Справа № 127/23420/22
Провадження № 2/127/3047/22
09.01.2023 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Волошина С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіна ЛТД» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Регіна ЛТД» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ТОВ «Регіна ЛТД» на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 у розділі «Новини» поширено інформаційний матеріал під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2». У вказаному матеріалі було розміщено наступну інформацію, яка на переконання позивача порушує його право на честь, гідність та ділову репутацію: « ОСОБА_1 , який відрекомендувався у Хмільницькому районі нашим представником... Там адвокат підозрюваного, разом із своїм товаришем, відрекомендувавшись представником «33-го», робили відео-зйомку..., ... поширили наклепницьку інформацію із втручанням в особисте життя ...». Вказаний інформаційний матеріал поширений без зазначення автора.
Власником веб-сайту, на якому поширено наведену інформацію, є відповідач, а тому ОСОБА_1 вважає, що відповідачем ТОВ «Регіна ЛТД» поширено відносно нього недостовірну інформацію, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію.
Дана інформація, була розміщена на офіційному сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 у розділі «Новини», а тому поширений інформаційний матеріал під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2», має загально відкритий режим доступу до статті: ІНФОРМАЦІЯ_4, та ІНФОРМАЦІЯ_1 доведений до відома широкому (невизначеному) колу осіб.
Наведену у вказаному матеріалі інформацію про те, що позивач відрекомендувався представником «33-го каналу», робив відео-зйомку та поширив наклепницьку інформацію, втрутився в особисте життя, позивач вважає недостовірною та такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію, як адвоката.
Позивач просить визнати недостовірною інформацію, що поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 ТОВ «Регіна ЛТД» на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 у розділі «Новини» під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2», в частині: «ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_1 , який відрекомендувався у Хмільницькому районі нашим представником...Там адвокат підозрюваного, разом із своїм товаришем, відрекомендувавшись представником «33-го», робили відео-зйомку..., ... поширили наклепницьку інформацію із втручанням в особисте життя ...»; Зобов'язати ТОВ «Регіна ЛТД» припинити розповсюдження опубліковано ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 інформаційного матеріалу під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_2 », шляхом вилучення вказаного опублікованого матеріалу з веб сайту: ІНФОРМАЦІЯ_3.; Зобов'язати ТОВ «Регіна ЛТД» спростувати недостовірну інформацію опубліковану ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті: ІНФОРМАЦІЯ_3 під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_2 », шляхом розміщення на ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розділі «Новини» на строк, який дорівнює строку розміщення недостовірної інформації, наступного тексту спростування недостовірної інформації: «Опублікований ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріал під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2», в частині: «ІНФОРМАЦІЯ_2.; ОСОБА_1 , який відрекомендувався у Хмільницькому районі нашим представником...; Там адвокат підозрюваного, разом із своїм товаришем, відрекомендувавшись представником «33-го», робили відео-зйомку...; ...поширили наклепницьку інформацію із втручанням в особисте життя ...» не відповідає дійсності та викладений неправдиво.»
Окрім наведеного позивач просить стягнути з ТОВ «Регіна ЛТД» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 92 000 (дев'яносто дві тисячі) грн. 00 коп. та документально підтверджені судові витрати.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області 09.11.2022 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.
Представник відповідача - адвокат Якименко-Шевчук Ю.О. подала до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги позивача ОСОБА_1 не визнала та просила суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі в силу їх безпідставності та необґрунтованості. Вказувала на те, що публікація «ІНФОРМАЦІЯ_2» була видана у зв'язку з тим, що до редакції газети «33-й канал» поступали масові дзвінки від містян Хмільницького району. Суть дзвінків зводилася до того, що кореспонденти газети «33-й канал» знімають відео, ображають в грубій формі працівників поліції, які навпаки, зі слів селян, захищають їх від незаконних дій фермера, щодо дій пов'язаних із незаконним використанням землі. Окрім цього, до редакції поступив дзвінок з поліції про те, що кореспондент газети здійснює не просто відео-зйомку, а не розібравшись у подіях які відбуваються, грубо виражається до працівників поліції. Зважаючи на резонанс цієї події, на велику кількість дзвінків від людей, які є читачами газети, щодо припинення образ працівників поліції зі сторони «нібито кореспондентів газети «33-й канал», на дзвінок поліції щодо вказаного інциденту, редакція газети змушена була терміново робити заяву про спростування зазначених обставин, оскільки їхні кореспонденти не знаходилися на місці подій у Хмільницькому районі. Тому ІНФОРМАЦІЯ_1 у мережі Інтернет була опублікована інформація про спростування обставин виїзду на місце та фіксації кореспондентами газети «33- й канал» всього, що відбувалося у Хмільницькому районі. Публікація була написана у формі заяви та не стосувалася конкретних осіб, в тому числі позивача. В ній були викладені обставини, про які редакцію було повідомлено в телефонному режимі. В даному випадку мова йшла виключно про оціночні судження відповідача, що підтверджується яскравим використанням вказаних вище мовностилістичних засобів. Позивач просить визнати такою, що порушує його честь, гідність, ділову репутацію поширену на сайті газети інформацію та спростувати відповідну інформацію, яка за своїм змістом позивача не стосується.
29.12.2022 року позивач ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначає, що відзив на позовну заяву є необґрунтованим, а обставини, на які посилається відповідач, не відповідають дійсності та не підтвердженні належними та допустимими доказами. Крім того вказує на те, що в публікації від ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачем було розміщено інформаційний матеріал на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 у розділі «Новини» під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2», в якому наведенні персональні дані позивача, а отже твердження відповідача, що публікація містить загальний характер та в ній не йдеться про позивача є безпідставними. Також, позивач зазначає, що відповідач безпідставно стверджує про те, що публікація написана у формі заяви, оскільки вказана заява не відповідає формі і змісту передбаченому положеннями Закону України «Про звернення громадян». Вважає, що наявними у справі доказами повністю спростовується посилання відповідача у відзиві на те, що він не є належним відповідачем. Тому просить суд, з урахуванням наведених обставин та наданих доказів, задовольнити у повному обсязі його позовні вимоги.
Інших заяв по суті спору матеріали справи не містять.
Суд, ознайомившись з матеріалами справи, наявними у справі доказами в їх сукупності та взаємозв'язку, приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає виходячи з наступного.
У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Відповідно до частини першої статті 201 ЦК України, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
У частині першій статті 277 ЦК України визначено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2019 року у справі № 461/9631/15-ц (провадження № 61-14857св18) зазначено: «тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права (негативної інформації); з врахуванням положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо її застосування».
Згідно зі статтею 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).
Преса відіграє істотну роль у демократичному суспільстві. І хоча вона не може переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, тим не менш, її обов'язком є передавати у спосіб, сумісний із її обов'язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на неї покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються. Журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій. Пункт 2 статті 10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес. Крім того, межа допустимої критики щодо публічної особи є ширшою, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об'єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність (GAZETA UKRAINA-TSENTR v. UKRAINE, № 16695/04, § 46, ЄСПЛ, 15 липня 2010 року).
ЄСПЛ вказує, що у своїй практиці Суд розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції. Однак навіть якщо висловлення є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (UKRAINIAN MEDIA GROUP v. UKRAINE, № 72713/01, § 41, 42, ЄСПЛ, 29 березня 2005 року).
Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості (частина перша та друга статті 30 Закону України «Про інформацію»).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року в справі № 200/20351/18 (провадження № 61-21258св19) вказано, що «вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи».
Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ТОВ «Регіна ЛТД» на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 у розділі «Новини» поширено інформаційний матеріал, під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2», наступного змісту:
«Заява
ОСОБА_1 , який відрекомендувався у Хмільницькому районі нашим представником, його супутник, інші особи, задіяні в цьому конфлікті, не працюють у нашій редакції та ніяких завдань не отримували. Ми вислуховуємо всі точки зору і не поширюємо наклепів.
На яких підставах ці особи та подібні виступають від нашого імені, поширюють неправдиву інформацію, порушують основні закони журналістики, не вислухавши обидві сторони конфлікту?
Адже в такому випадку це є «чорним піаром». На якому можуть заробляти собі кошти чи інші преференції особи які так чинять. Бо справжні журналістські розслідування базуються на доказовій базі та вислуховуванні всіх сторін конфлікту.
ПРОСИМО ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ ВТРУТИТИСЬ, ЩОБ ПРИПИНИТИ ТАКУ ПРАКТИКУ ЗВЕДЕННЯ ЧИЇХОСЬ РАХУНКІВ ЗА РАХУНОК ЖУРНАЛІСТІВ ТА ПОШИРЕННЯ НАКЛЕПІВ.
Вчора у Хмільницькому районі стався інцидент між підозрюваним в незаконному використанні землі фермером, який підозрюється і в підробці документів продовження оренди пайовиків, обважуванні їх під час отримання зерна за паї, інших злочинах, та правоохоронними органами, які виконували службові обов'язки.
Там адвокат підозрюваного, разом із своїм товаришем, відрекомендувавшись представником «33-го», робили відеозйомку, вислухавши лише фермера, проти якого вже давно заведена кримінальна справа і він ховається від вручення йому підозри у злочинах. Але ці особи чомусь вислухали лише підзахисного згаданого адвоката, не назвавши злочинів, в яких він підозрюється. Однак, поширили наклепницьку інформацію із втручанням в особисте життя. Зняте упереджене відео в Інтернеті стало спонукання до дій - палити машини правоохоронців і т.п. Як це написано в коментарях.
ПРОСИМО НЕ ПОЄДНУВАТИ ЦЕЙ ІНЦИДЕНТ ІЗ РЕДАКЦІЄЮ «33-ГО». ПРАВООХОРОНЦІВ - ПРИЙНЯТИ НАЛЕЖНІ МІРИ.
Повідомляємо також, що справжні журналісти «33-го» вже проводять власне незалежне журналістське розслідування інциденту який стався у Хмільницькому районі. Обіцяємо вислухати всі сторони інциденту, в тому числі і осіб, які відрекомендувавшись нашими кореспондентами, такими не були.
ВІД РЕДАКЦІЇ: ПРОСИМО ВСІХ, ДО КОГО ПРИХОДИТИМУТЬ ЖУРНАЛІСТИ, ВІДРЕКОМЕНДУВАЛИСЬ НАШИМИ ЖУРНАЛІСТАМИ, ПЕРЕВІРЯТИ ЇХНІ ПОСВІДЧЕННЯ ТА ПОВІДОМЛЯТИ НАМ ФАКТИ ПРО ТАКИХ ЛЖЕКОРЕСПОНДЕНТІВ.
Журналістика - це свобода слова. Але не поширення наклепів.» (а.с. 19).
Вказаний інформаційний матеріал поширений без зазначення автора.
Дана інформація, була розміщена на офіційному сайті ІНФОРМАЦІЯ_3, у розділі «Новини», поширено інформаційний матеріал під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2», загально відкритий режим доступу до статті: ІНФОРМАЦІЯ_4, та ІНФОРМАЦІЯ_1 була доведена до відома широкому (невизначеному) колу осіб.
Власником веб-сайту є відповідач, ТОВ «Регіна ЛТД», що підтверджується довідкою дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» від 17 жовтня 2022 року №132/2022-Д.(а.с. 22-25)
Наведене свідчить, що відповідач у справі є належним, а тому доводи відповідача в частині неналежності відповідача суд відхиляє.
Судом встановлено, що з усього тексту поширеного відповідачем інформаційного матеріалу, позивач просить визнати недостовірною інформацію, що поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 у розділі «Новини» під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2», в частині: «ІНФОРМАЦІЯ_2; ОСОБА_1 , який відрекомендувався у Хмільницькому районі нашим представником...; Там адвокат підозрюваного, разом із своїм товаришем, відрекомендувавшись представником «33-го», робили відео-зйомку...; ... поширили наклепницьку інформацію із втручанням в особисте життя ...».
Згідно з п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Згідно зі статтею 275 ЦК України кожній фізичній особі надано право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.
Згідно статті 200 ЦК України та статті 1 Закону України «Про інформацію» інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце в суспільстві, державі та навколишньому середовищі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Негативною слід вважати інформацію, у якій стверджується про порушення особою норм чинного законодавства, учинення будь-яких інших протиправних дій і яка порушує його право на повагу до ділової репутації.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
Як зазначалось вище, оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. (ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію»).
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної особистості, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
Суд враховує положення частини першої статті 34 Конституції України та частини першої статті 10 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, якими закріплено право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік) свобода вираження поглядів, гарантована пункту 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.
Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко, як і в цій справі, віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (Jerusalemv.Austria, no. 26958/95, n. 43, ECHR 2001-11).
Рішенням від 21 лютого 2012 року у справі «Тушалп проти Туреччини» Європейський суд встановив, що навіть припускаючи, що висловлювання заявника могли бути визнані провокативними, грубими та агресивними, вони становили оціночні судження. При цьому, Європейський суд підкреслив, що використання, навіть, «вульгарних фраз» само по собі не є визначальним в оцінці агресивного висловлювання, адже це може слугувати просто «стилістичним цілям», оскільки «стиль є частиною комунікації як форми вираження та як такий захищений разом зі змістом вираження».
Рішенням Європейського суду від 23 червня 2009 року у справі «Бодрожич та Вуїїн проти Сербії» вказано, що свобода вираження поглядів, яка захищена ч. 1 ст. 10 Конвенції утворює одну із фундаментальних цінностей у демократичному суспільстві. Причому, це стосується не лише тієї «інформації» чи «ідей», які «приємно» отримувати та які не є образливими, а також тих, які є шокуючими чи такими, що викликають занепокоєння.
Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про їх захист.
Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Як встановлено судом з дослідженої інформації, яка наведена у статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» її розміщення на відповідному веб сайті було спрямовано на поширення інформації про те, що позивач - ОСОБА_1 , його супутник та інші особи, під час подій, які відбулись в жовтні 2021 року у Хмільницькому районі Вінницької області не виконували завдання редакції видання «33 - й канал» та його кореспондентами не являються. Логіка викладення матеріалу має інформативний характер. Суть статті зводиться до того, що редакція видання заперечує обставину перебування з позивачем та іншими особами, які приймали участь у наведених подіях, у будь - яких правовідносинах, які обумовлюють збір та фіксування інформації для видання «33 - й канал» та в його інтересах. Вказане твердження підтримано в позові і самим позивачем, який як і відповідач заперечує будь - які відносини з виданням «33 - й канал». Зі змісту статті встановити неможливо до кого саме автором статті застосовано слово «лжекореспонденти», оскільки в статті мова йдеться як про позивача по справі, так і про його супутника, так і інших осіб, які були задіяні в цьому конфлікті, яке хоч і носить негативний відтінок однак стилістично в достатньо красномовній формі вказує на обставину відсутності між позивачем (його супутником та іншими особами, які приймали участь у наведених подіях) і відповідачем будь - яких правовідносин.
Зазначення в досліджуваній статті виразу: «Там адвокат підозрюваного, разом із своїм товаришем, відрекомендувавшись представником «33 - го» робили відеозйомку…» не носить жодного негативного відтінку, оскільки відносини з представництва (навіть якби вони і були наявні) жодним чином не порушує честь, гідність та ділову репутацію особи, а тим більше адвоката, який в силу професії повсякчас приймає участь у таких правовідносинах (правовідносинах з представництва фізичних та юридичних осіб). Зі змісту та суті вказаного речення (виразу), а саме слова «відрекомендувавшись» неможливо встановити хто саме так відрекомендувався адвокат Головчук В.А. чи його товариш.
Речення (вираз): «Однак, поширили наклепницьку інформацію із втручанням в особисте життя» не носить жодного інформаційного навантаження, оскільки зі змісту цілого абзацу досліджуваної статті неможливо встановити хто саме та яку наклепницьку інформацію поширив, в чиє саме особисте життя поширення цієї (якої саме невідомо) інформації становить втручання.
З огляду на викладене суд не встановив наявності порушеного права позивача на честь, гідність та ділову репутацію, про захист яких він просить та з цією метою звернувся до суду.
Висловлювання та вирази на які посилається позивач, як образливі для нього, за своєю правовою природою носять оціночний характер та є стилістичним викладом поданого матеріалу. Яскраве використанням вказаних у статті мовностилістичних засобів не може бути підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки таке не передбачено ЦК України.
Згідно Резолюції 1165(1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя, публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
У зв'язку із цим межа допустимої критики щодо особи, яка є адвокатом чи іншої публічної особи є, значно ширша, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків, вони повинні це усвідомлювати та бути готовими до такого.
Як зазначає сам Позивач, він є адвокатом, користується довірою великої кількості громадян, своїх клієнтів та колег, тобто є публічною особою.
У зв'язку з вищевикладеним, Позивач повинен бути відкритий та повністю готовий для критики та пильного нагляду громадськості, а межа допустимої критики та різноманітних оцінок його діяльності, у тому числі несхвальних, є значно ширшою.
При цьому на переконання суду, поширена відповідачем інформація, яку позивач вважає відносно себе недостовірною, носить виключно оціночний суб'єктивний характер, а така критика дій та поведінки публічної особи зроблена в допустимих межах.
На підставі належним чином оцінених наданих сторонами доказів, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
До вказаного висновку суд прийшов також з огляду на те, що поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 Конвенції захищає погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.
Позовні вимоги позивача про стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки не встановлено порушень прав, які б підлягали захисту, а тому відсутні і підстави для стягнення відповідної матеріальної компенсації за порушення таких прав.
Відповідно до ст.141 ЦПК України в зв'язку з відмовою в позові судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Керуючись ст. 201, 277 ЦК України, ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіна ЛТД» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники судового розгляду:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіна ЛТД», ЄДРПОУ 13331299, адреса розташування: вул. Космонавтів, 23, м. Вінниця;
Суддя: