Справа № 342/160/22
Провадження № 22-з/4808/7/23
Головуючий у 1 інстанції Андріюк І.Г.
Суддя-доповідач Бойчук
10 січня 2023 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Бойчука І.В.,
суддів: Томин О.О., Баркова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди за апеляційними скаргами представника ОСОБА_2 на рішення Городенківського районного суду від 13 вересня 2022 року та додаткове рішення Городенківського районного суду від 19 жовтня 2022 року під головуванням судді Андріюк І.Г. у м. Городенка,
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 на рішення Городенківського районного суду від 13 вересня 2022 року залишено без задоволення. Рішення Городенківського районного суду від 13 вересня 2022 року залишено без змін. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 на додаткове рішення Городенківського районного суду від 19 жовтня 2022 року задоволено частково. Додаткове рішення Городенківського районного суду від 19 жовтня 2022 року змінено. Зменшено розмір стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу до 4 000 грн. В решті додаткове рішення суду залишено без змін.
Представник ОСОБА_1 подав заяву про ухвалення додаткового рішення у справі та стягнення судових витрат, понесених у суді апеляційної інстанції.
Вказана заява надійшла до Івано-Франківського апеляційного суду 26 грудня 2022 року. Копію заяви про ухвалення додаткового рішення 28 грудня 2022 року направлено представнику Ахтемійчука І.Т. електронною поштою.
Заява обґрунтована тим, що в зв'язку з розглядом справи в апеляційному суді відповідач має понести витрати на професійну правничу допомогу. У відзиві на апеляційну скаргу надано суду орієнтовний розрахунок судових витрат, а фактичні витрати на правничу допомогу становлять 7 000 грн та доказами про такі витрати є акт про надання послуг адвокатом. Також позивачем не було надано жодних змістовних заперечень щодо розміру та обґрунтованості таких, тому вони підлягають стягненню в повному обсязі.
Просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн, які має понести відповідач у зв'язку з розглядом справи.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 27 грудня 2022 року заяву призначено до розгляду без виклику учасників справи. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції свої міркування або заперечення стосовно заяви про стягнення на користь позивача судових витрат.
Представник ОСОБА_2 подав заперечення щодо заяви про стягнення судових витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.
Вказує, що з урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію значимості дій адвоката у справі, виходячи з її конкретних обставин, зазначені представником відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн є завищеними, не є належним чином обґрунтованими, що суперечать принципу розподілу судових витрат.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу, яку представник відповідача просить стягнути з ОСОБА_2 , є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим часом на надання таких послуг.
Зазначає, що під час розгляду цієї справи у Івано-Франківському апеляційному суді представник відповідача був присутній у судовому засіданні 06.12.2022, яке тривало 7 хвилин, однак його було відкладено з ініціативи адвоката Малетина А.Я. так як він не отримав копію апеляційної скарги. Також адвокат Малетин А.Я. хоча і частково брав участь у судовому засіданні 20.12.2022 року за допомогою відеоконференції, однак жодних пояснень не надавав та в середині судового засідання взагалі відключився від судового засідання.
За таких обставин, безпідставним є включення до акту наданих послуг участь у двох судових засіданнях, та стягнення з ОСОБА_2 на користь відповідача 4 000 грн за послуги, які ним фактично надані не були.
Також ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 1 групи загального захворювання. Відповідно до п.9 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю І та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Просить відмовити у задоволенні заяви.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви про стягнення судових витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, враховуючи таке.
Статтею 246 ЦПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 14 додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ЦПК України; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.
Відповідно до ч. 2-5 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.
Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що відповідачем очікується понесення витрат за надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції у цій справі. Відповідно до попереднього розрахунку таких витрат відповідач очікувала понести витрати у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 8 000 грн, виходячи з наступного розрахунку: підготовка відзиву на апеляційну скаргу до 4 000 грн, участь в судовому засіданні до 4 000 грн. Також представником відповідача у відзиві зазначено, що докази фактичного розміру судових витрат будуть надані після ухвалення рішення апеляційним судом.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону № 5076-VI).
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 справа № 755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
З урахуванням конкретних обставин справи, зокрема ціни позову, суд може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. При визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
На підтвердження понесення відповідачем витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції заявником подано договір про надання професійної правової допомоги № 25/09/20, укладений між ОСОБА_3 та адвокатом Малетиним А.Я. 25.09.2022, та акт про надання професійної правничої допомоги від 22.12.2022.
Відповідно до договору про надання професійної правової допомоги клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати професійну правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_2 про захист честі і гідності на стадії апеляції.
Згідно п. 4 договору за надання правової допомоги клієнт має сплатити адвокату гонорар, виходячи з наступних узгоджених цін на послуги: аналіз апеляційної скарги 500 грн за год.; підготовка відзиву на апеляційну скаргу - 1 000 грн за год.; участь в одному судовому засіданні незалежно від способу участі в судому засіданні (безпосередньо чи шляхом участі у відеоконференції), а також незалежно від тривалості судового засідання - 2 000 грн за одне засідання. У разі прибуття адвоката для участі в засідання, а засідання не відбулось з незалежних від адвоката причин гонорар за кожне таке прибуття в засідання становить 2 000 грн.
З акта про надання професійної правничої допомоги, складеного ОСОБА_3 та адвокатом Малетиним А.Я. 22.12.2022, убачається, що адвокатом на аналіз матеріалів та доводів апеляційної скарги витрачено 2 год. (усього вартістю 1 000 грн), на підготовку відзиву на апеляційну скаргу - 2 год (усього вартістю 2 000 грн), участь у двох судових засіданнях - 4 000 грн, а всього на загальну суму 7 000 грн.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що доводи представника позивача про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на оплату правничої допомоги не ґрунтуються на вимогах закону та не відповідають принципу розподілу витрат на правничу допомогу адвоката між сторонами.
Крім того, ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судових збір». Однак позивач не звільняється від сплати витрат на правову допомогу.
Вищенаведене узгоджується із правовим висновком викладеним Верховним Судом у постановах від 22 листопада 2018 року у справі № 635/5462/17 (провадження № 61-41310св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 567/517/17 (провадження № 61-14555св19).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу згідно заяви представника ОСОБА_1 , апеляційний суд враховує певні заперечення позивача і чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, обґрунтованість розміру цих витрат, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності таких витрат.
Апеляційний суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази на підтвердження цих витрат не є безумовною підставою для їх стягнення судом у визначеному розмірі з позивача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності цих витрат.
З опису послуг вбачається, що відповідачу адвокатом Малетиним А.Я. надавалися послуги на правничу допомогу, які полягали у здійсненні ним аналізу матеріалів та доводів апеляційної скарги, складання відзиву на апеляційну скаргу і участі в судових засіданнях.
Цей же адвокат здійснював підготовку відзиву на позовну заяву та брав участь в розгляді цієї справи в суді першої інстанції, а тому був ознайомлений з матеріалами та обставинами справи.
Суд зазначає, що предмет спору у цій справі не є складним, відсутня потреба у вивченні великого обсягу фактичних даних, процесуальні документи, які містяться у ній не є складними та не можуть займати значної витрати часу на їх виготовлення і вироблення правової позиції в спірних правовідносинах.
Дослідивши відзив на апеляційну скаргу, слід зазначити, що викладені в ньому доводи про обставини справи є по суті такими ж як і у відзиві на позовну заяву, який подано представником відповідача до суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що складення відзиву на апеляційну скаргу не потребувало додаткових зусиль та знань, великої тривалості часу адвоката, як і відсутня необхідність у додатковому аналізі обставин справи та вивченні нормативно-правової бази. Таким чином, зазначення в розрахунку витрат на професійну правничу допомогу витраченого часу на підготовку відзиву на апеляційну скаргу в кількості 4 год., зокрема на аналіз матеріалів та доводів апеляційної скарги, що входить до послуги з підготовки та подання відзиву, є явно завищеною та необґрунтованою.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що виконані адвокатом роботи, з урахуванням їх незначної складності, тривалості судових засідань та, що в наступному розгляд справи здійснювався в режимі відеоконференції, не відповідають критерію реальності адвокатських витрат, а зазначений заявником розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн належним чином не обґрунтований, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
З огляду на якість поданих представником відповідача процесуальних документів, доказове наповнення матеріалів справи та їх об'єм, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, реальності адвокатських витрат, апеляційний суд вважає, що обґрунтованими і пропорційними до предмета спору є витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 1 000 грн, які слід стягнути з позивача на користь відповідача.
Керуючись ст. 133, 137, 141, 270, 389 ЦПК України, суд
Заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в частині судових витрат на правничу допомогу задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди за апеляційними скаргами представника ОСОБА_2 на рішення Городенківського районного суду від 13 вересня 2022 року та додаткове рішення Городенківського районного суду від 19 жовтня 2022 року.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) 1 000 (одну тисячу) грн понесених витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.
В задоволенні решти вимог заяви відмовити.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст додаткової постанови складено 10 січня 2023 року.
Суддя-доповідач: І.В. Бойчук
Судді: О.О. Томин
В.М. Барков