09 січня 2023 року Справа № 160/18518/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії та скасувати рішення № 046350007334 Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 23.05.2022 року щодо призначення пенсії за віком ОСОБА_1 в частині обчисленні розміру пенсії за віком на пільгових умовах без застосуванням абз. 3 ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначену пенсію за віком на пільгових умовах обчислити із застосуванням абз. 3 ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як працівнику зайнятому повний робочий день під землею обслуговуванням шахтарів, та зробити перерахунок і виплату недоотриманої пенсії з 24.04.2021 року;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області кошти в сумі 31199,49 (тридцять одна тисяча сто дев'яносто дев'ять гривень 49 коп) на відшкодування шкоди, заподіяною його протиправною бездіяльністю;
- допустити негайне виконання рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправні дії пенсійного органу порушують право позивача на належний розмір пенсії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст. 263 КАС України.
Роз'яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.
Відповідач 21.12.2022 надав до суду відзив на позовну заяву, згідно змісту якого вказав, що у спірних правовідносинах діяв в межах наданих повноважень, відтак підстави для задоволення позову відсутні.
Крім того, зазначив, що позивачка звернулась 13.06.2022 на веб портал пенсійного органу щодо незастосування абз. 3 ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при призначенні пенсії, проте правовідносини між відповідачем та позивачем щодо перерахунку пенсії не виникали, а тому рішення про відмову перерахунку пенсії не приймалось, а відповідь надано листом.
Суддя Калугіна Н.Є. з 02 січня 2023 року по 06 січня 2022 року включно перебувала у відпустці.
Згідно ч. 3, 4 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
23 квітня 2021 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з метою призначення пенсії за віком по Списку № 1.
Листом № 0400-010226-8/74213 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 02.06.2021 позивачу повідомлено по відмову в призначенні пенсії за віком по Списку № 1 в зв'язку з відсутністю на день звернення необхідного пільгового стажу, який дає право на пенсію на пільгових умовах та серед іншого зазначено: «Згідно наданих документів загальний страховий стаж роботи на дату звернення становить 28 років 4 місяці 17 днів, з яких по списку № 1 - 11 місяців 18 днів. Право на призначення пенсії за віком по списку № 1 відсутнє.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 у справі № 160/12876/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови в зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи в ТОВ "ДТЄК СЕРВІС" з 15.03.2013 року по 13.05.2013 року, з 01.11.2014 року по 02.08.2016 рік, з 03.08.2016 року по 31.12.2020 рік на посадах відповідно довідки № 567 від 15.04.2021 року (фельдшера підземного з повним робочим днем у шахті) та скасувати рішення № 046350007334 Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 29.04.2021 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу, період роботи в ТОВ "ДТЄК СЕРВІС" з 15.03.2013 року по 13.05.2013 року, з 01.11.2014 року по 02.08.2016 рік, з 03.08.2016 року по 23.04.2021 рік на посадах відповідно довідки № 567 від 15.04.2021 року (фельдшера підземного з повним робочим днем під землею), що віднесена до Списку № 1 розділ 1, підрозділ 1, позиція 1.1.е Постанови КМУ № 36 від 16.01.2003 року та до Списку № 1 розділ 1, підрозділ 1, Постанови КМУ № 461 від 24.06.2016 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.2 п.1. ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 23.04.2021 року з урахуванням висновків суду в даній справі.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Судове рішення сторонами в апеляційному порядку не оскаржене та набрало законної сили 10.02.2022.
На виконання рішення суду відповідачем рішенням № 046350007334 від 23.05.2022 проведено перерахунок пенсії з 23.04.2021 та зараховано до пільгового стажу період роботи в ТОВ "ДТЄК СЕРВІС" з 15.03.2013 року по 13.05.2013 року, з 01.11.2014 року по 02.08.2016 рік, з 03.08.2016 року по 23.04.2021 рік на посадах відповідно довідки № 567 від 15.04.2021 року (фельдшера підземного з повним робочим днем під землею), що віднесена до Списку № 1 розділ 1, підрозділ 1, позиція 1.1.е Постанови КМУ № 36 від 16.01.2003 року та до Списку № 1 розділ 1, підрозділ 1, Постанови КМУ № 461 від 24.06.2016 року.
З урахуванням зазначеного, стаж роботи позивач за Списком №1 на підземних роботах складає 7 років 7 місяців 10 днів.
З метою отримання інформації стосовно незастосування при обчисленні пенсії норм ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернувся до пенсійного органу з заявою.
Листом Пенсійного фонду України від 11.07.2022 позивача повідомлено про здійснений перерахунок на виконання рішення суду та зарахування додатково до пільгового стажу 7 повних років за Списком № 1. При цьому, оскільки судом не зобов'язано при обчисленні пенсії застосувати абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», розрахунок розміру пенсії проведено в межах покладених зобов'язань.
Не погоджуючись з вказаним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Визначення престижності шахтарської праці, надання додаткових гарантій у виплаті та підвищенні заробітної плати і розв'язанні соціально-побутових проблем шахтарів визначає Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці» №345-VI, прийнятий 2 вересня 2008 року.
Відповідно до статті 1 Закону №345-VI дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Згідно абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07. 2003 року мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 8 Закону №345-VI визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Тобто, мінімальний розмір пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків за списком № 1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому законом порядку розміру відповідної пенсії за віком (в тому числі, з урахуванням понаднормового стажу, встановленого статтею 8 Закону №345-VI така пенсія буде менша ніж три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність).
З огляду на викладене, до кола працівників, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та встановлені пільги, належать лише працівники, зазначені у списку № 1, які були зайняті на підземних роботах повний робочий день.
Аналізуючи зазначені положення законодавства, суд дійшов висновку, що основною умовою для виплати мінімального розміру пенсії працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», які відпрацювали на підземних роботах не менш як 7,5 років для жінок за Списком №1, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80% середньої заробітної плати шахтаря, але не менш, як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Відповідачем не заперечується факт роботи позивача за спірний період на даних посадах та їх відношення до посад і робіт, передбачених Списком №1.
Судом встановлено, що стаж роботи позивача за Списком №1 на підземних роботах складає 7 років 7 місяців 10 днів.
Крім того, рішенням суду від 10.01.2022 у справі № 160/12876/21 встановлено, що періоди роботи позивача в ТОВ "ДТЄК СЕРВІС" з 15.03.2013 року по 13.05.2013 року, з 01.11.2014 року по 02.08.2016 рік, з 03.08.2016 року по 31.12.2020 рік на посадах відповідно довідки № 567 від 15.04.2021року (фельдшера підземного з повним робочим днем у шахті) відносяться до посад передбачених Списком № 1.
Разом з цим, відповідно до наданого на вимогу суду алгоритму розрахунку пенсії за віком (форма РС-право), відповідачем з вказаних періодів зараховано до пільгового стажу періоди з 27.02.2012 по 30.11.2013, з 01.01.2013 по 14.03.2013, з 15.03.2013 по 13.05.2013, з 01.11.2014 по 02.08.2016, з 03.08.2016 по 23.04.2021, що загалом складає 7 років 7 місяців 10 днів.
Отже, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які виразились у незастосуванні при обчисленні ОСОБА_1 розміру пенсії порядку, встановленого статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дати призначення пенсії 23.04.2021 року є протиправними.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року у справі № 640/4469/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
За приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) у справі "Чуйкіна проти України" констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18).
Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.
Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд дійшов висновку, що належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо незастосування абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при обчисленні пенсії позивача та зобов'язання застосувати норми абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до періодів роботи, які включені до пільгового стажу за Списком №1 (зокрема і рішенням суду від 10.01.2022 у справі № 160/12876/21 та здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату недоотриманої пенсії з урахуванням абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з дати призначення пенсії, тобто з 23.04.2021, з урахуванням фактично виплачених сум.
Щодо частини позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача коштів в сумі 31199,49 на відшкодування шкоди, заподіяною його протиправною бездіяльністю, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За приписами ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Загальні положення про відшкодування шкоди наведені у параграфі 1 глави 82 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, за ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Під шкодою у розумінні вищенаведених норм права слід розуміти матеріальну шкоду, що виражається у зменшенні майна позивача в результаті порушення належного йому майнового права та втрати матеріальних цінностей на які останній вправі був розраховувати.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України.
Обґрунтовуючи вимоги щодо відшкодування шкоди завданої протиправними діями відповідача позивач зазначає, що невиконання судового рішення та трактування говорить про навмисне зниження видатків ПФУ, низький рівень професіоналізму працівників та моральне знущання з пенсіонера.
Розраховуючи суму відшкодування позивач зазначив, що 9 місяців пенсія виплачується в меншому розмірі після виконання рішення суду від 10.01.2022 у справі № 160/12876/21. Маючи право на пенсію в розмірі 6415,19 грн, позивач отримував 2948,58 грн, різниця складає 3446,61 грн, 3466,61 грн * 9 місяців = 31199,49 грн.
Суд, оцінивши доводи позивача, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаних вимог, оскільки обґрунтованість розрахунку шкоди не доведено належними доказами.
Крім того, з огляду на рішення суду у справі, право позивача на отримання належної до виплати пенсії відновлено, а тому недоотримана сума буде виплачена позивачу з урахуванням фактично виплачених сум пенсії.
Щодо доводів відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.
Відповідне право позивача було порушено внаслідок протиправних дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування певних періодів роботи до стажу, що дає право на пенсію за Списком № 1, що встановлено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 по справі №160/12876/21. Також в ході судового розгляду в справі, що розглядається, встановлено порушення права позивача з боку відповідача щодо призначення пенсії з урахуванням абз. 3 ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.
Аналогічна правова позиція стосовно застосування процесуального строку у спорах, пов'язаних із правом особи на соціальний захист, викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17.
Щодо клопотання позивача про допущення до негайного виконання рішення суду, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Перелік судових рішень, які виконуються негайно, визначено положеннями статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України.
В силу пункту 1 частини першої якої негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Судове рішення у цій справі має зобов'язальний характер і не належить до рішень, які підлягають негайному виконанню, а тому підстави для задоволення клопотання позивача про звернення рішення до негайного виконання відсутні.
Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає розподілу пропорційно задоволеним вимогам, у відповідності до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо призначення пенсії за віком ОСОБА_1 в частині обчисленні розміру пенсії за віком на пільгових умовах без застосуванням абз. 3 ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області (49094, місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, будинок 26, код ЄДРПОУ: 21910427) призначену ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах обчислити із застосуванням абз. 3 ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як працівнику зайнятому повний робочий день під землею обслуговуванням шахтарів, та зробити перерахунок і виплату недоотриманої пенсії з 24.04.2021 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, будинок 26, код ЄДРПОУ: 21910427) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок і виплату недоотриманої пенсії з 24.04.2021 року із застосуванням абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням фактично виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 496,20 грн (чотириста дев'яносто шість гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 09 січня 2023 року.
Суддя Н.Є. Калугіна