06 січня 2023 року м. Житомир справа № 240/9812/22
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хорошівського відділу Державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрально-Західного МУ МЮ (м.Хмельницький) про визнання неправомірною та скасування постанови,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до Хорошівського відділу Державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрально-Західного МУ МЮ (м.Хмельницький), в якому просить визнати неправомірно та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 23/12/2021 року винесену Хорошівським відділом державної виконавчої служби у Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) з ОСОБА_1 , винесену в межах виконавчого провадження №67983543, що перебуває на виконанні за номером ВП 68421288.
В обґрунтування позовних зазначено, що 24.04.2008 року між позивачем та АТ КБ «Приватбанк» був укладений кредитний договір №ZRDWGK00004355, відповідно до умов якого він отримав кредит у розмірі 15722,66 (Долар США). 23.04.2021 року набрав чинності Закон України № 1381-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті". Усвідомлюючи наявність заборгованості, яка виникла за кредитним договором № ZRDWGK00004355 від 24.04.2008 року, укладеного між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , заявник звернувся з заявою про здійснення реструктуризації згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» № 1381-ІХ. ПАТ "Приватбанк" прийнято рішення про задоволення вимоги позичальника про здійснення обов'язкової реструктуризації з 12.11.2021 року. Позивач зазначає, що банк помилково подав на виконання виконавчий напис нотаріусу, внаслідок чого виконавча служба відкрила виконавче провадження та винесла постанову про стягнення виконавчого збору на підставі виконавчого напису. Позивач вважає, що відповідач порушив права позивача, шляхом винесення постанови про стягнення виконавчого збору та вважає вказану постанову такою, яка порушує його право.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 01.06.2022 року позовну заяву залишено без руху із наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою судді від 12.07.2022 продовжено строк залишення без руху позовної заяви, встановлений ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 01 червня 2022 року.
Ухвалою суду від 02.08.2022 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою від 26.08.2022 року провадження у справі було зупинено до вступу в законну силу рішення по справі №276/593/22.
Ухвалою судді від 09.11.2022 поновлено провадження в адміністративній справі № 240/9812/22.
Після відкриття провадження у справі судом встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст.160 КАС України, а тому ухвалою судді від 25.11.2022 позовну заяву залишено без руху із наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Житомирського адміністративного суду від 19.12.2022 року продовжено розгляд адміністративної справи № 240/9812/22.
Відповідач відзиву на позовну заяву у строк встановлений судом не подав.
Через відділ документального забезпечення суду 06.01.2023 відповідачем подано заяву, в якій зазначив, що у державного виконавця відсутні підстави для скасування постанови №6798354 про стягнення виконавчого збору.
Частиною п'ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши доказ, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Суд встановив, що приватним нотаріусом нотаріального округу Дніпропетровської області Бондар Іриною Михайлівною 10.09.2019 року вчинено виконавчий напис №2633, яким звернено стягнення на нерухоме майно житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .
Постановою в.о. начальника відділу Хорошівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Шостаком Р.М. від 23.12.2021 відкрито виконавче провадження №67983543 з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса нотаріального округу Дніпропетровської області Бондар Ірини Михайлівни.
В.о. начальника відділу Хорошівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Шостаком Р.М. від 23.12.2021 винесено постанову ВП № 67983543 про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 77414, 72 грн за проведення виконавчих дій з виконання виконавчого напису нотаріуса № 2633 від 10.09.2019.
Згідно постанови в.о. начальника відділу Хорошівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Шостака Р.М. від 28.01.2022 виконавче провадження №67983543 закінчене на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», постанову про стягнення виконавчого збору виведено в окреме виконавче провадження.
Не погоджуючись з постановою від 23.12.2021 про стягнення виконавчого збору, позивач звернувсь з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним постановам про відкриття виконавчих проваджень, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі Закон №1404-VІІІ).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
За змістом ч. 1 ст.3 Закону №1404-VIII виконавчі написи нотаріусів віднесено до виконавчих документі, які підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону.
Відповідно до вимог ст. ст. 11, 17, 18, 19, 25 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання і він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби, здійснивши в послідуючому неупереджено, своєчасно і в повному обсязі необхідні виконавчі дії, направлені на реальне виконання виконавчого документа.
Як вказує позивач, ПАТ «Приватбанк» помилково подав на виконання виконавчий напис нотаріусу, оскільки ПАТ «Приватбанк» прийнято рішення про задоволення вимоги позичальника про здійснення обов'язкової реструктуризації 12.11.2021 року та ухвалою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області у справі №276/1545/15-ц визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист № №276/1545/15-ц, виданий 24.05.2016 року Володарсько-Волинським районним судом Житомирської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», заборгованість по тілу та процентах у розмірі 14932,21 доларів США, що за курсом 22,41 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 09.09.2015 року становить 334630 (триста тридцять чотири тисячі шістсот тридцять) гривень 83 копійки, та 17714 (сімнадцять тисяч сімсот чотирнадцять) гривень 04 копійки заборгованості по комісії, пені та штрафах за кредитним договором № ZRDWGK00004355 від 24.04.2008 року.
Надаючи оцінку вказаним доводам, суд вказує наступне.
Слід врахувати, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.
Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
В силу вимог Закону України "Про нотаріат" приватний нотаріус вчиняє виконавчий напис від імені держави, а тому виконавчий напис не є правочином у розумінні частини першої статті 202 ЦК України. Більш того, правомірність (нікчемність) такого виконавчого напису не є предметом судового розгляду в даній справі.
Водночас, як встановлено судом, рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 14.07.2022 року, яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 27.10.2022, в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, треті особи: приватний нотаріус нотаріального округу Дніпропетровської області Бондар Ірина Михайлівна та виконуючий обов'язки начальника Хорошівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції( м. Хмельницький) Шостак Роман Миколайович, відмовлено повністю.
Відповідач, як приватний виконавець, не наділений жодними повноваженнями щодо визнання протиправними тих чи інших виконавчих документів та не наділений правом вважати спірний виконавчий напис нотаріуса нікчемним та при відкритті виконавчого провадження застосувати наслідки нікчемності, передбачені ЦК України.
Приватний виконавець має право повернути виконавчий документ (виконавчий напис) стягувачу без прийняття до виконання виключно на підставах, передбачених Законом №1404-VIII ч.4.ст.4 та ч.3 ст.5 Закону 1404-VIII.
Також, в силу вимог п.5 частини першої статті 39 Закону 1404-VIII виконавче провадження лише підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Разом з тим, суд зазначає, що на момент розгляду даної справи, виконавчий напис нотаріуса № 2633 від 10.09.2019 є чинний та не визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Тим більше, що виконавчий напис - це виконавчий документ, стягнення за яким провадиться в порядку, установленому цивільним процесуальним законодавством для виконання судових рішень та Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідач позбавлений повноважень оцінювати правомірність виконавчого напису нотаріуса.
З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про безпідставність доводів позивача, що відповідач протиправно виніс постанову про стягнення виконавчого збору, оскільки виконавчий напис нотаріуса є таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з реструктуризацією заборгованості.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно частини 5 статті 26 Закону №1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Отже, стягнення виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця. Саме тому на час відкриття виконавчого провадження у державного виконавця відсутні законні підстави для того, щоб не вирішувати питання про стягнення виконавчого збору за виконавчим документом.
Відповідно до частини 3 статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого-документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 нього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1,2,4,6,9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11,14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом,
Згідно частини 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Пунктом 8 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішення затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2832/5) передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 14 і 15 частин першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією інструкцією.
Згідно постанови в.о. начальника відділу Хорошівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Шостака Р.М. від 28.01.2022 виконавче провадження №67983543 закінчене на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»,
Таким чином, беручи до уваги досліджені письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем на підставі вимог Закону України «Про виконавче провадження» правомірно винесено постанови по стягненню виконавчого збору, з огляду на що вона є правомірною та не підлягає скасуванню.
Крім того, як встановлено судом постанова про відкриття виконавчого провадження від 23.12.2021 №67983543 з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса нотаріального округу Дніпропетровської області Бондар Ірини Михайлівни, не оскаржувалась позивачем в судовому порядку.
Суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У відповідності до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, на час винесення оскаржуваної постанови відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.
У зв'язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд -
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Хорошівського відділу Державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрально-Західного МУ МЮ (м.Хмельницький) (вул. Героїв України, 1, с. Хорошів, Хорошівський район, Житомирська область, 12101. РНОКПП/ЄДРПОУ: 34152603), про визнання неправомірною та скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.Г. Попова
06 січня 2023 р.