Справа № 420/14054/22
03 січня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Свиди Л.І.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову в призначенні пенсії №213050029358 від 22.09.2022 року, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати позивачу до трудового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком періоди роботи з 11.12.1984 по 29.04.1996 року на посаді поммайстера 6 розряду комплексної бригади 1 ткацького цеху 3 ткацького виробництва Херсонського ордена Леніна хлопчато-бумажного комбінату прядильно-ткацької фабрики та з 29.04.1996 року по 08.06.1998 на посаді поммайстера 6 розряду комплексної бригади 1 ткацького цеху 3 ткацького виробництва Відкритого акціонерного товариства «Херсонський хлопчато-бумажний комбінат», призначити позивачу пенсію за віком з 16.09.2022 року.
За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив, третій особі - пояснень на позовну заяву.
Позов обґрунтований позивачем тим, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення, а тому періоди його роботи з 11.12.1984 по 08.06.1998 року згідно трудової книжки має бути зарахований при визначені страхового стажу, оскільки підтверджений трудовою книжкою НОМЕР_1 від 13.12.1984 року.
Відзив на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області до суду не надійшов.
Пояснень на позовну від третьої особи до суду не надійшло.
Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення проти позову, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (вік 60 років).
16 вересня 2022 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Розглянувши звернення позивача за принципом «екстериторіальності» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області прийнято рішення №213050029358 від 22.09.2022 року про відмову в призначенні пенсії (аркуш справи 6).
В рішенні Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області №213050029358 від 22.09.2022 року зазначено про те, що пенсійний вік, визначений ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років. необхідний страховий стаж, визначений ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - 29 років. Вік заявника - 60 років. страховий стаж особи - 16 років 8 місяців 4 дні. За наданими документами до страхового стажу не враховано періоди роботи з 11.12.1984 по 08.06.1998 року, оскільки запис про звільнення не завірено підписом відповідальної особи, відсутня інформація про реорганізацію підприємства та відсутні дані в Реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Позивач не погодився із правомірністю зазначеного рішення та звернувся до суду із цим позовом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно із ч. 1 ст. 56, ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3, 20 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто з наведеного вбачається, що уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
З трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 у період з 11.12.1984 по 29.04.1996 року працював на посаді поммайстера 6 розряду комплексної бригади 1 ткацького цеху 3 ткацького виробництва Херсонського ордена Леніна хлопчато-бумажного комбінату прядильно-ткацької фабрики та у період з 29.04.1996 року по 08.06.1998 на посаді поммайстера 6 розряду комплексної бригади 1 ткацького цеху 3 ткацького виробництва Відкритого акціонерного товариства «Херсонський хлопчато-бумажний комбінат» (аркуш справи 7).
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що при розрахунку стажу для призначення пенсії позивача пенсійним органом не зараховано трудову діяльність позивача у періоди роботи з 11.12.1984 по 08.06.1998 року, оскільки запис про звільнення не завірено підписом відповідальної особи, відсутня інформація про реорганізацію підприємства та відсутні дані в Реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Порядок ведення трудових книжок, був урегульований «Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року № 162 та «Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58.
Згідно з п. 2.3 Інструкції № 162, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
У п. 2.4 Інструкції № 58, зокрема, зазначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
При цьому, обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.
Крім того, судом взято до уваги зміст положень Порядку № 637, відповідно до п. 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
При цьому, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 06.02.2018 у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, провадження № К/9901/2310/18.
Суд також зазначає, що на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальні недоліки оформлення записів трудової книжки, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства.
Крім того, Верховний Суд у іншій постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 14, ч. 10, 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками є, роботодавці, зокрема, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Статтею 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Відповідно до положень ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Отже, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Внаслідок невиконання страхувальником обов'язку по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаних підприємствах, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд вважає необхідним застосувати правові висновки Верховного суду, викладені у постанові від 20.03.2019 року по справі №688/947/17.
Верховний Суд зазначив, що відповідно до ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Отже, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Відтак, фактично внаслідок невиконання підприємством обов'язку по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
При цьому, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві. Неперерахування підприємством за позивача страхових внесків не є підставою для не включення відповідного періоду роботи до стажу, що дає право на трудову пенсію, оскільки відповідно до ст. 62 Закону №1058-ІV основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка працівника.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2020 року по справі №686/3264/16-а №6 зазначено необхідність застосування саме записів у трудовій книжці, а надання довідок вимагається у разі відсутності в ній відповідних записів.
Враховуючи вищевикладені обставини, для обчислення стажу роботи при призначенні пенсії позивачу мають бути зараховані періоди роботи позивача з 11.12.1984 по 08.06.1998 року, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №213050029358 від 22.09.2022 року, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №213050029358 від 22.09.2022 року, у суду є всі підстави для зобов'язання відповідача зарахувати до стажу роботи для призначення йому пенсії за віком періоди роботи з 11.12.1984 по 08.06.1998 року та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 16 вересня 2022 року із врахуванням висновків суду.
При цьому, щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача призначити йому пенсію за віком суд зазначає про їх передчасність, оскільки судом досліджувалося лише питання правомірності не зарахування до стажу роботи певних періодів його роботи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані, відповідають вимогам законодавства та підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, а також зобов'язання відповідача зарахувати до стажу роботи для призначення йому пенсії за віком періоди роботи з 11.12.1984 по 08.06.1998 року та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 16 вересня 2022 року із врахуванням висновків суду та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 16 вересня 2022 року із врахуванням висновків суду, а в іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, буд. 1, м. Суми, Сумська область, 40030, код ЄДРПОУ 21108013), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову в призначенні пенсії №213050029358 від 22.09.2022 року, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати позивачу до трудового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком періоди роботи з 11.12.1984 по 29.04.1996 року на посаді поммайстера 6 розряду комплексної бригади 1 ткацького цеху 3 ткацького виробництва Херсонського ордена Леніна хлопчато-бумажного комбінату прядильно-ткацької фабрики та з 29.04.1996 року по 08.06.1998 на посаді поммайстера 6 розряду комплексної бригади 1 ткацького цеху 3 ткацького виробництва Відкритого акціонерного товариства «Херсонський хлопчато-бумажний комбінат», призначити позивачу пенсію за віком з 16.09.2022 року - задовольнити частково.
Визнати противним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову в призначенні пенсії №213050029358 від 22.09.2022 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до стажу роботи для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком періоди роботи з 11.12.1984 по 08.06.1998 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 16 вересня 2022 року із врахуванням висновків суду.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, буд. 1, м. Суми, Сумська область, 40030, код ЄДРПОУ 21108013) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Л.І. Свида