номер провадження справи 15/126/22
05.12.2022 Справа № 908/2000/22
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ватра Дніпровський регіон", 02222, м. Київ, вул. Пухівська, буд. 2
до відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3 в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", 71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133
про стягнення коштів
без виклику (повідомлення) представників учасників процесу
суть спору
04.10.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ватра Дніпровський регіон", м. Київ до відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", Запорізька область, м. Енергодар про стягнення заборгованості розмірі 639 965,87 грн з яких: основний борг в сумі 542 654,16 грн, 3% річних у сумі 9723,17 грн, інфляційні втрати у сумі 87 588,54 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2022, справу № 908/2000/22 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 05.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2000/22. Присвоєно справі номер провадження № 15/126/22. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позов заявлено з тих підстав, що позивачем та відповідачем укладено договір поставки товару № 319(6)21УК від 05.11.2021/53-121-01-21-10887 від 19.11.2021. На виконання умов договору відповідачу предано товар на підставі видаткових накладних. В порушення умов договору відповідач оплату за поставлений позивачем товар не здійснив. У зв'язку з неналежним виконанням умов договору щодо оплати отриманого товару, позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу в сумі 542 654,16 грн, 3 % річних в сумі 9 723,17 грн та інфляційні втрати в сумі 87 588,54 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 205, 509, 510, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України ст.ст. 181, 193 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.
28.10.2022 за вх. № 13309/08-08/22 , № 13338/08-08/22 на електронну пошту Господарського суду Запорізької області з підтвердженим кваліфікованим ЕЦП від відповідача надійшли відзиви на позов вих. № 28-23/13412 від 27.10.2022 та вих. № 28-23/13474 від 28.10.2022 в яких зазначено, що дійсно між позивачем та відповідачем укладено договір поставки товару № 319(6)21УК від 05.11.2021/53-121-01-21-10887 від 19.11.2021. Пунктом 3.3 договору встановлено, що оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН). При цьому, відповідно до п. 4.5 договору, Постачальник зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги". Електронна адреса Замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua. До договору не вносились зміни щодо строків і порядку оплати за поставлений товар (як вартості самого товару, так і ПДВ на поставлений товар). Зі змісту вищенаведених умов договору вбачається, що сторони розмежували порядок і стропи сплати ПДВ на поставлений товар та вартості самого товару: вартість товару сплачується протягом 60 календарних днів (строк) з моменту поставки всього товару (порядок); ПДВ сплачується після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в (ЄРПН). Проте, строк виконання зобов'язання щодо оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ 90442,36 грн. в договорі не встановлений. Позивачем не дотриманий обов'язок в рамках адміністрування ПДВ щодо направлення на електронну адресу Покупця зареєстрованої податкової накладної (для оплати частини товару в розмірі ПДВ). Оскільки строк, на протязі якого необхідно сплатити вартість товару в розмірі суми ПДВ в договорі не встановлений, відповідач вважає, що необхідно керуватися ст. 530 ЦК України. Вимога щодо оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ - 90442,36 грн. до ВП ЗАЕС не надходила, а позовна заява, відповідно до п. 1.7 Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013, не є такою вимогою. Враховуючи вищезазначене, строк оплати частини вартості поставленого товару в розмірі суми ПДВ не настав, в зв'язку з чим, здійснення оплати ПДВ -90442,36 грн. є правом, а не обов'язком ВП ЗАЕС. Отже, позивач, неправильно визначивши строки оплати поставленого товару, дійшов неправильного висновку про порушення ВП ЗАЕС господарського зобов'язання з оплати суми ПДВ в розмірі 90442,36 грн.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, відповідач зазначив, що відповідно до умов договору, окремо сплачується вартість поставленого товару і окремо ПДВ, що позивачем при здійсненні розрахунку 3% річних та інфляційних витрат не враховано. Позивачем, при здійсненні розрахунку 3% річних та інфляційних витрат, не були враховані положення пунктів 3.2, 3.3 Договору. При здійсненні розрахунку 3% річних та інфляційних витрат позивач здійснював нарахування на суму вартості поставленого товару з урахуванням ПДВ, що не відповідає п.п. 3.2, 3.3 договору № 319(6)21УК від 05.11.2021/53-121-01-21-10887 від 19.11.2021. Неправильне визначення позивачем строків виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару за договором, в свою чергу, спричинило неправомірне нарахування інфляційних втрат та 3% річних. Отже, оскільки ТОВ "Торговий дім "Ватра Дніпровський регіон" неправильно визначило строки виконання зобов'язання з оплати вартості поставленого товару, встановлених Договором № № 319(6)21УК від 05.11.2021/53-121-01-21-10887 від 19.11.2021, розрахунок 3% річних та інфляційних витрат здійснено невірно, вимога про стягнення з ВП ЗАЕС 3% річних інфляційних втрат є безпідставною, а отже не підлягає задоволенню. Крім того, відповідач зазначив, що військова агресія Російської Федерації проти України та оголошений в зв'язку з цим воєнний стан в Україні є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), підтвердженими Торгово-промисловою палатою України, внаслідок настання якої ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП ЗАЕС об'єктивно позбавлений можливості виконати зобов'язання за договором поставки товару № 319(6)21УК від 05.11.2021/53-121-01-21-10887 від 19.11.2021 та які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання з оплати поставленого товару. На підставі викладеного, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.
До матеріалів справи позивачем надано відповідь на відзив від 28.10.2022 (вх. № 13343/08-08/22), у якій зазначено, що позивачем податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановленому ПК України порядку, що підтверджується наданими до суду копіями документів. Податкові накладні подані на реєстрацію в день отримання товару та підписання видаткових накладних та були прийняті та зареєстровані податковим органом. Відповідно до абзацу першого пункту 18 Постанови КМУ "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" від 29 грудня 2010 р. № 1246 (далі-Порядок) квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку. Таким чином, відповідач отримав податкові накладні та квитанцію про реєстрацію податкової накладної та мав(є) можливість перевірити стан реєстрації податкових накладних на офіційному сайті ДПІ. Відповідач повторно отримав податкові накладні та квитанції про їх реєстрацію разом з матеріалами до позовної заяви. Крім того, відповідач отримав претензію на оплату заборгованості разом з копіями податкових накладних та квитанцій. У відповідь на вказану претензію відповідач не заперечував про отримання товару та існування вказаної у претензії заборгованості та повідомив про її погашення при наявності можливості. Копія претензії та відповіді надана до суду разом з позовом. Отже, у відповідно до п.п. 3.2, 3.3 договору має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної, в разі чого покупець повинен здійснити оплату всього отриманого товару з урахуванням ПДВ в межах встановленого строку 60-ти календарних днів з дати поставки товару. Таким чином, позивачем правильно визначені строки виконання зобов'язання та розрахунки 3% річних і інфляційних витрат. У п. 9.2-9.3 договору визначений перелік форс-мажорних обставин, що унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору. Відповідач не повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов'язань за договором, не було надано документа або будь-яких доказів, що підтверджують їх настання відповідно до вимог, викладених у договорі. Відповідачем не надано доказів дотримання порядку повідомлення позивача про виникнення форс-мажору та, як наслідок, неможливість своєчасної оплати товару з моменту початку збройної агресії Російської Федерації та те, що саме введення військового стало причиною неможливості проведення покупцем своєчасного розрахунку за поставлений згідно договору товар. З урахуванням викладеного, твердження відповідача про відсутність підстав стягнення 3% річних та інфляційних витрат є необгрунтовним і недоведеним, а отже відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків оплати товару. На підставі викладеного, просить суд позов задовольнити.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 04.11.2022 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно з ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 05.12.2022.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.
Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ватра Дніпровський регіон" (далі - постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (далі - покупець) укладено договір поставки товару № 319(6)21УК від 05.11.2021/53-121-01-21-10887 від 19.11.2021.
Відповідно до п. 1.1. вказаного договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, перелік якого викладено у п.1.1. договору.
У пункті п.1.2. договору передбачено, що строк поставки: листопад-грудень 2021 року.
Згідно з п. 3.2. договору, оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п.1.1. даного договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Пунктом 3.3 договору передбачено, що оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).
У п.п. 4.1, 4.3 договору передбачено, що поставка товару відбувається відповідно до Правил Інкотермс - 2010 на умовах DDP м. Енергодар. Вантажоодержувач - ЗВ ВП "Складське господарство" ДП НАЕК "Енергоатом", 71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, склад № 6.
Товар, що поставляється, повинен супроводжуватись наступними документами: а) видатковою накладною - 3 шт.; б) рахунком-фактурою; в) сертифікатом якості або паспорт, виданий підприємством -виробником.
Відповідно до п. 4.5 договору постачальник зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкових накладних чинним законодавством, з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги". Електронна адреса Покупця для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgv.npp.zp.ua.
Постачальник зобов'язується вказувати в податковій накладній позначення одиниці вимірювання товару, що надається за договором, згідно з вимогами "Класифікатору системи позначень одиниць вимірювання та обліку", ДК 011-96, затвердженого наказом Держстандарту України від 09.01.1997 № 8.
Відповідно до п. 7.1 договору, у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов'язань за договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства України.
Пунктом 7.6 договору встановлено, що у випадку неотримання покупцем в строк, визначений чинною редакцією ПКУ, електронної податкової накладної, зареєстрованої у ЄРПН, покупець має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, розділом 3 цього договору на суму ПДВ.
Постачальник є платником податку на прибуток на загальній системі оподаткування (п. 11.7 Договору)
Покупець є платником податку на прибуток на загальній системі оподаткування (п.11.8 Договору).
Договір вважається укладеним з дати підписання сторонами і діє протягом року з дати його підписання (п. 12.1 Договору).
Із матеріалів даної справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору поставки товару № 319(6)21УК від 05.11.2021/53-121-01-21-10887 від 19.11.2021 постачальник поставив, а покупець прийняв товар на загальну суму 542 654,16 грн, що підтверджується видатковими накладними:
1) № Д_004063 від 21.12.2021 на суму 439 628, 28 грн, позивач склав та зареєстрував в ЄРПН податкову накладну № 368 від 21.12.2021, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної (реєстрація 14.01.2022);
2) № Д_ 004019 від 23.12.2021 на суму 9675,60 грн, позивач склав та зареєстрував в ЄРПН податкову накладну № 369 від 23.12.2021, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної (реєстрація 14.01.2021);
3) № Д_ 004259 від 29.12.2021 на суму 93 350,28 грн позивач склав та зареєстрував в ЄРПН податкову накладну № 370 від 29.12.2021, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної (реєстрація 14.01.2021).
У вищезазначених накладних міститься підпис про отримання товару з боку відповідача.
Відповідач факт отримання товару в рамках договору поставки товару № 319(6)21УК від 05.11.2021/53-121-01-21-10887 від 19.11.2021 не заперечував. Претензій щодо кількості або якості поставленого позивачем товару від відповідача не надходило.
Відповідач не виконав умови договору та не оплатив вартість поставленого товару в сумі 542 654,16 грн.
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару позивач звертався до відповідача з претензію вих. № 77/08 від 17.08.2022 з проханням сплатити заборгованість в розмірі 542 654,16 грн. у строк семи днів з дати відправлення цієї претензії. У разі невиконання вимог цієї претензії (непогашення заборгованості в зазначений строк) постачальник вимушений буде звернутись до Господарського суду із позовом щодо примусового стягнення суми простроченої заборгованості, а також 3% річних та інфляційних втрат.
До вказаної претензії додано копії податкових накладних № 368 від 21.12.2021, № 369 від 23.12.2021, № 370 від 29.12.2021 та квитанцій до них і акт звірки.
Факт направлення вказаної кореспонденції підтверджується описами вкладення у цінний лист від 18.08.2022, поштовою накладною № 6909609374446 від 18.08.2022.
У відповідь на вказану претензію відповідач направив позивачу лист від 29.09.2022 за вих. № 28-23/12680, в якому вказано, що за договором поставки товару товариство поставило товар на загальну суму 542 654,16 грн, що підтверджується видатковими накладними №Д_004063 від 21.12.2021; № Д_004019 від 23.12.2021, №Д_004259 від 29.12.2021 за якими залишок вартості поставленого товару становить: 542 654,16 грн. Відповідно до порядку здійснення платежів в Державному підприємстві "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Відокремленим підрозділом якого є "Запорізька атомна електрична станція", платіж за договором своєчасно заявлений до резерву платежів ПК SAP ERР. Відокремлений підрозділ "Запорізька АЕС" прикладає максимум зусиль для вирішення питань проведення розрахунків з контрагентами та за фактом розподілу коштів зі сторони Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" відповідні платежі будуть здійснені. Розуміння вищевикладених обставин сприятиме збереженню ділових взаємовідносин, які склалися між товариством і відокремленим підрозділом, а також подальшій плідній співпраці.
Позивач вказав на те, що сума несплаченої заборгованості відповідача за поставлений товар складає 542 654,16 грн. натомість відповідачем не виконано належним чином своїх зобов'язань з оплати товару, в зв'язку з чим, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором поставки товару № 319(6)21УК від 05.11.2021/53-121-01-21-10887 від 19.11.2021, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є договір.
За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору поставки товару.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав своє зобов'язання за договором, а саме, поставив відповідачу товар на загальну суму 542 654,16 грн, що підтверджується двосторонньо підписаними видатковими накладними № Д_004063 від 21.12.2021, №Д_00401 від 23.12.2021, №Д_004259 від 29.12.2021 без заперечень та зауважень.
Позивач свої зобов'язання виконав належним чином, а саме поставив товар відповідачу зі складанням передбачених договором документів.
Згідно п. 3.2. договору, оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п.1.1. даного договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Пунктом 3.3 договору передбачено, що оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).
Однак, матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем товару, згідно умов Договору.
Разом з тим, відповідачем не надано належних та допустимих доказів навіть оплати суми товару без ПДВ.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що останній день для здійснення оплати за отриманий товар за видатковими накладними № Д_004063 від 21.12.2021, №Д_00401 від 23.12.2021, №Д_004259 від 29.12.2021 - 27.02.2022.
Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів сплати за отриманий товар на загальну суму 542654,16 грн., а отже заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за договором поставки товару № 319(6)21УК від 05.11.2021/53-121-01-21-10887 від 19.11.2021є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також позивачем у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання заявлено до стягнення 3% річних в сумі 9723,17 грн. за період з 28.02.2022 по 03.10.2022 та інфляційні втрати в сумі 87588,54 грн. за період з березня 2022 по серпень 2022.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У пункті 7.1. договору передбачено, що у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов'язань за договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства України.
Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України. (п. 1.2. постанови).
Відповідно до п. 3.1. зазначеної постанови, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідач вважає, що при здійсненні розрахунку 3% річних та інфляційних витрат позивач здійснював нарахування на суму вартості поставленого товару з урахуванням ПДВ, що не відповідає п.п. 3.2, 3.3 договору № 319(6)21УК від 05.11.2021/53-121-01-21-10887 від 19.11.2021. Неправильне визначення позивачем строків виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару за договором, в свою чергу, спричинило неправомірне нарахування інфляційних втрат та 3% річних.
Судом встановлено, що позивачем вірно визначені строки для здійснення оплати, а саме 60 календарних днів з дати поставки товару на підставі видаткових накладних.
Однак, вказані твердження відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки зазначена відповідачем сума в розмірі 542 654,16 грн не є сумою податку на додану вартість, а є грошовим зобов'язанням, яке повинно бути виконано покупцем за умовами договору, і за порушення якого передбачена встановлена законом або договором відповідальність.
Разом з тим відповідач вважає, що військова агресія Російської Федерації проти України та оголошений в зв'язку з цим воєнний стан в Україні є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), підтвердженими Торгово-промисловою палатою України, внаслідок настання якої ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП ЗАЕС об'єктивно позбавлений можливості виконати зобов'язання за договором поставки товару № 319(6)21УК від 05.11.2021/53-121-01-21-10887 від 19.11.2021 та які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання з оплати поставленого товару. Вказані твердження відповідача є безпідставними, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, встановлено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб введений воєнний стан на території України.
Згідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо.
Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 повідомила, що на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 р. № 671/97-ВР, Статуту ТПП України вона засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05:30 ранку 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
В подальшому Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", - продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб - 19.02.2023.
Суд зазначає, що 13.05.2022 на сайті ТПП України опубліковано офіційний лист ТПП України, в якому зазначено, що особа, яка порушує свої зобов'язання, у зв'язку із обставинами пов'язаними із військовою агресією Російської Федерації проти України, в період дії введеного воєнного стану, має право долучати до свого повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання зобов'язань за умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів у встановлений термін для можливості обґрунтованого перенесення строків виконання зобов'язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. При цьому, у разі необхідності, сторона, яка порушила свої зобов'язання в період дії форс-мажорних обставин, також має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) дотримуючись порядку встановленого Регламентом https://ucci.org.ua/dokumienti-dlia-zavantazhiennia за кожним зобов'язанням окремо.
Відповідно до п.п. 9.2, 9.3 договору наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою, згідно з законодавством України, або іншим уповноваженим органом, відповідно до законодавства України. Сторона, що зазнала дії форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов'язань за договором, письмово повідомляє іншу сторону про їх наявність, протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днів, відповідного підтверджуючого документу.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів повідомлення позивача про настання для ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька атомна електрична станція" ДП "НАЕК "Енергоатом" форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов'язань за цим договором, а також доказів на підтвердження їх настання.
Разом з тим, частиною 1 статті 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до ст. 617 ЦК України форс-мажор (він же - обставини непереборної сили) звільняє лише від відповідальності за порушення зобов'язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов'язання і не є підставою для припинення зобов'язань. Верховний Суд України (ВСУ) підкреслив, що платежі, встановлені у ст. 625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, як, наприклад, статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.
Верховний Суд України підкреслив, що платежі, встановлені ст.625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Статтею 617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, а стаття 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання.
Отже, Верховний Суд України розв'язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.
Таким чином, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд зазначає, що форс-мажорні обставини можуть звільнити товариство тільки від відповідальності за невиконання зобов'язань за спірним договором, тобто від нарахування штрафів/пені, проте не звільняють від необхідності виконання основних зобов'язань, що обумовлені договором, законом або стягнутої за рішенням суду.
Суд перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", враховуючи принцип диспозитивності, приходить до висновку, що вказана сума розрахована вірно, з урахуванням строків оплати по кожній видатковій накладній окремо, відповідає вимогам чинного законодавства, а отже 3% річних в сумі 9723,17 грн. та інфляційні втрати в 87588,54 грн. підлягають стягненню з відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код юридичної особи 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ватра Дніпровський регіон" (02222, м. Київ, вул. Пухівська, буд. 2, ідентифікаційний код юридичної особи 42038529) суму основного боргу в розмірі 542 654,16 грн (п'ятсот сорок дві тисячі шістсот п'ятдесят чотири гривень 16 коп.), 3% річних в розмірі 9723,17 грн (девять тисяч сімсот двадцять три гривень 17 коп.), інфляційні втрати в розмірі 87 588,54 грн (вісімдесят сім тисяч п'ятсот вісімдесят вісім грн. 54 коп) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 9599,48 грн (девять тисяч п'ятсот дев'яносто девять гривень 48 коп.). Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 04 січня 2023 року.
Суддя І. С. Горохов