Провадження № 11-кп/803/707/23 Справа № 201/8909/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
04 січня 2023 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
в режимі відеоконференції:
обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 05 грудня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202040650000611, щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м.Синельникове Дніпропетровської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.5 ст.27, п.п.1,5,6,11,12 ч.2 ст.115 КК України,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: м.Єнікієво Донецької області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.ч.3,5 ст.27, п.п.1,5,6,11,12 ч.2 ст.115 КК України, -
Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 05 грудня 2022 року продовжено обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 02 лютого 2023 року включно.
Мотивуючи ухвалене рішення суд посилався на те, що враховуючи конкретні обставини справи, встановлені під час судового розгляду, суспільний інтерес, особи обвинувачених, з огляду на існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слід продовжити обвинуваченим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи особи, яка їх подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить поновити строк на апеляційне оскарження, мотивуючи тим, що 05 грудня 2022 року у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини оскаржуваної ухвали, повний текст ухвали отримав 12 грудня 2022 року, по суті апеляційної скарги просив скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання: АДРЕСА_3 , із можливістю за письмовим дозволом суду відвідувати лікарню.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що прокурором не надано доказів на підтвердження існування ризиків, на які він посилається у клопотанні, та не доведено як їх існування, так і, що застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання покладених на ОСОБА_8 процесуальних обов'язків. Вказує, що доводи, зазначені в обвинувальному акті, про вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення є сумнівними, за своїм характером є припущеннями і по суті базуються на показаннях однієї особи - ОСОБА_10 , які спростовані в ході судового розгляду. Звертає увагу, що ОСОБА_8 є немолодою особою, потребує прискіпливого ставлення до власного здоров'я, хворіє на туберкульоз, має серйозні проблеми з нирками, потребує обслідування та госпіталізації, що підтверджується медичними довідками. Зазначає, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання, одружений, має двох дітей. Звертає увагу на тривалий строк перебування ОСОБА_8 під вартою.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 просить поновити строк на апеляційне оскарження, мотивуючи тим, що 05 грудня 2022 року у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини оскаржуваної ухвали, повний текст ухвали отримав 12 грудня 2022 року, по суті апеляційної скарги просив скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання: АДРЕСА_1 , із можливістю за письмовим дозволом суду відвідувати лікарню.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що прокурором не надано доказів на підтвердження існування ризиків, на які він посилається у клопотанні, та не доведено як їх існування, так і, що застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання покладених на ОСОБА_9 процесуальних обов'язків. Зазначає, що ОСОБА_9 має постійне місце проживання та має на утриманні неповнолітню дитину. Вказує, що доводи, зазначені в обвинувальному акті, про вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення є сумнівними, за своїм характером є припущеннями і по суті базуються на показаннях однієї особи - ОСОБА_10 , які спростовані в ході судового розгляду. Звертає увагу, що ОСОБА_9 є немолодою особою, потребує прискіпливого ставлення до власного здоров'я, хворіє на ряд хронічних захворювань, що підтверджується медичними довідками. Звертає увагу на тривалий строк перебування ОСОБА_9 під вартою.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник ОСОБА_7 , підозрювані ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтримали апеляційні скарги захисника та просили їх задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційних скарг захисника та просив ухвалу суду залишити без зміни.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Вирішуючи питання про дотримання строку апеляційного оскарження суд виходить з того, що 05 грудня 2022 року судом першої інстанції було оголошено лише резолютивну частину оскаржуваної ухвали, її повний текст захиснику було надано 12 грудня 2022 року, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для висновку про пропущення строку апеляційного оскарження та необхідності розгляду і вирішення питання про його поновлення.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до матеріалів справи в провадженні Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.5 ст.27, п.п.1,5,6,11,12 ч.2 ст.115 КК України, та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.ч. 3,5 ст.27, п.п.1,5,6,11,12 ч.2 ст.115 КК України.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з підстав наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися й виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Так, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину проти життя та здоров'я особи, інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення за ч.2 ст.15, ч.5 ст.27, п.п.1,5,6,11,12 ч.2 ст.115 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, за яке встановлено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна, а отже, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, існує реальний ризик того, що він може здійснити спроби переховування від суду, чим перешкоджатиме кримінальному провадженню.
Крім того, ОСОБА_8 , перебуваючи на свободі, може незаконно впливати на потерпілого та свідків з метою змін їх показань на його користь, оскільки обізнаний з анкетними даними свідків у провадженні та останні ще не допитані судом першої інстанції.
Також, суд першої інстанції врахував і дані про особу обвинуваченого, який не має міцних соціальних зв'язків, постійного місця роботи і джерела доходу.
ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні злочину проти життя та здоров'я особи, інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення за ч.2 ст.15, ч.ч.3,5 ст.27, п.п.1,5,6,11,12 ч.2 ст.115 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, за яке встановлено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна, а отже, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, існує реальний ризик того, що він може здійснити спроби переховування від суду, чим перешкоджатиме кримінальному провадженню.
Крім того, ОСОБА_9 , перебуваючи на свободі, може незаконно впливати на потерпілого та свідків з метою змін їх показань на його користь, оскільки обізнаний з анкетними даними свідків у провадженні та останні ще не допитані судом першої інстанції.
Також, суд першої інстанції врахував і дані про особу обвинуваченого, який не має міцних соціальних зв'язків, постійного місця роботи і джерела доходу.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
На підставі наведеного, апеляційний суд погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинувачених перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 під вартою, та захисником в апеляційній скарзі не доведені.
Доводи захисника про відсутність доказів щодо наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , встановлена наявність ризиків, визначених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, а будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною захисту не наведено.
Щодо посилання захисника на те, що стороною обвинувачення не доводено причетність ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до вчинення інкримінованого їм злочину, слід зазначити, що зазначені доводи фактично стосуються питань доведеності винуватості, оцінки доказів та правильності кваліфікації дій обвинуваченого, надання оцінки чому, відповідно кримінального процесуального закону, відбувається при ухваленні судового рішення по суті справи.
Щодо посилання захисника на те, що ОСОБА_8 одружений, має двох дітей, та, що ОСОБА_9 має на утриманні неповнолітню дитину, слід зазначити, що вказані обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки підозрюваних.
Щодо тверджень захисника про те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 мають хронічні захворювання та потребують обслідування і госпіталізації, слід зазначити, що вказані обставини спростовуються повідомленням філії державної установи "Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби" у Дніпропетровській та Донецькій областях медичної частини №4, відповідно до якого обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було проведено повне медичне обстеження, надана відповідна медична допомога та останні отримують лікування в повному обсязі.
Щодо посилання захисника на те, що обвинувачені тривалий час перебувають під вартою, слід зазначити, що продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16 травня 2013 року), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».
Інші доводи, на які посилається в апеляційній скарзі захисник, не свідчать про прийняття судом необґрунтованого рішення.
Також, апеляційний суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги, апеляційним переглядом не встановлено.
Приймаючи рішення про продовження обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особи обвинувачених, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, апеляційний суд вважає необхідним ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого - залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 05 грудня 2022 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
________________ _________________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4