Справа № 420/17564/22
04 січня 2023 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови листом від 26.10.2022 р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно із п."а" ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити з 09.02.2022 р. ОСОБА_1 пенсію за вислугу років із п."а" ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та виплатити заборгованість з 09.02.2022 р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 30.08.2021 р. звільнений з Державної фіскальної служби України у запас Збройних Сил. Календарна вислуга років позивача складає 23 роки 03 місяці 22 дні, пільгова вислуга років - 34 роки 02 місяці 06 днів, загальний страховий стаж - 28 років 07 місяців 22 дні. За результатами розгляду подання ДФС України, ГУ ПФУ в Одеській області призначено пенсію позивачу відповідно до п."б" ст.12 Закону № 2262-ХІІ. Не погоджуючись з таким рішенням позивач звернувся до суду та рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.07.2022 р. у справі № 420/6736/22 визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області та зобов'язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.02.2022 р. про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п."а" ст.12 Закону № 2262-ХІІ, з урахуванням викладених у судовому рішенні висновків. Однак, відповідач листом від 26.10.2022 р. № 1500-0203-8/111674 повторно відмовив у призначенні пенсії відповідно до п."а" ч.1 ст.12 Закону 2262-ХІІ, тому позивач знову звернувся до суду.
Ухвалою від 07.12.2022 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк для подання до суду відзиву на позовну заяву.
20.12.2022 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує на те, що відповідно до п."а" ст.12 Закону № 2262-ХІІ для отримання права на призначення пенсії за вислугу років обов'язковою умовою є наявність саме календарної, а не загальної чи пільгової вислуги років. Оскільки на момент звільнення у позивача календарна вислуга років становила 23 роки 03 місяці 22 дні, тому підстав для призначення пенсії відповідно до п."а" ст.12 Закону № 2262-ХІІ відсутні, але є в наявності страховий стаж 28 років 07 місяців 22 дні, у зв'язку з чим Головним управлінням позивачу правомірно призначена пенсія за вислугу років відповідно до п."б" ст.12 Закону № 2262-ХІІ.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі виходячи з наступного.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Положеннями ч.1 ст.370 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Статтею 372 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст.373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частиною 5 статті 372 КАС України визначено що, процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Положеннями ч.1 ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 р. передбачено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р. (надалі - Конвенція), була ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 р., та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Згідно ч.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до чіткої й усталеної практики ЄСПЛ право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19.03.1997 р. у справі "Горнсбі проти Греції", п.40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі "Immobiliare Saffi" проти Італії", заява № 22774/93, п.66, ECHR 1999-V).
Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14.10.2010 р., яке набуло статусу остаточного 14.01.2011 р.).
Судом встановлено, що в обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 зазначає, що 08.02.2022 р. звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років на підставі п."а" ст.12 Закону № 2262-ХІІ, за результатами розгляду якої йому відмовлено в призначенні пенсії. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.07.2022 р. у справі № 420/6736/22, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2022 р., визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови у призначені пенсії за вислугу років за п."а" ст.12 Закону № 2262-ХІІ та зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області повторно розглянути заяву. Листом від 26.10.2022 р. № 1500-0203-8/111674 ГУ ПФУ в Одеській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 та відмовило у призначенні пенсії за вислугу років згідно із п."а" ст.12 Закону № 2262-ХІІ. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Тобто, в позовній заяві позивач фактично висловлює незгоду з діями ГУ ПФУ в Одеській області, вчиненими на виконання рішення суду по справі № 420/6736/22.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.07.2022 р. по справі № 420/6736/22, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2022 р.:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови листом від 08.04.2022 р. № 6143-3032/М-02/8-1500/22 у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно із п."а" ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 подану 09.02.2022 р. про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п."а" ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з урахуванням окреслених у судовому рішенні висновків та правової оцінки суду.
При цьому, вказаним судовим рішенням було встановлено, що вислуга років позивача з урахуванням часу служби, що підлягає зарахуванню на пільгових умовах становить більше 25 календарних років, а саме: 34 роки 02 місяці 06 днів, а тому позивач має право на призначення пенсії за вислугу років на підставі п."а" ст.12 Закону № 2262-ХІІ. Таким чином, суд дійшов до висновку, що дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови y призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно із п."а" ст.12 Закону № 2262-ХІІ є протиправними. Зважаючи на те, що судом встановлено протиправність дій ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови y призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно із п."а" ст.12 Закону № 2262-ХІІ, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п."а" ст.12 Закону № 2262-ХІІ з урахуванням окреслених у судовому рішенні висновків та правової оцінки суду.
Разом з тим, листом від 26.10.2022 р. № 1500-0203-8/111674, який оскаржується у даній справі, ГУ ПФУ в Одеській області повідомило ОСОБА_1 про розгляд його заяви на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.07.2022 р. по справі № 420/6736/22 та зазначило, що на момент звільнення календарна вислуга склала 23 рік 03 місяців 22 дні, а тому підстав для призначення пенсії відповідно до п."а" ст.12 Закону № 2262-ХІІ немає.
Тобто, звертаючись з даним позовом, позивач фактично просить суд зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області належним чином виконати рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/6736/22.
З системного аналізу вищезазначених законодавчих норм вбачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.
З урахуванням наведеного, суд вважає що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 р. у справі № 816/2016/17, від 21.11.2019 р. у справі № 802/1933/18-а, від 06.02.2019 р. у справі № 816/2016/17, від 08.12.2020 р. у справі № 540/326/20.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржені дії та рішення відповідача вчинені на виконання судового рішення у справі № 420/6736/22 можуть бути оскаржені тільки відповідно до ст.383 КАС України, а не шляхом подання нового позову.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Оскільки спір виник між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що й у справі № 640/6736/22, але на стадії виконання рішення суду під час його практичної реалізації, провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст.238, 243, 248 КАС України, суд -
ухвалив:
Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що в силу вимог ч.2 ст.239 КАС України повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня отримання ухвали.
Суддя О.І.Бездрабко
.