04 січня 2023 року № 320/9540/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ: 22933548, адреса: вул. Андрія Саєнка, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відділу обслуговування громадян №7 управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №104450004501 від 11.06.2021р.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня подання першої заяви про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, до територіального органу Пенсійного фонду України, а саме - 06.04.2021р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак, за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів, відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії на умовах, передбачених цією нормою Закону, мотивуючи своє рішення відсутністю достовірних даних про тривалість періоду роботи у зоні відчуження.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.08.2021 (суддя Терлецька О.О.) відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
10.06.2022 на підставі розпорядження Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2022 №76-р/ка у зв'язку з перебуванням судді Терлецької О.О. у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, було проведено повторний автоматизований розподіл справи №320/9540/21, за результатами якого справа була передана для розгляду судді Панченко Н.Д.
Ухвалою суду від 15.06.2021 адміністративну справу прийнято до провадження судді Панченко Н.Д.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Розглянувши позовну заяву, відзив на позовну заяву, докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_2 .
28.10.1999 позивач отримав посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 рр. серії НОМЕР_3 , категорія 3.
06.04.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення йому пенсії за віком з урахуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
13.04.2021 відповідач відмовив позивачеві у призначенні пенсії за віком.
07.06.2021 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.
11.06.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області опрацьовано заяву позивача та прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії №104450004501.
У рішенні зазначено, що згідно до статті 55 Закону України 28.02.91 N 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (із змінами, далі - Закон N 796) немає підстав для призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, у зв'язку з відсутністю достовірних даних про тривалість періоду роботи у зоні відчуження.
Не погоджуючись з таким рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.03.2003 N 1058-IV (далі - Закон N 1058-IV), передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлено ст. 26 Закону N 1058-IV.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.91 N 796-XII (далі - Закон N 796-XII).
Статтею 49 Закону N 769-XII визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 N1788-XII, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом N 796-XII або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Статтею 55 Закону N 796-XII визначені умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Згідно з частиною першою статті 55 Закону N 796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пунктом 1 зазначеної частини передбачено, зокрема, що учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році, мають право на зменшення пенсійного віку на 5 років.
Частиною 3 статті 55 Закону N 796-XII прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям проводиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Згідно з п. 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону N 1058-IV, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.
Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали та територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону N 1058-IV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом N 796-XII. Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.
Згідно з ч. 2 ст. 55 Закону N 796-XII, пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.
Як встановлено судом спір між позивачем і відповідачем виник з питання щодо достовірності даних про тривалість періоду роботи у зоні відчуження.
На підтвердження цього позивачем надано посвідчення учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС серії А №080041 від 28.10.1999 (категорія 3), лист Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації від 12.05.2021 №3957/36.01/36.06.01-2021, довідку від 11.12.1992 №153.
Відповідно до тверджень позивача, посвідчення учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС серії А №080041 від 28.10.1999 (категорія 3) є безумовним свідченням факту його роботи у зоні відчуження та підтверджує право на зменшення пенсійного віку, передбачене положеннями статті 55 Закону N 796-XII.
З даного приводу суд зазначає таке.
Статтею 14 Закону N 796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження в 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів - категорія 3.
Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (ч. 3 ст. 65 Закону N 796-XII).
За змістом частин третьої та четвертої статті 15 Закону N 796-XII підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.92 N 501 (чинного на час видачі позивачу посвідчення, далі - Порядок N 51), учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988 - 1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія А.
Згідно з п. 10 Порядку N 51, посвідчення видаються, зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: посвідчення про відрядження в зону відчуження; військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).
Отже, єдиним документом, що підтверджує статус учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, та надає право користування пільгами, встановленими Законом N 796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Таку ж правову позицію підтримує Верховний Суд у постановах від 11.09.2019 по справі N 205/8713/16-а, від 25.11.2019 по справі N 464/4150/17, від 09.01.2020 по справі N 363/3976/16-а, від 26.03.2020 по справі N 652/610/16-а, від 18.06.2020 по справі N 751/2738/17, від 15.01.2021 у справі N 520/7846/17, яка враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що наявність у позивача посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 3), підтверджує той факт, що позивач має право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.
Доказів визнання недійсним цього посвідчення як на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії, так і на момент звернення до суду з даним позовом матеріали справи не містять.
Суд наголошує на тому, що наявність у позивача на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії дійсного посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 3), свідчить про те, що Київською обласною державною адміністрацією було вже визнано достовірними дані про тривалість роботи у зоні відчуження.
Відтак, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на користування пільгами, встановленими Законом N 796-XII, зокрема, щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону N 796 суд зазначає, що такі вимоги не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, з огляду на таке.
Так, згідно з Рекомендацією N R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 N 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідач неправомірно відмовив позивачеві у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, у той час як право на отримання пенсії підтверджується документально, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону N 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
При цьому відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2005 року N 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Порядок, в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1.8. Порядку N 22-1 П передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Відтак призначення пенсії повинно бути проведено з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
Судом встановлено, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже 55 років він досягнув ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому, пенсія йому повинна бути призначена з 13.04.2021, а не з 06.04.2021, як на тому наголошує позивач.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийнятого ним рішення.
Відтак перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій, а також докази надані позивачами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Згідно з частиною першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як підтверджується матеріалами справи, позивач за подання даної позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 992,40 грн. а отже, такі судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 11.06.2021 №104450004501 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548; місцезнаходження: 08500, Київська обл., місто Фастів, вул. Саєнка Андрія, будинок 10) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 13.04.2021.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області судовий збір у сумі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 04.01.2023.
Суддя Панченко Н.Д.