Справа № 638/5136/22 Головуючий суддя І інстанції Штих Т. В.
Провадження № 33/818/129/23 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
09 січня 2023 року суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Валківського районного суду Харківської області справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Таранова С.І. на постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2022 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП,-
Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк рік.
Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в розмірі 496,20 грн.
Постановою встановлено, 25.08.2022 о 08:30 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом міні-навантажувач AVANT M750EIBTT, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Клочківська, 134-б в м. Харкові, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, яка не відповідає обстановці, порушення координації рухів. Водій від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку, за допомогою приладу Drager 6810 на місці зупинки, а також у закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОНД», відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з цим рішенням захисник ОСОБА_1 - адвокат Таранов С.І. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2022 року, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Вважає рішення незаконним та таким, що прийняте без урахування фактичних обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також з порушенням принципу повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи і принципу справедливого судового розгляду.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що матеріали справи не містять фактичних відомостей щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а отже вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Крім того, посилається на незаконність і неправильність проведення огляду на стан сп'яніння стосовно ОСОБА_1 , оскільки згідно опису письмового направлення від 25.08.2022 поліцейським було доставлено ОСОБА_1 у заклад охорони здоров'я, про що міститься запис поліцейського. Також вказує, що з переглянутого відеозапису незрозуміло, яким чином поліцейський виявив та встановив викладені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп'яніння, оскільки якщо припустити, що особа з відео, якій пропонується пройти огляд на стан сп'яніння єОСОБА_1 , то у його поведінці не вбачається ознак алкогольного сп'яніння, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема, ні координація рухів, ні мова у нього не порушені, поведінка відповідає обстановці. Крім того захисник посилається на те, що матеріали справи не містять документального підтвердження правомірності зупинки ОСОБА_1 . Також ОСОБА_1 всупереч законодавству про адміністративні правопорушення не було відсторонено від керування транспортним засобом. Зазначає, що відеозаписом не зафіксовано роз'яснення ОСОБА_1 його процесуальних прав та суті його правопорушення. Крім того, посилається на те, що безперервність відеозйомки порушена та наданий суду диск не містить 8 хвилин запису відео фіксації подій. Письмові пояснення свідків не містять викладу обставин щодо керування транспортним засобом ОСОБА_1 тобто свідки не надавали пояснення, а просто поставили власний підпис під вже надрукованих поясненнях, що свідчить про необ'єктивність таких пояснень. Крім того звертає увагу на те, що відповідно до запису з бодікамери поліцейського, все спілкування поліцейських з ОСОБА_1 та свідками здійснювалось російською мовою в порушення вимог Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», яка не була зрозуміла ОСОБА_1 .
В судове засідання в суд апеляційної ОСОБА_1 та його захисник Таранов С.І. не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені.
09.01.2023 року захисник Таранов С.І. шляхом направлення телефонограми повідомив, що в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції прийняти участь не має можливості, оскільки перебуває за межами Харківської області. Крім того повідомив, що в режимі відеоконференції також не має можливості прийняти участь, оскільки в час, на який призначено розгляд справи в місці, де він перебуває, відсутня електроенергія.
Враховуючи наведене, а також вимоги ст. ст. 268, 271, 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника, виходячи з доводів апеляційної скарги та відомостей, що є наявні в матеріалах цього провадження.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху України, передбачених п. 2.5.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови встановлено, що апелянтом в скарзі не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Зокрема, визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП суд першої інстанції послався на докази, а саме відомості, які містяться в:
- протоколі про адміністративне правопорушення від 25.08.2022, який складений у відповідності з вимогами ст. 256 КУпАП та містить необхідні у ньому відомості, зокрема щодо дати, часу, місця та способу вчинення самого адміністративного правопорушення, яке призвело до порушення ПДР України;
- письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з яких вбачається, що 25.08.2022, їх було залучено в якості свідків при складанні адміністративного протоколу за ст.130 КУпАП;
- акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів;
- направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- диску з записом подій, що мали місце 25.08.2022.
Відповідно до відомостей, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення вбачається, що 25.08.2022 о 08:30 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом міні-навантажувач AVANT M750EIBTT, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Клочківська, 134-б в м. Харкові, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, яка не відповідає обстановці, порушення координації рухів. Водій від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку, за допомогою приладу Drager 6810 на місці зупинки, а також у закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОНД», відмовився в присутності двох свідків (а.с. 1).
Отже, саме з підстав відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння і складено протокол про адміністративне правопорушенні з посилання на порушення водієм п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, працівники поліції, керуючись ч.1 ст. 130 КупАП та п. 2.5 Правил дорожнього руху України об'єктивно мали процесуальні підстави для складання відповідного протоколу, в якому зафіксовано саме факт відмови від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Аналізуючи зміст цього протоколу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 був ознайомлений з відомостями цього протоколу, про що свідчить його власноручний підпис.
При цьому належить врахувати, що в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не висловив будь-яких зауважень щодо його змісту.
Поряд з цим, належить взяти до уваги, що незважаючи на незгоду із діями працівників поліції під час складання ними протоколу, цей протокол складений уповноваженою державою особою і дії службової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством ані ОСОБА_1 , ані його захисником не оскаржувалися, тобто останні не зверталися до суду із позовом в порядку, визначеному КАС України, а також не зверталися із скаргою на дії працівників поліції до їх керівництва, хоча мали для цього достатньо часу, що унеможливлює врахування доводів апелянта з приводу незгоди з відомостями зафіксованими в протоколі.
Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб'єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.
За таких обставин суд апеляційної інстанції не вбачає порушень чинного законодавства в діях працівників поліції під час складення протоколу стосовно ОСОБА_1 , а також відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення.
Крім того, вказані в протоколі обставини підтверджуються письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яких було залучено працівниками поліції при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 285349, з яких вбачається, що 25.08.2022 в їх присутності ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, за допомогою приладу Drager 6810 на місці зупинки, а також у закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОНД» (а.с.6, 7). Крім того, з цих пояснень вбачається, що в їх присутності водій ОСОБА_1 був ознайомлений із змістом адміністративного протоколу, зі своїми правами та обов'язками, передбаченими ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Отже, доводи апеляційної скарги про те, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 працівниками поліції не були роз'яснені його права, апеляційний суд вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.
Досліджуючи під час апеляційного перегляду письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на предмет їх достовірності і допустимості, апеляційний суд дійшов висновку, що ці пояснення заслуговують на увагу, оскільки вони містять фактичні відомості, на основі яких встановлюється певний юридичний факт і їх зміст об'єктивно узгоджується та співпадає з іншими безпосередньо дослідженими в суді першої інстанції доказами в справі. Також слід зазначити, що пояснення цих свідків не були спростовані будь-якими об'єктивними відомостями.
Поряд з цим, в справі міститься відеозапис події за участю ОСОБА_1 (арк.3). З відомостей цього відеозапису об'єктивно вбачається, що на місці події під час пропонування працівниками поліції ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння були присутні свідки, а тому, у суду апеляційної інстанції не виникає будь-яких сумнівів щодо об'єктивності пояснень цих свідків.
Разом з цим, вказана правова позиція не суперечить принципам, які застосовуються у випадках, коли свідки обвинувачення не з'являються у судове засідання і надані ними раніше показання визнаються допустимими як докази, що узагальнені та уточнені ЄСПЛ в своєму рішенні у справі «Аль-Хавайя й Тахері проти Сполученого Королівства» (Al-KhawajaandTahery v. theUnitedKingdom, заяви № 26766/05 і № 22228/06, ECHR 2011), а також в рішенні Шачашвілі проти Німеччини ([ВП] № 9154/10, §§ 110-131, ЄСПЛ 2015), в якому Велика палата підтвердила, що відсутність вагомих причин для неявки свідка сама по собі не могла зумовити несправедливість судового розгляду, хоча вона залишалася дуже важливим фактором, який повинен бути врівноважено врахований при оцінці загальної справедливості судового розгляду, та не могла свідчити про порушення пунктів 1 та пункту 3 (d) статті 6.
Суд повинен піддавати перевірці дотримання принципу рівності сторін не лише у випадках, коли свідчення відсутнього свідка були єдиним або визначальним підґрунтям для засудження заявника, але й у випадках, коли було незрозуміло, чи є такі свідчення вирішальними або ж такими, що мають значну вагу та можуть ускладнити захист. Міра дотримання рівності, що необхідна для забезпечення справедливого розгляду справи, залежала б від ваги показань відсутнього свідка. Чим важливішими є такі докази, тим більшої ваги повинні мати врівноважуючі фактори, щоб провадження в цілому вважалося справедливим (див. також Боєць, згадане вище, § 76, та Valdhuter проти Румунії, № 70792/10, § 45, 27 червня 2017).
Так, письмові пояснення свідків не є єдиними або ж вирішальними доказами для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, ці пояснення не є більш значущими, ніж інші безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, які є достатньо вагомими для визнання особи винуватою, і лише об'єктивно доповнюють останні у їх сукупності.
Крім того, дослідивши відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, які містяться в матеріалах справи (арк.3) вбачається, що працівники поліції дійсно пропонували водієві ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер 6820 та у медичному закладі КНП ХОР ОНД, від чого ОСОБА_1 відмовився. З цього відеозапису також вбачається, що під час пропонування працівниками поліції ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння дійсно були присутні свідки, що свідчить про об'єктивність їх письмових пояснень.
Також з відеозапису вбачається, що коли до міні-навантажувача AVANT M750EIBTT, д.н.з. НОМЕР_1 , підійшов працівник поліції, ОСОБА_1 сидів за кермом цього транспортного засобу. Крім того, під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не висловлював будь-яких доводів відносно того, що він не є водієм цього транспортного засобу.
Отже доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять фактичних відомостей щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки сам ОСОБА_1 не заперечує керування транспортним засобом, що свідчить про те, що саме він є водієм транспортного засобу. При цьому належить врахувати, що відеозапис працівників поліції не є єдиним доказом, завдяки якому зафіксовано адміністративне правопорушення. Визначальними є відомості протоколу про адміністративне правопорушення, який підписаний належним працівником поліції, свідками та пояснення свідків, що залучені у якості додатку до протоколу. А на підставі відеозапису встановлюються додаткові відомості про адміністративне правопорушення.
Разом з цим, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується відомостями, зазначеними в рапорті працівника поліції про те, що 25.08.22 під час патрулювання Шевченківського району у складі екіпажу К-13 було виявлено та зупинено «міні навантажувач» р/н18652АХ під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час спілкування у водія було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Водій в присутності двох свідків відмовився від проходження огляду за допомогою газоаналізатора «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу, а також відмовився від проходження огляду у лікаря нарколога КНП ХОР «ОНД» (а.с.8).
Оскільки дії працівників поліції щодо складення цього протоколу будь-яким чином ані ОСОБА_1 , ані його захисником не оскаржувались, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані у рапорті працівника поліції заслуговують на увагу.
Отже, доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом, апеляційний суд розцінює як обраний спосіб захисту для уникнення відповідальності.
Крім того, під час складення протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП процесуально не передбачено зазначення в цьому протоколі причини зупинки транспортного засобу, а тому доводи апелянта про те, що матеріали справи не містять документального підтвердження правомірності зупинки ОСОБА_1 є необґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги про те, що письмові пояснення свідків не містять викладу обставин щодо керування транспортним засобом ОСОБА_1 тобто свідки не надавали пояснення, а просто поставили власний підпис під вже надрукованих поясненнях, апеляційний суд вважає необґрунтованими. При оформленні протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 285349, в присутності свідків зафіксовано саме відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, а не встановлення факту керування ним транспортним засобом.
Крім того, наявність у матеріалах справи направлення на огляд обумовлена вимогами п. 8 розділу ІІ Інструкції.
Крім того, це направлення долучалось до матеріалів справи працівниками поліції та разом з протоколом про адміністративне правопорушення, були направлені для розгляду до суду. Тому, враховуючи відсутність будь-яких скарг на дії працівників поліції під час складення протоколу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що такі апеляційні доводи є необґрунтованими.
Твердження апелянта стосовно того, що до матеріалів справи долучено компакт диск на якому безперервність відео зйомки порушена та він не містить 8 хвилин запису відео фіксації подій та ведеться не з початку зупинки, а тому вважає, що він не може братися до уваги судом та не є підтвердженням скоєння ним адміністративного правопорушення, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки в даному випадку відеозапис не є єдиним доказом по справі, який оцінюється в сукупності з іншими доказами. Сумнівів щодо достовірності та допустимості відеозапис не викликає, оскільки на ньому відображено подію, що зафіксована саме у протоколі про адміністративне правопорушення.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині того, що спілкування поліцейських з ОСОБА_1 та свідками здійснювалось російською мовою в порушення вимог Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», яка не була зрозуміла ОСОБА_1 апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право користуватись послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження. Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, в провадженні у справі про адміністративне правопорушення мають бути забезпечені права, передбачені ст. 268 КУпАП, в тому числі право користуватись юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватись послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження.
Разом з тим, з відеозапису, який долучено до матеріалів справи вбачається, що на запитання працівників поліції ОСОБА_1 вільно спілкується із працівниками поліції та відповідає на їх запитання російською мовою. Крім того, ОСОБА_1 не було зауважено працівникам поліції про те, що він їх не розуміє і потребує допомоги перекладача. Жодних зауважень не було зазначено й в протоколі про адміністративне правопорушення.
Отже такі доводи апеляційної скарги є необгрунтованими. Крім того, зазначене ніяким чином не впливає на порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 стю 130 КУпАП.
Таким чином доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, ОСОБА_1 та його захисником не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Також належить врахувати те, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія внаслідок складання ним іспиту на знання вимог ПДР України. Апеляційний суд, на наявністю таких відомостей, вбачає цей випадок, як свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до вимог ст. 10 КУпАП.
Статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп'яніння.
Огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до п.6 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандарт, лікарем закладу охорони здоров'я. Відповідно до п.7 цієї Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
Відповідно до п.3 Розділу І цієї Інструкції, ознаками алкогольного сп'яніння є:
- запах алкоголю з порожнини рота;
- порушення координації рухів;
- порушення мови;
- виражене тремтіння пальців рук;
- різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
- поведінка, що не відповідає обстановці.
Інспектором поліції в протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, яка не відповідає обстановці, порушення координації рухів.
Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, від якого останній відмовився.
З огляду на викладене, апеляційний суд об'єктивно не вбачає порушень вимог Інструкції з боку інспектора поліції щодо виявлення ознак алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 .
Крім того, відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід врахувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого законом порядку, якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Аналізуючи відомості, що є наявними в цьому провадженні про послідовність дій, стосовно події, що зафіксована у протоколі вбачається, що 25.08.2022 о 08:30 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом міні-навантажувач AVANT M750EIBTT, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Клочківська, 134-б в м. Харкові, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, яка не відповідає обстановці, порушення координації рухів. Водій від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку, за допомогою приладу Drager 6810 на місці зупинки, а також у закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОНД», відмовився в присутності двох свідків, що повністю відповідає вимогам ст. 266 КУпАП та положенням вищенаведеної Постанови Пленуму Верховного Суду України.
Поряд з цим, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вище наведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс протии Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вбачається, що п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідність брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини (Проніна проти України, № 63566/00, Параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Апеляційний суд дійшов висновку, що визнаючи ОСОБА_1 винним, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, які походять з офіційних джерел та надав їм належну правову оцінку.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто його за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, отже посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними, а тому, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Таранова С.І. - залишити без задоволення, а постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2022 року - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков