ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"27" грудня 2022 р. справа № 300/3246/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шумея М.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Державна екологічна інспекція у Івано-Франківській області про стягнення заборгованості по заробітній платі та з компенсації за невикористану відпустку при звільненні
12.08.2022 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної екологічної інспекції України, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Державна екологічна інспекція у Івано-Франківській області, в якому просить: стягнути на його користь з Державної екологічної інспекції України заборгованість по заробітній платі за період з 26.10.2021 по 13.08.2022 в сумі 19 124,65 грн.; стягнути на користь позивача з Державної екологічної інспекції України заборгованість з компенсації за невикористану відпустку при звільненні у сумі 33107,42 грн., стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч статті 50 Закону України "Про державну службу", роботодавець не в повному розмірі виплачував йому заробітну плату, а саме посадовий оклад не відповідає постанові Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15 (в редакції постанови від 13 січня 2021 року і в редакції постанови від 2 лютого 2022 року № 89), якою затверджена схема посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2021-2022 роках. Як результат, не в повному обсязі виплачувалася надбавка за вислугу років і занижувалася виплата за ранг державної служби. В свою чергу не виплата в повному обсязі заробатної плати призвела до суттєвого заниження середньої заробітної плати яка враховується при виплаті компенсації за невикористану відпустку при звільненні.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.08.2022 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків. Позивач виконав вказану ухвалу.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.09.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
07.11.2022 Державна екологічна інспекція України подала до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позову та просить відмовити повністю у задоволенні позовних вимог та здійснювати розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження із заміною засідання розгляду справи по суті підготовчим засіданням, а також просить розгляд справи проводити за участі представника Державної екологічної інспекції України з викликом сторін.
21.11.2022 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій не погоджується із відзивом. Просить задовольнити позов.
22.04.2015 позивач ОСОБА_1 наказом Державної екологічної інспекції України №111-о призначений на посаду начальника Державної екологічної інспекції в Івано Франківській області - Головним державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області.
22.10.2021 позивач наказом Державної екологічної інспекції України 153-тр/р, на виконання постанови Восьмого апеляційного суду у справі №891, - поновлений на посаді.
24.06.2022 позивач, наказом Державної екологічної інспекції України №59-тр/т звільнений з посади.
В період з 26.10.2021 по 13.07.2021 позивачу відповідачем виплачувалась заробітна плата, при звільненні йому була виплачено компенсацію за невикористану відпустку.
13.07.2022 - Головою ліквідаційної комісії Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області В. Колегагаєм, позивачу був оголошений наказ №4-0 від 12 липня 2022 року, яким: пунктом 3. - наказано ВВАЖАТИ 13 липня 2022 року останнім робочим днем ОСОБА_1 , начальника Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області; пунктом 4 - наказано здійснити остаточний розрахунок з позивачем та виплатити йому грошову компенсацію за 80 (вісімдесят) днів невикористаної щорічної та додаткової відпустки відпустки за період з 27.03.2020 по 13.07.2022.
Відповідно, 13.07.2022 був занесений відповідний запис в трудову книжку і оплачений згідно розрахункового листа.
Позивач стверджує, що всупереч ст. 50 Закону України "Про державну службу", роботодавець не в повному розмірі виплачував йому заробітну плату, а саме, посадовий оклад не відповідає Постанові Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15 (в редакції постанови від 13 січня 2021 року і в редакції постанови від 2 лютого 2022 р. № 89 ), якою затверджена схема посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2021/22 роках. Як результат, не в повному обсязі виплачувалася надбавка за вислугу років і занижувалася виплата за ранг державної служби. В свою чергу не виплата в повному обсязі заробітної плати призвела до суттєвого заниження середньої заробітної плати яка враховується при виплаті компенсації за невикористану відпустку при звільненні.
На підставі вище викладеного, позивач звернувся до суду за захистом свої порушених прав та законних інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься і відповідач) зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Посадові оклади держслужбовців визначаються в залежності від категорії та підкатегорії конкретної посади, що визначаються Кабміном (ч. 4 ст. 6 Закону "Про державну службу"). Вказаним законом створений перелік посад державної служби по категоріям і підкатегоріям, по кожній посаді визначений грошовий оклад.
Відповідно до ст. 50 ЗУ "Про державну службу", заробітна плата державного службовця складається з: посадового окладу, надбавки, за вислугу років, надбавки за ранг державного службовця, премії (у разі встановлення).
Відповідно до ст. 51 ЗУ "Про державну службу", схема посадових окладів на посадах державної служби та умови оплати праці державних службовців, з якими укладаються контракти про проходження державної служби, визначаються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відповідно до затвердженого Національним агентством України з питань державної служби Каталогу типових посад державної служби і критеріїв віднесення до таких посад від 18.12.2020 р. за №246-20, до другого керівного рівня відносяться: Вища керівна посада державної служби в державному органі (зі статусом юридичної особи) у складі апарату (секретаріату) державного органу, юрисдикція якого поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва та Севастополя, Основною метою посади є керівництво та організація роботи державного органу, його апарату (секретаріату) на міжобласному або обласному рівні, координація та контроль діяльності територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління державного органу (за наявності).
Державна екологічна Інспекція в Івано-Франківській області - є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, емблему, власні бланки, рахунки в органах Казначейства, повноваження її поширюються на одну область. Начальник Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області являється - Головним державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області, керівником державного органу (юридичної особи), посадовий оклад який визначається у межах діапазону посадових окладів підкатегорії Б1.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 р. № 15 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 січня 2021 р. № 15 і застосовується з 1 січня 2021 року) затверджена схема посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2021 році, відповідно до якої, розмір посадового окладу на посаді державної служби категорії Б, підкатегорії Б1 в державних органах , керівника департаменту, головного управління, служби юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва та Севастополя - становить 12 000 грн. (дванадцять тисяч гривень гривень).
Відповідно до змін, внесеними до вище вказаної постанови в редакції постанови Кабінету Міністрів України від від 2 лютого 2022 р. № 89 яка застосовується з 1 січня 2022 року, затверджена схема посадового окладу на вище вказаній посаді у 2022 році збільшена і становить 12 800 грн. (дванадцять тисяч вісімсот гривень).
Позивачу присвоєно 4(четвертий) ранг державної служби, отже згідно постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 р. № 15, розмір надбавки до посадового окладу за ранг державної служби становить 700 (сімсот) гривень.
З 26 жовтня 2021 р. позивачу встановлено надбавку в розмірі 30% до посадового окладу.
Отже виходячи з викладеного, заробітна плата позивача ( посадовий оклад + надбавка за вислугу років + надбавка за ранг державного службовця) повинна була становити :
2021 рік - 12 000 грн.(оклад) + 3 600 грн. (надбавка за вислугу років) + 700 грн. (ранг) = 16 300 грн.
2022 рік - 12 800 грн. (оклад) + 3 840 грн. (надбавка за вислугу років) + 700 грн. (ранг) = 17 340 грн.
Позивачем на основі розрахункових листів за період з 26.10.2021 р. по 13.07.2022р. складена порівняльна таблиця, з якої вбачається скільки в 2021-2022 роках відпрацьовано робочих днів (помісячно), які суми виплачені, які повинні були виплачені, а також сума заборгованості.
Відтак, сума заборгованості по заробітній платі позивача за період з 26.10.2021 по 13.08.2022 становить - 19 124.65 грн.
Щодо недоотриманої компенсації за невикористану відпустку, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 47 КЗпП на роботодавця покладено обов'язок в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним остаточний розрахунок у встановлені строки.
Відповідно до ст. 83 КЗпП України та ст. 24 Закону України "Про відпустки" передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також дні додатковоївідпустки.
На виконання наказу Державної екологічної інспекції України від 27.06.2022р. №59-тр/т, головою ліквідаційної комісії Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області 12.07.2022р. видано наказ №4-о, в якому в п.4 наказано здійснити остаточний розрахунок та виплатити позивачу грошову компенсацію за 80 календарних невикористаної відпустки.
Під час нарахування сум, що підлягають до виплати у зв'язку з виходом працівника у відпустку, а також виплати грошової компенсації за невикористану відпустку підлягають застосуванню положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.
Відповідно до неї, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки. Абзац перший пункту 7 із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету міністрів України № 185 ( 185-97-п ) від 24.02.97; в редакції Постанови Кабінету міністрів України № 1213.
Отже, правильними є висновки позивача про те, що розрахунок компенсації за невикористані відпустки проводиться за наступною формулою: кількість робочих днів за останні перед наданням відпустки 12 місяців (розрахунковий період) необхідно помножити на середньоденну заробітну плату, результатом чого буде сумарний заробіток за останні перед наданням відпустки 12 місяців, який потрібно поділити на кількість календарних днів у розрахунковому періоді та помножити на дні невикористаної відпустки.
Як видно з порівняльної таблиці, позивачем відпрацьовано 167 робочих дні, за що він повинен був отримати 132 984.79 грн. (сто тридцять дві тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири гривні 79 коп.). Якщо дану суму розділити на кількість робочих днів то: 132 984.79 : 167 = 796.32 грн. (сімсот дев'яносто шість грн. 32 коп). - середньоденний заробіток працівника.
Дану суму помноживши на кількість днів невикористаної відпустки, отримаємо суму компенсації: 796.32 * 80 = 63 705. 60 (шістдесят три тисячі сімсот п'ять гривень 60 коп).
27.07.2022 по письмовій вимозі позивача, йому видано розрахунковий лист за липень 2022 р., з якого слідує, що позивачу нараховано компенсацію за невикористану відпустку в сумі 38247.34 гривні.
14.07.2022р. на рахунок позивача поступила сума в розмірі 35 789.69 грн., з коментарем зарплата Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області. Із цієї суми 30 597.85 (тридцять тисяч п'ятсот дев'яносто сім тисяч 85 коп.) компенсація за невикористану відпустку.
Відтак аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з компенсації за невикористану відпустку при звільненні у сумі 33107,42 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 5000,00 гривень, суд при її вирішенні виходить з наступного.
Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч.5 ст.21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частиною 3 ст.23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно із загальними підставами цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Фактичною підставою для застосування відповідальності на підставі ст.1167 ЦК України є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка та причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком.
Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 №4 (пункт 3) визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрату немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктами 4, 5 зазначеної Постанови встановлено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Іншими словами, моральна шкода фізичної особи визначається через страждання. Страждання - це негативна для людини емоція, змістом якої є біль, мука, тривога, переживання. Страждання є наслідком певних дій, які викликають такі емоції. Які саме дії викликають страждання - чинне законодавство не зазначає, обмежуючись лише загальною вказівкою на їхню протиправність. Поміж тим, за практикою Європейського Суду з прав людини обставинами, які беруться до уваги як такі, що заподіюють моральну шкоду, зокрема є: невизначеність ситуації з результатом кримінального провадження та його фінансових наслідків; незручності, викликані негативним впливом на здоров'я; стурбованість і тривога через те, що ситуація триває довго; негативний вплив на членів сім'ї; психічне напруження; глибоке відчуття несправедливості, викликане тривалим невиконанням судового рішення; розчарування тощо.
Таким чином, обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.
За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Разом з цим, суд звертає увагу, що матеріали адміністративної справи не містять жодного доказу на підтвердження причинного зв'язку між відповідачем та завданням позивачу моральної шкоди.
Враховуючи позицію Верховного Суду (постанова від 15.12.2020 р. № 752/17832/14-ц), розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Таким чином, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення на його користь моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустимими доказами, тому суд приходить до висновку про необґрунтованість позовної вимоги в частині відшкодування моральної шкоди.
Щодо клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження із заміною засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням та розгляд справи здійснювати за участі представника відповідача, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 2 ст. 12 КАС України).
Відповідно до пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з частиною 1 статті 259 КАС України клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститися у ній.
Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 260 КАС України).
Частиною 2 статті 260 визначено, що у випадку, передбаченому частиною першою статті 259 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може:
1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; або
2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.
Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 260 КАС України).
Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про:
1) залишення заяви відповідача без задоволення;
2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням (ч. 4 ст. 260 КАС України).
Визначаючись щодо обґрунтованості та доцільності розгляду справи за правилами загального позовного провадження суд враховує, що дана адміністративна справа не належить до категорії справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, і при прийнятті рішення про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд виходив з положень частин 1-3 статті 257 КАС України.
Враховуючи, що відповідно до пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України дана справа є незначної складності, обставини, визначені в частині 3 статті 257 КАС України, в даній адміністративній справі не свідчать про неможливість її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає, що в розгляді справи за правилами загального позовного провадження слід відмовити.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з на користь ОСОБА_1 з Державної екологічної інспекції України заборгованість по заробітній платі за період з 26.10.2021 по 13.08.2022 в сумі 19 124 грн. 65 коп.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державної екологічної інспекції України заборгованість з компенсації за невикористану відпустку при звільнені у сумі 33 107 грн. 42 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
відповідач: Державна екологічна інспекція України (код ЄДРПОУ 37952307, провулок Новопечерський, 3 корпус 2, м.Київ, 01042);
третя особа: Державна екологічна інспекція у Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 37952307, вул. Академіка Сахарова, 23а, м.Івано-Франківськ, 76000).
Суддя Шумей М.В.