04 січня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/5393/22
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Науменка В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (Хмельницьке шоссе, 7 км., м. Вінниця, 21028, ЄДРПОУ 13322403)
до відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, 25009, ЄДРПОУ 20632802)
про визнання протиправним і скасування рішення, та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, через уповноваженого представника адвоката Неверчак Є.Б., звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
1) Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 11.10.2022 року №111450001589 про відмову в поновленні виплати пенсії;
2) Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зрахувати до страхового стажу для пенсії період роботи у СПМК-1 (спеціалізована пересувна механізована колона №1) тресту «Каршиирмонтаж» з 20.07.1984 р. по 18.11.1991 р.
3) Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області поновити виплату пенсії з листопада 2021 р. за заявою від 07.09.2022 р.;
4) Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 13.09.2022 року №111450001589 про відмову в здійсненні перерахунку пенсії із врахуванням заробітної плати за період з 01.01.1985 р. по 31.12.1990 р., згідно довідки Каршинського районного державного архіву Республіки Узбекистан №1456 від 07.10.2021 р.;
5) Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити перерахунок пенсії із врахуванням заробітної плати за період з 01.01.1985 р. по 31.12.1990 р., згідно довідки Каршинського районного державного архіву Республіки Узбекистан №1456 від 07.10.2021 р.
Позов мотивовано тим, що позивач, за місяць до досягнення ним 60 років ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 19.09.2021 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області з заявою про призначення пенсії за віком. Однак, відповідач-2 відмовив у призначенні йому пенсії за віком у зв'язку з тим, що страховий стаж заявника з 20.07.1984 р. по 18.11.1991 р. не враховано, наявного стажу недостатньо для призначення пенсії за віком. До страхового стажу не зараховано період роботи у СПМК-1 (спеціалізована пересувна механізована колона №1) тресту «Каршиирмонтаж», оскільки запис у трудовій книжці про звільнення з роботи не мітить посаду та підпис особи, якою зроблено такий запис. Отримавши архівний витяг з наказу про звільнення та довідку про заробітну плату за спірний період, позивач вдруге звернувся до відповідача-2 із заявою про призначення пенсії за віком. За результатами розгляду заяви відповідачем-1 в умовах екстериторіальності було прийнято рішення №111450001589 від 02.12.2021 року про призначення пенсії, а згодом, рішенням від 21.12.2021 року було припинено виплату пенсії у зв'язку з недостовірними відомостями про період роботи з 20.07.1984 р. по 18.11.1991 р., а саме розбіжностями в даних довідок архівного відділу та записами в трудовій книжці, та відмовлено у поновленні виплати пенсії в подальшому рішенням від 11.10.2022 року №111450001589.
Позивач вважає таку відмову неправомірною, що й стало підставою для звернення до суду.
Суддя ухвалою від 28.11.2022 року залишив без руху позовну заяву та встановив строк для усунення недоліків - доплати судового збору. Позивач на виконання ухвали надав суду докази усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 01.12.2022 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін, сторонам встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій (а.с.53).
У період з 29.12.2022 року по 03.01.2023 року суддя не здійснював правосуддя у зв'язку з перебуванням у щорічній відпустці.
Від відповідача-2 14.12.2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, що ОСОБА_1 з 09.10.2021 призначено пенсію за віком за нормами Закону. Стаж роботи становив 31 рік 2 місяці 7 днів. В ході перевірки було встановлено безпідставне врахування страхового стажу з 15.01.1985 по 31.12.1990 згідно довідки про заробітну плату, виданої Територіальним управлінням по архівному відділу Каршинського районного державного архіву документів по особовому складу Республіки Казахстан від 10.07.2021 № 1456, оскільки відсутній акт зустрічної перевірки довідки про заробітну плату та факту роботи, а тому рішення щодо призначення пенсії від 02.12.2021 №111450001589 переглянуто та прийнято нове рішення № 111450001589 від 21.12.2021 про відмову в призначенні пенсії в зв'язку з відсутністю необхідного стажу. Страховий стаж після доопрацювання становить 25 років 3 місяці 6 днів, про що листом від 23.12.2021№1100-0303-8/55168 повідомлено позивача (а.с. 57-60).
Відповідачем-1 19.12.2022 року до суду надано відзив на позов, за змістом якого, ГУ ПФУ у Вінницькій області вважає спірне рішення №111450001589 від 21.12.2022 року, правомірним та таким, що винесено з дотриманням законодавства при виконанні владних повноважень. Зазначив, що в розрахунок страхового стажу не враховано періоди роботи з 20.07.1984 р. по 18.11.1991 р. у СПМК-1 (спеціалізована пересувна механізована колона №1) тресту «Каршиирмонтаж», оскільки записи в трудовій книжці здійснені із порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, а саме, містить виправлення в записі дати прийняття на роботу та не відповідають даним архівних довідок (а.с. 94-99).
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що він виник у зв'язку з незарахуванням до страхового стажу окремого періоду роботи позивача у зв'язку з невідповідністю даних трудової книжки архівним документам.
Відповідно до копії паспорта, що міститься в матеріалах справи (а.с.11), 08.10.2021 року позивачеві виповнилось 60 років, що дає право на призначення пенсії за віком.
Відповідачі 1 та 2 у відзивах зазначають, що під час визначення права на пенсію та припинення виплати пенсії відповідачі діяли у межах повноважень та у спосіб, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не зараховано під час опрацювання заяви на призначення пенсії період роботи з 20.07.1984 р. по 18.11.1991 р. у СПМК-1 (спеціалізована пересувна механізована колона №1) тресту «Каршиирмонтаж», оскільки запис про звільнення з роботи у трудовій книжці не містив посади та підпису особи яка його здійснила та не відповідає даним архівних довідок про цей період роботи.
Суд не погоджується з такими доводами відповідачів з наступних підстав.
За приписами статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права, свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав, свобод людини є головним обов'язком держави.
На підставі статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі по тексту - Закон №1058-IV) та Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 року (далі по тексту - Закон №1788-XII)
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 26 Закону №1058-ІV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років у період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року за наявності страхового стажу не менше 28 років.
Статтею 62 Закону України №1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 року у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі №446/656/17, від 21.05.2020 року у справі №550/927/17, від 25 лютого 2021 року у справі № 683/3705/16-а.
Як вже встановлено судом, позивачу припинено виплату пенсії, оскільки запис про період роботи з 20.07.1984 року по 18.11.1991 року у трудовій книжці має розбіжності з архівними даними.
Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 05.10.78 року, позивач у період з 20.07.1984 року (наказ про призначення 46-к від 23.04.1984) по 04.07.1991 року (наказ про звільнення №69-к від 04.12.1991) працював електромонтажником у СПМК-1 (спеціалізована пересувна механізована колона №1) тресту «Каршиирмонтаж», запис про звільнення містить печатку, проте не містить посади та підпису особи що здійснила запис (а.с 18). Натомість в копії первинного документа - витягу з наказу про звільнення №69-к від 04.12.1991 вказано, що позивача звільнено з 18.11.1991 року.
Вперше позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України 15.09.2021 року, за два тижні до настання пенсійного віку, з анкетою про автоматичне призначення пенсії (а.с. 61). За результатами розгляду якої позивача було поінформовано про необхідність надання додаткових підтверджень (архівними довідками, первинними документами) періоду роботи з 20.07.1984 року по 18.11.1991 року у СПМК-1 (спеціалізована пересувна механізована колона №1) тресту «Каршиирмонтаж».
Позивач 29.11.2021 року, після отримання архівних документів, звернувся вдруге до головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області з заявою про призначення пенсії за віком, яку було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області та прийнято рішення №111450001589 від 02.12.2021 про призначення пенсії за віком з 09.10.2021 року.
21.12.2021 року протокольним рішенням відповідача-2 №111450001589 припинено виплату пенсії (а.с. 23) на підставі пункту 1 частини 1 статті 49 Закону №1058-ІV, а саме по причині виявлення невідповідності даних записів у трудовій книжці первинним документам.
Суд звертає увагу, що такі недоліки не можуть бути належною підставою для неврахування періодів роботи позивача до страхового стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, такі дані є формальністю та не впливають на зміст самих записів.
Належних доказів недостовірності даних трудової книжки відповідачами суду не надано. А отже, рішення про припинення виплати пенсії було винесено протиправно.
Відповідно до статті 101 Закон №1788-XI органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області направлено лист від 31.08.2022 року від 1100-0303-10/29915 до уповноваженого органу Республіки Узбекистан, з проханням провести перевірку достовірності сум заробітної плати та факту роботи у СПМК-1 (спеціалізована пересувна механізована колона №1) тресту «Каршиирмонтаж» позивача за спірний період (а.с 68).
Рішенням про припинення виплати пенсії Відповідач-2 переклав відповідальність за достовірність архівних документів на позивача, позбавивши його права на гарантовану державою та Конституцією України соціальну виплату.
У даному випадку слід застосувати правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 06 квітня 2022 року у справі № 607/7638/17, який полягає у наступному.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.
Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17.
Суд наголошує, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача. Разом з тим, доказів які б спростовували спірний період трудової діяльності позивача відповідач не надав.
Щодо способу захисту порушених прав позивача, визначеного у позові, суд зазначає наступне.
Позивачем заявлено вимогу про визнання протиправним та скасування рішення відповідача №111450001589 від 11.10.2022 року про відмову у поновленні виплати пенсії.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За правилами статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Оскільки скасування рішення №111450001589 від 11.10.2022 року саме по собі, без скасування рішення №111450001589 від 21.12.2021 року не поновить порушеного права позивача на отримання пенсії, а недостовірність відомостей, що містяться в документах, на підставі яких було призначено пенсію, відповідачами не доведена, слід дійти висновку, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення від 21.12.2021 року про припинення виплати пенсії та зобов'язання поновити виплату пенсії позивачу з дня припинення такої виплати.
З огляду на викладене, суд вважає доцільним та необхідним для повного та ефективного захисту порушених прав позивача вийти за межі позовних вимог в частині визначення рішень, що є протиправними та підлягають скасуванню.
Таким чином, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача в цьому випадку є визнання протиправними дій відповідача, щодо припинення виплати призначеної пенсії за віком, скасування рішення від 21.12.2021 р. та від 11.10.2022 року та зобов'язати відповідача-2 поновити виплату пенсії позивачу з дати зупинення.
Щодо вимоги позивача про проведення перерахунку пенсії із врахуванням заробітної плати за період з 01.01.1985 р. по 31.12.1990 р., згідно довідки Каршинського районного державного архіву Республіки Узбекистан №1456 від 07.10.2021 р., суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону 1058, за бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем відмовлено в опрацюванні наданої позивачем довідки про заробітну плату на підставі непідтвердження даних про заробітну плату за вказаний у ній період первинними документами.
Матеріали справи не містять доказів надання позивачем/та або його уповноваженим представником відповідачеві-2 підтвердження первинними документами сум заробітної плати, що містяться у довідці Каршинського районного державного архіву Республіки Узбекистан №1456 від 07.10.2021 р., а отже позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Згідно частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно з частиною 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Наведене свідчить, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів захисту прав та інтересів особи, порушених суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення та фактичним обставинам справи.
За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.04.2018 року у справі №П/9901/137/18 (№800/426/17), під протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Отже, враховуючи встановлені обставини у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд приходить до висновку, про наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно квитанцій про сплату судового збору, позивачем за подання даного адміністративного позову було сплачено судовий збір в розмірі 1984,80 грн. (а.с. 36, 52).
Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 992.40 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №111450001589 від 21.12.2021 щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 ;
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №111450001589 від 11.10.2022 про відмову в поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області поновити ОСОБА_1 виплату призначеної пенсії за віком згідно рішення №111450001589 від 02.12.2021 року, з дня зупинення виплати.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області витрати по сплаті судового збору у сумі 496,20 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області витрати по сплаті судового збору у сумі 496,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. Науменко