06 січня 2023 року ЛуцькСправа № 140/6574/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільській області, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області від 06 червня 2022 року №033050004934 про відмову у призначенні пенсії згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення»; зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати до стажу роботи за відомостями, внесеними у трудову книжку НОМЕР_1 від 22 жовтня 1976 року, періоди роботи з 22 жовтня 1976 року по 12 квітня 1977 року, з 18 квітня 1977 року по 04 серпня 1978 року, з 28 серпня 1978 року по 09 жовтня 1978 року, з 09 квітня 1981 року по 15 вересня 1982 року, з 01 жовтня 1982 року по 03 грудня 1982 року, з 01 червня 1983 року по 01 серпня 1983 року, з 12 жовтня 1983 року по 04 лютого 1986 року, з 15 квітня 1986 року по 04 липня 1986 року, з 29 липня 1986 року по 07 вересня 1986 року, з 25 вересня 1986 року по 04 березня 1987 року, з 14 квітня 1987 року по 08 липня 1987 року, з 03 серпня 1987 року по 23 жовтня 1987 року, з 26 жовтня 1987 року по 05 квітня 1988 року, з 01 липня 1988 року по 01 серпня 1989 року, з 04 грудня 1990 року по 10 травня 1993 року, з 12 лютого 1994 року по 03 січня 2008 року; зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області призначити та виплачувати пенсійне забезпечення, починаючи з 30 травня 2022 року.
Позов обґрунтований тим, що у травні 2022 року позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для чого надав також документи, які підтверджують трудову діяльність. Проте рішенням ГУ ПФУ в Тернопільській області від 06 червня 2022 року №033050004934 відмовлено у призначенні пенсії, оскільки за обрахунком відповідача 2 страховий стаж становить 5 років 1 місяць 17 днів, при цьому не враховано трудову книжку НОМЕР_1 з тих підстав, що її титульна сторінка не засвідчена печаткою. Крім того, не зараховано період роботи з 01 червня 1983 року по 01 серпня 1983 року через відсутність наказу про прийняття на роботу, період з 14 квітня 1987 року по 08 липня 1987 року - через непридатність для читання наказу про звільнення, а період з 12 лютого 1994 року по 03 січня 2000 року - через відсутність печатки на записі про звільнення. Рекомендовано для підтвердження роботи згідно з трудовою книжкою поставити печатку підприємства в Республіці Молдова чи Придністров'ї чи його правонаступником (якщо таке ліквідоване) або архівом.
Позивач вважає протиправною відмову у призначенні пенсії з підстав неврахування трудової діяльності за трудовою книжкою й вказав, що з 1976 року по 2008 рік пропрацював в Республіці Молдова та більше чотирнадцяти років тому переїхав в Україну і деякі документи залишив в Молдові (Придністров'ї). Станом на сьогодні він не має можливості виїхати до Молдови. Наявність недоліків при оформленні трудової книжки чи записів у ній не може позбавляти його права на пенсійне забезпечення.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позов відповідач 1 позовні вимоги не визнав та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.35-37). В обґрунтування цієї позиції вказав, що заява позивача за принципом екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Тернопільській області, рішенням якого від 06 червня 2022 року №033050004934 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю на дату звернення передбаченого законодавством необхідного страхового стажу (27 років). Так на день звернення із заявою про призначення пенсії позивач досяг 62 років та його страховий стаж становить 5 років 1 місяць 17 днів. До страхового стажу не враховано періоди роботи на підставі трудової книжки НОМЕР_1 , перша сторінка якої (титульний аркуш) не засвідчений печаткою підприємства (або відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. Також не враховано окремі періоди роботи (з 01 червня 1983 року по 01 серпня 1983 року, з 14 квітня 1987 року по 08 липня 1987 року, з 12 лютого 1994 року по 03 січня 2000 року) щодо яких або не зазначена повністю дата наказу про прийняття на роботу (відсутній рік), або є виправлення дати наказу про звільнення чи запис про звільнення не завірений печаткою.
Крім того, відповідач 1 вказав, що відсутні підстави врахувати страховий стаж для призначення пенсії на підставі довідок, виданих Придністровською Молдавською Республікою, статус якої не визнаний жодною країною-членом Організації об'єднаних націй.
Враховуючи наведені вище обставини та норми чинного законодавства відповідач 1 вважає, що підстави для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відсутні.
У відзиві на позовну заяву відповідач 2 позовні вимоги також заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.28-30). Доводи цього відповідача повторюють доводи відповідача 1 й зводяться до того, що підтверджений належними документами загальний страховий стаж позивача на момент звернення за призначенням пенсії становить лише 5 років 1 місяць 17 днів при необхідних 27 років. Саме тому рішенням від 06 червня 2022 року №033050004934 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії, про що його повідомлено листом ГУ ПФУ у Волинській області від 21 червня 2022 року №5819-4643/4-02/8-0300/22 й конкретизовано причини відмови.
Відповідач 2 наголосив, що стаж за трудовою книжкою не зараховано, оскільки на титульній сторінці відсутня печатка.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 31 травня 2022 року звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Одночасно із заявою позивач надав документи про трудову діяльність, зокрема, трудову книжку НОМЕР_1 (а.с.47-48).
Після реєстрації заяви та формування електронної пенсійної справи працівниками ГУ ПФУ у Волинській області заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Тернопільській області, рішенням якого від 06 червня 2022 року №033050004934 (а.с.7) ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії, оскільки необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», становить 27 років, тоді як страховий стаж позивача становить 5 років 1 місяць 17 днів, який обчислено на підставі відомостей в реєстрі застрахованих осіб Держаного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. За поданими документами до страхового стажу не враховано періоди роботи за трудовою книжкою НОМЕР_1 , оскільки її перша сторінка не засвідчена печаткою. Крім того, не враховано періоди роботи з 01 червня 1983 року по 01 серпня 1983 року (не зазначена дата наказу про прийняття на роботу), з 14 квітня 1987 року по 08 липня 1987 року (дата наказу про звільнення непридатна для читання), з 12 лютого 1994 року по 03 січня 2000 року (запис про звільнення не засвідчений відбитком печатки).
На звернення позивача щодо зарахування до страхового стажу для призначення пенсії за віком періодів роботи на підставі трудової книжки НОМЕР_1 ГУ ПФУ у Волинській області листом від 21 червня 2022 року №5819-4643/Ч-02/8-0300/22 повідомило позивача про прийняте рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області 06 червня 2022 року №033050004934 про відмову у призначенні пенсії за віком. Роз'яснено причини відмови у призначенні пенсії - не враховано періоди роботи за трудовою книжкою НОМЕР_1 , перша сторінка (титульний аркуш) якою не засвідчений печаткою підприємства (або відділу кадрів), на якому вперше заповнена трудова книжка. Також інформовано, що потребують уточнення періоди роботи з 01 червня 1983 року по 01 серпня 1983 року, з 14 квітня 1987 року по 08 липня 1987 року, з 12 лютого 1994 року по 03 січня 2000 року (в записах щодо яких є недоліки). Одночасно роз'яснено, що враховувати страховий стаж для призначення пенсії на підставі довідок, виданих Придністровською Молдавською Республікою, статус якої не визнаний країнами - членами ООН, немає підстав (а.с.8-9).
Незгода позивача із відмовою у призначенні пенсії за віком та незарахування спірних періодів роботи до страхового стажу стала підставою для звернення до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України від 09 березня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
Отже, норми Закону №1058-IV умовами для призначення пенсії за віком визначають не лише вік (60 років), а й наявність відповідного страхового стажу на час досягнення віку.
Як встановлено абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За приписами частини першої статті 56 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі Закону №1788-XII відповідає пункт 1 Порядку №637.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (абзац другий пункту 1, пункти 2, 3 Порядку №637).
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 зі мінами).
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Як визначено пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1, при прийманні документів працівник сервісного центру: реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів тощо. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до частини п'ятої статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж, є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відмова ГУ ПФУ у Тернопільській області у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 обґрунтована відсутністю необхідного страхового стажу, при цьому трудову діяльність позивача за відомостями трудової книжки НОМЕР_2 не було враховано взагалі з тих підстав, що на титульному аркуші відсутня печатка підприємства, яке оформляло трудову книжку і вносило перший запис.
Суд зазначає, що трудова книжка заповнена 22 жовтня 1976 року та перший запис вчинено Тираспольським заводом ім. С. М. Кірова (на той час підприємство у Молдавській РСР).
У цій трудовій книжці наявні записи за період з 22 жовтня 1976 року по 03 січня 2000 року. 23 червня 1990 Молдавська РСР проголосила свій суверенітет, а 27 серпня 1991 - державну незалежність.
На момент вчинення першого запису у трудову книжку діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162 (далі - Інструкція №162, зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Держкомпраці СРСР від 31 березня 1987 року №201).
Відповідно до пункту 1.4 глави 1 Інструкції №162 питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 06 вересня 1973 року №656 Про трудові книжки працівників і службовців» (СП СРСР, 1973, №21, ст.115) і цією Інструкцією.
Пунктом 2.2 глави 2 Інструкції №162 передбачено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого терміну від часу прийому на роботу. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не записуються.
Пунктом 2.3 глави 2 Інструкції №162 встановлено, що всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також нагороди і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видачі наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення і повинні чітко відповідати тексту наказу (розпорядженню). Записи проводяться арабськими цифрами (число та місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, пір'яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.
Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник підписом засвідчує правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний лист) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або друк відділу кадрів), де вперше заповнювалася трудова книжка (пункт 2.11 глави 2 Інструкції №162).
Зазначена Інструкція в Україні не застосовується з прийняттям наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110; далі - Інструкція №58). Поряд з тим пункти 2.4 та 2.12 глави 2 Інструкції №58 містять такі ж положення щодо внесення записів про трудову діяльність працівника.
13 березня 1992 року Урядами держав-учасниць (у тому числі України та Молдови) підписано Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення (набрала чинності 13 березня 1992 року). Статтею 6 Угоди (чинна на час звернення позивача за призначенням пенсії) установлено, що для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
29 жовтня 1996 року ратифіковано Угоду між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, яка набрала чинності для України 19 листопада 1996 року.
Статтями 5, 8 цієї Угоди передбачено, що пенсійне забезпечення громадян України і громадян Республіки Молдова та членів їх сімей здійснюється по законодавству тієї держави, на території якої вони постійно проживають. При призначенні пенсії, в тому числі пенсії на пільгових умовах та за вислугу років, обчислення трудового (страхового) стажу, накопиченого у відповідності із законодавством України і законодавством Республіки Молдова, в тому числі і до вступу в дію цієї Угоди, а також на території держав, які входили до складу колишнього СРСР до 1 січня 1992 року, проводиться по законодавству держави, яка призначає пенсію.
Статтею 15 Угоди про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення також обумовлено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, які видані у встановленому порядку на території України і на території Республіки Молдова, в тому числі і до вступу в силу цієї Угоди, а також на території держав, які входили до складу колишнього СРСР до 1 січня 1992 року, приймаються без легалізації.
З огляду на наведені норми обов'язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах, установах, організаціях, покладається саме на відповідальну особу такого підприємства, установи, організації. Набутий громадянами держав-учасниць зазначеної Угоди трудовий стаж на території однієї з цих держав, на території колишнього СРСР до набуття чинності цією Угодою, підлягає врахуванню іншою державою-учасницею Угоди.
З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 слідує, що він у періоди з 22 жовтня 1976 року по 12 квітня 1977 року, з 18 квітня 1977 року по 04 серпня 1978 року, з 28 серпня 1978 року по 09 жовтня 1978 року, з 09 квітня 1981 року по 15 вересня 1982 року, з 01 жовтня 1982 року по 03 грудня 1982 року, з 01 червня 1983 року по 01 серпня 1983 року, з 12 жовтня 1983 року по 04 лютого 1986 року, з 15 квітня 1986 року по 04 липня 1986 року, з 29 липня 1986 року по 07 вересня 1986 року, з 25 вересня 1986 року по 04 березня 1987 року, з 14 квітня 1987 року по 08 липня 1987 року, з 03 серпня 1987 року по 23 жовтня 1987 року, з 26 жовтня 1987 року по 05 квітня 1988 року, з 01 липня 1988 року по 01 серпня 1989 року, з 04 грудня 1990 року по 10 травня 1993 року, з 12 лютого 1994 року по 03 січня 2000 року працював на різних посадах та на різних підприємствах (а.с.52-57).
На думку суду, сам по собі факт відсутності на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки печатки підприємства, не робить таку трудову книжку недійсною та не впливає на зміст відомостей про трудову діяльність позивача.
Суд зауважує, що у розглядуваному випадку записи трудової книжки між собою пов'язані хронологічно, містять реквізити наказів (їх дату та номер) про призначення на посаду, переведення з посади та звільнення з посади того підприємства, який їх видав, та завірені його печаткою. При цьому суд враховує те, що позивач жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених в ній записах.
З приводу незарахування періодів роботи з 01 червня 1983 року по 01 серпня 1983 року, з 14 квітня 1987 року по 08 липня 1987 року, з 12 лютого 1994 року по 03 січня 2000 року суд зазначає таке.
У графі 4 запису №14 трудової книжки (вказано номер наказу про прийом на роботу (№137/6) та дата «01.06» (відсутній рік прийняття наказу). Однак такий недолік є незначним, оскільки видно, що позивач прийнятий на роботу 01 червня 1983 року та звільнений 01 серпня 1983 року (тобто в один і той же рік). Запис про звільнення засвідчений печаткою підприємства (а.с.41 зворот). Тобто, цілком логічно і не повинно викликати сумнівів, що рік видачі наказу також 1983.
На доводи відповідачів щодо неможливості зарахувати період роботи з 14 квітня 1987 року по 08 липня 1987 року, бо дата наказу про звільнення непридатна для читання, суд зазначає, у графі 4 запису №24 наявні відомості про наказ про звільнення з роботи (№76к) та дата «10.07.1987». Варто зауважити, що позивач був прийнятий на роботу (14 квітня 1987 року) та звільнений з роботи (08 липня 1987 року), тобто обидві події мали місце в одному календарному році. Тому зрозуміло, що наказ про звільнення виданий у 1987 році. Нерозривне написання роботодавцем місяця звільнення і першої цифри року звільнення не свідчить про наявність виправлень та не впливає на суть інформації, яка є чіткою та дає можливість встановити необхідні відомості.
З приводу незарахування періоду роботи з 12 лютого 1994 року по 03 січня 2000 року з тих причин, що запис про звільнення не засвідчений печаткою підприємства, то такі твердження суд вважає безпідставними. Запис про звільнення 03 січня 2000 року все ж таки засвідчений печаткою, однак поганої якості (а.с.57 зворот).
Таким чином, суд вважає, що записи в трудовій книжці про роботу позивача за спірні періоди містять чітку дату прийому та звільнення з роботи, посади на яких працював позивач та засвідчені печаткою підприємств, а наведені відповідачами аргументи не вказують на такі недоліки в заповненні трудової книжки, які можуть мати наслідком неврахування періодів трудової діяльності позивача при реалізації ним конституційного права на пенсійне забезпечення.
При вирішенні спору суд відповідно до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховує висновки щодо застосування норм права, викладені Верховним Судом у постанові від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17, відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства; вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист при вирішенні питань з призначення пенсії за віком.
У постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а сформовано висновки, відповідно до яких підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління Пенсійного фонду України не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Суд звертає увагу, що всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено. За таких обставин, пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення його трудової книжки на позивача.
На думку суду, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що періоди роботи з 22 жовтня 1976 року по 12 квітня 1977 року, з 18 квітня 1977 року по 04 серпня 1978 року, з 28 серпня 1978 року по 09 жовтня 1978 року, з 09 квітня 1981 року по 15 вересня 1982 року, з 01 жовтня 1982 року по 03 грудня 1982 року, з 01 червня 1983 року по 01 серпня 1983 року, з 12 жовтня 1983 року по 04 лютого 1986 року, з 15 квітня 1986 року по 04 липня 1986 року, з 29 липня 1986 року по 07 вересня 1986 року, з 25 вересня 1986 року по 04 березня 1987 року, з 14 квітня 1987 року по 08 липня 1987 року, з 03 серпня 1987 року по 23 жовтня 1987 року, з 26 жовтня 1987 року по 05 квітня 1988 року, з 01 липня 1988 року по 01 серпня 1989 року, з 04 грудня 1990 року по 10 травня 1993 року, з 12 лютого 1994 року по 03 січня 2000 року безпідставно не були включені до страхового стажу позивача з підстав відсутності печатки на титульному аркуші трудової книжки НОМЕР_1 та недоліків при внесенні записів №14, №24 та запису від 03 січня 2000 року, що призвело до помилкових висновків при прийнятті спірного рішення.
Періоди роботи позивача, щодо яких наявні записи у трудовій книжці НОМЕР_1 , повинні бути зараховані до страхового стажу, оскільки відсутність печатки підприємства на першій сторінці трудової книжки не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначених періодів роботи до страхового стажу позивача. Так само окремі недоліки в записах у трудовій книжці, про які вказано у спірному рішенні, не можуть бути підставою для їх виключення з трудового стажу позивача, оскільки він не може відповідати за грамотність та чіткість при внесенні адміністрацією підприємства записів до трудової книжки.
Також варто зазначити, що згідно з пунктом 3.3 розділу ІІІ Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, надає, зокрема, допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.
У свою чергу статтею 14 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення обумовлено, що уповноважені органи Договірних Сторін будуть надавати один одному на безоплатній основі необхідну інформацію про чинне законодавство, його зміни, а також обставини, які мають значення для призначення пенсій громадянам.
Отже, органи Пенсійного фонду наділені повноваженнями запитувати необхідну інформацію в уповноваженого органу Договірної Сторони (у розглядуваному випадку Республіки Молдова) для вирішення питання призначення пенсії позивачу, трудова діяльність якого розпочата у Молдавській РСР у 1976 році й продовжена після проголошення незалежності у 1991 році на території Республіки Молдова.
Також суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні будь-які довідки, видані Придністровською Молдавською Республікою, про неприйняття яких у майбутньому застерігають відповідачі.
Оскільки мотиви прийняття ГУ ПФУ в Тернопільській області рішення від 06 червня 2022 року №033050004934, зокрема, в частині незарахування до страхового стажу спірних періодів роботи ОСОБА_1 є помилковими, не відповідають приписам чинного законодавства та принципу верховенства права, то таке рішення слід скасувати як протиправне.
Разом з тим, позовні вимоги щодо необхідності зарахувати період роботи з 04 січня 2000 року по 03 січня 2008 року до страхового стажу позивача задоволенню не підлягають, оскільки трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 таких записів не містить, а з матеріалів справи не вбачається наявність спору саме за це період.
Вирішуючи позовну вимогу про зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області призначити пенсію за віком, суд зазначає, що виконання рішення суду в частині зобов'язання зарахувати до страхового стажу позивача усього періоду роботи за відомостями трудової книжки потребуватиме вчинення пенсійним органом дій щодо проведення нового розрахунку страхового стажу.
При цьому до компетенції суду не належить здійснення призначення пенсії та первісного визначення права особи на призначення пенсії, а здійснюється лише контроль правомірності рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень (відповідача) щодо вказаних питань та суд не обраховує дійсний загальний стаж позивача. Суд як орган, уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданим виключно органам Пенсійного фонду.
Тобто, повноважним органом для призначення пенсії є Пенсійний фонд (його територіальні органи), а суд не може перебирати компетенцію суб'єкта владних повноважень та встановлювати наявний стаж на призначення пенсії.
Таким чином, оскільки пенсійним органом при розгляді заяви позивача не вирішено питання щодо зарахування періодів роботи за відомостями трудової книжки до страхового стажу, не проведено обрахунок всього стажу, а отже не перевірено ті умови, з якими Закон №1058-ІV пов'язує наявність в особи права на пенсію за віком, то суд не може перебирати на себе функції Пенсійного фонду щодо призначення їй пенсії. Суд лише здійснює контроль правомірності рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень (відповідача) щодо вказаних питань.
За встановлених обставин справи та на підставі наведених норм чинного законодавства України, виходячи із наданих суду частиною другою статті 245 КАС України повноважень, позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області від 06 червня 2022 року №033050004934 про відмову у призначенні позивачу пенсії та зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області, до якого ОСОБА_1 звернувся із відповідною заявою, повторно розглянути заяву від 31 травня 2022 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи за відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 з урахуванням висновків суду, та про відмову у задоволенні решти позовних вимог.
Згідно з частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Тернопільській області, рішенням якого було відмовлено позивачу у призначенні пенсії, що і стало підставою звернення до суду із цим позовом, судових витрат у сумі 992,40 грн, сплата яких підтверджуються квитанцією від 31 жовтня 2022 року №1017199822, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.17, 22).
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, Тернопільська область, місто Тернопіль, майдан Волі, будинок 3, ідентифікаційний код юридичної особи 14035769) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 06 червня 2022 року №033050004934 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31 травня 2022 року про призначення пенсії, зарахувавши до страхового стажу з врахуванням висновків суду у рішенні періоди роботи за відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 .
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судові витрати у сумі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві грн 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк