61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
05.01.2023 Справа №905/526/22
Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.,
за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул. Тверська, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (49602, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108; код ЄДРПОУ 40081237)
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» (85013, Донецька обл., м. Добропілля, м. Білозерське, вул. Строїтельна, буд. 17; код ЄДРПОУ 36028628)
про стягнення 89 190,00 грн.
без виклику сторін
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» про стягнення 89 190,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невірне зазначення маси ваги вантажу в вагоні, що підтверджується комерційним актом № 450003/895 від 29.12.2021.
Ухвалою суду від 05.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/526/22 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
На підставі розпорядження голови Господарського суду Донецької області №7-р від 21.02.2022, у зв'язку з недостатніми бюджетними призначеннями на 2022 рік та відсутністю знаків поштової оплати, з метою раціонального і цільового використання наявних Господарському суді Донецької області канцелярських товарів, зупинено з 22.02.2022 прийняття працівниками відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) документів для відправлення за межі суду).
Направлення ухвали здійснювалось на електронні адреси сторін: ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2
Відповідачем кореспонденція суду була отримана.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому не заперечував щодо невірного зазначення маси вантажу та просив суд зменшити розмір штрафу.
Позивачем була надана відповідь на відзив, в який останній заперечував щодо зменшення розміру штрафу.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
23.12.2021 зі станції Добропілля Донецької залізниці, згідно залізничної накладної №52435203, ТДВ «Шахта «Білозерська» відправило вантаж - вугілля кам'яне, із визначенням станції призначення - Бурштин Львівської залізниці.
Відповідно до накладної №52435203 за відомістю вагонів маса вантажу у вагоні №62469127 складає 70000 кг (нетто).
Згідно з розділу 26 вищезазначеної накладної, маса вантажу визначена на вагонних вагах (150т) Заводський №147 СВ 150000 В/2 відправником.
На станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці під час контрольного зважування було виявлено, що маса вантажу у вагоні №62469127 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що було складено комерційний акт №450003/895 від 29.12.2021.
Відповідно до комерційного акту №450003/895 від 29.12.2021 на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, позивачем було проведено контрольне комісійне зважування вагону за залізничною накладною №52435203 на тензометричних вагах станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, та встановлено, що по документу нетто 70000кг, по вагам нетто 76000кг, що більше документа на 6000кг. Вагони технічно справні, течі вантажу немає.
Відповідно до приписів ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ч.1 ст.307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з ч.2 ст.908 ЦК України та ч.5 ст.307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частиною 3 ст.909 ЦК України встановлено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення (п.6 Статуту залізниць України).
Пунктом 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 №138), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну). У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною. Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП).
Враховуючи викладене, та приписи статей 11 ЦК України та 174 ГК України, накладна є підставою для виникнення у сторін визначених в ній прав та обов'язків.
Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом визначені Статутом залізниць України, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (ст.2 Статуту залізниць України).
На підставі вказаного Статуту наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, затверджені Правила приймання вантажів до перевезення (7, 9, 13, 22, 24, 37, 39 Статуту), які є обов'язковими для всіх юридичних осіб.
Згідно з п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом.
Відповідно до п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.
Правильність внесених відомостей до накладних на спірні вагони підтверджена електронним цифровим підписом представника відправника у графі 55.
Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення (п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення).
Таким чином, позивач не зобов'язаний здійснювати перевірку маси та кількості вантажу завантаженого відправником, при цьому він не позбавлений права перевірити правильність відомостей про вантаж визначених у накладній.
З матеріалів справи вбачається, що на станції відправлення вантаж прийнятий до перевезення без зауважень та без перевірки маси та кількості вантажу, про що свідчить електронний цифровий підпис працівника станції відправлення у накладній.
Згідно з п.24 Статуту залізниці вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Відповідно до ч.1 ст.129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Частиною 2 ст.129 Статуту встановлено, що у разі встановлення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах складається комерційний акт.
Пунктом 5.5. розділу 4 Правил перевезення вантажів встановлено, що якщо під час перевезення або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно до ст. 122 Статуту залізниць України. Відповідно до ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей зазначених у накладній. Відповідно до ст. 122 Статуту за неправильно зазначені в накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код, адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно ст. 118 цього статуту, якою встановлено стягнення штрафу у п'ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення.
Таким чином, у випадку невідповідності маси вантажу інформації визначеної у провізних документах складається комерційний акт і саме він є належним та допустимим доказом такої невідповідності.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 № 334.
При видачі однорідного вантажу, який перевозиться навалом або насипом і прибув від одного відправника на адресу одного одержувача, недостачі, що перевищують норму природної втрати маси вантажу і граничне розходження визначення маси нетто, а також надлишки, що перевищують граничне розходження визначення маси нетто, виявлені в окремих відправках під час перевірки протягом однієї календарної доби, оформляються одним комерційним актом (п.6 Правил складання актів).
Пунктом 8 Правил складання актів, передбачено, що комерційний акт може бути складений як на станції призначення, так і на станції відправлення або попутній станції.
Враховуючи викладене, проведення контрольного зважування та складання комерційного акту за результатами такого зважування на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, відповідає вимогам чинного законодавства.
За даними комерційного акту №450003/895 від 29.12.2021 маса вантажу у вагоні складає 76000кг (нетто).
Таким чином, різниця становить 6000 кг (76000кг - 70000кг).
Провізна плата за перевезення вантажу, за накладною №49716590 у вагоні: №56267438 складає 17 838,00 грн.
На підставі викладеного, сума штрафу, яка підлягає стягненню складає 89 190,00 грн. (17 838,00 х 5), що відповідає приписам чинного законодавства та заявленим вимогам позивача.
У відзиві на позовну заяву, відповідач просив суд зменшити розмір штрафу, посилаючись на практику Верховного суду у справі №917/500/19 постанова від 27.03.2020.
Судом було досліджено вказану постанову та встановлено її відмінність від даної справи з огляду на те, що предметом справи №917/500/19 було невірне зазначення у накладній станції призначення та найменування отримувача. Також, у постанові Верховний суд не зменшував розмір штрафу, а відмовляв у його стягненні повністю.
Згідно з ч.1 ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Отже, звертаючись з клопотанням про зменшення розміру штрафу, відповідач повинен довести наявність обставин, які зумовлюють застосування зазначеної норми, а саме, надмірність розміру штрафу порівняно зі збитками позивача.
Проте, відповідно до ст.42 та абзацу 5 ст.44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.
З огляду на наведене, зазначені відповідачем обставини передусім є наслідком господарської діяльності відповідача, його власного комерційного розрахунку та ризику, а не виникли в силу якихось об'єктивних та незалежних від відповідача обставин.
Нарахування штрафу у п'ятикратному розмірі провізної плати встановлено законодавчо в п.118 Статуту залізниць України, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України. У суду відсутні підстави оцінювати цей розмір штрафу, як надмірно великий.
Суд також враховує, що відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України.
При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафу.
Судові витрати, за приписами статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.12, 13, 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» про стягнення штрафу у розмірі 89 190,00 грн. - задовольнити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» суму штрафу в розмірі 89 190,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення буде складено та підписано 05.01.2023.
Рішення може бути оскаржене в Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому розділом IV ГПК України.
Позивач: Акціонерне товариство «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул. Тверська, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (49602, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108; код ЄДРПОУ 40081237).
Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» (85013, Донецька обл., м. Добропілля, м. Білозерське, вул. Строїтельна, буд. 17; код ЄДРПОУ 36028628).
Суддя О.М. Сковородіна