Справа № 127/18170/22
Провадження № 2/127/3079/22
04.01.2023 м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі судді Короля О.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного Управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Свої вимоги мотивує тим, що 09.09.2022р. та 09.04.2022р. з його пенсії з невідомих причин Відповідач стягнув кошти в розмірі 1802,70 грн., на підтвердження чого надав довідку про здійснення відрахувань та виплат пенсії за березень та квітень 2022року. Позивач зазначив, що вищевказану довідку він отримав лише після довгих намагань виявити причини цього незаконного стягнення та отримати детальну відповідь.
Позивач вважає, що стягнення з його пенсії 1802,70 грн. є неправомірним та протизаконним, зокрема, посилаючись на Закон України №2129-ІХ від 15.03.2022 р. (набрав чинності 26.03.22 р.) «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками яких є громадяни російської федерації.
Також, зазначає про те, що встановленні вищевказаним Законом зміни до порядку виконавчого провадження відносно стягнень із заробітної плати, пенсій та інших доходів боржників вступили в силу і повинні виконуватись всіма, в тому числі державними органами. Тому просить суд стягнути з Головного Управління Пенсійного Фонду України на його користь завдану йому матеріальну шкоду в розмірі 1802,70 грн.
В обґрунтування заподіяння моральної шкоди позивач посилається на те, що він є людиною похилого віку, інвалідом II групи, потерпає від безлічі хвороб, що ускладнюють його здоров'я. Такими своїми діями відповідач негативним чином вплинув на стан його здоров'я, яке значно ускладнилось. Від хвилювань з приводу незаконного стягнення коштів з пенсії в позивача погіршився сон, підвищився кров'яний тиск та посилилось серцебиття. Більшу частину часу він вимушений проводити на прийомах у лікарнях відносно лікування причин цих явищ. Значну частину коштів позивач вимушений витрачати на придбання ліків.
Такими діями Пенсійного фонду йому було завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 100000 грн. та просить суд стягнути на його користь.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21.10.2022 року відкрите спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, пославшись на їх необґрунтованість та безпідставність, зазначаючи наступне.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058), пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання.
Тобто, пенсія виплачується за поточний місяць. Відповідно, для того, щоб виплата відбувалася вчасно та за поточний місяць, нарахування такої пенсії здійснюється попередньо щомісяця до 22 числа.
Пенсія є періодичною виплатою, нарахування якої здійснюється органами Пенсійного фонду України планомірно та систематично.
Пенсійний фонд призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Відповідно до Закону України № 2129-ІХ від 16.03.2022 «Про внесення змін до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №2129), Розділ XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404) доповнено пунктом 10-2, за яким, серед іншого, визначено, що припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).
Зазначений Закон №2129 набув чинності з 26.03.2022.
Враховуючи наведене, на момент набрання чинності Законом №2129 (26.03.2022) усі нарахування пенсійних виплат на квітень 2022 року уже були здійснені, проведені необхідні операції. Саме у зв'язку з наведеним, відрахування з пенсії ОСОБА_1 були проведені у березні та квітні 2022 року, про що йому надана довідка. Жодних нормативно-правових актів про повернення уже здійснених відрахувань з пенсії, процедури їх повернення наразі прийнято не було. Норми Закону №2129 набрали чинності 26.03.2022, та виконуються органами Пенсійного фонду України в межах покладених на нього повноважень. Жодних відрахувань з пенсії ОСОБА_1 нині не здійснюється. Дії Головного управління з нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 є правомірними.
Протиправними чи незаконними у визначеному законодавством порядку дії відповідача не визнавалися.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Враховуючи вищевикладене та положення ст. 279 ЦПК, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов необґрунтований та не підлягає задоволенню з таких підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058) пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Тобто, пенсія виплачується за поточний місяць. Відповідно, для того, щоб виплата відбувалася вчасно та за поточний місяць, нарахування такої пенсії здійснюється попередньо щомісяця до 22 числа.
Пенсійний фонд призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Пенсія є періодичною виплатою, нарахування якої здійснюється органами Пенсійного фонду України планомірно та систематично.
Відповідно до Закону України № 2129-ІХ від 16.03.2022 «Про внесення змін до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №2129), Розділ XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404) доповнено пунктом 10-2, за яким, зокрема, визначено, що припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).
Зазначений Закон №2129 набув чинності з 26.03.2022.
Відповідно до довідки про здійснені відрахування та виплати пенсії в період березня-квітня 2022 року, відрахування з пенсії ОСОБА_1 були проведені у березні та квітні 2022 року.
Жодних нормативно-правових актів про повернення здійснених відрахувань з пенсії, процедури їх повернення до нині прийнято не було.
Згідно зі ст.56 Конституції кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності вини.
Положеннями ст.1174 ЦК передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, АРК або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 1166 ЦК України є наявність в діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173, 1174 ЦК України, є заподіяна шкода, протиправна поведінка та причинний зв'язок між ними.
Шкода є неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності. Під шкодою розуміють зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Залежно від об'єкта правопорушення розрізняють майнову або немайнову (моральну) шкоду.
Грошовий вираз майнової шкоди є збитками. Відповідно до статті 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких зазнала особа у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків - це відновлення майнового стану учасника правовідносин за рахунок іншого суб'єкта - правопорушника. Щоб стягнути завдані збитки потерпіла особа має довести їх наявність і розмір.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилається на те, що з невідомих причин Відповідач стягнув кошти в розмірі 1802,70 грн. і як наслідок він недоотримав пенсію, а тому він має право на відшкодування майнової шкоди в розмірі стягнутої суми.
Проте, кошти стягнуті за виконавчим провадженням ВП №64135490 за постановою державного виконавця від 25.01.2021, не є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.
Таким чином, оскільки розмір збитків, які позивач просив стягнути з відповідача, є сумою, що підлягала стягненню в порядку примусового виконання, то ці кошти не є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.
У зв'язку з наведеним позов ОСОБА_1 в частині відшкодування майнової шкоди не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи; моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб; розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення; при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості; моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування; моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
У п. 5 постанови пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» містяться роз'яснення, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні; суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Отже, для відшкодування на користь позивача моральної шкоди, належить встановити наявність моральної шкоди, спричиненої позивачеві, у чому вона полягає, протиправність дій посадової особи органу державної влади та її вини у заподіянні шкоди, а також наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі №242/4741/16-ц, правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю, є правопорушення, що включає як складові елементи : шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними; шкода відшкодовується незалежно від вини; належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази.
Тому, відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України у такому випадку позивач повинний довести факт протиправної поведінки стосовно нього, які описані у ст.ст. 23, 1167 ЦК України у виді підстав для спричинення моральної шкоди, яка в таких випадках презюмується, а також її розмір, а на відповідача (органу державної влади) покладається процесуальний тягар доказування правомірності таких дій (бездіяльності) посадових (службових) осіб та спростовування презумпції своєї вини у заподіянні шкоди.
Обґрунтовуючи свої вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач послалася на те, що він є людиною похилого віку, інвалідом II групи, потерпає від безлічі хвороб, що ускладнюють його здоров'я. Також, зазначає, що своїми діями відповідач негативним чином вплинув на стан його здоров'я, яке значно ускладнилось. Від хвилювань з приводу незаконного стягнення коштів з пенсії в позивача погіршився сон, підвищився кров'яний тиск та посилилось серцебиття. Більшу частину часу позивач вимушений проводити на прийомах у лікарнях щодо лікування причин цих явищ. Значну частину коштів позивач вимушений витрачати на придбання ліків.
Однак, серед вищевказаних складових елементів цивільно-правового правопорушення, позивачем ОСОБА_1 не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діянням відповідача, яке визнано судом правомірним, та спричиненою йому моральною шкодою у розмірі 100000 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що причинно-наслідковий зв'язок між моральною шкодою, про спричинення якої стверджує позивач ОСОБА_1 , та діянням відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відсутній, а тому позов про відшкодування моральної шкоди не підлягає задоволенню.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. 19, ст. 56 Конституції України, ст. ст. 23, 1166 ЦК України, ст.ст. 4, 76-81, 89, 141, 263-265, 279 ЦПК України,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на рішення суду подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя: