09.01.2023
Справа № 720/47/23
Провадження № 6/720/4/23
09 січня 2023 року Новоселицький районний суд Чернівецької області
в складі: головуючого судді Ляху Г.О.
з участю секретаря Скриндіца С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Новоселиця подання державного виконавця Новоселицького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до повного виконання покладених на нього зобов'язань, -
Державний виконавець Новоселицького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до повного виконання покладених на нього зобов'язань постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 квітня 2021 року, посилаючись на те, що боржник ухиляється від примусового виконання даного рішення.
В судове засідання державний виконавець не з'явилася, однак направила на адресу суду клопотання, в якому підтримала подання та просила задовольнити її вимоги.
Суд, оцінюючи у сукупності досліджені матеріали подання та виконавчого провадження, вважає, що у задоволенні подання слід відмовити з наступних підстав.
В силу ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Таким чином, при вирішенні подання та встановленні тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон боржника має бути з'ясовано чи є ці обмеження необхідними в демократичному суспільстві з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Аналогічна правова позиція висловлена у рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2013 року у справі «Хлюстов проти Росії».
Відповідно до ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.
Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.
Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Згідно з п. 19 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
За нормою п. 5 ч. 1 ст. 6 «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», у редакції, яка була чинною на час розгляду судом першої інстанції подання, право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо.
Однак, воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Отже, поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини, непереборної сили, події тощо.
Наявність лише статусу боржника не є підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Тобто, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
Враховуючи наведені норми, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України застосовується у разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання, обов'язок доведення про що відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України покладається саме на ініціатора звернення про встановлення обмеження.
В той же час, наявні в матеріалах справи письмові докази, які свідчать про вчинення дій державним виконавцем, не є достатніми доказами вжиття усіх можливих заходів в межах повноважень державного виконавця до звернення з цим поданням, як і не надано взагалі доказів про те, що боржник отримував постанову про відкриття виконавчого провадження, виклики державного виконавця та обізнаний про наявність виконавчого провадження, в той час коли при здійсненні виїздів за місцем проживання останній перебував за кордоном.
В матеріалах справи відсутні належні докази, які б стверджували факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням.
На такі обставини й докази не послався і державний виконавець.
У поданні державного виконавця йдеться про не виявлення у боржника майна.
Проте відсутність майна у боржника не є свідченням його ухилення від виконання обов'язку за виконавчим документом, а в матеріалах виконавчого провадження відсутні дані про отримання боржником конкретного доходу від відповідної діяльності.
Однією з підстав для відмови у задоволенні подань державних виконавців є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.
Отже, зі змісту подання державного виконавця та матеріалів виконавчого провадження не вбачається факту вчинення свідомих діянь боржником, спрямованих саме на невиконання рішення, що унеможливлює задоволення подання про його тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.
На підставі ст. 33 Конституції України, ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", керуючись ст.ст. 10-13, 81, 441 ЦПК України, суд, -
У задоволенні подання державного виконавця Новоселицького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до повного виконання покладених на нього зобов'язань, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду через Новоселицький районний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Ляху Г.О.