03 січня 2023 року Справа № 280/7218/22 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Мінаєва К.В., перевіривши матеріали позовної заяви
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (69005, м.Запоріжжя, вул.Незалежної України, буд.90),
7 прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України (79010, м.Львів, вул.Личаківська, буд.74)
про визнання протиправним та скасування рішень, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (далі - відповідач 1), 7 прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України (далі - відповідач 2), в якій просить суд:
1) поновити строк на оскарження дій відповідача 1 щодо відмови в обміні посвідки на тимчасове проживання та Рішення начальника Дніпровського відділу у м. Запоріжжі УДМС у Запорізькій області № 4 від 16.04.2022 про примусове повернення позивача;
2) визнати дії відповідача щодо відмови в обміні посвідки на тимчасове проживання позивачу протиправними;
3) визнати протиправним та скасувати Рішення начальника Дніпровського відділу у м. Запоріжжі УДМС України у Запорізькій області № 4 від 16.04.2022 про примусове повернення позивача;
4) визнати протиправною і скасувати Постанову начальника відповідача 2 від 10.11.2022 про заборону в'їзду в Україну позивачу;
5) зобов'язати відповідача 1 повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на тимчасове проживання на території України, з урахуванням правової оцінки та висновків, наданих судом;
6) вирішити питання щодо розподілу судових витрат згідно положень статті 143 КАС України.
Позовна заява та додані до неї документи подані до суду через підсистему «Електронний суд» представником позивача адвокатом Черниш Н.А., яка діє на підставі ордеру серії ВІ №1119078, виданого 28.12.2022.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного) (статті 12 КАС України). Крім того, передбачено особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ, які урегульовано главою 11 КАС України. Зокрема розгляд окремих категорій складних справ передбачено §1 глави 11 КАС України, розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ - §2 глави 11 КАС України.
Кодексом адміністративного судочинства України також визначено предметну юрисдикцію, інстанційну юрисдикцію, територіальну юрисдикцію (підсудність) та виключну підсудність (§1, §2, §3 глави 1 КАС України).
Отже, КАС України імперативно врегульовує питання підсудності адміністративних справ та категорії справ, які можуть розглядатися за правилами адміністративного судочинства в окремих позовних провадженнях.
Зі змісту позовної заяви судом встановлено, що предметом позову у даній справі є, зокрема, вимога щодо визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення позивача, з приводу чого суд зазначає наступне.
Пункт 3 частини першої статті 20 КАС України передбачає, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо, зокрема, примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства.
Однак суд враховує положення статті 21 КАС України, яка встановлює, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою. Якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.
Водночас, за пунктом 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом встановленого законодавством строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів. В той же час,триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Першою вимогою представник позивача просить поновити строк на оскарження дій УДМС у Запорізькій області щодо відмови в обміні посвідки на тимчасове проживання та рішення начальника Дніпровського відділу у м. Запоріжжі УДМС у Запорізькій області № 4 від 16.04.2022 про примусове повернення позивача, щодо чого суд зазначає наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що строк дії посвідки на тимчасове проживання сплив 01.07.2021. Представником позивача зауважено на тому, що строк дії посвідки на тимчасове проживання позивача закінчився в період дії карантину в Україні, спрямованого на запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, і звернення позивача за адміністративними послугами в сфері міграції відбувалось також в період дії карантину.
При цьому, як зазначено в позовній заяві, із наближенням терміну дії посвідки позивач неодноразово звертався до звертався до Дніпровського відділу у м. Запоріжжі УДМС у Запорізькій області для продовження строку перебування на території України, однак співробітники установи усно відмовляли йому у прийомі передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 322 заяви-анкети та доданих до неї документів. Проте позивачем не надано суду доказів таких звернень, а також доказів неможливості звернення з позовною заявою до суду в межах строків, встановлених законодавством, зумовлену обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином, оскільки суди та органи державної влади здійснювали свою діяльність в звичному режимі.
Отже, позивачем не обґрунтовано належним чином поважності причин пропуску строку звернення до суду з цими вимогами.
Також позивач просить скасувати Рішення начальника Дніпровського відділу у м. Запоріжжі УДМС у Запорізькій області № 4 від 16.04.2022 про примусове повернення, яке отримано позивачем 16.04.2022 відповідно до його особистого підпису на такому рішенні. Однак шестимісячний строк звернення до суду з вимогою про оскарження вказаного рішення сплив 16.10.2022. При цьому, представник позивача посилається на запровадження на території України воєнного стану згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні.
Щодо зазначених причин поважності пропущення строку звернення з вимогами щодо оскарження дій УДМС у Запорізькій області щодо відмови в обміні посвідки на тимчасове проживання та рішення начальника Дніпровського відділу у м. Запоріжжі УДМС у Запорізькій області № 4 від 16.04.2022 про примусове повернення позивача суд бере до уваги позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у справі №990/102/22 від 08.12.2022, відповідно до якої поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
У згаданій постанові Суд зазначив, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Також Суд наголосив, що поновлення пропущеного процесуального строку здійснюється судом, якщо такий пропуск чи неможливість вчинення відповідної процесуальної дії зумовлено саме обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Для поновлення строку недостатньо лише посилання на наявність таких обмежень. Необхідним є наведення конкретних обставин та надання скаржником відповідних доказів на підтвердження їх існування, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації ним своїх прав.
Отже, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Враховуючи наведене, суд вважає неповажними наведені представником позивача причини пропуску строку звернення до суду. За таких обставин позивачу необхідно подати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вимогами про оскарження дій щодо відмови в обміні посвідки на тимчасове проживання та рішення начальника Дніпровського відділу у м. Запоріжжі УДМС у Запорізькій області № 4 від 16.04.2022 про примусове повернення позивача з обґрунтуванням підстав поновлення строку.
Крім того, представник позивача просить визнати дії УДМС України у Запорізькій області щодо відмови в обміні посвідки на тимчасове проживання громадянину Королівства ОСОБА_2 протиправними. У позовній заяві зазначено, що з наближенням закінчення терміну дії посвідки позивач неодноразово звертався до Дніпровського відділу у м. Запоріжжі УДМС у Запорізькій області для продовження строку перебування на території України, однак співробітники установи усно відмовляли йому у прийомі. Однак з наданих документів до позовної заяви судом не встановлено, в чому саме полягають дії щодо відмови в обміні посвідки.
Суд звертає увагу, що відповідно до загальних засад права дії - це юридично значуща активна (тобто врегульована нормами права) поведінка суб'єкта владних повноважень, що спричиняє юридичні наслідки. В свою чергу, бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. Якщо позивач оскаржує як дії, так і бездіяльність відповідача, позивачу належить розмежувати позовні вимоги залежно від того, у чому полягають дії, а у чому - бездіяльність.
За таких обставин, позивачу слід уточнити позовні вимоги в частині оскарження саме дій відповідача щодо відмови в обміні посвідки або надати суду докази на обґрунтування таких дій.
Щодо вимоги про визнання протиправною та скасування постанови начальника відповідача 2 від 10.11.2022 про заборону в'їзду в Україну позивачу суд звертає увагу, що зі змісту наданої постанови судом не встановлено, що такою було заборонено в'їзд позивачу в Україну. Про таку заборону зазначено лише у паспорті позивача для виїзду за кордон, що підтверджено відбитком печатки.
Відтак позивачу слід конкретизувати, яке саме рішення про заборону в'їзду слід визнати протиправним та скасувати, та відповідно надати суду таке рішення у разі його наявності.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з частиною третьою статті 169 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171 КАС України, суддя
Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, 7 прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішень, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом подання до суду:
1) заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовною заявою щодо вимог про визнання дій відповідача щодо відмови в обміні посвідки на тимчасове проживання позивачу протиправними та зобов'язання відповідача 1 повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на тимчасове проживання на території України, та вимоги про визнання протиправним та скасування Рішення начальника Дніпровського відділу у м. Запоріжжі УДМС України у Запорізькій області № 4 від 16.04.2022 про примусове повернення позивача, -із зазначенням обґрунтування поважності причин його пропуску та підстав поновлення;
2) зазначити, в чому саме полягають оскаржувані дії щодо відмови в обміні посвідки на тимчасове проживання або надати суду докази на обґрунтування таких дій;
3) конкретизувати, яке саме рішення про заборону в'їзду слід визнати протиправним та скасувати, та надати суду таке рішення (у разі його наявності).
Копію ухвали надіслати представнику позивача.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, суд повертає позовну заяву у відповідності до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя К.В.Мінаєва