справа №380/10293/22
04 січня 2023 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення коштів,-
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ) про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати компенсації за неотримане речове майно та індексації грошового забезпечення, починаючи з 17 липня 2019 року по 27 червня 2022 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач не провів з позивачем усіх необхідних розрахунків, а саме, не була виплачена індексація грошового забезпечення з урахуванням базового місяця січня 2008 рік за період з січня 2016 року по лютий 2018 року та грошова компенсація вартості за неотримане речове майно на підставі довідки №54 від 20.08.2019 року. На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/10044/20 від 17 червня 2021 року позивачу нараховано грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у розмірі 33642,23 грн. на підставі довідки №54 від 20.08.2019 року. На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/22671/21 від 04 лютого 2022 року позивачу нараховано індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року з урахуванням базового місяця січня 2008 рік в сумі 81887,10 грн. Позивач вважає, що існує затримка розрахунку при звільненні, починаючи з 17 липня 2019 року по 27 червня 2022 року, яка не була йому виплачена, що і стало підставою для звернення до суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого - суддю Кухар Н.А.
Ухвалою судді від 02 серпня 2022 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу час для усунення недоліків позовної заяви, шляхом сплати судового збору.
Ухвалою суду від 08 серпня 2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 25 серпня 2022 року у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду відмовлено.
Ухвалою суду від 13 вересня 2022 року витребувано у Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України належним чином засвідчену копію довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за останні два місяці перед звільненням.
Ухвалою суду від 05 жовтня 2022 року витребувано у Центрального архівного відділу Національної гвардії України належним чином засвідчену копію довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за останні два місяці перед звільненням.
Ухвалою про відкриття провадження запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (вх. №54682 від 23.08.2022 року), де просив у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне. Згідно практики Верховного Суду суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. В разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційно розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Тобто залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Частиною 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України по стройовій частині від 17.07.2019 №154 прапорщика ОСОБА_1 (Г-013594), звільненого відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з військової служби у запас наказом начальника Західного територіального управління Національної гвардії України від 09.07.2019 № 52 по особовому складу, за станом здоров'я, з 17.07.2019 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
Фінансовою службою Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання НГУ видано довідку № 54 про вартість речового майна, що належить до видачі прапорщику ОСОБА_1 від 20.08.2019, згідно якої вартість неотриманого речового майна згідно переліку у довідці визначено у розмірі 34154,55 грн.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з зверненнями про виплату компенсації вартості за неотримане речове майно.
На звернення позивача ВЧ НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання НГУ надано відповіді від 20.08.2019 № 50/14/27/3-884, від 18.09.2019 № 50/14/27/3-1024 про проведення відповідної виплати після надходження коштів з добровольчого органу.
Листом від 07.05.2020 № 50/14/27/3-580 ВЧ НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання НГУ позивача повідомлено про те, що сума грошової компенсації згідно довідки-розрахунку № 54 від 20.08.2019 була нарахована не правильно посадовою особою - начальником речової служби військової частини ОСОБА_2 та про те, що видано нову довідку № 174 від 04.05.2020, згідно якої сума компенсації за неотримане речове майно позивача становить 8923 грн.
Не погодившись з діями та бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та невиплати компенсації за неотримане речове майно у належному розмірі позивач звернувся до суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/22671/21 від 04 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково - визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 у зв'язку з звільненням з військової служби грошової компенсації за неотримане речове майно; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно у розмірі 34154,55 грн. на підставі довідки № 54 від 20.08.2019 року; в задоволенні іншої позовної вимоги відмовлено.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/22671/21 від 04 лютого 2022 року позивачу нараховано грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на підставі довідки №54 від 20.08.2019 року. у розмірі 33642,23 грн. (8789,45 грн. з яких було виплачено 27.04.2021 року та 24852,78 грн. - 28.09.2021 року).
Відповідно до листа відповідача №50/14/33-к-1108 від 09.09.2020 року адресованому позивачу за період з 01.01.2017 року по 17.07.2019 року базовими місяцями для нарахування йому індексації були: січень 2016 року, серпень 2017 року, січень 2018 року, лютий 2018 року, березень 2018 року.
Окрім того, із картки особового рахунку на виплату грошового забезпечення позивача №274, яка міститься в матеріалах справи, вбачається, що за спірний період було нараховано індексацію грошового забезпечення у наступних розмірах (липень 2016 року - листопад 2016 року - по 59 грн. 45 коп.; грудень 2016 року - 193 грн. 85 коп.).
Не погодившись із сумою виплаченої відповідачем індексації грошового забезпечення позивач звернувся із позовом до суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року у справі №380/10044/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково - визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період із січня 2016 року по лютий 2018 року у розмірі 496 грн. 10 коп.; зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 Національної Гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з урахуванням базового місяця січня 2008 рік за період з січня 2016 року по лютий 2018 року відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року; в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Відповідно до банківської виписки з карткового рахунку ОСОБА_1 від 24.02.2022 року, на банківський рахунок позивача 27.06.2022 року надійшли кошти в розмірі 81887,10 грн. грн.
Позивач вважаючи, що період затримки розрахунку при звільненні склав з 17 липня 2019 року по 27 червня 2022 року, тому відповідач зобов'язаний сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку чого ним здійснено не було, що стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.
При вирішення спору суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.3 ст.9 Закон № 2011-XII).
Статтею 116 Кодексу законів про працю України на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов'язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Вказаними нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
За змістом частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Частина перша статті 117 Кодексу законів про працю України стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору умисно або з необережності не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.
Частина друга статті 117 Кодексу законів про працю України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем і колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 Кодексу законів про працю України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 Кодексу законів про працю України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
Відтак Велика Палата підсумувала, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, в тому числі й після прийняття судового рішення.
Також зазначено про те, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.
Крім того, оскільки відповідач не провів з позивачем при звільнення з військової служби остаточний розрахунок, позивач має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 та від 13.05.2020 у справі № 810/451/17 (провадження № 11-1210апп19).
Суд встановив, що позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 17 липня 2019 року.
Остаточний розрахунок з позивачем за рішенням суду проведений відповідачем тільки 27.06.2022 року, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача то суд вважає, що період, протягом якого відповідач не виконував свій обов'язок щодо виплати належних позивачеві, як звільненому працівникові, сум, є період з 18.07.2019 року по 26.06.2022 року. Вказаний період становить 1075 календарних днів.
Аналогічна позиція щодо схожих правовідносин викладена Верховним Судом у постанові від 31.10.2019 року у справі № 825/598/17.
Розрахунок належної до стягнення на користь позивача середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні здійснюється за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/10044/20 від 17 червня 2021 року позивачу нараховано грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у розмірі 33642,23 грн. на підставі довідки №54 від 20.08.2019 року та на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/22671/21 від 04 лютого 2022 року позивачу нараховано індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року з урахуванням базового місяця січня 2008 рік в сумі 81887,10 грн. з порушенням строків їх виплати.
Оскільки остаточний розрахунок із позивачем у зв'язку із звільненням проведено виплатою індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця - січень 2008 року - 27.06.2022 року, то із відповідача належить стягнути середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 18.07.2019 року по 26.06.2022 року, терміном 1075 календарних днів.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.
У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до п. 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.
При задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
При розгляді даної справи суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 24.10.2011 року у справі № 6-39цс11 та у Пленумі Верховного Суду України у Постанові від 24 грудня 1999 року № 13, а також постанову Верховного Суду від 04.04.2018 року у справі № 524/1714/16-а (К/9901/8793/18), висновки Верховного Суду України від 27.04.2016 року по справі №6-113цс16 щодо застосування принципу співмірності, з урахуванням таких обставин, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати тощо.
Аналогічна позиція викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року по справі № 806/2473/18, від 24 липня 2019 року по справі № 805/3167/18-а, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2019 року у справі № 662/1626/17, від 17 січня 2019 року по справі № 2-1579/11.
Відповідно до картки особового рахунку на виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2019 рік за два повні місяці перед звільненням становив: за травень 2019 року - 12288,58 грн., червень 2019 року - 12156,13 грн., усього - 24444,71 грн.; при ділення цієї суми на 61 день середньоденне (в календарних днях) грошове забезпечення становить 400,73 грн.
Враховуючи, що недоплачена сума індексації грошового забезпечення (81887,10 грн.) та грошова компенсація вартості за неотримане речове майно (33642,23 грн.) становлять в сумі 115 529,33 грн. і є меншою ніж середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 430784,75 грн. (1075 днів затримки розрахунку*400,73 грн.) суд вважає за можливе застосувати до даних правовідносин принцип співмірності.
Зокрема, істотність частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 115 529,33 грн./430784,75 грн. (сума індексації грошового забезпеченням та грошова компенсація вартості за неотримане речове майно/середній заробіток за весь час затримки розрахунку) =0,27.
Сума, яка підлягає відшкодуванню становить: 400,73 грн. (середня заробітна плата позивача за один робочий день) х 0,27 х 1075 (дні затримки розрахунку) = 116 311,88 грн.
Отже, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути нарахований та виплачений позивачу у розмірі 116 311,88 грн. з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника.
Аналогічна правова позиція щодо застосування принципу співмірності до подібних правовідносин викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року по справі № 806/345/16, від 18 липня 2018 року у справі № 825/325/16, від 04.04.2018 року у справі №524/1714/16-а, у постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 року у справі №6-39цс11.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України середнього грошового забезпечення за затримку повного розрахунку при звільненні (в частині невиплати індексації грошового забезпечення та грошової компенсації вартості за неотримане речове майно) за період з 18.07.2019 року по 26.06.2022 року в сумі 116 311,88 грн.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задоволити частково.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 992,40 грн.
Отже, відповідно до положень ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 992,40 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 90, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення коштів - задоволити частково.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (в частині невиплати індексації грошового забезпечення та грошової компенсації вартості за неотримане речове майно) за період з 18.07.2019 року по 26.06.2022 року у розмірі 116311 (сто шістнадцять тисяч триста одинадцять) грн. 88 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) сплачений судовий збір в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кухар Н.А.