09 січня 2023 року Справа № 160/16169/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турової О.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
17.10.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2021 року по 07.02.2021 року, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2019-2021 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2021 року по 07.02.2021 року, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2019-2021 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що позивач у період з 30.01.2020 року по 07.02.2021 року проходив військову службу в Військовій частині НОМЕР_1 та отримував грошове забезпечення, розраховане відповідно до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року №704 (далі - Постанова №704) в редакції п.6 Постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018р. №103 (далі - Постанова №103), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 Постанови №704. Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 скасовано пункт 6 Постанови №103, у зв'язку із чим з 29.01.2020 року та з 01.01.2021 року виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовим званням згідно з попередньою редакцією п.4 Постанови №704, тобто шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. При цьому, зважаючи на те, що з 01.07.2017р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016р. №1774-VIII (далі - Закон №1774-VIII), згідно з яким після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, у даному випадку розміри посадового окладу та окладу за військовим званням мають бути обчислені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України про державний бюджет України на 2020 рік та на 2021 рік - на 1 січня 2020 року та на 1 січня 2021 року, відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Однак, відповідачем у 2020 та 2021 роках, а саме: з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року, а також з 01.01.2021 року по 07.02.2021 року протиправно не було встановлено посадовий оклад позивача та оклад за військовим званням, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 1 січня 2020 року та на 1 січня 2021 року, відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт, а також у зв'язку із цим протиправно розраховано грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2019-2021 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, що підтверджується довідками відповідача. Таким чином, вважаючи дії відповідача щодо виплати позивачеві грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за вищевказаний період у заниженому розмірі, останній звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху та позивачеві надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду належних доказів надсилання іншим учасникам справи копій позовної заяви та всіх доданих до неї документів.
На виконання вимог вказаної ухвали суду від 24.10.2022 року позивачем 28.10.2022 року усунуті означені недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2022 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/16169/22 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 05.12.2022 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Також вказаною ухвалою суду від 02.11.2022р. витребувано у Військової частини НОМЕР_1 : розрахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року та з 01.01.2021 року по 07.02.2021 року із зазначенням який саме розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб (станом на яку дату) було взято при розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за вказані періоди; довідку про суму нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористанні календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2019-2021р.р.; розрахунок нарахованої ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2019-2021р.р. із зазначенням який саме розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб було взято при розрахунку цієї грошової компенсації.
23.11.2022 року до суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_1 на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що грошове забезпечення позивача за спірний період нараховувалося та виплачувалося згідно з чинним законодавством, а саме: відповідно до п.4 Постанови №704 в редакції п.6 Постанови №103, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 Постанови №704. При цьому, оскільки постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 скасовано пункт 6 Постанови №103, цей пункт втратив чинність з моменту набрання законної сили відповідним рішення суду, тобто з 29.01.2020р. Однак, ані КАС України, ані інші акти законодавства не визначають в якості наслідку визнання нормативно-правового акта протиправним і нечинним автоматичне поновлення дії акта (актів) законодавства, що регулювали відповідні відносини раніше. Натомість, суд у такому випадку має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти новий нормативно-правовий акт на заміну нормативно-правового акта, визнаного незаконним повністю або у відповідній частині, не визначаючи зміст такого нормативно-правового акта. В даному випадку обов'язок прийняти новий нормативно-правовий акт у судовому рішенні не визначено. Кабінет Міністрів України жодних нормативно-правових актів з цього приводу не ухвалював. Таким чином, підстави для висновку про наявність у відповідача обов'язку застосовувати при визначенні складових грошового забезпечення позивача п.4 Постанови №704 в редакції, згідно з якою посадовий оклад позивача та оклад за військовим званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, відсутні.
Крім цього, разом із відзивом відповідачем надано витребувані ухвалою суду від 02.11.2022р. докази.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст. ст. 257-262 КАС України, а також з урахуванням того, що з 19.12.2022р. по 06.01.2023р., включно, суддя Турова О.М. перебувала у щорічній відпустці, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, а повне судове рішення складено першого робочого дня.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 у період з 07.02.2017 року по 07.02.2021 року проходив військову службу в Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується витягами з наказів командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.02.2017р. №25 та від 08.02.2021р. №27, копії яких містяться в матеріалах справи.
Так, відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.02.2021р. №27 старшого солдата ОСОБА_1 , командира другого відділення зенітно-ракетного взводу Військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира 133 окремого батальйону охорони та обслуговування (по особовому складу) від 01.02.2021р. №5-РС, у запас за пунктом 2 підпункту «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» слід вважати таким, що справи та посаду здав 07.02.2021р., та виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 з 07.02.2021р. і направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також в наказі командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.02.2021р. №27 зазначено про виплату позивачеві грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2019-2021р.р. у кількості 42 доби у розмірі 15323,88грн.
Як слідує з довідки Військової частини НОМЕР_1 від 17.11.2022р. №702 розмір посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_2 за період його служби з 01.03.2018р. по 07.02.2022р. був встановлений з урахуванням вимог Постанови №704 в редакції Постанови №103, відповідно до яких розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018р., тобто 1762,00грн. Грошове забезпечення старшого солдата ОСОБА_1 на день звільнення складало 10945,63грн. (в тому числі: посадовий оклад - 3170,00грн.; оклад за військовим званням - 600,00грн.) Кількість днів грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2019-2021р.р. у кількості 42 доби (10945,63/40дб*42дб=15323,88грн.).
Наведене також підтверджується відомостями карток особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2019-2021р.р.
Вважаючи, що відповідачем протиправно не проведено у період з 30.01.2020 року по 07.02.2021 року розрахунок посадового окладу та окладу за військовим званням позивача шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України про державний бюджет України на 2020 рік та на 2021 рік - на 1 січня 2020 року та на 1 січня 2021 року, відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, а також у зв'язку із цим протиправно розраховано грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2019-2021 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та спірним правовідносинам сторін, суд враховує таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст.9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
30.08.2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 (далі - постанова № 704), якою зокрема затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 4 Постанови №704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Проте, відповідно до п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018р. №103 (яка набрала чинності 24.02.2018р.) до Постанови №704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови КМУ №704 викладено у новій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Разом з цим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_2 , Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії, за наслідками апеляційного перегляду справи було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019р. в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_2, Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_2, Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб". У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 20.10.2022р. у справі №826/6453/18 касаційні скарги Пенсійного фонду України та Кабінету Міністрів України залишені без задоволення, а постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18 - без змін.
При цьому, у розумінні приписів ч.1 ст.325 КАС України, згідно з якою постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18 набрала законної сили 29.01.2020р.
Отже, з 29.01.2020р., тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18, пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 втратив чинність та була відновлена дія п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у первісній редакції, тобто у наступній редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14".
І саме ця редакція п.4 Постанови №704 була чинна на час військової служби позивача у Військовій частині НОМЕР_1 з 30.01.2020 року по 07.02.2021 року та, відповідно мала застосовуватися відповідачем при розрахунку грошового забезпечення позивача.
Таким чином, відповідно до п.4 Постанови КМУ №704 з 29.01.2020р. та з 01 січня 2021 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року та на 1 січня 2021 року, відповідно (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, а не шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
При цьому, відповідно до Закону України від 07.12.2017р. №2246-VІІІ “Про Державний бюджет України на 2018 рік” встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня 2018 року у розмірі - 1762,00грн.
Водночас, Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” встановлено з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 2102,00грн.
Законом України від 15.12.2020 року № 1082-IX “Про Державний бюджет України на 2021 рік” встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі - 2270,00грн.
Отже, з 29.01.2020р. - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими званнями військовослужбовців, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Разом з цим, з 01.07.2017р. набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016р. №1774-VIII (далі - Закон №1774-VIII), згідно з п.3 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” якого установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Крім того, п.9 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1774-VIII передбачено, що до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таким чином, п.4 Постанови №704, у редакції до внесення змін п.6 Постанови №103, в якій він діє з 29.01.2020р., тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18, має застосовуватися в частині, що не суперечить Закону №1774-VIII, тобто розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу мають визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14".
Отже, з урахуванням Закону №1774-VIII з 29 січня 2020 року та з 1 січня 2021 року розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, згідно із п.4 Постанови №704 є величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2020р. та на 01.01.2021 року, відповідно, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Також суд зазначає, що Закон України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (стаття 6 Закону №2017-III).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Разом з цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Так, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 294-IX) та Закон № 1082-IX таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 та 2021 роки, відповідно, не містять.
Тобто, положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом №294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Відтак, з 01.01.2020р. положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів і військовослужбовців.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 02.08.2022р. у справі №440/6017/21.
Таким чином, суд доходить висновку, що дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачеві грошового забезпечення з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року без врахування при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, а також щодо нарахування та виплати позивачеві грошового забезпечення з 01.01.2021 року по 07.02.2021 року без врахування при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, є протиправними.
Також протиправними є дії відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2019-2021 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, з огляду на таке.
Відповідно до п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2018р. №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Згідно з п.3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197, у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Згідно з п.6 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197, розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
Отже, розмір грошової компенсації за всі невикористані календарні дні додаткової відпустки повинен бути розрахований від розміру місячного грошового забезпечення, яке військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою станом на день фактичного звільнення з військової служби.
Зважаючи на те, що, як встановлено судом, відповідачем протиправно розраховане та виплачено позивачеві грошове забезпечення за період з 01.01.2021 року по 07.02.2021 року (день звільнення з військової служби) без врахування при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, тобто неправильно розраховано й розмір місячного грошового забезпечення, яке позивач отримував за останньою займаною штатною посадою станом на день фактичного звільнення з військової служби (07.02.2021р.), а, відтак, і помилково визначено розмір грошової компенсації за всі невикористані календарні дні додаткової відпустки, що повинен бути розрахований від розміру місячного грошового забезпечення, яке військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою станом на день фактичного звільнення з військової служби.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та т. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006р. №3477-IV суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014 зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на встановлення судом протиправності дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачеві грошового забезпечення з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року, без врахування при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, а також щодо нарахування та виплати позивачеві грошового забезпечення з 01.01.2021 року по 07.02.2021 року, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2019-2021 роки без врахування при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, суд, з метою повного та ефективного захисту порушеного права позивача, доходить висновку про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести виплату, з урахуванням раніше виплачених сум; а також про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2021 року по 07.02.2021 року, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2019-2021 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі п.1, п.13 ст.5 Закону України “Про судовий збір”, тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) грошового забезпечення з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року без врахування при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) грошового забезпечення з 01.01.2021 року по 07.02.2021 року, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2019-2021 роки без врахування при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 01.01.2021 року по 07.02.2021 року, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2019-2021 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 09.01.2023 року.
Суддя: О.М. Турова