06 січня 2023 року м. Житомир справа № 240/25333/22
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо невиплати їй нарахованої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік в повному обсязі;
- стягнути з Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на її користь нараховану, але недоотриману частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік в сумі 8179,00 (вісім тисяч сто сімдесят дев'ять грн. 00 коп).
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі п'ять мінімальних пенсій за віком. Проте, Відповідачем виплачена вказана допомога у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2022 р. № 540 "Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань" в розмірі 1491,00 грн. Однак, Відповідач протиправно відмовив в нарахуванні та виплаті недоплаченої суми допомоги.
Ухвалою суду від 28.10.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач не надав до суду відзив на позовну заяву, що судом відповідно до вимог ч.4 ст.159 КАС України розцінюється як визнання позову.
Розглянувши в порядку письмового провадження подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.
Судом встановлено та визнається сторонами, що Позивач є учасником бойових дій, у зв'язку з чим він перебуває на обліку як отримувач щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
Як зазначено в позові, в 2022 році Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатив Позивачу вказану допомогу в розмірі 1491,00 грн.
Позивач вважає, що Відповідачем протиправно не виплачено разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік, встановлену статтею 12 Закону № 3551-XII з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, тому звернувся до суду.
Суть спірних відносин між сторонами по даній справі зведена виключно до розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, що передбачена Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-XII).
Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-XII).
Види пільг учасникам бойових дій встановлені статтею 12 вказаного Закону № 3551-XII.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998року до статті 12 та статті 13 Закону № 3551-XII було внесені доповнення щодо щорічної виплати до 5 травня разової грошової допомоги інвалідам I групи в розмірі десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком, а учасникам бойових дій - у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Разом з тим, пунктом 20 Розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" згадану вище норму права викладено в такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 визнано неконституційними зокрема положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
В подальшому, в відповідно до пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України було визначено, що вказана нормам (стаття 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня.
На реалізацію приписів цієї норми закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 7 травня 2022 р. № 540 "Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань" (далі - Постанова № 540), де передбачено, що структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської держадміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення) перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 4421 гривень; II групи - 3906 гривень; III групи - 3391 гривень, а учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1491 гривня.
Разом з тим, Конституційний Суд України Рішенням від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного Рішення, посилаючись на положення свого Рішення від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, дійшов висновку про те, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 відновлено дію статті 12 та статті 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком, а учасникам бойових дій - п'ять мінімальних пенсій за віком.
Отже, на час виплати Позивачу у 2022 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон № 3551-XII і Постанова КМ України № 540.
Виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги до 5 травня у 2022році слід застосовувати не Постанову КМ України № 540, а Закон № 3551-XII, який має вищу юридичну силу.
З огляду на викладене, суд зазначає, що разова грошова допомога до 5 травня у 2022 році повинна виплачуватися у розмірі, встановленому статтею 12 Закону №3551-XII у редакції Закону №367-ХІV. При цьому, вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені при розгляді зразкової справи у рішенні Верховного Суду від 29.09.2020 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у зразковій справі № 440/2722/20.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у зразковій справі №440/2722/20, яка є обов'язковою для врахування в силу ч.5 ст.242 КАС України, прямо зазначено, що вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком. Відповідно до ч. 1 статті 28 Закону № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким законом є Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік. Згідно із частиною 4 статті 28 Закону № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Закон № 1058-ІV є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком. Отже держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу. Таким чином, при врегулюванні спірних правовідносин щодо обрахунку щорічної грошової допомоги до 5 травня застосуванню підлягає саме частина 1 статті 28 Закону № 1058-ІV.
У вказаному рішенні також зазначено, що відмова Відповідача в перерахунку та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за відповідний рік у розмірі, визначеному Законом № 3551-ХІІ, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право мирно володіти своїм майном. Доки відповідне положення цього Закону є чинним, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті.
Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі "Кечко проти України").
Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене, невиплата Позивачу грошової допомоги до 5 травня у 2022 році у розмірі, встановленому Законом, і виплата її відповідно до постанови № 540 у зменшеному розмірі, є неправомірними.
Суд враховує, що нарахування та виплата Позивачу спірної разової щорічної грошової допомоги здійснювалася Житомирським обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, а тому саме вказаний суб'єкт владних повноважень є належним Відповідачем у спірних відносинах.
Як зазначено в ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на спірний період становить 1934 гривні, а тому недоплачена сума вказаної разової грошової допомоги становить 8179,00грн (1934,00х5 - 1491,00).
Таким чином, вказане порушене право Позивача підлягає поновленню та судовому захисту шляхом стягнення з Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 різницю недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік в сумі 8179,00грн.
Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України підстави для відшкодування або стягнення судових витрат по даній справі відсутні.
Керуючись статтями 242-246,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити, визнати протиправною бездіяльність Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік в повному обсязі.
Стягнути з Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації (вул. Чуднівська, 105, м. Житомир, 10005 ЄДРПОУ 20405992) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) різницю недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік в сумі 8179,00грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк