65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"03" січня 2023 р. Справа № 916/3686/22
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Малярчук І.А.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АФ-ГРУПП» (65014, м.Одеса, вул. Віри Інбер, 5, приміщення №302н) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 100, офіс 15) про забезпечення позову до подачі позовної заяви,
28.12.2022 за вх.№4-65/22 до Господарського суду Одеської області надійшла заява ТОВ «АФ-ГРУПП» до ТОВ «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» про забезпечення позову до подачі позовної заяви, шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах ціни позову у розмірі 378479,89 грн, які належать ТОВ «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ», що знаходяться на рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду.
Так, в обґрунтування заявленого ТОВ «АФ-ГРУПП» послалось на те, що 16.06.2019 між ТОВ «АФ-ГРУПП» та ТОВ «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» укладено договір №0006 транспортного експедирування, відповідно до умов якого експедитор взяв на себе зобов'язання щодо організації за винагороду за рахунок клієнта здійснити транспортно-експедиторське обслуговування, перевозку експертно-імпортних та транзитних вантажів у міжнародному сполученні та по території України, а також надавати інші транспортно-експедиторські послуги відповідачу за погодженням сторін (пункт 1.1. Договору). Умови перевезення, характеристика вантажу, вид транспорту, вартість послуг позивача, а також інші умови пов'язані з виконанням цього договору, встановлюються за згодою сторін у заявках, що є невід'ємними частинами Договору (п.1.2 Договору). Під кожне конкретне перевезення Клієнт надає Експедитору заявку, в якій обумовлюється найменування і кількість вантажу, маршрут перевезення (порт навантаження, порт вивантаження, місце доставки вантажу), планову дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про відправника вантажу і вантажоодержувача і іншу необхідну інформацію, шо стосується організації ТЕО (пункт 1.3. Договору).
Також заявник вказує, що 06.07.2021 ТОВ «АФ-ГРУПП» та ТОВ «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» підписали заявку №018519, відповідно до якої ТОВ «АФ-ГРУПП» взяло на себе зобов'язання доставити контейнер TEMU 6396091, який прибув на склад зазначений клієнтом в заявці №018519, та вантаж був доставлений та вивантажений, шо підтверджується відмітками в CMR, складений акт надання послуг №2099 від 22.11.2021, виставлено рахунок на оплату №2078 від 22.11.2021 на суму 130367,02 грн. Заявник вказує, що станом на теперішній час рахунок не сплачено. 06.07.2021 контейнер: CBHU 4044138 прибув на склад, зазначений клієнтом в заявці №01, вантаж був доставлено та вивантажено, що підтверджується відмітками в CMR, складений акт надання послуг №2339 від 22.11.2021, виставлено рахунок на оплату № 2317 від 22.11.2021 на суму 64474,89 грн; станом на теперішній час рахунок сплачено частково у розмірі 30000 грн. Заявник зазначає, що, у зв'язку з тривалим невиконання грошових зобов'язань нараховано курсова різниця у розмірі 66 287,17 грн (передбачена пунктом 4.7. Договору). Загальна сума боргу за договором з урахуванням штрафних санкцій встановлена у розмірі 378479,89 грн.
Позивач стверджує, що відповідач мав сплатити кошти за поставлений товар до 26.11.2021, однак, відповідач злісно ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань. 25.10.2022 позивачем направлена письмова претензія, щодо необхідності терміново сплатити борг, яка 10.11.2022 вручена відповідачу, але була проігнорована ним, борг не сплачено. На думку позивача, відповідач навмисно ухиляється від виконання зобов'язання та переховується, чим причиняє матеріальні збитки ТОВ «АФ-ГРУПП». Виходом за юридичною адресою, зазначеною на сайті підприємства встановлено, що за адресою м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 100, офіс 15, мешкає фізична особа, яка представилась матір'ю ОСОБА_1 , місце перебування самого ОСОБА_1 їй не відомо, на телефонні дзвінки ОСОБА_1 не відповідає. Поряд із цим заявник відзначає, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 05.12.2022 ідентифікаційний номер 316779194 та 316779129 нерухоме майно за відповідачем не зареєстроване.
Крім того, заявником було подано у судове засідання 03.01.2023 за вх.№№158/23, 162/23 додаткові докази щодо надсилання відповідачу претензії поштою, платіжні доручення про часткову оплату заборгованості відповідачем.
Представник позивача у судовому засіданні 03.01.2023 пояснила, що надати відомості по банківських рахунках відповідача щодо наявності чи відсутності на них коштів не має можливості, оскільки на такі відомості розповсюджується банківська таємниця відповідно до ЗУ "Про банки і банківську діяльність", наголосила на тому, що у відповідача відсутнє майно та ним тривалий час не вжито заходів до погашення існуючої заборгованості, відповідач уникає спілкування із заявником.
02.01.2023 за вх.№8/23 відповідачем подано до суду письмові заперечення на заяву ТОВ «АФ-ГРУПП» про забезпечення позову, де відповідач вказує, що заявник до подання заяви про забезпечення позову жодного разу не звертався до ТОВ «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» з будь-якими письмовими претензіями з приводу невиконання ТОВ «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» своїх зобов'язань по договору транспортного експедирування від 16.06.2019 №0006 або з пропозиціями вирішити будь-який спір, якщо, на думку заявника, такий спір має місце взагалі, у досудовому порядку. Також відповідач зазначив, що впродовж дії договору транспортного експедирування від 16.06.2019 №0006 як замовник послуг не здійснювало будь-яких дій, спрямованих на ухилення від виконання своїх зобов'язань, зокрема, в частині оплати послуг та постійно підтримувало електронний зв'язок як із менеджерами з логістики ТОВ «АФ-ГРУПП», які безпосередньо супроводжували договір, так і з безпосереднім керівництвом підприємства.
Крім того, відповідач відзначає, що саме лише посилання в заяві ТОВ «АФ-ГРУПП» на потенційну можливість ухилення ТОВ «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» від виконання (можливого майбутнього) судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Відповідач вказує, що ТОВ «АФ-ГРУПП» взагалі не надано до господарського суду доказів, які свідчать про те, що ТОВ «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» здійснюються будь-які несумлінні дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання після або до пред'явлення вимоги чи подання позову, як то реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з потенційним позивачем - заявником, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання, тощо.
Відповідач вважає, що оскільки ТОВ «АФ-ГРУПП» до теперішнього часу не зверталося до ТОВ «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» з будь-якими письмовими претензіями або позовною заявою з приводу, як на думку заявника можливого невиконання ТОВ «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» своїх зобов'язань по договору транспортного експедирування від 16.06.2019 №0006, то забезпечення будь-якого (майбутнього) позову в обраний заявником ТОВ «АФ-ГРУПП» спосіб є, по-перше, не співмірним, а по-друге не доцільним на даний час, оскільки не позбавляє права ТОВ «АФ-ГРУПП» на повторне звернення до суду з заявою про забезпечення позову одночасно із зверненням із позовною заявою, а також перш за все після виконання свого обов'язку щодо вирішення спочатку будь-яких спірних питань у позасудовому порядку, оскільки останнім не надано до суду належних та допустимих доказів неможливості вирішення спірних питань у досудовому порядку.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За положеннями ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Заява про забезпечення позову у вигляді арешту на морське судно розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження після її подання без повідомлення особи, яка подала заяву, та особи, яка є відповідальною за морською вимогою. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Якщо на момент постановлення ухвали про арешт судна позов по суті морської вимоги до особи, яка є відповідальною за морською вимогою, не поданий, в ухвалі про арешт судна суд зазначає строк, протягом якого особа, що подала заяву про арешт морського судна, зобов'язана подати такий позов та надати відповідне підтвердження суду (ч.ч.1, 2, 3, 5, 6 ст.140 ГПК України).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Також заходи забезпечення позову не є додатковим засобом відповідальності або стимулювання відповідача до виконання певних дій, а діють виключно як засіб забезпечення ефективного вирішення існуючого спору та реального виконання рішення суду.
Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарського процесуального кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Вищевикладене відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі №910/688/13.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
При цьому підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, також має бути підтверджена відповідними доказами, які б підтверджували обставини, на які посилається заявник, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).
Наразі, наявні у справі докази, свідчать про забезпечення заявником виконання своїх зобов'язань по договору транспортного експедирування №0006 від 16.06.2019, на підтвердження чого заявник подав до справи заявки №018519, №01 від 06.07.2021, CMR №№18519, 19079/1, 18079/3, 19079/2, акти наданих послуг №№2339, 2099 від 22.11.2021, №396 від 20.12.2022, які було надіслано відповідачу із ЕЦП із дотриманням п.п.3.1.11., 8.8. Договору.
Після виконання своїх зобов'язань по договору №0006 від 16.06.2019 позивач виставив відповідачу рахунки №№ 2078, 2317, 2099 від 22.11.2021, №380 від 20.12.2022.
25.10.2022 заявник надіслав відповідачу претензію про сплату заборгованості за договором №0006 від 16.06.2019.
Крім того, мала місце часткова оплата відповідачем поставленого товару згідно платіжних доручень №1177 від 18.10.2022 на суму 20000грн, №1152 від 25.08.2022 на суму 15000грн, що свідчить про часткове визнання боргу відповідачем.
Отже, оскільки відповідач більше року ухиляється від оплати вартості поставленого заявником по договору №0006 від 16.06.2019 товару, з огляду на наявні матеріали заяви та невиконання зобов'язань, є обґрунтованими та доведеними наявні у заявника припущення, що існує імовірність у зв'язку з невжиттям заходів ускладнення або неможливість подальшого виконання рішення суду у випадку задоволення позову, який заявник має намір подати до суду, або забезпечити ефективний їх захист, з огляду на що підлягає судом задоволенню у повному обсязі заява ТОВ «АФ-ГРУПП» від 28.12.2022 за вх.№4-65/22 про забезпечення позову до подачі позовної заяви.
Поряд із цим суд вбачає, що застосування заходів забезпечення позову у даному спорі запровадить законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод для виконання рішення суду в разі повного чи часткового задоволення позовних вимог.
Так, вжиті судом заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Одночасно, суд вважає, що у даному випадку вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи унеможливлення виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу, мають суто процесуальний "забезпечувальний" характер та їх вчинення жодним чином не впливає на вирішення справи по суті.
Одночасно, положення ч.ч.1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 ст.141 ГПК України визначають, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення. В ухвалі про забезпечення позову або про зустрічне забезпечення зазначаються розмір зустрічного забезпечення або інші дії, що повинен вчинити заявник в порядку зустрічного забезпечення. Строк надання зустрічного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрічне забезпечення, якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення. Особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову із застосуванням зустрічного забезпечення, протягом визначеного судом строку має надати суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення. Якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.
Так як предметом спору є кошти, які позивач вважає належними йому в силу невиконання відповідачем грошових зобов'язань по договору №0006 від 16.06.2019, мало місце часткове визнання відповідачем заборгованості, суд не вбачає обставин, що вказують на необхідність вжиття заходів зустрічного забезпечення.
Керуючись ст.ст.136, 137, 140, 141, 234 Господарського процесуального кодексу, суд
1. Задовольнити заяву ТОВ «АФ-ГРУПП» від 28.12.2022 за вх.№4-65/22 про забезпечення позову до подачі позовної заяви.
2. Накласти арешт на грошові кошти в межах ціни позову у розмірі 378479 (триста сімдесят вісім тисяч чотириста сімдесят дев'ять) грн 89 коп., які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 100, офіс.15, код ЄДРПОУ 38111618), що знаходяться на рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду.
3. Стягувачем за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «АФ-ГРУПП» (65014, м. Одеса, вул. Віри Інбер, 5, приміщення №302н, код ЄДРПОУ 42398892).
4. Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 100, офіс.15, код ЄДРПОУ 38111618).
5. У відповідності до ст.235 ГПК України ухвала набрала законної сили 03.01.2023 та згідно ч.8 ст.140, ч.9 ст.141, ч.2 ст.254, п.4 ч.1 ст.255 ГПК України підлягає оскарженню в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення. Згідно ч.8 ст.140 ГПК України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
6. Згідно ч.1 ст.144 ГПК України ухвала підлягає негайному виконанню.
7. Ухвала може бути пред'явлена до примусового виконання у строки, визначені ст.12 Закону України „Про виконавче провадження".
8. Повну ухвалу складено 05.01.2023.
Суддя Малярчук Ірина Анатоліївна