про відмову у видачі судового наказу
06 січня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/77/23
Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., у порядку наказного провадження розглянувши матеріали заяви від 27.12.2022
Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»,
бул. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, 01133;
e-mail: office@bizpozyka.com; e-mail: v.martinenko@law.delta-m.com.ua;
до фізичної особи - підприємця Ткачик Анни Олександрівни,
АДРЕСА_1 ;
про видачу судового наказу про стягнення 200299,24грн
04.01.2023, надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (надалі - ТОВ «Бізнес Позика») про видачу судового наказу про стягнення з фізичної особи - підприємця Ткачик Анни Олександрівни 200299,24грн, з них: 147406грн прострочена заборгованість по тілу кредиту; 52893,24грн прострочена заборгованість по процентам за користування кредитом. Мотивуючи заявлені вимоги заявник посилається на порушення боржником зобов'язань за договором про надання кредиту №157245-ЧР-002 від 13.02.2021 та додаткової угоди від 07.05.2021 до нього.
Розглянувши подану ТОВ «Бізнес Позика» заяву (з доданими документами), суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в видачі судового наказу, з урахуванням наступного.
Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні визначені Господарським процесуальним кодексом (надалі - ГПК України).
Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями розділу ІІ ГПК України.
Частиною 1 статті 147 ГПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.01.2022 - 248100грн).
Виходячи з загальних засад наказного провадження та встановленого порядку розгляду заяви про видачу судового наказу, наказне провадження в господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, наявність та безспірність якої підтверджується доданими до заяви документами.
За частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язкові вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу викладені у статті 150 ГПК України, відповідно до пунктів 4, 5 частини 2 якої в заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено вимоги заявника та обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує вимоги.
За п.4 частини 3 статті 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Доказами в справі, відповідно до частин 1 та 2 статті 73 ГПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною 1 статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 ГПК України).
За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд, згідно зі статтею 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи зі змісту наведених норм, при зверненні до господарського суду із заявою про видачу судового наказу, заявником мають бути надані до суду належні, допустимі, достовірні та вірогідні докази на підтвердження правомірності заявлених ним вимог та обставин, на яких такі вимоги ґрунтуються.
Відповідно до частини 1 статті 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зі змісту заяви про видачу судового наказу вбачається, що ТОВ «Бізнес Позика» пред'являє вимоги до ФОП Ткачик Анни Олександрівни про стягнення 200299,24грн заборгованості за кредитним договором.
Заявник обґрунтовуючи вимоги зазначає, що 13.02.2021, між ним та ФОП Ткачик А.О., укладено договір №157245-ЧР-002 про надання кредиту в електронній формі, в порядку передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», шляхом обміну сторонами електронними повідомленнями (направлення фінансовою установою оферти та її акцепт позичальником), шляхом направлення через ІТС одноразового ідентифікатора G-1672 (на номер телефону НОМЕР_1 вказаного позичальником у заявці). До цього договору сторонами 07.05.2021 укладено додаткову угоду, з дотриманням аналогічного алгоритму дій.
Факт укладення договору №157245-ЧР-002 про надання кредиту від 13.02.2021 та додаткової угоди до нього від 07.05.2021 заявник підтвердив довідкою вих. №157245-ЧР-002 від 17.12.2021 та письмовим поясненням щодо алгоритму дій клієнта при укладенні додаткової угоди в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті www.my.bizpozyka.com, що складені за підписом керівника Товариства.
Заявник зазначив, що свої зобов'язання за кредитним договором виконав та надав ФОП Ткачик А.О. грошові кошти в загальному розмірі 172000грн (13.02.2021 та 07.05.2021) на підставі вказаного правочину, шляхом перерахування цих коштів на розрахунковий рахунок позичальника (вказаний нею при заповненні анкетних даних), що підтверджується довідками ТОВ ФК «Елаєнс» про успішно виконані платежі в системі.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
За висновком суду, заявником не надано до матеріалів заяви допустимих доказів, зокрема електронних та/або їх паперових копій, які б підтверджували укладення сторонами кредитного договору шляхом обміну електронними повідомленнями, відправки фінансовою установою одноразового ідентифікатора (коду), підтвердження позичальником номеру свого телефону та введення ним одноразового ідентифікатора (коду), що свідчило б про акцепт ним оферти фінансової установи.
Довідка про укладення договору вих. №157245-ЧР-002 від 17.12.2021, за підписом директора ТОВ «Бізнес Позика» Крупела А.М. (додана до матеріалів заяви) не може вважатись належним та допустимим доказом, оскільки по суті є лише викладенням певної інформації безпосередньо зацікавленою особою на власний розсуд.
Аналогічний висновок стосується письмового пояснення, наданого ТОВ «Бізнес Позика», за підписом нового директора Гайворонської М., щодо візуальної форми послідовності дій клієнта при укладенні додаткової угоди до кредитного договору.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що заявником не доведено належними та допустимими доказами, що стороною договору №157245-ЧР-002 про надання кредиту від 13.02.2021, додаткової угоди від 07.05.2021 та отримувачем грошових коштів є саме фізична особа - підприємець Ткачик Анна Олександрівна, відтак і наявність та безспірність грошової заборгованості саме в цієї особи.
Також суд звертає увагу на відсутність будь-яких доказів на підтвердження того, що кошти в загальному розмірі 172000грн перераховані фінансовою установою саме на картку та рахунок, що належить ФОП Ткачик А.О.
За приписами частини 2 статті 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову в видачі судового наказу.
Як установлено судом, заява ТОВ «Бізнес Позика» про видачу судового наказу не відповідає вимогам, установленим до її змісту, оскільки в порушення вимог пунктів 4, 5 частини 2 та п.4 частини 3 статті 150 ГПК України заявником не зазначено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги; не подано повного переліку доказів, на яких ґрунтуються його вимоги; та не надано документів на підтвердження обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Згідно з п.1 частини 1 статті 152 ГПК України суддя відмовляє в видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до статті 153 ГПК України відмова в видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Відповідно до частини 2 статті 151 ГПК України в разі відмови в видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника в порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись статтями 12, 147, 148, 150-154, 233-235 ГПК України, господарський суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ЄДРПОУ 41084239) у видачі судового наказу про стягнення з фізичної особи - підприємця Ткачик Анни Олександрівни (РНОКПП НОМЕР_2 ) 200299,24грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її підписання в порядку статті 256 ГПК України.
Ухвала складена та підписана 06.01.2023.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://cn.arbitr.gov.ua/sud5028/.
Документи по справі можуть бути направлені на електронну адресу Господарського суду Чернігівської області - e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.
Суддя А.В. Романенко