03 січня 2023 року м. Чернігів Справа № 620/36/23
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Скалозуб Ю.О. перевіривши матеріали справи
за позовомОСОБА_1 вул АДРЕСА_1
доГоловного управління Національної поліції в Чернігівській області просп. Перемоги, буд. 74, м. Чернігів, 14000
провизнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 26.04.2019 по 28.10.2022.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
За характером спірних правовідносин і їх суб'єктним складом цей спір є публічно-правовим з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Зі змісту наведених норм слідує, що такий місячний строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Водночас частинами першою та другою статті 233 КЗпП України встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
На необхідності застосування до спірних правовідносин положень КЗпП України щодо можливості звернення до суду наполягав і позивач, зокрема, вказуючи на те, що у порушення вимог статті 116 КЗпП України у день звільнення з ним не проведено повний розрахунок, чим порушено вимоги законодавства про оплату праці.
У той же час позовні вимоги стосуються стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що не є заробітною платою, а тому на них не поширюються норми частини другої статті 233 КЗпП України.
За змістом статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20, розглядаючи спірне питання про дотримання позивачем строку звернення до суду з вимогою про стягнення компенсації за затримку повного розрахунку при звільненні (грошової компенсації за неотримане речове майно) висловив правову позицію, відповідно до якої строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України. Також вказано на усталену позицію Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.
З огляду на матеріали справи остаточний розрахунок при звільненні із позивачем проведено 28.10.2022, водночас до суду позивач звернувся з позовною заявою 30.12.2022, тобто з пропуском спеціального місячного строку, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно із ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Такі обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства, а тому, згідно з ст. 169 КАС України вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та вказати підстави для поновлення строку, протягом 10 днів з моменту отримання ухвали.
На підставі наведеного та керуючись ст.160, 161, ч. 1, 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліку протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду та роз'яснити, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Ю. О. Скалозуб