23.11.2018 № 39-ОС його було призначено на посаду державної служби, а саме слідчого Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, на підставі протоколу засідання конкурсної комісії № 2 від 17-18 жовтня 2018 року № 48 як переможця конкурсу з 27.11.2018 (посада відноситься до категорії «В» посад державної служби).
23.11.2018 в.о. директора ТУ ДБР у м. Краматорську затверджено посадову інструкцію слідчого Першого СВ ТУ ДБР у м. Краматорську. Наказом ТУ ДБР у м. Краматорську від 07.08.2019 № 271-ос позивачу присвоєно 8 (восьмий) ранг державного службовця.
На підставі наказу ТУ ДБР у м. Краматорську від 07.06.2019 № 42-ОС позивача з 28.05.2019 призначено на посаду державної служби, а саме слідчого Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську.
20.12.2019 директором ТУ ДБР у м. Краматорську затверджено посадову інструкцію слідчого Першого СВ СУ. Відповідно до Розділу 2 інструкції, метою посади є проведення якісного досудового розслідування у розумні строки та з дотримання норм КПК, розгляд заяв та повідомлень про злочин. Крім того, наказом від 01.07.2020 № 47 «Про тимчасове визначення працівників Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, уповноважених на здійснення досудового розслідування у формі дізнання», позивача уповноважено на здійснення досудового розслідування у формі дізнання.
Як відомо позивачу, в структуру ТУ ДБР у м. Краматорську станом на 01.03.2021 (дата звільнення позивача) входило, зокрема, слідче управління у складі якого було три слідчих відділи (Перший слідчий відділ, Другий слідчий відділ та Третій слідчий відділ). При цьому штатна чисельність слідчих складала: Перший СВ - 14 посад, Другий СВ - 19 посад, з яких станом на 01.03.2021 було 5 (п'ять) посад вакантних та Третій СВ - 12 посад. Таким чином загальна штатна чисельність слідчого управління ТУ ДБР у м. Краматорську станом на 01.03.2021 складала 45 посад слідчих, з яких 5 вакантних.
16.11.2020 позивачу під підпис вручене попередження про наступне вивільнення від 13.11.2020 вих. № 10-13-34/347 за підписом Директора ТУ ДБР у м. Краматорську Р.Богданова.
20.11.2020 на офіційному сайті Державного бюро розслідувань було розміщено оголошення про конкурс на посади слідчих, які вводяться 02.03.2021. Однак, із зазначеного оголошення про проведення конкурсу вбачається, що конкурс оголошено на посади у нову штатну структуру ТУ ДБР у м. Краматорську. При цьому у структурі ТУ ДБР у м. Краматорську з 02.03.2021 штатна чисельність слідчих становить - 36 посад слідчих. З них Перший СВ - 15 посад, Другий СВ - 9 посад та Третій СВ - 12 посад. Як відомо позивачу, 02.03.2021 конкурсною комісією було оголошено переможцям конкурсу на посади слідчих ТУ ДБР у м. Краматорську та цього ж дня переможців конкурсу призначено на посади слідчих ТУ ДБР у м. Краматорську
20.01.2020 позивачу під підпис вручене попередження про наступне вивільнення від 19.01.2021 вих. № 13-09-38/16 за підписом Директора ТУ ДБР у м. Краматорську Р.Богданова.
01.03.2021 позивачу під підпис вручений наказ Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську від 26.02.2021 № 38-ос, відповідно до якого на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», звільнено ОСОБА_1 , слідчого Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, 01.03.2021 у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, з припиненням державної служби, яка, на думку позивача, фактично не була скорочена, а лише проведено її перейменування.
Позивач посилається на те, що за період його роботи на посаді слідчого ТУ ДБР до Закону України «Про Державне бюро розслідувань» неодноразово вносились зміни, зокрема, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» від 03.12.2019 № 305-ІХ, було змінено правовий статус ДБР, що стало державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції (за раніше діючою редакцією Закону України «Про Державне бюро розслідувань» ДБР був центральним органом виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції). Проте, зміни, внесені цим Законом, надають гарантії залишення на посадах слідчих, по яких (гарантій), у тому числі, входять визначення цих посад посадами рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань. Отже, звільнення позивача у зв'язку зі зміною штатного розпису та необхідністю заміщення даних посад особами рядового та начальницького складу прямо суперечить пп.4 п.3 Прикінцевих та Перехідних положень № 305-ІХ.
Позивач вважає виданий відповідачем наказ про звільнення від 26.02.2021 № 38-ос, підписаний Директором ТУ ДБР у м. Краматорську Богдановим Р.І., незаконним з таких підстав:
1. Скорочення посади державної служби 01.03.2021, яку обіймав позивач, здійснено без дотримання Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань», як наслідок наказ про звільнення позивача є незаконним та підлягає скасуванню.
2. Наказ про звільнення позивача видано всупереч гарантій встановлених підпунктом 3.4 пункту 3 Розділу П Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань», а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
3. Наказ про звільнення позивача підписано не уповноваженою особою, як наслідок є незаконним і підлягає скасуванню.
4. При звільненні позивача порушено право на працю, внаслідок свавільного застосування ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу».
З наведених підстав позивач просив:
визнати протиправним та скасувати наказ Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську від 26.02.2021 № 38-ос «Про звільнення ОСОБА_1 » щодо звільнення ОСОБА_1 з посади слідчого Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську з 01.03.2021 у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, з припиненням державної служби;
поновити ОСОБА_1 з 02.03.2021 в Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську або іншому державному органі, який є його правонаступником, на посаді, що є рівнозначною посаді слідчого Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську або внести відповідні зміни до штатного розкладу - ввести скорочену посаду;
стягнути з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську (вул. Героїв України, 21, м. Краматорськ, Донецька область, код ЄДРПОУ: 42331094) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 березня 2021 року по прийняття рішення судом у справі, розрахований згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100;
рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, де зазначено, що після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» від 3 грудня 2019 року, яким змінено правовий статус Державного бюро розслідувань з центрального органу виконавчої влади на державний правоохоронний орган, розпочато ряд комплексних заходів для удосконалення організації та діяльності Державного бюро розслідувань, як структурно-організаційного, процедурного так і кадрового характеру.
У зв'язку з цим, наказом Державного бюро розслідувань від 8 липня 2020 року № 323 затверджено Перелік посад у територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами. Зазначеним переліком передбачено, що посади директора та заступників директора територіальних управлінь, які належали до посад державної служби, замішуються посадами рядового та начальницького складу із присвоєнням граничних спеціальних звань за цими посадами.
Наказом Державного бюро розслідувань від 15 жовтня 2020 року № 583 внесено зміни до наказу Державного бюро розслідувань від 8 липня 2020 року № 323, та доповнено Перелік посад у територіальних управліннях, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, зокрема, посадами:
начальник відділу (слідчого, оперативного) - підполковник Державного бюро розслідувань;
заступник начальника відділу (слідчого, оперативного) - підполковник Державного бюро розслідувань;
старший слідчий слідчого відділу - майор Державного бюро розслідувань;
слідчий слідчого відділу - капітан Державного бюро розслідувань.
Враховуючи дану обставину, було подане подання Директора ТУ ДБР у м. Краматорську до Державного бюро розслідувань про затвердження нової структури та чисельності територіального управління.
На підставі положень ст. 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» та зазначеного подання, наказом Державного бюро розслідувань від 15 жовтня 2020 року № 581 «Про затвердження структури та штатної чисельності територіальних управлінь Державного бюро розслідувань» в.о. директора полковник Державного бюро розслідувань Сухачов О.О. затвердив нову структуру та штатну чисельність ТУ ДБР у м. Краматорську.
У подальшому було подане подання Директора ТУ ДБР у м. Краматорську до Державного бюро розслідувань про внесення змін до штатного розпису територіального управління.
На підставі положень ст. 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» та зазначеного подання, наказом Державного бюро розслідувань від 20 жовтня 2020 року № 199 ДСК «Про затвердження змін до штатного розпису ТУ ДБР у м. Краматорську», затверджено зміни до штатного розпису ТУ ДБР у м. Краматорську, які вводилися у дію з 1 лютого 2021 року (в частині змін згідно додатку № 5).
Наказом Державного бюро розслідувань від 30 грудня 2020 року № 303 ДСК затверджено зміни до наказу Державного бюро розслідувань від 20 жовтня 2020 року № 199 ДСК в частині дати введення в дію змін до штатного розпису, зокрема, замість 1 лютого 2021 року визначено дату 1 березня 2021 року. Так, згідно із додатками до вказаного наказу посади державної служби ТУ ДБР у м. Краматорську, в тому числі посаду, яку обіймав позивач - слідчий Першого слідчого відділу (відділ з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції), виведено із штатного розпису.
Водночас до штатного розпису ТУ ДБР у м. Краматорську введено нові посади (іншої категорії) - рядового та начальницького складу у новостворених відділах згідно нової структури територіального управління.
Відтак, посади державної служби у раніше діючих підрозділах, зокрема, у Першому слідчому відділі (відділ з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції), а саме: 1 посаду начальника відділу; 1 посаду заступника начальника відділу; 14 штатних посад слідчих та 1 штатну посаду головного спеціаліста - скорочено.
У результаті змін структури та штатного розпису в ТУ ДБР у м. Краматорську мало місце зменшення чисельності та штату державних службовців.
Виведення посади із штатного розпису державного органу нерозривно пов'язано із її скороченням, у зв'язку з чим, як наслідок відбувається або звільнення працівника, або його переведення на інші рівнозначні або ж нижчі посади.
Оскільки скорочення посади позивача відбувалося внаслідок зменшення чисельності державних службовців, при тому, що переведення працівників однієї категорії посад на іншу чинним законодавством не передбачено, як Законом України «Про Державне бюро розслідувань» так і Законом України «Про державну службу» (тобто із посади державної служби без проведення конкурсу на посаду рядового та начальницького складу, так і навпаки) особи, що займали такі посади, підлягали звільненню.
На думку відповідача, позивачем наведено помилкове тлумачення положень Закону України від грудня 2019 року № 305-ІХ, оскільки його положення не свідчать про те, що законодавець передбачив імперативний обов'язок у разі визначення посад слідчих державних службовців посадами рядового і начальницького складу автоматично переводити їх на такі посади, як і те, що слідчі не можуть бути звільненні саме з цих підстав (скорочення посади державної служби внаслідок зменшення штату державних службовців), про що зазначає позивач.
З наведених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позову.
Позивач до судового засідання не прибув, був повідомлений про час та місце розгляду справи, направив до суду заяви про розгляд справи без його участі та про відкладення розгляду справи до закінчення воєнного стану в Україні. Заслухавши думку представника відповідача, суд не знайшов підстав для відкладення розгляду справи з підстав, не передбачених процесуальним законом, виходячи з тривалого строку розгляду справи через зміни складу суду та враховуючи, що на період воєнного стану суди не припиняють здійснення судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просила у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, судом встановлені такі фактичні обставини.
Наказом ТУ ДБР у м. Краматорську від 23 листопада 2018 року № 39-ОС позивача призначено на посаду державної служби, а саме слідчого Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, на підставі протоколу засідання конкурсної комісії № 2 від 17-18 жовтня 2018 року № 48 як переможця конкурсу з 27 листопада 2018 року (посада відноситься до категорії «В» посад державної служби) (т.1 а.с.51-60).
23 листопада 2018 року в.о. директора ТУ ДБР у м. Краматорську затверджено посадову інструкцію слідчого Першого СВ ТУ ДБР у м. Краматорську (т.1 а.с.61-64).
Наказом ДБР від 28 травня 2019 року №149-ос позивачу присвоєно 9 (дев'ятий) ранг державного службовця (т.2 а.с.91-93).
На підставі наказу ТУ ДБР у м. Краматорську від 07 червня 2019 року № 42-ОС позивача з 28 травня 2019 року призначено на посаду державної служби, а саме слідчого Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську.
Наказом ТУ ДБР у м. Краматорську від 07 серпня 2019 № 271-ос позивачу присвоєно 8 (восьмий) ранг державного службовця.
20 грудня 2019 року директором ТУ ДБР у м. Краматорську Матвєєвим А.В. затверджено посадову інструкцію слідчого Першого СВ СУ.
Наказом Державного бюро розслідувань від 8 липня 2020 року № 323 затверджено Перелік посад у територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами (т.1 а.с.133-134).
15 жовтня 2020 року ДБР видано наказ № 581 «Про затвердження структури та штатної чисельності територіальних управлінь Державного бюро розслідувань», яким затверджена структура ДБР у м. Краматорську та внесено зміни до переліку посад територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу (т.1 а.с.138-140).
Наказом Державного бюро розслідувань від 15 жовтня 2020 року № 583 внесено зміни до наказу Державного бюро розслідувань від 8 липня 2020 року № 323 (т.1 а.с.135-137), та доповнено Перелік посад у територіальних управліннях, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, зокрема, посадами:
начальник відділу (слідчого, оперативного) - підполковник Державного бюро розслідувань;
заступник начальника відділу (слідчого, оперативного) - підполковник Державного бюро розслідувань;
старший слідчий слідчого відділу - майор Державного бюро розслідувань;
слідчий слідчого відділу - капітан Державного бюро розслідувань.
Наказом Державного бюро розслідувань від 20 жовтня 2020 року № 199 ДСК «Про затвердження змін до штатного розпису ТУ ДБР у м. Краматорську», затверджено зміни до штатного розпису ТУ ДБР у м. Краматорську, які вводилися у дію з 1 лютого 2021 року (т.1 а.с.141-153).
Згодом, наказом Державного бюро розслідувань від 30 грудня 2020 року № 303 ДСК затверджено зміни до наказу Державного бюро розслідувань від 20 жовтня 2020 року № 199 ДСК в частині дати введення в дію змін до штатного розпису, зокрема, замість 1 лютого 2021 року визначено дату 1 березня 2021 року.
Згідно із додатками до наказу Державного бюро розслідувань від 20 жовтня 2020 року № 199 ДСК, посади державної служби ТУ ДБР у м. Краматорську, в тому числі посаду, яку обіймав позивач - слідчий Першого слідчого відділу (відділ з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції), виведено із штатного розпису. Одночасно до штатного розпису ТУ ДБР у м. Краматорську введено нові посади - рядового та начальницького складу у новостворених відділах згідно нової структури територіального управління.
16 листопада 2020 року позивачу вручене попередження про наступне вивільнення від 13 листопада 2020 року вих. № 10-13-34/347 за підписом директора ТУ ДБР у м. Краматорську Р.Богданова.
20 листопада 2020 року на офіційному сайті Державного бюро розслідувань було розміщено оголошення про конкурс на посади слідчих, які вводяться 02 березня 2021 року.
Сторонами не надано суду жодних відомостей про намір або факт участі позивача у вказаному конкурсі, чи результатах такої участі.
20 січня 2021 року позивачу під підпис вручене попередження про наступне вивільнення від 19 січня 2021 року вих. № 13-09-38/16 за підписом директора ТУ ДБР у м. Краматорську Р.Богданова (т.1 а.с.74).
Наказом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, від 26 лютого 2021 року № 38-ос, на підставі пункту 1 частини першої та частини четвертої статті 87 Закону України «Про державну службу» звільнено ОСОБА_1 , слідчого Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, 01 березня 2021 року у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, з припиненням державної служби (т.1 а.с.75-76).
Надаючи правову оцінку спірним відносинам з урахуванням встановлених обставин справи, суд зазначає про таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Державне бюро розслідувань відповідно до статті 1 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.
Згідно з частиною першою статті 14 вказаного Закону до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань.
За приписами частини другої статті 14 цього ж Закону служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 889-VIII).
Згідно з частинами другою, третьою статті 5 Закону № 889-VIII відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
В силу пункту 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).
Приписами частини першої статті 87 Закону № 889-VIII визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є:
скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;
ліквідація державного органу;
встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;
отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності;
вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
Відповідно до частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Суб'єкт призначення приймає рішення про припинення державної служби з підстав, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, у п'ятиденний строк з дня настання або встановлення відповідного факту.
Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб'єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.
Відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» від 03 грудня 2019 року № 305-ІХ працівники Державного бюро розслідувань, які перемогли у конкурсах для призначення на посади слідчих, оперуповноважених, продовжують здійснювати свої повноваження до їх звільнення з посади або припинення повноважень на посаді відповідно до Закону України «Про Державне бюро розслідувань» з урахуванням внесених цим Законом змін, у тому числі у разі визначення цих посад посадами рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань.
Предметом спору у справі, що розглядається, є звільнення позивача із займаної посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок затвердження структури та змін до штатного розпису.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Згідно з частиною третьою статті 87 Закону № 889-VIII (в редакції до набрання чинності Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX), процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначалась законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускалось лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.
Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» були внесені зміни та доповнення до Закону № 889-VIII, зокрема, відповідно до положень статті 83 Закону № 889-VIII (у редакції, що діє з 25 вересня 2019 року) державна служба припиняється: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); 4) за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону); 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв'язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); 7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади»; 9) з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (стаття 88-1 цього Закону).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 14 січня 2020 року № 440-IX, частину третю статті 87 доповнено новим абзацом першим такого змісту: «3. Суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення».
При цьому, вжите у частині третій статті 87 Закону № 889-VIII слово «може», означає, що на суб'єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов'язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб'єкта призначення.
Аналогічна правова позиція щодо розуміння/тлумачення частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII, у редакції, яка діяла станом на момент початку процедури звільнення позивача у цій справі, міститься у постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 640/11024/20.
Редакція статті 87 Закону № 889-VIIІ зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади», які набули чинності з 25 вересня 2019 року, була чинною як на момент попередження позивача про наступне звільнення, так і на момент прийняття оскаржуваного наказу про звільнення та підлягала застосуванню.
Наведене свідчить про відсутність розбіжності позицій/підходів до розуміння/тлумачення частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII.
За змістом роз'яснення Національного агентства України з питань державної служби від 20 лютого 2020 року № 86р/з при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб'єкта призначення або керівника державної служби, а не обов'язком.
Таким чином, процедура звільнення державних службовців у зв'язку з припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення на момент звільнення позивача із займаної посади врегульована положеннями Закону № 889-VIII.
Водночас служба в Державному бюро розслідувань (далі - ДБР) згідно з частиною другою статті 14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» служба в ДБР є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України.
Частиною першою цієї ж статті визначено, що до працівників ДБР належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із ДБР.
Переліки посад у центральному апараті та територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами згідно з пунктом 5 частини першої статті 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» визначає Директор ДБР.
При цьому частиною другою статті 9 вказаного Закону врегульовано, що гранична чисельність центрального апарату та територіальних управлінь ДБР становить 1 тисячу 600 осіб.
Слід зазначити, що з прийняттям Закону України від 19 вересня 2019 року № 117-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» в рамках комплексних заходів щодо реформування існуючої системи державної служби, з метою удосконалення правових основ організації та діяльності Державного бюро розслідувань, внесено зміни до Закону України «Про Державне бюро розслідувань» відповідно до Закону України від 03 грудня 2019 року № 305-ІХ, який набрав чинності з 27 грудня 2019 року, внаслідок чого Державне бюро розслідувань набуло статусу державного правоохоронного органу.
Отже, відповідно до статті 1 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» в редакції змін Законом України від 03 грудня 2019 року № 305-ІХ, ДБР є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції.
Приписами частини першої статті 9 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» організаційна структура ДБР визначається Президентом України.
Таким чином, з 27 грудня 2019 року змінився не лише правовий статус ДБР, але й порядок визначення організаційної структури ДБР (до внесення вищевказаних змін організаційна структура ДБР затверджувалася Директором ДБР за погодженням із Кабінетом Міністрів України).
Вказані зміни запроваджено з метою удосконалення правових основ організації та діяльності ДБР шляхом реформування вказаного органу задля цілей удосконалення законодавчого регулювання питань, пов'язаних із діяльністю територіальних управлінь ДБР, проходженням служби особами рядового та начальницького складу ДБР, конкурсними відборами та переведенням працівників ДБР тощо.
На виконання вимог частини першої статті 9 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» Указом Президента України від 05 лютого 2020 року № 41/2020 затверджено нову організаційну структуру ДБР.
Затвердження нової структури зумовило необхідність прийняття змін до штатного розпису як центрального апарату так і територіальних органів ДБР.
За приписами частини п'ятої статті 14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» (у редакції Закону № 305-IX), трудові відносини працівників ДБР регулюються цим Законом (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців ДБР поширюється дія Закону № 889-VIII. Посади державних службовців ДБР відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.
Таким чином законодавець при регулюванні трудових відносин при проходженні та припинені державної служби згідно із Законом № 889-VІІІ та державної служби особливого характеру, згідно з Законом № 794-VІІІ, встановив відмінності у правовому статусі осіб, які належать до різних за родом і умовами діяльності категорій службовців (державних службовців та осіб рядового і начальницького складу), та введено особливості щодо проходження служби та реалізації повноважень службовців ДБР.
Законом № 305-ІХ доповнено Закон України «Про Державне бюро розслідувань» статтею 14-3, якою врегульовано порядок переведення працівників ДБР, за змістом якої:
державні службовці можуть бути переведені у системі ДБР за їхньою згодою без обов'язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади, у порядку, визначеному Законом № 889-VІІІ (частина перша статті 14-3);
особи рядового і начальницького складу можуть бути переведені у системі ДБР, у тому числі з територіального управління до центрального апарату ДБР, за їхньою згодою без обов'язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади (частина друга статті 14-3);
переведення осіб рядового і начальницького складу може здійснюватися за їхньою ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших закладів, установ системи ДБР, які порушили питання про переведення (частина третя статті 14-3).
З аналізу вказаної норми висновується, що законодавцем не передбачено механізму переведення особи, що займає посаду державної служби, на посаду, яка підлягає заміщенню рядовим та начальницьким складом.
Враховуючи наведене, у справі, що розглядається, 15 жовтня 2020 року ДБР видано наказ № 581 «Про затвердження структури та штатної чисельності територіальних управлінь Державного бюро розслідувань», яким затверджена структура ДБР у м. Краматорську та внесено зміни до переліку посад територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу.
Судом встановлено, що на підставі положень ст. 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» та зазначеного подання, наказом Державного бюро розслідувань від 20 жовтня 2020 року № 199 ДСК «Про затвердження змін до штатного розпису ТУ ДБР у м. Краматорську», затверджено зміни до штатного розпису ТУ ДБР у м. Краматорську, які вводилися у дію з 1 лютого 2021 року (в частині змін згідно додатку № 5).
Згодом, наказом Державного бюро розслідувань від 30 грудня 2020 року № 303 ДСК затверджено зміни до наказу Державного бюро розслідувань від 20 жовтня 2020 року № 199 ДСК в частині дати введення в дію змін до штатного розпису, зокрема, замість 1 лютого 2021 року визначено дату 1 березня 2021 року.
Згідно із додатками до наказу Державного бюро розслідувань від 20 жовтня 2020 року № 199 ДСК, посади державної служби ТУ ДБР у м. Краматорську, в тому числі посаду, яку обіймав позивач - слідчий Першого слідчого відділу (відділ з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції), виведено із штатного розпису.
Водночас до штатного розпису ТУ ДБР у м. Краматорську введено нові посади (іншої категорії) - рядового та начальницького складу у новостворених відділах згідно нової структури територіального управління.
На підставі вказаних змін до штатного розпису посади державної служби у раніше діючих підрозділах, зокрема, у Першому слідчому відділі (відділ з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції), а саме: 1 штатну посаду начальника відділу; 1 посаду заступника начальника відділу; 14 штатних посад слідчих та 1 штатну посаду головного спеціаліста - скорочено.
Після внесення змін до штатного розпису, зокрема, передбачено:
у Першому слідчому відділі (з дислокацією у м. Краматорську):
1 посада начальника відділу - старший начальницький склад (підполковник ДБР);
1 посада заступника начальника - старший начальницький склад (підполковник ДБР);
7 посад старших слідчих - старший начальницький склад (майор ДБР);
8 посад слідчих - начальницький склад (капітан ДБР).
Отже, внаслідок реалізації наказів ДБР від 20 жовтня 2020 року № 199ДСК та від 30 грудня 2020 року № 303ДСК посади державної служби у слідчому управлінні ТУ ДБР у м. Краматорську були повністю виведені зі штатного розпису територіального управління, в тому числі і посада, яку займав позивач - слідчий Першого слідчого відділу (відділ з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції). Водночас, введено посади старших слідчих (старшого начальницького складу - майор ДБР) та слідчих (середнього начальницького складу - капітан ДБР).
Як встановлено судом, 20 січня 2021 року позивачу під підпис вручене попередження про наступне вивільнення від 19 січня 2021 року вих. № 13-09-38/16.
Як зазначалось вище, у зв'язку зі зміною правового статусу Державного бюро розслідувань (центральний орган виконавчої влади перетворений у державний правоохоронний орган) була скорочена посада державної служби, яку обіймав позивач, внаслідок внесення змін до штатного розпису ТУ ДБР у м. Краматорську.
Отже, скорочення посади державної служби, яку обіймав позивач, відбулося внаслідок зміни структури та зміни штатного розпису органу, в якому він працював.
В подальшому спірним наказом Територіального управління ДБР, розташованого у місті Краматорську, від 26 лютого 2021 № 38-ос, на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 , слідчого Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, звільнено 01 березня 2021 у зв'язку зі скороченням посади державної служби
Суд звертає увагу, що на момент прийняття спірного наказу діяла редакція Закону № 889-VIІI, якою чітко врегульована процедура звільнення державних службовців у зв'язку з припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення.
За змістом частини першої статті 87 Закону № 889-VIIІ скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення.
Отже, наведена правова норма пов'язує припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення не лише зі скороченням чисельності або штату державних службовців, а й зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців.
Слід зазначити, що редакція статті 87 Закону № 889-VIIІ зі змінами, внесеними згідно з Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади», які набули чинності з 25 вересня 2019 року, була чинною на момент прийняття оскаржуваного наказу про звільнення та підлягала застосуванню.
Разом з цим слід зауважити, що аналіз положень Закону № 889-VIII, яким визначалася підстава припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення на момент прийняття оспорюваного наказу свідчить, що суб'єкт призначення не зобов'язаний був пропонувати позивачу іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої - іншу роботу (посаду державної служби) у цьому державному органі.
Стосовно можливості переведення позивача на посади відповідно до зміненого штатного розпису суд зазначає, що частиною третьою статті 14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» визначено, що на службу до Державного бюро розслідувань приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку (за контрактом) громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров'я ефективно виконувати відповідні службові обов'язки.
Прийняття громадян України на службу до Державного бюро розслідувань без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.
Кваліфікаційні вимоги та критерії професійної придатності для зайняття посад у підрозділах Державного бюро розслідувань затверджуються Директором Державного бюро розслідувань.
Призначення на посади у Державному бюро розслідувань, крім посад Директора Державного бюро розслідувань, керівника підрозділу внутрішнього контролю центрального апарату Державного бюро розслідувань та керівників підрозділів внутрішнього контролю територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, здійснюється за результатами відкритих конкурсів, що проводяться конкурсними комісіями з проведення конкурсів на зайняття посад працівників Державного бюро розслідувань. Типове положення про конкурсну комісію та порядок проведення відкритого конкурсу затверджує Директор Державного бюро розслідувань.
Водночас Законом № 305-ІХ до Закону України «Про Державне бюро розслідувань» введено нову статтю 14-3, якою визначено, що державні службовці можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань за їхньою згодою без обов'язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади, у порядку, визначеному Законом України «Про державну службу».
Особи рядового і начальницького складу можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань, у тому числі з територіального управління до центрального апарату Державного бюро розслідувань, за їхньою згодою без обов'язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади.
Переведення осіб рядового і начальницького складу може здійснюватися за їхньою ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших закладів, установ системи Державного бюро розслідувань, які порушили питання про переведення.
За такого правового врегулювання переведення працівників ДБР з посад державної служби на посади рядового і начальницького складу не передбачено.
Водночас, позивач помилково тлумачить приписи підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 305-ІХ, зазначаючи, що відповідно до них слідчі та оперуповноважені після набрання чинності цим Законом продовжують здійснювати свої повноваження навіть у разі визначення цих посад посадами рядового і начальницького складу, оскільки зі змісту вказаної норми слідує лише, що слідчі та оперуповноважені після набрання чинності цим Законом продовжують здійснювати свої повноваження до дня їх звільнення або припинення повноважень на посаді, у тому числі і у разі визначення цих посад посадами рядового і начальницького складу.
Визначення слідчого міститься у пункті 17 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з якою слідчий є службовою особою органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу Державного бюро розслідувань, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.
Проте, чинним законодавством імперативно не встановлено, до якої категорії посад має належати посада слідчого.
Таким чином, слідчі ДБР після набрання чинності Законом № 305-ІХ не продовжують здійснювати свої повноваження навіть у разі визначення посади слідчого як посади рядового і начальницького складу, а лише здійснюють свої повноваження до дня їх звільнення або припинення повноважень на посаді, а зайняття посади особи рядового і начальницького складу в ДБР здійснюється за результатом відповідного конкурсу. Судом встановлено, що позивач як працівник ДБР з набранням чинності Законом № 305-ІХ, тобто з 27 грудня 2019 року, продовжував здійснювати свої повноваження до моменту звільнення, а відтак суд дійшов висновки висновку про безпідставність доводів позивача відносно того, що оскаржуваний наказ суперечить приписам підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 305-ІХ.
Стосовно тверджень позивача про відсутність повноважень у директора ТУ ДБР у м. Краматорську ОСОБА_2 під час підписання попереджень та наказу про звільнення суд зауважує, що припинення державної служби відбувається за ініціативою суб'єкта призначення з підстав, визначених частиною першою статті 87 Закону України «Про державну службу».
За приписами пунктів 3 та 7 частини першої статті 2 Закону України «Про державну службу» керівник державної служби в державному органі - посадова особа, яка займає вищу посаду державної служби в державному органі, до посадових обов'язків якої належить здійснення повноважень з питань державної служби та організації роботи інших працівників у цьому органі; суб'єкт призначення це державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади.
Закон України «Про Державне бюро розслідувань» визначає правові основи організації та діяльності Державного бюро розслідувань, а отже є спеціальним законом у відповідній сфері.
У частині першій статті 14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» вказано, що до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань.
Відповідно до частини третій статті 13 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» встановлено, що Директор територіального управління Державного бюро розслідувань:
організовує роботу відповідного територіального управління щодо виконання повноважень Державного бюро розслідувань, наказів і розпоряджень Директора Державного бюро розслідувань;
призначає на посади та звільняє з посад працівників відповідного територіального управління, крім тих, які призначаються Директором Державного бюро розслідувань відповідно до статті 12 цього Закону;
вносить Директору Державного бюро розслідувань подання про присвоєння у встановленому законодавством порядку спеціальних звань особам рядового і начальницького складу та рангів державних службовців працівникам відповідного територіального управління;
вносить Директору Державного бюро розслідувань пропозиції щодо структури та штатної чисельності відповідного територіального управління;
видає у межах своїх повноважень накази і розпорядження;
здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами, у тому числі має право в межах своєї компетенції особисто реалізовувати повноваження Державного бюро розслідувань, визначені цим Законом.
Тому суд дійшов висновку, що у директора ТУ ДБР у м. Краматорську були наявні повноваження щодо підписання документів, що стосувалися звільнення позивача.
З урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд дійшов висновку про дотримання відповідачем встановленої законодавством процедури при вирішенні питання щодо звільнення позивача, через що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Через звільнення позивача від сплати судового збору питання розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Вступна та резолютивна частина рішення виготовлена та проголошена 14 грудня 2022 року. Рішення складено у повному обсязі 26 грудня 2022 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення виготовлений та підписаний в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса: http://www.reyestr.court.gov.ua/) відповідно до наявних умов електропостачання через обставини збройної агресії проти України.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Г.А. Чекменьов