10 січня 2023 року місто Чернівці справа № 718/463/16
провадження №22-ц/822/42/23
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Височанської Н.К.,
суддів: Лисака І.Н., Перепелюк І.Б.
секретар Петранюк Ю.Т.
за участю: представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Бацей Т.М.
учасники справи:
заявник - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», боржник ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 07 листопада 2022 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Скорейко В.В.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2022 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі- АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення його до виконання.
Посилалося на те, що заочним рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 червня 2016 позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про виселення задоволено. 17 жовтня 2016 року видано виконавчий лист, який відповідно до повідомлення Кіцманського ДВС у Чернівецькому районі Чернівецької області, на виконання до відділу не надходив.
Оскільки строк пред'явлення виконавчого листа по справі № 718/463/16-ц пропущений, а сам виконавчий лист втрачений, з метою звернення до органів Державної виконавчої служби для примусового виконання рішення просили заяву задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 07 листопада 2022 року у задоволенні заяви АТ КБ «ПриватБанк» про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання відмовлено.
Постановляючи ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що заявником, всупереч вимог ст.81 ЦПК України, не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про втрату виконавчого листа, а також не обґрунтував поважність причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення заяви.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що стягувач звернувся до Кіцманського ВДВС у Чернівецькому районі Чернівецької області про надання інформації щодо вказаного виконавчого листа №718/463/16-ц від 23 червня 2016 року і 24 жовтня 2022 року отримали відповідь, що виконавчий лист №718/463/16-ц від 23 червня 2016 року, який виданий Кіцманським районним судом Чернівецької області про виселення ОСОБА_1 до Відділу ВДВС не надходив, а тому вони змушені звернутися до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для його пред'явлення.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанції
Заочним рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 червня 2016 року у справі № 718/463/16-ц задоволено позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про виселення із житлового будинку, який є предметом іпотеки та розташований по АДРЕСА_1 . За вказаним рішенням суду видано виконавчий лист 17 жовтня 2016 року.
На запит АК КБ «ПриватБанк», Кіцманським ВДВС у Чернівецькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) 24 жовтня 2022 надано відповідь, що виконавчий лист №718/463/16-ц від 23 червня 2016 року, який виданий Кіцманським районним судом Чернівецької області про виселення ОСОБА_1 до Відділу на виконання не надходив.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, яка підлягає застосуванню згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
На підставі частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Пунктом 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Аналізуючи пункт 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі № 474/783/17 (провадження № 61-29св17),від 10 жовтня 2018 року у справі № 2-504/11 (провадження № 61-41846св18).
Дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов'язково перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 2-824/2009 (провадження № 61-5388св18).
Згідно із частиною першою статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Отже, підставою для видачі дубліката виконавчого листа є втрата його оригіналу, а підставою поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання є визнані судом поважні причини такого пропуску.
Поважними за змістом вказаної норми процесуального права визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Обов'язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.
Частиною 6 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України;). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку.
Проте, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Згідно з частиною першою статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.
Відповідно до частини першої та частини другої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Отже, виконавчий лист №718/463/16-ц від 23 червня 2016 року, що виданий Кіцманським районним судом Чернівецької області 17 жовтня 2016 року підлягав пред'явленню стягувачем до примусового виконання протягом трьох років з дня набрання рішенням законної сили.
Згідно з пунктом 1 частини першої, частиною другою статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIVстроки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
Відповідно до частини другої статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
Норми щодо переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебувають у системному зв'язку із застосуванням норм, що регулюють завершення виконавчого провадження шляхом повернення виконавчого документа стягувачу.
У частині п'ятій статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII урегульовано початок відліку строку пред'явлення виконавчого документа до виконання у разі його повернення. Зокрема, що строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється: у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення -з дня його повернення; у разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника -з дня закінчення строку дії відповідної заборони (пункт 9 частини першої статті 37 цього Закону).
У справі, що розглядається, відсутні будь які докази на підтвердження того, що виконавчий документ було пред'явлено стягувачем до виконання до відділу Кіцманського ВДВС у Чернівецькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління МЮ (м.Івано-Франківськ) протягом трьох років з моменту набранням рішенням законної сили.
Вказана обставина свідчить про пропуск АТ КБ «ПриватБанк» встановленого строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання.
У ЦПК України не визначено конкретного переліку причин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Згідно частини 1 статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.
Крім того, поважність причин пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання пов'язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини.
Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знайти про посягання на права. Обов'язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 25 січня 2021 року у справі № 2-1790/11.
Отже, вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти чи є обставини, на які посилається заявник такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 23 січня 2020 року у справі № 759/308/13-ц.
АТ КБ «ПриватБанк» не надало жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, які б свідчили про об'єктивні та непереборні для стягувача обставини пропуску зазначеного строку та не надав належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх вимог.
За змістом положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
У відповідності до частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
АТ КБ «ПриватБанк» не надало доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію ним своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов'язків, зокрема учинення ним усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення.
Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав в постановах від 10 грудня 2019 року у справі № 168/805/17 та від 22 січня 2020 року у справі № 2-988/10.
Установивши, що заявник з 2016 року не цікавився ходом виконавчих проваджень, а із заявою про видачу дублікату виконавчого листа звернувся у жовтні 2022 року, тобто поза межами строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання, при цьому не довів поважність причин пропуску такого строку, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви банку про поновлення строку виконавчого документа для його пред'явлення до виконання.
Апеляційний суд вважає, що АТ КБ «Приват банк» не наведено причин, пов'язаних з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання та не надано відповідні докази.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що заявник звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого документа після закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, підстави для поновлення такого строку відсутні, а тому у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа також слід відмовити.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення- без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене вище, ухвала суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 367, 368, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 07 листопада 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий Н.К.Височанська
Судді: І.Н. Лисак
І.Б.Перепелюк