Провадження № 22-ц/803/960/23 Справа № 212/4115/22 Суддя у 1-й інстанції - Колочко О.В. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.
09 січня 2023 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Корчистої О.І.
суддів: Агєєва О.В., Кішкіної І.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 212/4115/22 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров'я,
за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»
на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 вересня 2022 року,
встановив:
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»» (далі за текстом ПрАТ «ЦГЗК») про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров'я.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем, працював на різних посадах, зокрема слюсарем черговим з ремонту устаткування дільниці дробильно-бункерного комплексу та шахтного підйому № 3 шахти ім. Орджонікідзе ВАТ «ЦГЗК», правонаступником якого є ПрАТ «ЦГЗК». Зазначив, що 19 серпня 2010 року під час виконання трудових обов'язків із ним стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав перелом зовнішньої щиколотки і метаепіфіза в/б правої голені зі зміщенням.
Актом розслідування нещасного випадку нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом.
Висновком МСЕК від 13 квітня 2011 року позивачу при первинному огляді встановлено 20% втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва. Внаслідок виробничої травми він змушений тривалий час проходити чисельні медичні процедури, огляди, обстеження, медично-соціальні комісії, відновлювальні процедури, його постійно турбує біль, що порушує нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, у нього постійно виникають складнощі у зв'язку з постійною втомою, постійними болями. З часу отримання травми він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, виражене у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ПрАТ «ЦГЗК» на його користь у відшкодування моральної шкоди 130 000 гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ПрАТ «ЦГЗК» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я у сумі 130 000 гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов'язкових платежів. Стягнуто з ПрАТ «ЦГЗК» на користь держави судові витрати у сумі 1 300 гривень.
В апеляційній скарзі ПрАТ «ЦГЗК» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову або зменшення розміру моральної шкоди.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки, відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та отриманням позивачем травми, яка потягла за собою втрату професійної працездатності, а тому підстави для покладення обов'язку з відшкодування моральної шкоди на підприємство відсутні; факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами. При цьому, в отриманні травми позивачем є лише його особиста вина. Також зазначає, що судом визначено розмір моральної шкоди без врахування конкретних обставин справи, стягнуто моральну шкоду в завищеному розмірі без врахування засад розумності, виваженості й справедливості.
Позивачем ОСОБА_1 на апеляційну скаргу ПрАТ «ЦГЗК» надано письмовий відзив, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 вересня 2022 року залишити без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ПрАТ «ЦГЗК» підлягає залишенню без задоволення за наступних підстав.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Таким вимогам закону судове рішення відповідає в повній мірі.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача дільниці № 3 дробильно-бункерного комплексу та шахтного підйому шахти ім. Орджонікідзе з 11 травня 2004 року по 12 квітня 2022 року, на посаді слюсаря чергового з ремонту устаткування, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 8-12)
Згідно Акту № 14 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 30 вересня 2010 року (форма Н-1), 19 серпня 2010 року о 13.35 годині на шахті ім. Орджонікідзе, дільниця дробильно-бункерного комплексу та шахтного підйому № 3 будівля підіймальних установок ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» з слюсарем черговим та з ремонту устаткування ОСОБА_1 стався нещасний випадок, внаслідок якого останній отримав закритий перелом зовнішньої щиколотки і метаепіфіза в/б кістки правої голені зі зміщенням.
Також, актом про нещасний випадок встановлено, що особами, які допустили порушення законодавства про охорону праці є: слюсар черговий та з ремонту устаткування дільниці дробильно-бункерного комплексу та шахтного підйому № 3 шахти імені Орджонікідзе ОСОБА_1 , начальник дільниці дробильно-бункерного комплексу та шахтного підйому № 3 шахти імені Орджонікідзе ОСОБА_2 (а.с. 13-17)
Відповідно до постанов Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 0407/18472/18472.1/5 від 24 травня 2011 року, №0407/18472/18472.1/6 від 24 травня 2011 року встановлено, що у зв'язку із зареєстрованим страховим випадком трудовим каліцтвом, що сталось 19 серпня 2010 року, за висновком МСЕК від 13 квітня 2011 року серії 10 ААА № 008052 ОСОБА_1 встановлена стійка втрата професійної працездатності 20%, у зв'язку із чим останньому призначена виплата одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності та щомісячна страхова виплата. (а.с. 26, 27)
У зв'язку із отриманою виробничою травмою ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується виписними епікризами медичних установ. (а.с.24, 25)
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, встановивши, що нещасний випадок з позивачем стався на виробництві 19 серпня 2010 року і пов'язаний з виробництвом, що призвело до втрати працездатності, первинно 13 квітня 2011 року йому була встановлена втрата працездатності 20%, виходив з наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст. 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 130 000 гривень, суд виходив з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та моральних страждань, їх тривалість, врахував істотність вимушених змін у його життєвих стосунках внаслідок виробничої травми, що потягло втрату працездатності первинно в розмірі 20%, неможливість відновлення попереднього стану, наявність вини самого позивача у настанні нещасного випадку.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки суд першої інстанції дійшов їх на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.
Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв'язку з отриманою травмою, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переніс фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.
З Акту форми Н-5 розслідування нещасного випадку, що стався 19 серпня 2010 року о 13 годині 35 хвилин в ВАТ «Центральний ГЗК» (а.с. 18-23), вбачається, що причиною нещасного випадку є невиконання вимог з охорони праці як з боку позивача, так і іншим працівником підприємства, а саме: начальником дільниці дробильно-бункерного комплексу та шахтного підйому № 3 шахти ім. Орджонікідзе ОСОБА_2 , який не надав інформацію керівництву шахти про нещасний випадок, порушивши вимоги п. 2.11.1 «Посадової інструкції начальника підземної дільниці дробильно-бункерного комплексу та шахтного підйому № 3 шахти ім. Орджонікідзе», та п. 5.6.12.1 «Положення про систему управління охороною праці у ВАТ «ЦГЗК».
Доводи ПрАТ «ЦГЗК» щодо відсутності правових підстав для відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, безпідставні, оскільки нещасний випадок з ним стався під час виконання трудових обов'язків, а ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Крім того, відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що втрата професійної працездатності позивача, внаслідок отримання травми на виробництві, яка завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникла з вини ПрАТ «ЦГЗК», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ПрАТ «ЦГЗК» щодо не доведення позивачем позовних вимог, оскільки, факт заподіяння йому моральної шкоди встановлений в судовому засіданні.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутого з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманої травми на виробництві та обставини травмування, відсоток втрати ним професійної працездатності в розмірі 20%, який протягом тривалого часу залишається незмінним, що свідчить про відсутність стабілізаційних процесів та неможливість відновлення попереднього стану здоров'я, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
У зв'язку з вищевикладеним доводи апеляційної скарги про необґрунтованість визначеного судом першої інстанції розміру моральної шкоди не спроможні та не діють підстав для зменшення такого розміру.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці, тоді як, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам законності та обґрунтованості й підстави для його зміни у відповідності до доводів апеляційної скарги відсутні, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 вересня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Судді:
Повний текст постанови складено 09 січня 2023 року.
Головуючий О.І. Корчиста