вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
05.01.2023м. ДніпроСправа № 904/4242/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Електропівденмонтаж" (м. Дніпро)
до Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (м. Київ) в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (м. Вільногірськ, Дніпропетровська область)
про стягнення заборгованості за договором підряду № 1139-2 від 19.10.2021 у загальному розмірі 306 959 грн. 88 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Електропівденмонтаж" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (далі - відповідач) заборгованість за договором підряду № 1139-2 від 19.10.2021 у загальному розмірі 306 959 грн. 88 коп.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 275 600 грн. 00 коп. - основний борг;
- 27 146 грн. 60 коп. - інфляційні втрати;
- 4 213 грн. 28 коп. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором підряду № 1139-2 від 19.10.2021 в частині повного та своєчасного розрахунку за виконані позивачем у квітні 2022 року роботи, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 275 600 грн. 00 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з травня по вересень 2022 року у сумі 27 146 грн. 60 коп., а також 3% річних за період прострочення з 13.05.2022 по 14.11.2022 у сумі 4 213 грн. 28 коп.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2022 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 42525/22 від 06.12.2022), в якому він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:
- позивачем не прийнято до уваги те, що відповідно до листа № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме: військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб;
- відповідно до пункту 9.1. договору при настанні обставин непереборної сили (обставин форс-мажору), тобто неможливості повного або часткового виконання будь-якою із сторін зобов'язань по договору внаслідок обставин непереборної сили, а саме: пожежі, стихійного лиха, урядових заборон, блокади, війни, військових дій будь-якого характеру або інших незалежних від сторін обставин, термін (строк) виконання зобов'язань продовжується (переноситься) на такий термін (строк), протягом якого будуть діяти вищевказані обставини та їх наслідки;
- військова агресія Російської Федерації проти України як форс-мажорна обставина істотно вплинула на виробничі процеси на філії "ВГМК" АТ "ОГХК", в тому числі на можливості реалізації продукції, яка виробляється. У зв'язку з військовою агресією проти України впали показники виробництва продукції, було скорочено виробництво основних концентратів, неможливим стало перевезення продукції через морські порти, відбулося перевантаження діючих маршрутів транспортування продукції підприємства на експорт, скорочення активності та неможливість роботи значної частини споживачів-резидентів України. Готова продукція до введення військового стану експортувалася іноземним покупцям через морські порти, однак внаслідок військової агресії, через блокування морських шляхів агресором логістика з початку військової агресії і на теперішній час втрачена. Єдиним логістичним ланцюгом для відповідача залишалася залізниця та автоперевізники, проте, внаслідок військових дій агресора, через завантаженість залізниці та автотранспортних перевізників в інтересах оборони країни фактично неможливо транспортувати готову продукцію. Настання вищезазначених форс-мажорних обставин призвело до збоїв у виробництві готової продукції, її реалізації, транспортуванні при продовженні функціонування підприємства, а також, як наслідок, значного дефіциту грошових коштів, скорочення фінансових надходжень за виконання обов'язків за чинними контрактами;
- незалежно від вищезазначених обставин відповідачем приймаються всі необхідні заходи щодо погашення заборгованості за договором підряду №1139-2 від 19.10.2021.
Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 44336/22 від 19.12.2022), в якій він просить суд поновити строк для подачі відповіді на відзив на позовну заяву та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на таке:
- систематичні відключення електрики та Інтернету через пошкодження та знищення об'єктів енергетичної інфраструктури агресором є поважною причиною поновлення строку на підготовку та подання відповіді на відзив на позовну заяву;
- за відсутності належних та допустимих доказів факту виникнення обставин непереборної сили; факту, що такі обставини об'єктивно унеможливили виконання відповідачем зобов'язань, передбачених умовами договору у конкретного випадку відсутні і праві підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання за договором підряду № 1139-2;
- відсутність у відповідача коштів не є обставиною непереборної сили. За відсутності належних та допустимих доказів наявності у відповідача обставин непереборної сили; факту, що такі обставини об'єктивно унеможливили виконання відповідачем зобов'язань, передбачених умовами договору у конкретного випадку, то відсутні і правові підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання за договором підряду № 1139-2.
Від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 210/23 від 03.01.2023), в яких він просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на таке:
- відповідач заперечує проти тверджень позивача про те, що відзив на позовну заяву ним не було отримано;
- відзив на позовну заяву за вих. № 234/4335 було отримано позивачем 14.12.2022, про що мається рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №5170002996279;
- відповідно до листа № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили);
- незалежно від вказаних обставин відповідачем приймаються всі необхідні заходи щодо погашення заборгованості за договором підряду № 1139-2 від 19.10.2021 та сплачено значну суму у розмірі 100 000 грн. 00 коп. за надані послуги.
Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі; матеріали справи містять всі заяви по суті справи, передбачені статтею 161 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору підряду, строку його дії, порядок та строки виконання робіт, факт виконання та передачі робіт замовнику, загальна вартість робіт, настання строку їх оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати, наявність підстав для стягнення інфляційних втрат та 3% річних у заявлених до стягнення сумах.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, 19.10.2021 між Акціонерним товариством "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Електропівденмонтаж" (далі - виконавець, позивач) укладено договір підряду № 1139-2 (далі - договір, а.с. 8-32), відповідно до умов пункту 1.1. якого виконавець зобов'язується за завданням замовника виконати ремонт трансформатора ТМН 6300 комплектуючий інв. № 61396 (далі - роботи), код 50530000-9, відповідно до ДК 021:2015), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконавцеві зазначені роботи на умовах, визначених договором.
У пунктах 12.1. та 12.2. договору сторони дійшли згоди, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021. Закінчення строку договору або припинення дії договору з будь-яких інших підстав не звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань, які виникли під час дії договору або у зв'язку з договором та від відповідальності за порушення таких зобов'язань.
Доказів зміни, розірвання чи визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п'ятої Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до частини 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
У пункті 1.2. договору визначено, що інформація щодо робіт, які надаються за договором міститься в дефектній відомості, що є невід'ємною частиною договору (додаток №4).
Згідно з пунктом 1.3. договору виконання робіт проводиться згідно з кошторисною документацією, що є невід'ємною частиною договору, з використанням матеріалів виконавця, які вказані у додатку № 3, на території замовника.
Відповідно до пунктів 2.1. та 2.2. договору загальна ціна договору складає 375 600 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 62 600 грн. 00 коп. та включає в себе суму всіх робіт, що підлягають виконанню в період дії договору. Ціна на роботи сформована відповідно до договірної ціни (додаток № 1 до договору), яка визначається на підставі кошторису (додаток № 2 до договору), складених із застосуванням діючих розцінок, які є невід'ємною частиною договору.
Згідно з пунктом 4.1. договору виконавець зобов'язаний виконати роботи відповідно до дефектної відомості та інструкцій з технічної експлуатації обладнання.
У пункті 4.2. договору визначено, що місце виконання робіт: територія замовника, вулиця Степова, будинок 1, м. Вільногірськ, Дніпропетровська область.
Відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
У пункті 4.3. договору сторони визначили, що строк виконання роботи: не більше 90-то календарних днів з дня отримання письмової заявки від замовника.
Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Згідно з частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
За умовами пункту 4.4. договору по закінченню виконання роботи виконавець надає замовнику підписаний акт.
У пункті 5.1. договору визначено, що факт виконання робіт підтверджується актом приймання виконаних робіт.
Згідно з умовами пункту 5.5. договору підписаний сторонами акт є підставою для здійснення остаточного розрахунку за виконані роботи відповідно до договору.
Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2022 року на виконання умов договору підряду № 1139-2 від 19.10.2021 позивачем були виконані роботи на загальну суму 375 600 грн. 00 коп., на підтвердження чого позивачем та відповідачем було складено та підписано Акт приймання виконаних будівельних робіт № 20324 від 01.04.2022 (а.с.34-38).
Вказаний Акт підписаний як позивачем так і відповідачем без будь-яких претензій зауважень; в Акті сторони зазначили, що роботи виконані якісно і в строк, сторони претензій одна до одної не мають, що свідчить про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку продавця за договором поставити товар відповідає обов'язок покупця оплатити вартість цього товару.
Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Так, у пункті 2.3. договору сторони погодили, що оплата виконаних робіт здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів замовником на поточний рахунок виконавця, на підставі виставленого останнім рахунку протягом 30 банківських днів після підписання сторонами акту приймання виконаних робіт (далі - акт).
В той же час, суд не досліджує питання фактичного отримання рахунку на оплату з огляду на таке:
- за своєю природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, а в даному випадку такі реквізити містилися, зокрема у договорі підряду № 1139-2 від 19.10.2021;
- ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а відсутність рахунку-фактури не звільняє боржника від обов'язку з оплати поставленого товару.
Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі № 922/1831/15 від 09.07.2020, у справі № 908/771/19 від 18.02.2020, у справі № 910/1558/19 від 13.02.2020, у справі ; 910/14282/18 від 17.07.2019, у справі № 918/537/18 від 02.07.2019, у справі № 910/19702/17 від 20.12.2018, у справі № 910/21406/17 від 10.10.2018, у справі №910/22589/17 від 05.09.2018, у справі № 905/915/17 від 13.07.2018.
Судом встановлено, що, враховуючи умови пункту 2.3. договору, граничним строком оплати виконаних позивачем у квітні 2022 року робіт на суму 375 600 грн. 00 коп. є 13.05.2022.
Позивач зазначає, що відповідачем зобов'язання за договором підряду № 1139-2 від 19.10.2021 в частині повного та своєчасного розрахунку за виконані позивачем у квітні 2022 року роботи були порушені, повний розрахунок відповідачем не було здійснено, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 275 600 грн. 00 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з травня по вересень 2022 року у сумі 27 146 грн. 60 коп., а також 3% річних за період прострочення з 13.05.2022 по 14.11.2022 у сумі 4 213 грн. 28 коп. Вказане і стало причиною звернення позивача із позовом до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як зазначив позивач, та що було підтверджено відповідачем під час розгляду справи, відповідач оплатив виконані позивачем роботи лише частково на суму 100 000 грн. 00 коп.
В силу положень частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Доказів на підтвердження повної оплати виконаних позивачем у квітні 2022 року робіт на залишкову суму 275 600 грн. 00 коп. (375 600,00 - 100 000,00) відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимога позивача щодо стягнення основного боргу за договором є обґрунтованою та доведеною належними доказами, у зв'язку з чим підлягає задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.
Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 275 600 грн. 00 коп.
При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з травня по вересень 2022 року у сумі 27 146 грн. 60 коп.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем (а.с. 6), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період нарахування інфляційних втрат, але арифметично розрахунок проведено невірно.
Отже, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.
У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:
"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".
Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.
Судом також враховано, що Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Отже, враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат з урахуванням наведеної вище методики, судом встановлено, що інфляційні втрати за період з травня по вересень 2022 року складають 27 135 грн. 35 коп.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 27 135 грн. 35 коп.
Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 13.05.2022 по 14.11.2022 у сумі 4 213 грн. 28 коп.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (а.с.7), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості, але період прострочення було визначено невірно, оскільки граничним строком оплати є 13.05.2022, отже розрахунок 3% річних слід здійснювати з 14.05.2022.
Враховуючи вказане, розрахунок 3% річних, здійснений позивачем (а.с. 7), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає умовам договору, вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.
Враховуючи визначений судом період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок 3% річних, господарський суд встановив, що 3% річних підлягають нарахуванню в період з 14.05.2022 по 14.11.2022 на суму заборгованості 275 600 грн. 00 коп. та в цей період складають 4 190 грн. 63 коп.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 4 190 грн. 63 коп.
З приводу обставин, наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву та запереченнях щодо наявності форс-мажорних обставин та наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов'язання перед позивачем, суд зазначає таке.
У розділі 9 договору сторонами булои визначені умови щодо форс-мажору.
Так, відповідно до пункту 9.1. договору при настанні обставин непереборної сили (обставин форс-мажору), тобто неможливості повного або часткового виконання будь-якою із сторін зобов'язань по договору внаслідок обставин непереборної сили, а саме: пожежі, стихійного лиха, урядових заборон, блокади, війни, військових дій будь-якого характеру або інших незалежних від сторін обставин, термін (строк) виконання зобов'язань продовжується (переноситься) на такий термін (строк), протягом якого будуть діяти вищевказані обставини та їх наслідки. Сторона, для якої наступили обставини непереборної сили, зобов'язана письмово протягом 5-ти робочих днів з моменту настання цих обставин повідомити іншу сторону про це, вказати орієнтовний термін (строк) дії обставин непереборної сили, а також вжити заходів для зменшення заподіяння збитків другій стороні.
Якщо вищевказані обставини тривають більше 60-ти календарних днів, кожна із сторін вправі відмовитися від договору в односторонньому порядку, направивши іншій стороні відповідне повідомлення, не пізніше ніж за 10 робочих днів (пункт 9.2. договору).
У пункті 9.3. договору визначено, що факт настання обставин непереборної сили повинен підтверджуватися сертифікатом Торгово-промислової палати України або уповноваженої нею регіональною Торгово-промисловою палатою.
Слід відзначити, що доказів здійснення відповідачем повідомлення позивача у порядку, визначеного пунктом 9.1. договору, матеріали справи не місять.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.
Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.
Таким чином, судом розцінюється критично посилання відповідача на його незадовільний фінансовий стан, що пов'язаний із запровадженням воєнного стану.
Слід також враховувати, що сторони, укладаючи договір договором підряду № 1139-2 від 19.10.2021, погодили всі його істотні умови, в тому числі строки оплати виконаних робіт. Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за договором, а в подальшому і приймаючи виконані позивачем роботи за відповідним Актом, усвідомлював необхідність їх оплати у визначені договором строки, оскільки, підписавши відповідний договір погодився із передбаченою договором відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань.
Необхідно врахувати, що Акціонерне товариство "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, приймаючи 01.04.2022 виконані позивачем роботи, усвідомлювало необхідність їх оплати у передбачені договором строки, з огляду на що повинно було розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов'язання у погоджені сторонами строки.
Окремо суд звертає увагу, що безпосереднє виконання робіт за договором на суму 375 600 грн. 00 коп. відбулось у квітні 2022 року, отже вже після введення воєнного стану в країні, таким чином відповідач був зобов'язаний та мав можливість оцінити всі обставини, за яких між сторонами виникли господарські правовідносини, отже, обставини, які вже існували на час виникнення спірних правовідносин, не можуть бути визнані форс-мажорними в подальшому.
Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Стаття 218 Господарського кодексу України унормовує, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).
Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по договору підряду № 1139-2 від 19.10.2021, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв'язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором, з огляду на таке, що такі зобов'язання виникли у відповідача через декілька місяців після виникнення вказаних обставин.
Слід відзначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Більше того, сам факт прийняття позивачем виконаних у квітні 2022 року робіт за договором підряду № 1139-2 від 19.10.2021, свідчить про фактичне ведення господарської діяльності відповідачем. Слід також відзначити що держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб'єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.
В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором.
Окрім цього, суд зауважує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін договору.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору в сумі 4 603 грн. 89 коп.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Електропівденмонтаж" до Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" про стягнення заборгованості за договором підряду № 1139-2 від 19.10.2021 у загальному розмірі 306 959 грн. 88 коп. - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (вулиця Сурікова, будинок 3, м. Київ, 03035; ідентифікаційний код 36716128) в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (вулиця Степова, будинок 1, м. Вільногірськ, Дніпропетровська область, 51700; ідентифікаційний код 39389830) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Електропівденмонтаж" (вулиця Фосфорна, будинок 8, м. Дніпро, 49102; ідентифікаційний код 32366707) - 275 600 грн. 00 коп. - основного боргу, 27 135 грн. 35 коп. - інфляційних втрат, 4 190 грн. 63 коп. - 3% річних та 4 603 грн. 89 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний 05.01.2023.
Суддя Ю.В. Фещенко