06 січня 2023 року м. Житомир справа № 240/27322/22
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про визнання дій протиправними, стягнення коштів,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом в якому просить:
- визнати не правомірними дії Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) щодо невиплати всіх сум належних у день звільнення 26.10.2021.
- стягнути з Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстицій (м. Хмельницький) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку за період з 26.10.2021 року по дату виплати 23.10.2022 року в сумі 145 724,80 грн.
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1457,24 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не провів з ним усіх розрахунків при звільненні. 09.09.2022 відповідачем Центрально-Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Хмельницький) виконано рішення суду у справі №240/16199/20 та проведено виплату коштів на рахунок позивача коштів в сумі 8984,63 грн. 09.09.2022 відповідачем Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) виконано рішення суду у справі №240/16201/20. та проведено виплату коштів на рахунок позивача коштів в сумі 29514,24 грн. 23.10.2020 відповідачем Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) виконано, рішення суду у справі №240/39537/21 та проведено виплату коштів на рахунок позивача в сумі 23 896.42 грн.
Оскільки остаточний розрахунок був здійснений 23.10.2022 року, позивач вважає, що відповідно до положень статей 116, 117 Кодексу законів про працю України він має право на отримання коштів за час затримки розрахунку при звільненні.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 16.11.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позов не визнає, зазначає, що рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22.08.2020 по справі №240/39537/21 надійшло на адресу Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) 31.08.2022. Тобто, термін добровільного виконання рішення у відповідача Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) почався з 31.08.2022. Окрім того, відповідач зауважив, що при виконанні рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22.08.2022, відповідачем окрім утриманих коштів, які були виплачені позивачу, було нараховано компенсацію витрат частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати в розмірі 7096,73 грн, а тому підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення, взагалі відсутні.
Центрально-Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Хмельницький) на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22.08.2022 по справі №240/39537/21 23.10.2022 було здійснено виплату по рішенню суду, а саме виплати за серпень 2020 та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати з урахуванням податків та зборів в розмірі 23896,42 грн. Відповідач вважає, що розрахунок має розпочатися з дня набрання законної сили цього рішення суду, а не з дня звільнення як вважає позивач, оскільки, на момент звільнення Позивача, спору щодо розмірів належних йому виплат не було, а факт не проведення повного розрахунку при звільненні може бути встановлений лише за результатами розгляду цієї справи. Підстави для виплати середнього заробітку відсутні. Просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 16.12.2022 позовну заяву судом залишено без руху. Запропоновано позивачу надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Ухвалою суду від 05.01.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про визнання дій протиправними, стягнення коштів в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні щодо грошової компенсації за невикористані дні відпустки, матеріальної допомоги за 2018, 2019 рр., за період з 26.10.2021. по 09.09.2022 - залишено без розгляду.
Відповідно до положень частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Судом встановлено, що наказом Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 9м. Хмельницький) від 24.12.2019 №138/3 позивача призначено на посаду старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).
Наказом Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 21.10.2021 №2471/04 позивача звільнено з посади старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) 26.10.2021 за власним бажанням відповідно до частини першої статті 86 Закону України «Про державну службу», з припиненням державної служби.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/39537/21 від 22 серпня 2022 року позов задоволено повністю: визнано протиправними дії Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) щодо утримання із заробітної плати за серпень 2020 року коштів в сумі 22588.26 грн. Зобов'язано Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства і юстиції (м. Хмельницький) виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за серпень 2020 року в сумі 22588,26 грн та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати за серпень 2020 року по день фактичної її виплати.
23.10.2020 відповідачем Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) виконано рішення суду у справі №240/39537/21 та проведено виплату коштів на рахунок позивача в сумі 23 896,42 грн.
Оскільки остаточний розрахунок з позивачем проведений не в день звільнення, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 116 Кодексу законів про працю України (КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Частиною 1 статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.
Частиною 2 статті 117 КЗпП України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Суд, окрім іншого, звертає увагу на правову позицію, викладену Верховним Судом в постанові від 30 квітня 2020 року, справа №805/4458/17-а, відповідно до якої, частина перша статті 117 КЗпП України передбачає виплату компенсації за затримку виплати працівникові належних йому сум при звільненні у розмірі середньомісячного заробітку за весь період затримки до дати фактичного розрахунку, але за умови, коли спору щодо суми заборгованості немає. Тобто, тут істотними є факт невиплати належних працівникові сум при звільненні та факт остаточного розрахунку з ним.
Інша правова ситуація виникає, коли є спір щодо суми заборгованості із заробітної плати, яку роботодавець повинен виплати працівникові при звільненні. У цьому випадку працівник, за змістом частини другої статті 117 КЗпП України, має право на відшкодування, передбаченого в цій статті, якщо спір буде вирішено на його користь. Якщо ж вимоги працівника буде задоволено частково, то розмір відшкодування встановлює орган, який вирішує спір, у цьому випадку - суд. В останньому випадку суму заборгованості із заробітної плати, а також суму відшкодування за час затримки її виплати визначає суд, враховуючи, з-поміж іншого, такі чинники для його (відшкодування) визначення, як розмір спірної суми, яка підлягає стягненню, істотності цієї частки порівняно з середнім заробітком, інших обставин, які у кожній конкретній ситуації мають значення для визначення розміру відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду підсумувала, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, в тому числі й після прийняття судового рішення.
Також зазначено про те, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором,
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах,
- співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.
Судом встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/39537/21 від 22 серпня 2022 року зобов'язано Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства і юстиції (м. Хмельницький) виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за серпень 2020 року в сумі 22588,26 грн та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати за серпень 2020 року по день фактичної її виплати.
Враховуючи викладене, суд критично оцінює доводи відповідача щодо відсутності підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
Також, судом встановлено з копії розрахункового листа за жовтень 2022 року, що на виконання рішення суду відповідачем 23.10.2022 перераховано позивачу заробітну плату за серпень 2020 року в сумі 23896,42 грн.
Аналізуючи вищевикладене та встановлені обставини, суд приходить до висновку, що відповідач провів фактичний розрахунок з позивачем поза межами строку, визначеного ст. 116 КЗпП.
Отже, відповідач зобов'язаний нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за затримку розрахунку при звільненні - середній заробіток за період затримки обрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.
Також, частини 1 статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Суд зазначає, що згідно наказу Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 21.10.2021 №2471/04 позивача звільнено з посади старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) 26.10.2021, а тому строк на обчислення середнього заробітку необхідно обчислювати з 27.10.2021, тобто з наступного дня після звільнення позивача.
Згідно з довідкою Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) середньоденний заробіток позивача становить 587,60 грн.
За період з 27.10.2021 по 22.10.2022 включно (враховуючи дату зарахування коштів 26.08.2021) було 361 календарних дні, у зв'язку з чим середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 212 123,60 грн. (361 днів х 587,60 грн.).
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що при загальному розмірі несвоєчасно виплаченої заробітної плати за серпень 2020 року, з відповідача не може бути стягнуто усю суму середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 212 123,60грн., оскільки така істотно перевищує розмір несвоєчасно виплачених сум.
В свою чергу, застосування судом критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Тобто, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
При цьому, 30 листопада 2020 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі № 480/3105/19, у частині, що стосується виплати середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку, зазначив про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Тобто, залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.
Наведений підхід до вирішення питання обрахунку належного до виплати розміру середнього заробітку підтримано Верховним Судом у низці постанов, зокрема від 23 грудня 2020 року у справі №825/1732/17, від 29 грудня 2020 року у справі № 520/11337/18.
У постанові від 30.10.2019 у справі № 806/2473/18 (адміністративне провадження № К/9901/2118/19) Верховний Суд сформував правову позицію щодо врахування істотності частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку.
Отже, судом встановлено, що істотність частки несвоєчасно заробітної плати за серпень 2020 року становить 23 896,42 грн (22588,26 грн заробітна плата та 7096,73 грн. нарахованої індексації) у порівнянні із середнім заробітком (розрахунковою величиною) становить 11,26 % (23 896,42 / 212 123,60 грн. х 100).
Отже, сума, що підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 11,26 % розраховується наступним чином: 587,86 грн (середньоденний заробіток позивача) х 11,26 % = 66,19 грн - середньоденна сума відшкодування з урахуванням істотності частки; 66,19 грн х 361 (днів затримки розрахунку) = 23 894,59грн.
Таким чином, враховуючи принцип пропорційності та співмірності, з урахуванням істотної частки, а також правові позиції Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, суд до висновку, що належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача є стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 23 894,59 грн, яка є на 100% співмірною з його порушеним правом.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, перевіривши доводи сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні за період з 27.10.2021 по 22.10.2022 та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.10.2021 по 22.10.2022 в сумі 23 894,59 грн.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги частково знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення позову.
Згідно ч.3 ст.139 КАС України при задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки ухвалою суду від 05.01.2023 в частині позовних вимог позов залишений без розгляду, то суд присуджує на користь позивача здійснені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 728,62 грн. згідно квитанції №0.0.2721709287.1 від 26.10.2022 на суму 1457,24 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) (вул. Володимирська, 91, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000. РНОКПП/ЄДРПОУ: 43316784), про визнання дій протиправними, стягнення коштів - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.10.2021 по 22.10.2022.
Стягнути з Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні за період з 27.10.2021 по 22.10.2022 в сумі 23 894,59 грн. (двадцять три тисячі вісімсот дев'яносто чотири гривні 59 копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 728,62 грн. (сімсот двадцять вісім гривень 62 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.Г. Попова
06 січня 2023 р.