06 січня 2023 року Справа № 160/16634/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимогу, зобов'язання вчинити дії, -
24.10.2022 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправною і скасувати нараховану заборгованість ФОП ОСОБА_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування в розмірі 8448,00 грн. та відповідну вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № Ф-0109164-0403 від 06.09.2022;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області списати заборгованість ФОП ОСОБА_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 8448,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05.10.2022 позивачем засобами поштового зв'язку отримано від відповідача вимогу про сплату судового боргу (недоїмки) №Ф-0109164-0403 від 06.09.2022. Позивач не погоджується з вимогою відповідача та вважає, що вона є протиправною, оскільки підстав для її винесення не було. Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець з 21.06.2007, підприємницьку діяльність здійснює на спрощеній системі оподаткування та є особою з інвалідністю з 02.10.2006, що підтверджується довідкою МСЕК серії МСЕ-ДНА-01 від 17.11.2006 та посвідченням серії НОМЕР_2 від 02.10.2006. Статус особи з інвалідністю набув до дати державної реєстрації фізичною особою-підприємцем. За таких обставин, вважає, що звільнений від сплати єдиного внеску в силу чинних законодавчих норм, оскільки є пенсіонером та отримує пенсію по інвалідності. Однак, відповідачем всупереч положенню частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» нараховано позивачу недоїмку із єдиного внеску у сумі 8488,00 грн. Крім того, він не виявляв бажання бути платником єдиного внеску шляхом укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. З огляду на викладене, позивач вважає, що вимога не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, порушує його права та інтереси, у зв'язку з чим просить задовольнити позов у позов у повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2022 позов було залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову.
02.11.2022 представником позивача адвокатом Трійченко О.В. усунено недоліки позову.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2022 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/16634/22, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Цією ж ухвалою суду витребувано від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області детальний розрахунок боргу (недоїмки), визначеної у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 06.09.2022 №Ф-0109164-0403 із зазначенням періоду, за який нарахована така заборгованість і в якій сумі.
У зв'язку з недостатнім фінансуванням суду на здійснення витрат на закупівлю поштових марок та оплати послуг відправлення поштової кореспонденції копія ухвали суду від 07.11.2022 надіслана учасникам справи засобами електронного зв'язку на їх офіційні електронні адреси та доставлена через підсистему Електронний суд (довідки про доставку електронного листа від 07.11.22). Крім цього, копія ухвали від 07.11.2022 у паперовому вигляді вручена відповідачу 08.11.2022, що підтверджується розпискою про отримання, наявною в матеріалах справи.
Отже, учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи, що підтверджується матеріалами справи.
21.11.2022 представником позивача адвокатом Трійченко О.В. подано заяву про виправлення описки, допущену в ухвалах суду від 28.10.2022 та від 07.11.2022 щодо прізвища позивача.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2022 виправлено описку.
02.12.2022 представником позивача адвокатом Трійченко О.В. подано клопотання щодо стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката.
Станом на 06.01.2023 відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Обґрунтувань неможливості подання відзиву у строк, встановлений судом, клопотань про продовження строку на подання відзиву надано не було.
За приписами частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною першою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 21.06.2007 зареєстрований як фізична особа-підприємець за реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; основний вид економічної діяльності за КВЕД: 31.01 Виробництво кухонних меблів для офісів і підприємств торгівлі.
Позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи з 02.10.2006 року, що підтверджується довідкою МСЕК серії МСЕ-ДНА-01 №543689 від 17.11.2006 (а.с.8-9), та отримувачем пенсії по інвалідності ІІІ групи згідно із пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 від 24.01.2007 (а.с.7).
06.09.2022 відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0109164-0403, якою позивачу визначено до сплати недоїмку з єдиного внеску у сумі 8448,00 грн. (а.с.10).
Копію вимоги від 06.09.2022 №Ф-0109164-0403 направлено позивачу на адресу: АДРЕСА_1 (а.с.11), та отримано 05.10.2022.
Не погодившись з нарахованою заборгованістю та з вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0109164-0403 від 06.09.2022, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України щодо відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України в редакції на час виникнення спірних відносин) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дає визначення поняттю працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Відповідно до пункту 12 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI основне місце роботи - місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на її підставі.
Згідно із пунктами 2, 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом 3-1 частини першої статті 1 Закону №2464-VI податкові органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його територіальні органи.
За змістом частини першої статті 25 Закону №2464-VI рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Дана норма кореспондує з пунктом 3 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 №435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за №460/26905 (далі - Порядок №435), згідно з яким фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, та члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
За змістом понять, визначених у статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом;
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що звільнення фізичної особи-підприємця, в тому числі який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов, по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або особи з інвалідністю, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.03.2018 у справі №805/2195/17-а (№К/9901/3362/17), яка враховується судом у спірних правовідносинах в силу положень частини п'ятої статті 242 КАС України.
При цьому, виключення з вказаної категорії осіб становлять тільки ті фізичні особи-підприємці, які добровільно беруть участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Порядок укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлений у частині третій статті 10 Закону № 2464-VI, згідно з якою особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до податкового органу за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Податковий орган, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості. З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, податковим органом в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах є укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, добровільна участь особи, яка виявила бажання бути платником єдиного внеску, передбачає собою укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, позивач є фізичною особою-підприємцем з 21.06.2007, водночас має статус особи з інвалідністю ІІІ групи з 02.10.2006 та пенсіонером, отримувачем пенсії по інвалідності (а.с.7, 8-9).
Докази існування договору на добровільну участь позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у матеріалах справи відсутні. Такі обставини відповідачем не спростовані.
Таким чином, в силу вимог частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування та не має обов'язку щодо його сплати.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем безпідставно здійснено нарахування позивачу єдиного внеску у сумі 8448,00грн., тому вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.09.2022 №Ф-0109164-0403 є протиправною та підлягає скасуванню.
При цьому, належним способом захисту у спірних правовідносинах є саме скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), чим і скористався позивач.
Щодо позовних вимог в частині щодо скасування нарахованої заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 8448,00 грн. та зобов'язання списати таку заборгованість, суд зазначає наступне.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно до приписів статті 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Приписами статті 72 Податкового кодексу України визначено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах; від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України; від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків, звіти про підзвітні рахунки, подані від фінансових агентів; від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів; за наслідками податкового контролю; для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку, а також інформація, наведена у скарзі покупця (споживача) щодо порушення платником податків встановленого порядку проведення розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій; від центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифрової економіки, інформацію про відповідність резидентів Дія Сіті вимогам Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», зокрема щодо включення/виключення платників податків до/з реєстру Дія Сіті.
За змістом статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючим органом.
Наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за №321/35943, затверджено Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який є чинним на час розгляду справи (далі - Порядок №5), згідно із пунктом 2 розділу І якого інтегрована картка платника (ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу.
Згідно із підпунктом 2 «Визначення первинних показників щодо сум погашення податкового боргу (заборгованості зі сплати платежів до бюджетів) та заборгованості зі сплати єдиного внеску» пункту 1 «Визначення первинних показників документів податкових органів, відображених в інформаційній системі, які підлягають перенесенню до ІКП» розділу VI «Відображення в інформаційній системі показників податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску та іншої заборгованості, контроль за справлянням якої покладено на податкові органи, розстрочених (відстрочених) зобов'язань (боргів), а також списання боргу (заборгованості)» Порядку №5 передбачено, що первинними документами, на підставі яких в ІКП здійснюється погашення (зменшення) суми податкового боргу (заборгованості зі сплати платежів до бюджетів) та заборгованості зі сплати єдиного внеску, є, зокрема, рішення суду про вирішення питання по суті (скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання та пені/суми єдиного внеску за результатами судового оскарження), яке набрало законної сили.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо вірного та об'єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган зобов'язаний вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 25.03.2020 року у справі №826/9288/18.
За змістом положень частин першої, другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановленої судом протиправності прийнятої відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.09.2022 №Ф-0109164-0403 та її скасування, з метою належного та ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача привести інтегровану картку платника податків - позивача у відповідність шляхом погашення (зменшення) заборгованості позивача зі сплати єдиного внеску в сумі 8448,00 грн.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірності своїх дій (рішення) у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 992,40 грн., підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача у розмірі 992,40 грн.
Щодо стягнення з відповідача судових витрат на послуги адвоката, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно із частиною першою та другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Відповідно до частини п'ятої статті 134 цього Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частини дев'ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачено відшкодування витрат на професійну правничу допомогу виключно адвокатам; заявлена до стягнення сума витрат має бути співмірною з наданими послугами, обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, ці витрати мають бути пов'язаними з розглядом справи та підтверджені відповідними доказами.
Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.09.2018 року у справі № 816/416/18.
Приписами пункту 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до пунктів 6, 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та витрачений час.
Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.
В позовній заяві та заяві від 02.12.2022 представник позивача просить стягнути на користь позивача з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань витрати на послуги адвоката у сумі 5000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду довіреність ФОП ОСОБА_1 від 21.10.2022, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП 002127 на ім'я ОСОБА_2 , договір про надання правової допомоги №21/10 від 21.10.2022, Додаток №1 до Договору №21/10 від 21.10.2022.
Відповідно до п.1.1., п.1.2. умов Договору №21/10 від 21.10.2022, укладеного між адвокатом Трійченко Оленою Володимирівною та Фізичною особи-підприємцем ОСОБА_1 , адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Замовник зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.
Адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень надає Замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього, зокрема, в адміністративних судах у справах про адміністративні правопорушення, у справах окремого та наказного провадження, в кримінальному провадженні, в тому числі оскарження дій та бездіяльності службових та посадових осіб.
Відповідно до п.3.1. Договору за правову допомогу, передбачену в п.п.1.2. Договору, замовник сплачує адвокату гонорар в розмірі, визначеного додатком №1 до цього Договору.
Розмір оплати праці адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до цього Договору (п.4.1. Договору).
21.10.2022 на виконання умов цього Договору між сторонами складено та підписано Додаток №1 до Договору №21/10 від 21.10.2022, згідно з яким сторони домовились, що ціна, згідно з п.3.1. Договору, становить 5000,00 грн. та включає в себе: збір і правовий аналіз інформації, документів, що необхідні для подання позовної заяви; опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, аналіз судової практики, формування правової позиції, роздруківка, посвідчення копій документів щодо спірних правовідносин, складання тексту позовної заяви, формування доказової бази, систематизації, групування доказів, додатків до позовної заяви, організація направлення засобами поштового зв'язку копій документів стороні (ам), складання опису поштового вкладення, оформлення інших поштових документів, подання до суду позовної заяви, складання, оформлення та подання до суду та сторонам відповіді на відзив, пояснень, заяв, клопотань, надання консультацій Замовнику з питань відкриття провадження у справі, порядку і строків судового розгляду, порядку оскарження рішень суду та ухвал з процесуальних питань.
Відповідно до п.2 Додатку №1 розрахунок замовником здійснюється протягом 10 днів з дати винесення рішення у справі.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у даній адміністративній справі, судом враховано, що дана справа не викликає складності у правовому розумінні та є справою незначної складності, а також на наявність усталеної практики з вирішення цієї категорії спорів.
Справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), є нескладною. У судових засіданнях адвокат не брав участі, відповіді на відзив надано не було.
Обсяг послуг, які зобов'язаний був наданий адвокат за договором, не узгоджується з переліком послуг, наведеного у Додатку №1.
Крім того, із опису наданих послуг адвокатом в рамках Договору №21/10 від 21.10.2022 (Додаток №1) слідує, що до цього переліку включено, в тому числі, збір і правовий аналіз інформації, документів, що необхідні для подання позовної заяви; опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, аналіз судової практики, формування правової позиції, роздруківка, посвідчення копій документів щодо спірних правовідносин, складання тексту позовної заяви, формування доказової бази, систематизації, групування доказів, додатків до позовної заяви, організація направлення засобами поштового зв'язку копій документів стороні (ам), складання опису поштового вкладення, оформлення інших поштових документів, подання до суду позовної заяви.
Однак, означені витрати не підлягають окремій компенсації, оскільки охоплюються поняттям підготовка (складання) позовної заяви, що включено окремим пунктом до переліку наданих послуг.
Також, із опису наданих послуг адвокатом в рамках Договору №21/10 від 21.10.2022 (Додаток №1) слідує, що до цього переліку включено послуги з організації направлення засобами поштового зв'язку копій документів стороні (ам), складання опису поштового вкладення, оформлення інших поштових документів.
Однак, позовна заява, заява про виправлення описки, клопотання про стягнення витрат на послуги адвоката у справі сформовані адвокатом в Електронному суді, тобто засобами електронного зв'язку.
Не обґрунтованим є також включення до переліку наданих послуг роботи з оформлення та подання до суду та сторонам відповіді на відзив, оскільки доказів відповідному матеріали справи не містять.
Разом з цим, суд звертає увагу, що ані в Договорі про надання правової допомоги, ані в Додатку №1 взагалі не зазначено, підготовку якої позовної заяви здійснено адвокатом, що взагалі робить всі ці перелічені документи безвідносними до певної справи, бо з них неможливо ідентифікувати, стосовно чого саме надано правничу допомогу, зважаючи також на те, що позивач є фізичною особою-підприємцем, а, отже, у його діяльності може виникати безліч спорів з контролюючим органом.
Більш того, суд звертає увагу, що на підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид правової послуги та витрачений час.
Аналогічний висновок висловив Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17.
Однак, розрахунку про вартість години роботи адвоката за певний вид правової послуги позивачем не надано.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі самі критерії використовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, у рішенні ЄСПЛу справі «East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), №34884/97).
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належного документального підтвердження понесення ним в рамках цієї справи витрат на професійну правничу допомогу, які просить стягнути, тому заява позивача про стягнення з відповідача витрат на адвоката є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, місцезнаходження: 49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А) про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, місцезнаходження: 49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А) про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0109164-0403 від 06.09.2022.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, місцезнаходження: 49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А) привести інтегровану картку платника податків Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у відповідність шляхом погашення (зменшення) заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 8448,00 грн. (вісім тисяч чотириста сорок вісім гривень 00 копійок).
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, місцезнаходження: 49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок).
У задоволенні заяви про стягнення з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області витрат на послуги адвоката - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення суду складено 06.01.2023.
Суддя М.М. Бухтіярова