Провадження № 11-сс/803/34/23 Справа № 212/6230/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
04 січня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
підозрюваної ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в залі суду в м. Дніпрі матеріали досудового розслідування №12022041730000921 за апеляційною скаргою прокурора Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 листопада 2022 року, про відмову у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Мар'янівка, П'ятихатського, району Дніпропетровської області, громадянки України, з середньо-технічною освітою, одруженої, має на утриманні 5 малолітніх дітей, офіційно не працевлаштована, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,-
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 листопада 2022 року, було відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ ВП № 3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , яке погоджено з прокурором Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Застосовано щодо підозрюваної ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 14 січня 2023 року, з покладенням на останнього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення зазначив, що слідчий у клопотанні, не мотивував доводи, про те, що тримання підозрюваної ОСОБА_8 під вартою з урахуванням суспільного інтересу та особливостей кримінального провадження переважує принцип поваги до свободи особистості. Під час розгляду клопотання прокурором не доведено, що інший, більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Разом із тим, слідчий суддя прийшов до висновку про те, що наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 та тяжкість покарання, яке їй загрожує у випадку визнання її винною, призводять до висновку про те, що ризик переховування підозрюваної ОСОБА_8 від органу досудового розслідування та суду, існує. З урахуванням даних про особу підозрюваної, наявність на її утриманні п'ятьох малолітніх дітей, суд приходить до висновку, що запобіганню ризикам, наведеними в клопотанні, достатнім буде обрання їй запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання цілодобово із покладенням на неї ряду обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Вказує, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Вказує, що слідчий суддя не врахував наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме:
- ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів та у разі визнання судом винною ОСОБА_8 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, то остання може нести покарання пов'язане з позбавленням волі, а тому може переховуватись від органів досудового розслідування та суду;
- на теперішній час під час досудового розслідування, не встановлені всі можливі речові докази, які мають суттєве значення для досудового розслідування та подальшого судового розгляду, а тому ОСОБА_8 розуміючи вказані обставини та у разі застосування до останньої більш м'якого запобіжного заходу, підозрювана матиме реальну можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення з метою уникнення кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення в якому вона підозрюється;
- може незаконно впливати на свідків, потерпілих.
Вважав, що обрання відносно підозрюваної ОСОБА_8 найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не суперечить практиці Європейського суду з прав людини в аспекті його застосування.
Під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді, прокурор підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених в ній, просив її задовольнити.
Підозрювана ОСОБА_8 , та ї захисник ОСОБА_10 заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, просили ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників провадження, вивчивши матеріали судового провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 1 статті 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу та таким в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
В ході перевірки ухвали слідчого судді, судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначені вимоги закону суддею дотримані повністю.
Колегією суддів встановлено, що у провадженні СВ ВП №3 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022041730000921 від 13.11.2022 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 12.11.2022 у дворі будинку АДРЕСА_2 між підозрюваною та іншими особами виник словесний конфлікт, який переріс у бійку. В ході бійки підозрюваною було застосовано автоматичну зброю, яка належала іншій особі, а саме підозрювана ОСОБА_8 здійснила два постріли з вказаної зброї, спричинивши тим самим потерпілій ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді вогнепального поранення правого стегна, а також неповнолітній потерпілій ОСОБА_12 тілесні ушкодження у вигляді вогнепального поранення та відкритого перелому правої плечової кісті зі зміщенням.
Дії підозрюваної ОСОБА_8 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 4 ст. 296 КК України за ознаками: хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, якщо вони вчинені із застосуванням вогнепальної зброї.
13 листопада 2022 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Слідчий суддя відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, встановив та виходив з того, що матеріали кримінального провадження, на які посилались прокурор та слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру оголошену ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваної запобіжного заходу.
Також при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя врахував, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, та сама по собі тяжкість інкримінованих правопорушень не може бути підставою для обрання запобіжного заходу, але при цьому з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, про що викладено правову позицію в рішенні ЄСПЛ "Летельє проти Франції".
Слідчим суддею взято до уваги, що підозрювана ОСОБА_8 , не заперечує причетність до кримінального правопорушення, раніше не судима, має на утриманні п'ятьох малолітніх дітей, має постійне місце проживання та реєстрацію у м. Кривому Розі, слідчий суддя вважав, що застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту буде достатнім для попередження ризику вказаного слідчим та прокурором, а саме переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками слідчого судді.
При розгляді апеляційної скарги, виконуючи вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу, суд зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування до нього такого запобіжного заходу про який йдеться у клопотанні слідчого.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого їй кримінального правопорушення, колегія суддів зважає на те, що, в контексті практики Європейського суду з прав людини наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин (рішення від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства»).
Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
На думку колегії суддів апеляційного суду відомості та докази, що містяться в доданих до клопотання слідчого матеріалах, у їх сукупності дають підстави вважати, що підозра про причетність ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення, за викладених у клопотанні обставин, є обґрунтованою, відтак висновок слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри відповідає закону та фактичним обставинами кримінального провадження.
На даному етапі провадження суд не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. А тому, з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані, у слідчого судді суду першої інстанції були всі підстави для висновку, що представлені докази об'єктивно зв'язують підозрювану з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Відповідно, до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Одним із видів запобіжних заходів у кримінальному провадженні відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 176 КПК України є домашній арешт.
Зі змісту ст. 181 КПК України слідує, що домашній арешт, як вид запобіжного заходу, може бути застосований до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі та полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби на підставі ухвали слідчого судді, суду.
На думку колегії суддів, з урахуванням віку та стану здоров'я підозрюваної ОСОБА_8 , особи останньої, яка має постійне місце проживання, характер вчинення кримінального правопорушення, наявність на утриманні п'ятьох малолітніх дітей, отже обраний слідчим суддею підозрюваній запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, в сукупності з обов'язками, передбаченими ч. 5 ст. 194 КПК України, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної та не буде порушувати його права, передбачені ст. 43 Конституції України. Також доводи апеляційної скарги прокурора правильності цього висновку не спростовують.
У відповідності до п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз.
Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені в апеляційній скарзі доводи і підстави, з яких прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та задовольнити клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_8 не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, відтак ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог ст.ст. 194, 196 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 листопада 2022 року, про відмову у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4