04 січня 2023 року справа №320/9893/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України.
Предметом даної позовної заяви є вимога позивача нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2014, 2015, 2016, 2017 року.
Від відповідача на адресу суду 28.11.2022 року надійшов відзив у якому він заперечував вимоги позивача посилаючись на те, що відповідно до п. 4 ст. 10-1 Закону "Про соціальний і правовий захист військоволужбовців та членам їх сімей" передбачено лише один вид додаткової відпустки до якого не відноситься додаткова відпустка , як учаснику бойових дій.
Також відповідач зазначив, що в цей час діяв особливий період і на цей час позивач не мав законних підстав скористатись соєю пільгою, а отже і права на компесацію не має.
Позивач звертає увагу суду, що по відношенню до даної справи як типової Верховним Судом було розглянуто зразкову справу №620/4218/18. Однак суд, виходячи зі змісту постанови Верховного Суду від 21.08.2019 року, висновує, що дана постанова була винесена без застосування правил зразкової справи та не містить вказівку на ознаки типової справи. Як наслідок, суд не може застосувати правила ст. 291 КАСУ та розглянути дану справу як типову по відношенню до рішення Верховного суду від 21.08.2019 у справі №620/4218/18. Разом з тим, висновки Верховного Суду зазначеній вище справі №620/4218/18 будуть враховані судом в порядку виконання ст. 242 КАС України.
Всебічно з'ясувавши обставини справи, суд зазначає наступне.
Згідно із пунктом 12 статті 12 Закону № 3551-ХІІ учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Відповідно до статті 16-2 Закону №504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначенийЗаконом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно доЗакону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 19171991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Згідно з пунктом 8 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно доЗакону України"Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Згідно з пунктом 18 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
Однак Законом №2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.
Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Таким чином, доводи відповідача є необґрунтованими.
Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.
Така ж правова позиція викладена в Постанові Верховного суду від 21.08.2019 у справі №620/4218/18.
Відповідно до ст. 5 КАС України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Ефективний спосіб захисту прав, свобод та інтересів позивача повинно бути здійснено шляхом визнання дій відповідача протиправними, та зобов'язати нарахувати і виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2014, 2015, 2016, 2017 року.
Під час звернення з даним позовом до суду позивач судовий збір не сплачував, оскільки є звільненим від сплати судового відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" як учасника бойових дій.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати протиправною бездіяльність Фінансового Управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки за 2014, 2015, 2016, 2017 року, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення -- червень 2017 року.
3. Зобов'язати Фінансове Управління Генерального штабу Збройних Сил України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки за 2014, 2015, 2016, 2017 року, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення -- червень 2017 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Терлецька О.О.